Рішення № 88625418, 07.04.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 квітня 2020 року м. Київ № 640/25083/19

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Шевченко Н.М., розглянувши в письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадатсру у м. Києві, треті особи: Київська міська рада, Департамент земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Євсіков Олег Валентинович, про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадатсру у м. Києві (надалі по тексту також - відповідач, ГУ Держгеокадатсру у м. Києві), треті особи: Київська міська рада, Департамент земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Євсіков Олег Валентинович, в якому просить скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:500:0100, що розташована за адресою: м. Київ, провулок Садовий, 81 у Голосіївському районі м. Києва та зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у м. Києві (ідентифікаційний код ю/о: 39802366, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 69) скасувати запис в Державному земельному кадастрі та поземельній книзі про державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:79:500:0100, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 районі м. Києва.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що наявність протиправного запису про державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:500:0100 порушує права позивача, оскільки унеможливлює реєстрацію в Державному земельному кадастрі спірної земельної ділянки.

Відповідач надав до матеріалів справи відзив, в якому зазначив, що позивачем не надано доказів, що проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки громадянину ОСОБА_2 на момент державної реєстрації земельної ділянки у розумінні ст.186-1 Земельного кодексу України не відповідає вимогам чинного законодавства. Таким чином, відсутні підстави для скасування відповідачем державної реєстрації спірної земельної ділянки. Також відповідачем надано клопотання про закриття провадження у справі з підстав непідсудність даного спору в порядку адміністративного судочинства.

Представник позивача у відповіді на відзив зазначив, що Євсіков В.В. протягом року не звертався для вирішення питання стосовно здійснення реєстрації речового права на земельну ділянку, в судовому порядку не оскаржено відхилення проекту землеустрою, а отже здійснення державної реєстрації земельної ділянки не відбулось, у тому числі, з вини заявника. Тому наявні всі законні підстави для скасування державної реєстрації даної земельної ділянки.

Представник Київської міської ради в письмових поясненнях просив відмовити у задоволенні позовних вимог, зазначивши обґрунтування, аналогічне викладеним відповідачем.

Представник позивача подав заперечення на клопотання про закриття провадження у справі, зазначивши, що спірні взаємовідносини підлягають розгляду саме адміністративним судом.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів. Представник позивача заявив про продовження розгляду справи у порядку письмового провадження.

За приписами ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п. 1 ч. 3 ст. 205 КАС України).

Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта (ч. 9 ст. 205 КАС України).

Постановою № 211 від 11.03.2020 Кабінет Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 та з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020 установив з 12.03.2020 по 03.04.2020 (продовжено до 24.04.2020 відповідно до постанови КМУ від 25.03.2020 № 239) карантин на усій території України.

Керуючись згаданою постановою, Законами України «Про захист населення від інфекційних хвороб», «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», з метою забезпечення безпеки працівників і відвідувачів, наказом Окружного адміністративного суду міста Києва № 34/з від 17.03.2020 рекомендовано суддям Окружного адміністративного суду міста Києва, зокрема по можливості здійснювати судовий розгляд справ без участі сторін, у порядку письмового провадження;

Оскільки представником позивача виявлено бажання здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження, а неявка відповідача без повідомлення причин не перешкоджає подальшому розгляду справи, дана адміністративна справа розглядається у письмовому порядку.

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та пояснення третьої особи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Комунальне підприємство «Київський інститут земельних відносин» на прохання позивача склав проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у АДРЕСА_1.

Проект землеустрою позивачем подано до ГУ Держгеокадастру у м. Києві, який у відповідь повідомив, що внести відповідні відомості до Державного земельного кадастру не вбачається можливим, оскільки у ДЗК за вказаною адресою містяться відомості про зареєстровану земельну ділянку із кадастровим номером 8000000000:79:500:0100, площею 0,0854 га. Вказані відомості про цю земельну ділянку внесені на підставі проекту землеустрою, розробленого на замовлення ОСОБА_2

Відповідно до протоколу від 25.09.2018 № 20/82 Постійною комісію Київської міської ради з питань містобудування, архітектури та землекористування відхилено проект рішення Київської міської ради «Про передачу громадянину ОСОБА_2 у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у АДРЕСА_1 ».

Позивач зазначає, що повторно із клопотанням про передачу у користування вказаної земельної ділянки, а також із позовною заявою про оскарження рішення Постійної комісії Київської міської ради з питань містобудування, архітектури та землекористування, а отже, враховуючи, що протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстроване з вини заявника ОСОБА_2 , підлягає скасуванню державна реєстрація спірної земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законом України «Про Державний земельний кадастр» від 07.07.2011 № 3613-VI (далі - Закон № 3613-VI), Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 р. № 1051 (далі - Порядок № 1051).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1 Закону № 3613-VI передбачено, що Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Кадастровий номер земельної ділянки - індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування.

Повноваження державного кадастрового реєстратора визначено статтею 9 Закону України «Про Державний земельний кадастр». Зокрема, частиною першою вказаної статті передбачено, що внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Відповідно до частини четвертої вказаної статті державний кадастровий реєстратор: здійснює реєстрацію заяв про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, надання таких відомостей; перевіряє відповідність поданих документів вимогам законодавства; формує поземельні книги на земельні ділянки, вносить записи до них, забезпечує зберігання таких книг; здійснює внесення відомостей до Державного земельного кадастру або надає відмову у їх внесенні; присвоює кадастрові номери земельним ділянкам; надає відомості з Державного земельного кадастру та відмову у їх наданні; здійснює виправлення помилок у Державному земельному кадастрі; передає органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно відомості про земельні ділянки.

Державний кадастровий реєстратор має доступ до всіх відомостей Державного земельного кадастру, самостійно приймає рішення про внесення відомостей до нього, надання таких відомостей, про відмову у здійсненні таких дій. Державна реєстрація земельних ділянок, обмежень у їх використанні, ведення поземельних книг, внесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельні ділянки здійснюються Державними кадастровими реєстраторами, які здійснюють свою діяльність за місцем розташування земельної ділянки (район, місто республіканського значення Автономної Республіки Крим, місто обласного значення) (ч. 6, 8 ст. 9 Закону № 3613-VI ).

У ст. 16 Закону № 3613-VI передбачено, що земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер. Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі. Система кадастрової нумерації земельних ділянок є єдиною на всій території України. Кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки. Зміна власника чи користувача земельної ділянки, зміна відомостей про неї не є підставою для скасування кадастрового номера. Скасований кадастровий номер земельної ділянки не може бути присвоєний іншій земельній ділянці. Інформація про скасовані кадастрові номери земельних ділянок зберігається у Державному земельному кадастрі постійно.

Частинами 1, 2, 10 ст. 24 Закону № 3613-VI передбачено, що державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку. Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за місцем їх розташування відповідним Державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: поділу чи об`єднання земельних ділянок; якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника.

Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону № 3613-VI поземельна книга закривається у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Пунктами 57, 114 Порядку № 1051 передбачено, що поземельна книга закривається у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки у випадках, визначених пунктом 114 цього Порядку, та у разі виправлення помилки відповідно до пункту 156-2 цього Порядку.

Державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: 1) поділу чи об`єднання земельних ділянок - на підставі заяви про державну реєстрацію земельних ділянок, які утворилися в результаті такого поділу чи об`єднання; 2) коли протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстроване з вини заявника, - на підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманої шляхом безпосереднього доступу до зазначеного Реєстру.

У разі скасування державної реєстрації з підстав, зазначених у підпункті 2 цього пункту, Державний кадастровий реєстратор у десятиденний строк повідомляє про це особу згідно з додатком 23, за заявою якої здійснено державну реєстрацію земельних ділянок.

Відомості про земельну ділянку у разі скасування її державної реєстрації: набувають статусу архівних за рішенням Державного кадастрового реєстратора; відображаються на кадастровій карті в архівному шарі даних геоінформаційної системи; зберігаються в Державному земельному кадастрі постійно разом з відомостями про відповідного Державного кадастрового реєстратора, дату та час набуття статусу архівних такими відомостями.

Пунктом 138 Порядку № 1051 визначено, що відомості про земельну ділянку та інші об`єкти Державного земельного кадастру у разі виправлення помилки щодо реєстрації земельної ділянки або виправлення помилкового перенесення відомостей про земельну ділянку з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру та у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки або виправлення помилки щодо інших об`єктів Державного земельного кадастру: набувають статусу архівних за рішенням Державного кадастрового реєстратора; відображаються на кадастровій карті в архівному шарі даних геоінформаційної системи; зберігаються в Державному земельному кадастрі постійно разом з відомостями про відповідного Державного кадастрового реєстратора, дату та час набуття статусу архівних такими відомостями.

Системний аналіз викладених правових норм дозволяє стверджувати, що правова підстава для скасування державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі (далі - ДЗК) виникає в разі, коли протягом одного року з дня здійснення такої реєстрації заявником не зареєстровано речове право на відповідну земельну ділянку з його вини.

Разом з тим, суд зазначає, що вина заявника як кваліфікаційна ознака для вчинення такої реєстраційної дії може бути як у формі дії, так і бездіяльності, тобто може передбачати активну чи пасивну поведінку особи.

При цьому, скасування держаної реєстрації земельної ділянки в ДЗК зумовлює скасування її кадастрового номеру та закриття поземельної книги.

З матеріалів справи установлено, що рішенням Київської міської ради від 16.03.2006 № 279/337 «Про надання дозволу громадянам на розробку проектів відведення земельних ділянок в мікрорайоні Жуляни в Солом`янському районі м. Києва» ОСОБА_2 було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 .

Проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_2 зазначеної земельної ділянки погоджено висновком ГУ Держземагенства у м. Києві від 13.02.2015 № 19-26-0.3-2211/2-15 та органу архітектури 07.09.2010 № 09-10672.

02.09.2016 було здійснено державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:500:0100, площею 0,0854 га, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 .

Як зазначалось вище, відповідно до протоколу від 25.09.2018 № 20/82 Постійною комісію Київської міської ради з питань містобудування, архітектури та землекористування відхилено проект рішення Київської міської ради «Про передачу громадянину ОСОБА_2 у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у АДРЕСА_1 ».

Відповідачем до матеріалів справи не надано жодних доказів, що ОСОБА_2 звертався до Київської міської ради протягом року для вирішення питання стосовно здійснення реєстрації речового права на земельну ділянку.

Так само, під час розгляду справи і самим ОСОБА_2 не надано жодних доказів на підтвердження дій щодо здійснення реєстрації речового прав на спірну земельну ділянку, а також не надано доказів щодо оскарження рішення від 25.09.2018 № 20/82 щодо відхилення проекту рішення Київської міської ради «Про передачу громадянину ОСОБА_2 у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у АДРЕСА_1 ».

В даному випадку підстави для скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 80000000000:79:500:0100 прямо передбачені частиною десятою статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» та пунктом 114 Порядку.

Як наслідок, підлягаю закриттю поземельна книга.

Разом з цим, слід зазначити, що наявність державної реєстрації такої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі порушує права позивача.

Слід зауважити, що посилання відповідача на зазначену у відзиві судову практику судом не приймається до уваги, оскільки правовідносини у вказаних справах є відмінними від правовідносин, що склалися в рамках даної справи.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на державу покладено обов`язок виконання рішень Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини Олссон проти Швеції (Olsson v. Sweden) від 24 березня 1988 року суд прийшов до висновку, що яка-небудь норма не може вважатися «законом», якщо вона не сформульована з достатньою точністю так, щоб громадянин самостійно або, якщо знадобиться, з професійною допомогою міг передбачити з часткою ймовірності, яка може вважатися розумною в даних обставинах, наслідки, які може спричинити за собою конкретну дію. Проте досвід показує, що абсолютна точність недосяжна і що необхідність уникати надмірної жорсткості формулювань і слідувати за обставин, що змінюються, веде до того, що багато законів неминуче викладені в термінах, які більшою чи меншою мірою є невизначеними.

Словосполучення «передбачено законом» не просто відсилає до внутрішнього права, але має на увазі і якість закону, вимагаючи, щоб останній відповідав принципом верховенства права. Відтак, у внутрішньому праві повинні існувати певні заходи захисту проти свавільного втручання публічних властей у здійснення прав, охоронюваних inter alia п. 1 статті 8.

У рішенні Європейського суду з прав людини Олссон проти Швеції (Olsson v. Sweden) від 24 березня 1988 року суд констатував, що втручання повинно бути зумовлено досягненням правомірної цілі.

Також Європейський суд з прав людини вказує, що у відповідності зі сформованою практикою Суду, під поняттям необхідності мається на увазі, що втручання відповідає якій-небудь нагальній суспільній потребі і що воно пропорційно законній меті. При визначенні того, чи є втручання «необхідним у демократичному суспільстві», Суд враховує, що за державами - учасницями Конвенції залишається певна свобода розсуду.

На підставі викладеного можна дійти до висновку, що запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців. Обсяг таких повноважень суб`єкта владних повноважень повинен мати чіткі межі застосування. Рішення органу влади має бути визнано протиправним, у разі, коли істотність порушення процедури потягнуло його неправильність, а за наявністю правової можливості (якщо ідеться про прийняття органом одного з двох рішень надати чи ні певну можливість здійснювати певні дії) в суду є обов`язок відновити порушене право шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

Відтак, у разі встановлення протиправності дій суб`єкта владних повноважень у суду виникає обов`язок відновити порушене право особи, зумовлене цими протиправними діями, шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити дії, які максимально спрямовані на захист права особи, право якої порушене, та на відновлення законного становища. При цьому, важливого значення набуває чіткість та однозначність формулювання дій, які підлягають виконанню суб`єктом владних повноважень.

В розрізі вищевикладеного, суд вважає, що позовна вимога зобов`язального характеру, а саме зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у м. Києві скасувати запис в Державному земельному кадастрі та закрити поземельну книгу про державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:79:500:0100, що розташована за адресою: м. Київ, провулок Садовий, 81 у Голосіївському районі м. Києва також підлягає до задоволення.

Крім цього, суд дійшов до висновку, що не підлягає закриттю дана адміністративна справа з підстав непідсудності адміністративному суду з огляду на наступе.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

З предмета та підстав позову, викладених у позовній заяві, вбачається, що позивач звернувся до суду з цим позовом на захист порушеного (на його думку) права першочергового відведення даної земельної ділянки до відповідача як особи, якою здійснено державну реєстрацію земельної ділянки за заявою іншої фізичної особи на підставі замовленого нею проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема, ОСОБА_2 , який в свою чергу не скористався правом щодо здійснення реєстрації речових прав на спірну земельну ділянку протягом року з моменту присвоєння їй кадастрового номеру.

Отже, суд зазначає, що предмет даної справи не має ознак приватноправового та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ч. ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною 1 ст. 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Враховуючи вищевикладене в сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.12 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 72- 77, 90, 241-247, 255, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В :

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадатсру у м. Києві, треті особи Київська міська рада, Департамент земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), ОСОБА_2 про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії задовольнити.

2. Скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:500:0100, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

3. Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у м. Києві скасувати запис в Державному земельному кадастрі та закрити поземельну книгу про державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:79:500:0100, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач: ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_4 , РНОКНН НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне управління Держгеокадастру у м. Києві (адреса: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 69, код ЄДРПОУ 39802366).

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295- 297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя Н.М. Шевченко