Рішення № 88625415, 07.04.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 квітня 2020 року м. Київ № 640/7780/19

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Шевченко Н.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Глобус» до Головного управління Державної фіскальної служби в м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Глобус» (надалі по тексту також - позивач, ТОВ «Компанія Глобус») звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в м. Києві (надалі по тексту також - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби в м. Києві № 0002631404 від 23.01.2019 (форма «В4»);

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби в м. Києві № 0002641404 від 23.01.2019 (форма «Р»);

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби в м. Києві № 0002651404 від 23.01.2019 (форма «ПС»).

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що податковим органом під час перевірки не враховано вимог п.85.9 ст.85 та п.44.6 ст.44 ПК України, протиправно не перенесено строки проведення перевірки з підстав вилучення у підприємства первинної документації правоохоронними органами. Також, спірні податкові повідомлення-рішення прийнято з порушенням строків прийняття у відповідності п.86.8 ст. 86 ПК України. Висновки, викладені в акті перевірки, на підставі яких прийнято спірні податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими, безпідставними та без урахування дійсних обставин.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, зазначивши, що процедура проведення перевірки та прийняття податкових повідомлень-рішень не порушена, по суті перевірки установлено нереальність фактичного здійснення господарських операцій між контрагентом та позивачем.

Вивчивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, суд зазначає наступне.

Контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Компанія Глобус» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Хілка Груп» за грудень 2017 року та складено акт перевірки від 18.12.2018 № 1262/26-15-14-04-03/38327883.

У висновках вказаного акту зазначено порушення п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість за грудень 2017 року на суму 19 165 грн; п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, із змінами та доповненнями, в результаті чого завищено від`ємне значення різниці між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (ряд. 21 декларації) за грудень 2017 року на суму 69 380 грн; п.44.1, п.44.6 ст. 44 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, із змінами та доповненнями, не надано документи для перевірки.

На підставі вказаного акту перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення: від 23.01.2019 № 002631404, відповідно до якого зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 69 380 грн за грудень 2017 року; від 23.01.2019 № 0002641404, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 23 956 грн, у т.ч. за основним платежем в розмірі 19 165 грн та за штрафними санкціями в розмірі 4 791 грн; від 23.01.2019 № 0002651404, яким застосовано штрафні санкції у сумі 510 грн.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (далі по тексту - в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Порядок оподаткування податком на додану вартість визначений розділом V Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно з пунктом 198.2 статті198 Податкового кодексу України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг.

У відповідності до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201цього Кодексу.

При цьому, в пункті 198.2 зазначеної статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

З аналізу наведених правових норм, вбачається, що необхідною умовою для правомірності формування податкового кредиту є фактичне здійснення господарської операції платником податків.

У свою чергу, фактичне здійснення господарської операції платником податків посвідчується, зокрема, належно оформленими податковими накладними та іншими первинними бухгалтерськими документами, які складені відповідно до виду господарської операції на підтвердження її реального здійснення.

Так, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної значимості (сили), крім іншого, мають бути складені за фактично вчиненою операцією, повинні мати всі обов`язкові реквізити, містити відомості про господарську операцію, про зміст та обсяг операцій, та бути підписані уповноваженими особами, що надає первинному документу юридичну значимість для цілей відображення спірних операцій у бухгалтерському та податковому обліку, а також, відповідно, для цілей формування відповідних сум податкових вигод.

При цьому, відповідно до пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Відповідно до статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності (п. 44.3 ст. 44 ПК України).

У разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов`язаний у п`ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації. Платник податків зобов`язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу. У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків (п. 44.5 ст. 44 ПК України).

У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності (абз. 1 п. 44.6 ст. 44 ПК України).

Отже, з огляду на положення пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України у разі вилучення правоохоронними органами первинних документів такі документи не можуть вважатись відсутніми у платника на час складення звітності.

Відповідно до п. 85.9 ст.85 ПК України у разі коли до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, були вилучені правоохоронними та іншими органами, зазначені органи зобов`язані надати для проведення перевірки контролюючому органу копії зазначених документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів.

Такі копії, засвідчені печаткою та підписами посадових (службових) осіб правоохоронних та інших органів, якими було здійснено вилучення оригіналів документів, або яким було забезпечено доступ до перевірки вилучених документів, повинні бути надані протягом трьох робочих днів з дня отримання письмового запиту контролюючого органу.

У разі якщо документи, зазначені в абзаці першому цього пункту, було вилучено правоохоронними та іншими органами, терміни проведення такої перевірки, у тому числі розпочатої, переносяться до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них.

Отже, наявність первинних документів під час проведення перевірки є необхідною умовою для підтвердження правомірності формування даних податкового обліку. Обов`язок платника податків зберігати такі первинні документи й надавати їх під час перевірки контролюючому органу кореспондує з обов`язком контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі первинних документів. Ненадання платником податків відповідних документів прирівнюється нормами пункту 44.6 статті 44 ПК до їх відсутності. Винятком є випадки виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними чи іншими компетентними органами. Якщо до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів вилучені правоохоронними та іншими органами, зазначені органи зобов`язані надати контролюючому органу для проведення перевірки копії вказаних документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів, а терміни проведення такої перевірки, у тому числі, розпочатої, переносяться до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них.

Підтверджене належним чином вилучення первинних документів правоохоронними органами у платника податків не прирівнюється до відсутності документів як підстави для того, щоб перевірка була проведена виходячи з податкової інформації, яка є в розпорядженні контролюючого органу.

Натомість, висновок про реальність господарських операцій для цілей податкового обліку здійснюється на підставі аналізу даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності цих даних у первинних документах об`єктивним обставинам вчинення господарської операції.

З матеріалів справи вбачається, що відсутність у позивача необхідних первинних документів під час проведення перевірки позивач обґрунтовує вилученням таких документів правоохоронними органами, на підтвердження чого надав постанову Генеральної прокуратури України від 12.11.2018 про витребування документів, протокол огляду від 16.11.2018.

Проте, контролюючий орган не вжив відповідних заходів для отримання доступу до таких документів, не переніс терміни проведення розпочатої перевірки до дати отримання копій документів від правоохоронних органів або забезпечення доступу до них.

При цьому, суд бере до уваги, що позивачем надано належним чином завірені копії первинної документації по взаємовідносинам зі спірним контрагентом, отже підстав для застосування штрафних санкцій за порушення п.44.1, п.44.6 ст.44 ПК України у податкового органу немає. Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 23.01.2019 № 0002651404 є протиправним та підлягає скасуванню.

З матеріалів справи установлено, що також відображено в акті перевірки, між позивачем (покупець) та ТОВ «Хілка Груп» (продавець) укладено договір від 01.12.2017 № 78, відповідно до якого продавець передає у власність покупця товарно-матеріальні цінності (елементи верхньої будови колії) в подальшому товар, а покупець приймає та оплачує його в строк, в порядку та на умовах, передбачених даним договором.

На виконання цього договору надано видаткові накладні від 01.12.2017 № ХГ-0000001 та від 15.12.2017 № ХГ-0000003.

Також, позивачем надано податкові накладні від 01.12.2017 № 1 та від 15.12.2017 №3.

Розрахунок здійснено у безготівковій формі, на підтвердження чого надано виписки по особовому рахунку від 16.01.2018, від 08.02.2018.

На підтвердження подальшої реалізації придбаного товару надано договір від 15.11.2017 № 16, специфікацію від 15.11.2017 № 1, видаткову накладну від 07.12.2017 № РН-0000069, від 07.12.2017 № РН-0000068, від 20.12.2017 № РН-0000070, товарно-транспортні накладні від 07.12.2017 № 23, від 20.12.2017 № 25, податкові накладні від 19.12.2017 № 5, від 04.12.2017 № 4, від 04.12.2017 № 2, від 06.12.2017 № 3, від 06.12.2017 № 4 та виписку по рахунку.

Відповідач в акті перевірки посилався на те, що аналізом СРПН не встановлено реєстрації податкових накладних контрагентами-постачальниками на адресу TOB «Xілка Груп» із номенклатурою товарів, зазначеною у первинній документації з позивачем.

Також відповідач посилався на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 02.09.2018 по справі № 757/39616/18-к, в рамках досудового розслідування №32017100060000104, за фактом фіктивного підприємництва, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч.1 ст.205 КК України, відповідно до якої встановлено, що підприємства транзитно - конвертаційної групи TOB «Хілка Груп» створені з метою надання послуг з мінімізації податкових зобов`язань, які підлягають сплаті до бюджету, тобто своїми діями в період 2016-2018 років сприяли умисному ухиленню від сплати податків реально діючим суб`єктам господарювання.

Однак суд зазначає, що доводи, покладені ГУ ДФС у м. Києві в основу висновків акту перевірки та оскаржуваних рішень, є доволі гіпотетичними та поверхневими, ґрунтуються на припущеннях та недоведених обставинах, не обтяжені логічним зв`язком із зазначеними в акті перевірками обставинами та застосованими нормами права, з огляду на що висновки акту перевірки не можуть бути підставою для висновків про порушення позивачем податкового законодавства за відносинами із зазначеним контрагентом та підставою для прийняття спірних рішень.

Відповідачем не надано жодних доказів існування кримінального провадження, на яке він посилається в акті перевірки, що по суті є єдиною підставою для висновків акту перевірки, чи існування пояснення певних осіб щодо діяльності певних товариств.

У рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом».

Наведені ж відповідачем аргументи, за відсутності з його боку взагалі будь-яких доказів, не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими, щоб спростовувати реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 70 КАС України.

Щодо посилання відповідача в акті на кримінальне провадження, в якому фігурує контрагент позивача, суд зазначає наступне.

Стаття 78 КАС України визначає підстави для звільнення від доказування, згідно частини 6 якої вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідачем на момент складання акта перевірки та на час судового розгляду не отримано інформації від органів досудового розслідування щодо стану провадження та наявність вироків у вказаних кримінальних справах.

Матеріали досудових розслідувань по кримінальним провадженням не є доказами, а лише відомостями про джерело тих обставин, які можуть стати доказами у податковому спорі після їх закріплення належним процесуальним шляхом.

Доказів, які б свідчили про наявність вироку суду відносно контрагента позивача, який би набрав законної сили, під час розгляду справи, відповідачем до суду не надано.

Про обов`язкову наявність вироку відносно контрагента позивача, що набрав законної сили, як підстави для визнання господарської операції безтоварною, йдеться, зокрема, і в постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року в справі № 2а-15124/11/2670.

Отже, суд дійшов висновку про доведеність позивачем реального характеру оспорюваних господарських операцій.

Крім того, всупереч вимогам податкового законодавства України, висновки контролюючого органу в спірних правовідносинах базуються на припущеннях по ланцюгу контрагентів контрагента позивача.

При цьому, акт перевірки не містить аналізу дотримання як позивачем, так і його контрагентами, податкової дисципліни у спірних правовідносинах, з урахуванням того, що приписами частини другої статті 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Разом з тим, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит та віднесення сум, понесених витрат, до складу валових витрат товариства не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Наведені обставини свідчать, що відповідач формально підійшов до встановлення правомірності формування позивачем податкових зобов`язань, а висновки, викладені у акті перевірки не ґрунтуються на дослідженні договорів, які укладалися позивачем з вказаним вище контрагентом.

Крім того, відповідно до позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України", відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумними сумнівом". Так, наведені відповідачем аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статей 73, 74 КАС України.

Також, згідно з усталеною судовою практикою вищих судових інстанцій, можливі порушення податкового законодавства з боку контрагентів покупця/замовника, чого в даному випадку і не доведено, за відсутності доказів протиправної змови учасників операцій з метою отримання позивачем (покупцем) необґрунтованої податкової вигоди, не є підставою для висновку про порушення саме покупцем вимог податкового законодавства та не є підставою для позбавлення покупця сформованих сум податкових вигод за фактично вчиненою операцією.

У той же час, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акту індивідуальної дії призводить до його протиправності (постанова Верховного Суду від 23 жовтня 2018 року у справі № 822/1817/18).

Отже, суд зазначає, що в акті перевірки не наведено жодних обставин та не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій із контрагентом ТОВ «Хілка Груп» цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов`язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

У порядку виконання обов`язку, передбаченого ч. 2 ст. 77 КАС України, відповідачем не доведено наявності обставин та підстав, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства та наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування витрат та спірних сум податкового кредиту з ПДВ та які б, відповідно до вищезгаданих положень податкового законодавства та законодавства з питань бухгалтерського обліку, унеможливлювали формування позивачем спірних сум податкових вигод за вищезгаданими операціями, які б свідчили про юридичну дефектність первинних документів за спірними операціям, а відтак відповідач не довів законності та обґрунтованості висновків акту перевірки в частині щодо нарахування ПДВ та податку на прибуток.

У той же час, позивачем надано сукупність первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують виконання такого роду операцій, які у сукупності та враховуючи факти оплати, не дають підстав для сумніву щодо фактичного здійснення спірних операцій, підстав для висновку про нездійснення спірних операцій контрагентами позивача та про відсутність у позивача підстав для формування спірних сум податкових вигод.

Первинні документи, податкові накладні мають всі необхідні реквізити, деталізовані, скріплені підписами сторін та печатками сторін.

Слід додати, що вищезгадані первинні документи, податкові накладні видані контрагентами позивача за оподатковуваними операціями, що відповідає наведеним вище положенням податкового законодавства стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі, наведені в них данні відповідають та кореспондуються з даними первинних документів. Реєстрація податкових накладних в ЄРПН відповідачем не спростовується.

Також, контрагент позивача на момент видачі податкових накладних, вчинення господарських операцій з поставки був зареєстрований платником ПДВ, що не заперечується в акті перевірки, а отже видача ним податкових накладних як платниками ПДВ є правомірною.

Щодо посилання на порушення строків прийняття спірних податкових повідомлень-рішень слід наголосити, що відповідно до п.86.8 ст.86 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Разом із тим, Порядок надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 р. №1204 з метою встановлення єдиного порядку надіслання податкових повідомлень-рішень платникам податків (надалі - Порядок №1204), визначає форму та порядок надіслання (вручення) контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків.

Згідно із п.4 розділу ІІІ Порядку №1204 дата надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення проставляється:

1) посадовою особою платника податків - юридичної особи (фізичною особою - платником податків або її законним представником) - у разі вручення податкового повідомлення-рішення під розписку (на обох примірниках, а при врученні податкового повідомлення-рішення форми «Ф» - на корінці податкового повідомлення-рішення);

2) працівником структурного підрозділу, до функцій якого належить реєстрація вхідної та вихідної кореспонденції, або відповідальною особою, визначеною керівником контролюючого органу для виконання таких функцій, - у разі надіслання листом з повідомленням про вручення. При цьому повідомлення про вручення прикріплюється до примірника податкового повідомлення-рішення, який залишився в контролюючому органі (при направленні податкового повідомлення-рішення форми "Ф" - до корінця податкового повідомлення-рішення).

Якщо пошта (поштова служба) не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення через відсутність за місцезнаходженням платника податків (посадових осіб платника податків), їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштою (поштовою службою) в повідомленні про вручення, із зазначенням причин невручення.

Таким чином, твердження позивача щодо порушення строків прийняття податкових повідомлень-рішень з підстав не дотримання приписів п.86.8 ст. 86 ПК України, не знайшли свого підтвердження, оскільки контролюючим органом спірний акт перевірки направлено рекомендованим листом 18.12.2018, яке повернулось за закінченням терміну зберігання, хоча було відправлено за належною адресою, зазначеною позивачем.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Підсумовуючи викладене в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, а понесені позивачем судові витрати підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві.

Керуючись статтями 72- 78, 90, 139, 241, 244, 246, 255, 257, 262, 293, 295- 297 КАС України,

В И Р І Ш И В :

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Глобус» до Головного управління Державної фіскальної служби в м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби в м. Києві № 0002631404 від 23.01.2019 (форма «В4»).

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби в м. Києві № 0002641404 від 23.01.2019 (форма «Р»).

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби в м. Києві № 0002651404 від 23.01.2019 (форма «ПС»).

5. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Глобус» судові витрати зі сплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві в розмірі 1 921 грн (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня 00 коп.).

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Глобус» (адреса: 02091, м. Київ, вул. Вербицького 1-Р, код ЄДРПОУ 38327883).

Відповідач: Головне управління ДФС у м. Києві (місцезнаходження: 04655, м. Київ, вул. Шолуденка, будинок 33/19, код ЄДРПОУ: 39439980).

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України та може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295- 297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя Н.М. Шевченко