Рішення № 88643024, 03.04.2020, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

03 квітня 2020 рокум. Ужгород№ 260/536/20

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Скраль Т.В.

при секретарі Костелей І.Ф.,

за участю сторін:

позивач: ОСОБА_1 - в судове засідання не з`явився;

відповідач: Військова частина 3002 Національної гвардії України – представник в судове засідання не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військової частини 3002 Національної гвардії України (79060, Закарпатська область, м. Львів, Франківський район, вул. Княгині Ольги, 105, код ЄДРПОУ 08682683) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до статті 243 частини 3 КАС України 03 квітня 2020 року виготовлено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення у повному обсязі складено 07 квітня 2020 року.

02 березня 2020 року, ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини 3002 Національної гвардії України, якою просить: 1) визнати протиправними дії відповідача - Військової частини 3002 Національної гвардії України щодо не проведення повного розрахунку при звільненні – невиплату позивачу - ОСОБА_1 грошової компенсації відпустки як учасника бойових дій за період з 2017 року по 2020 рік, в день виключення із списків частини 17.02.2020 року; 2) стягнути з Військової частини 3002 Національної гвардії України на користь ОСОБА_1 середній розмір грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби за період з 17.01.2020 року по 21.02.2020 року у розмірі 17 558,80 грн., з урахуванням грошової компенсації у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

04 березня 2020 року, ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду відкрито провадження в даній адміністративній справі.

1. Позиції сторін.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що наказами відповідача його було звільнено з військової служби та виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення 17 січня 2020 року. При цьому, остаточний розрахунок з позивачем здійснено 21 лютого 2020 року, про що йдеться у листі – відповіді відповідача від 21 лютого 2020 року № 50/02/32-272. Оскільки, остаточний розрахунок був здійснений 21 лютого 2020 року, то відповідно до положень статей 116, 117 Кодексу законів про працю України, на думку позивача, він має право на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що оскільки спеціальним законом порядок виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не визначений, то слід застосовувати норми Кодексу законів про працю України.

23 березня 2020 року, відповідач надіслав до Закарпатського окружного адміністративного суду відзив, в якому проти задоволення позову заперечує. Вважає, що постанова № 100, статті 116, 117 Кодексу законів про працю України не застосовується до спірних правовідносин. Крім того, оскільки наказ командира, яким позивача виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, без проведення усіх необхідних розрахунків ним не оскаржувався, позивач фактично погодивсь на проведення з ним неповного розрахунку при виключенні зі списків особового складу військової частини. Зазначає, що процес погодження Міністерством фінансів України обсягів бюджетних призначень займає тривалий час, а відповідач в свою чергу не відмовляв у виплаті такої компенсації, а зобов`язувались її виплатити при наявності коштів на рахунках за призначенням.

30 березня 2020 року, відповідачем подано доповнення до відзиву, де вказує, що згідно з нормами чинного законодавства, компенсація за не використані дні додаткової соціальної відпустки як учасника бойових дій в розрізі п.12 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» являється пільгою, яка надається відповідній категорії громадян та до грошового забезпечення військовослужбовця не входить.

Позивач у судове засідання не з`явилися, однак, 10 березня 2020 року, до суду надійшло клопотання про розгляд справи без його участі, (а.с. 42-43).

Уповноважений представник відповідача у судове засідання не з`явився, однак про час і дату судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення, яке вручено 11 березня 2020 року та повернулося до суду 16 березня 2020 року.

Відповідно до статті 229 частини 4 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

2. Обставини, встановлені судом.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , наказом командира Військової частини 3002 Національної гвардії України від 17 січня 2020 року № 14 було припинено контракт про проходження військової служби та виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення у запас за підпунктом “а” пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” (у зв`язку із закінченням строку контракту), (а.с. 30).

Втім, на момент звільнення позивача з військової служби та виключення його з особового складу частини та усіх видів забезпечення, грошова компенсація за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій не виплачена.

21 лютого 2020 року, ВЧ 3002 повідомила позивача про те, що відповідно до наказу № 47 від 21.02.2020 року, йому перераховано грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій в сумі 19 591,73 грн. на особовий картковий рахунок, (а.с. 33).

Даний факт підтверджується випискою по картковому рахунку в АТ КБ «ПриватБанк», (а.с. 31).

Враховуючи наведене, позивач звернулась до суду із позовом про стягнення з Військової частини 3002 середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, а саме: з 17 січня 2020 року по 21 лютого 2020 року у розмірі 17 558, 80 грн..

3. Мотиви суду та норми права, застосовані судом.

Щодо позовної вимоги визнати протиправними дії відповідача - Військової частини 3002 Національної гвардії України щодо непроведення повного розрахунку при звільненні – невиплату позивачу - ОСОБА_1 грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій за період з 2017 року по 2020 рік, в день виключення із списків частини 17.02.2020 року, судом встановлено наступне.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 17 Конституції України, держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Відповідно до пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008, після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання. Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Разом з тим, судом встановлено, що зазначений обов`язок відповідачем не виконано, оскільки грошова компенсація за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій була перерахована позивачу тільки 21 лютого 2020 року.

Дана обставина відповідачем не заперечується.

Оскільки, зазначені нормативно-правові акти, які визначають порядок та умови виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, не містять норм, які б регулювали питання строку розрахунку при звільненні та відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні, то необхідно виходити з приписів трудового законодавства щодо оплати праці.

За загальним правилом, норми спеціального законодавства є пріоритетними перед нормами загальними. Тобто, норми Кодексу законів про працю України підлягають застосуванню у разі, коли нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини.

Відповідно до статті 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити неоспорювану ним суму.

Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні встановлено статтею 117 КЗпП України, згідно з приписами якої в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Закріплені у статтях 116, 117 Кодексу законів про працю України норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення та, водночас, стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов`язання в частині проведення повного розрахунку із працівником.

Враховуючи те, що спеціальним законодавством, не встановлено відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, з метою забезпечення рівності прав та принципу недискримінації у трудових відносинах, суд приходить до висновку про можливість застосування норм статті 116 та 117 КЗпП України як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які складаються під час звільнення з військової служби.

Обов`язок роботодавця провести виплату працівнику всіх належних йому сум при звільненні, передбачений у статті 117 КЗпП України.

Судом встановлено, що виключення позивача зі списку особового складу військової частини відбулося без проведення остаточного з ним розрахунку. При цьому, письмової згоди на такі дії позивач не давав, що не спростовується відповідачем.

Таким чином, позовна вимога про визнання протиправними дій відповідача щодо не проведення повного розрахунку при звільненні, а саме невиплати грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій, в день виключення із списків частини 17 січня 2020 року підлягає задоволенню. Оскільки, звільнення військовослужбовця за контрактом відбулося 17 січня 2020 року, то суд розцінює як помилково зазначену дату 17 лютого 2020 року в першій позовній вимозі.

Щодо позовної вимоги про стягнення з Військової частини 3002 Національної гвардії України на користь ОСОБА_1 середнього розміру грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби за період з 17.01.2020 року по 21.02.2020 року в розмірі 17 558,80 грн., з урахуванням грошової компенсації у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення, судом встановлено наступне.

Статтею 117 КЗпП України передбачена відповідальність за затримку розрахунку при звільненні настає у випадку невиплати в день звільнення всіх сум, що належать працівнику від підприємства, установи, організації. Вказаний законодавчий припис є загальним і не встановлює конкретні види виплат, які роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові в день його звільнення.

Таким чином, провівши правовий аналіз законодавчих норм, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 має право на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період не з 17 січня 2020 року як просить позивач, а з наступного робочого дня – 20 січня 2020 року по 20 лютого 2020 року, з урахуванням робочих днів на 2020 рік, відповідно до листа Міністерства соціальної політики України від 29.07.2019 № 1133/0/206-19 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2020 рік» та виходячи із дати виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій – 21 лютого 2020 року.

Обчислення середнього заробітку за період затримки розрахунку проводиться із застосуванням Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 (далі - Порядок №100).

Абз. 3 п. 2 Порядку №100 передбачено, що у всіх інших випадках (крім випадків обчислення середньої заробітної плати для оплати щорічної відпустки) збереження середньої заробітної плати і середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Відповідно до пункту 5 Порядку №100, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

За правилами пункту 8 Порядку №100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Таким чином, враховуючи надану відповідачем довідку військової частини 3002 № 74 від 20 лютого 2020 року (а.с. 32), середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 за період листопад – грудень 2019 року становила 308,75 грн. ((10 570,97 + 15 363,76) /42 дні).

Відтак, загальна сума середнього заробітку за період затримки розрахунку, тобто за період з 20 січня 2020 року по 20 лютого 2020 року (24 дні (10 днів січня + 14 днів лютого)), що підлягає стягненню, становить 7 410, 00 грн. (192 год. х 38,59 грн. (де 38,59 грн. середньогодинна заробітна плата)).

Розрахунок зроблено за роз`ясненням Міністерства соціальної політики України у листі від 29.07.2019 № 1133/0/206-19.

Нормами пункту 168.5 статті 168 Податкового кодексу України передбачено, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, у зв`язку з виконанням обов`язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004 р. (далі - Порядок), грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Пунктом 3 Порядку передбачено, що виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби, що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб".

Згідно з пунктом 4 Порядку, виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

Відповідно до пункту 5 Порядку, грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Отже, оскільки належна до виплати під час звільнення ОСОБА_1 з військової служби виплата грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій відноситься до виплат, право на які позивач набув у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби, суд вважає, що дія Порядку поширюється також і на такі виплати.

Несвоєчасна виплата грошової компенсації сталася з вини відповідача, а тому суд вважає, що позивач не може бути позбавлений права на компенсацію суми податку з доходів фізичних осіб.

Вказана позиція узгоджена з постановою Верховного Суду від 22.06.2018 р. у справі №812/1048/17, де також зазначено, що механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, передбачає виплату такої компенсації у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб за місцем одержання грошового забезпечення одночасно з виплатою грошового забезпечення.

Таким чином, дана позовна вимога підлягає до часткового задоволення.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищенаведені обставини справи та норми чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Питання про розподіл судових витрат зі сплати судового збору, судом не вирішується, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись статтями 9, 14, 242-246, 255, 295 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Позов ОСОБА_1 до Військової частини 3002 Національної гвардії України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Військової частини 3002 Національної гвардії України щодо не невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації відпустки як учасника бойових дій за період з 2017 року по 2020 рік, в день виключення із списків частини - 17 січня 2020 року.

3. Зобов`язати Військову частину 3002 Національної гвардії України (79060, Закарпатська область, м. Львів, Франківський район, вул. Княгині Ольги, 105, код ЄДРПОУ 08682683) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки при звільненні з військової служби по день фактичного розрахунку з 20 січня 2020 року по 20 лютого 2020 в розмірі 7 410 грн. (сім тисяч чотириста десять гривень 00 коп.), з урахуванням грошової компенсації у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

4. В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України (пункт 15.5)).

СуддяТ.В.Скраль