Рішення № 88617556, 06.04.2020, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" квітня 2020 р. справа № 300/253/20

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Чуприни О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Ліквідаційна комісія Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області, про визнання протиправною бездіяльність Міністерства внутрішніх справ України з приводу неприйняття рішення по матеріалах про призначення одноразової грошової допомоги та зобов`язання повторно розглянути висновок і матеріали про призначення одноразової грошової допомоги, у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) 05.02.2020 звернувся в суд з адміністративним позовом до Міністерства внутрішніх справ України (надалі по тексту також - відповідач, МВС України, Міністерство), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Ліквідаційна комісія Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області (надалі по тексту також - третя особа, Ліквідаційна комісія УМВС України в Івано-Франківській області), про визнання протиправною бездіяльність Міністерства внутрішніх справ України з приводу неприйняття рішення по матеріалах про призначення одноразової грошової допомоги та зобов`язання повторно розглянути висновок і матеріали про призначення одноразової грошової допомоги, у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем протиправно в порушення приписів статті 23 Закону України "Про міліцію" від 20.12.1990 за №565-ХІІ (надалі по тексту також - Закон №565-ХІІ) та пункту 9 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 за №850 (надалі по тексту також - Порядок №850) допущено бездіяльність щодо неприйняття у встановленому порядку відповідного рішення по матеріалах про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги. Згідно доводів позивача, викладених у позовній заяві, ОСОБА_1 з 07.12.1984 по 31.03.2014 проходив службу в органах внутрішніх справ і до часу звільнення був кадровим працівником Міністерства внутрішніх справ України. Станом на березень 2014 року обіймав посаду начальника Відділу Головного управління Державної фельд`єгерської служби України в м. Івано-Франківську, при цьому, на час свого звільнення останній перебував в кадрах Міністерства внутрішніх справ України, мав спеціальне звання полковника міліції та проходив службу відповідно до "Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ", затверджене постановою Кабінету Міністрів України №114 від 29.07.1991 (надалі по тексту також - Положення №114). Наказом Міністра внутрішніх справ України №469 о/с від 31.03.2014 полковника міліції ОСОБА_1 звільнено з посади начальника Відділу Головного управління Державної фельд`єгерської служби України в м. Івано-Франківську відповідно до Положення №114. Тобто за аргументами позивача, на час звільнення у відставку він належав до начальницького складу органів внутрішніх справ та мав спеціальне звання - полковник міліції. Враховуючи наведені обставини, позивач вказує на наявність підстав для виплати йому одноразової грошової допомоги, у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов`язаного із проходженням служби в органах внутрішніх справ відповідно до Порядку №850. Проте, Міністерство внутрішніх справ України повернуло Ліквідаційній комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області матеріали про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , зазначивши, що положення статті 23 Закону України "Про міліцію" від 20.12.1990 за №565-ХІІ не поширює свою дію на особовий склад Держфельдслужби України, свідченням чого є лист МВС України за №958/15-2020 від 11.01.2020.

На переконання позивача Міністерство внутрішніх справ України діяло в непередбачений нормами права спосіб, що призвело до бездіяльності, перевищення термінів розгляду матеріалів та не прийняття рішення, визначене Порядком №850. Як відзначив позивач Міністерство внутрішніх справ України зобов`язано в місячний строк, після надходження зазначених у пункті 8 цього Порядку №850 документів, прийняти рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку, про відмову в призначенні грошової допомоги і надіслати його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови. З наведених підстав просив позов задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.02.2020 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання і повідомлення (виклику) сторін (а.с.31-33).

Одночасно Івано-Франківським окружним адміністративним судом 10.02.2020 постановлено ухвалу про витребування у Відділу урядового фельд`єгерського зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в м. Івано-Франківську, доказів необхідних для розгляду даної адміністративної справи (а.с.37-39).

Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 24.02.2020 (а.с.85-91). У відзиві представник Міністерства внутрішніх справ України зазначив про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 з огляду на наступні обставини. Як зазначив відповідач, стаття 23 Закону №565-ХІІ та Порядок №850, регулює відносини щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції та компенсації заподіяння шкоди його майну. Отже дія такої норми розповсюджується лише на працівників міліції. При цьому, на день встановлення інвалідності позивачу останнім місцем його роботи було Головне управління Державної фельд`єгерської служби України в м. Івано-Франківську. Згідно доводів відповідача Держфельдслужба України є окремою бюджетною установою, має свій штат і не входить до структури МВС України. З урахуванням приписів Закону України №834-XIV від 06.07.1999 "Про поширення дії окремих положень Закону України "Про міліцію" на особовий склад Головного управління та підрозділів урядового фельд`єгерського зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України" стаття 23 Закону України "Про міліцію" на особовий склад Головного управління та підрозділів урядового фельд`єгерського зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України не поширюється. Міністерством не заперечується, що відповідно до "Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ", позивачу присвоєно спеціальне звання внутрішньої служби - полковника міліції, та норми даного підзаконного акту поширюються на правовідносини позивача щодо призначення, проходження та звільнення зі служби, однак наведене не свідчить про те, що Держфельдслужба України входить до структури МВС України. За доводами відповідача, так як останнім місцем роботи було саме відповідна посада в органах Держфельдслужби України, в спірному випадку підлягають застосуванню положення Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) або інвалідності особи рядового чи начальницького складу та інвалідності особи, звільненої із служби в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2008 за №605 (надалі по тексту також - Порядок №605). Разом з тим, пунктом 5 Порядку №605 передбачено, що особа, якій виплачується грошова допомога у разі загибелі (смерті) особи рядового чи начальницького складу Держспецзв`язку України, подає до Адміністрації Держспецзв`язку України, регіонального органу, територіального підрозділу, установи чи закладу Держспецзв`язку України за останнім місцем проходження служби (надалі по тексту також - уповноважений орган). Тобто даною нормою визначено орган державної влади, до якого позивачу необхідно звернутися із переліком документів, визначених пунктом 6 Порядку №605. В свою чергу, уповноважений орган подає до Адміністрації Держспецзв`язку України у семиденний строк з дня реєстрації документи, зазначені у пунктах 5 і 6 цього Порядку та умов, разом з висновком щодо можливості виплати грошової допомоги. Виходячи із вказаного, відповідач стверджує про відсутність у МВС України повноважень щодо прийняття рішення про призначення або про відмову в призначенні грошової допомоги ОСОБА_1 , оскільки останній проходив служби та був звільнений з органів Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, яка є самостійним центральним органом виконавчої влади. В сукупності вказаного просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Також, від представника Міністерства внутрішніх справ України 24.02.2020 на адресу суду надійшло клопотання №12/6-572 від 20.02.2020 про розгляд справи №300/253/20 за правилами загального позовного провадження (а.с.94-95).

За наслідками розгляду коментованого клопотання, Івано-Франківським окружним адміністративним судом ухвалою від 27.02.2020 відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи №300/253/20 за правилами загального позовного провадження (а.с.142-145).

Ліквідаційна комісія Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області 21.02.2020 подала в суд, через канцелярію, пояснення на адміністративний позов (а.с.52-54), в якому вказав, що згідно Закону України "Про поширення дії окремих положень Закону України "Про міліцію" на особовий склад Головного управління та підрозділів урядового фельд`єгерського зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України" на особовий склад Головного управління та підрозділів урядового фельд`єгерського зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України поширено дію статей 12, 13, пунктів 1 і 3 частини першої, частини другої і третьої статті 15-1 Закону України "Про міліцію". При цьому, дія статті 23 Закону України "Про міліцію", яка передбачає виплату одноразової грошової допомоги на особовий склад Державної фельд`єгерської служби України цим Законом не поширено. Враховуючи те, що ОСОБА_1 проходив службу і звільнений з органів внутрішніх справ із посади начальника відділу Головного управління Державної фельд`єгерської служби України, підстав передбачених законодавством для виплати одноразової грошової допомоги позивачу немає. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Розглянувши матеріали адміністративної справи, вивчивши зміст позовної заяви і відзиву на позов, пояснення, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, дослідивши і оцінивши в сукупності письмові докази, якими сторони і учасники справи обґрунтовують позовні вимоги та заперечення проти них, висловлюють свою позицію, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з таких підстав та мотивів.

При розгляді справи встановлено, що ОСОБА_1 з 07.12.1984 (наказ УВС №211о/с від 10.12.1984) по 31.03.2014 (наказ МВС від 31.03.2014 №469о/с) проходив службу в органах внутрішніх справ, що засвідчується копією трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 і послужним списком позивача №С-648619 (а.с.1, 12, 74-77).

Будучи штатним працівником органів внутрішніх справ ОСОБА_1 в період з 07.12.1984 по 13.05.2012 обіймав різні посади в структурі УМВС УРСР в Івано-Франківській області, УМВС України в Івано-Франківській області і УМВС України на Львівській залізниці.

Згідно витягу з наказу від 14.05.2012 за №243о/с полковника міліції ОСОБА_1 , який прибув з Управління Міністерства внутрішніх справ України на Львівській залізниці, призначено на посаду начальника відділу Головного управління Державної фельд`єгерської служби України в м. Івано-Франківську з 15.05.2012. Підстава, зокрема: наказ УМВС України на Львівській залізниці від 10.05.2012 за №38 о/с (а.с.133).

Як свідчить перший запис на сторінці 7 послужного списку позивача №С-648619 ОСОБА_1 "Прибув в державну фельд`єгерську службу України по переводу з УМВС України на Львівській залізниці" (а.с.77).

Наказом Головного управління Державної фельд`єгерської служби України від 31.03.2014 за №133о/с "По особовому складу" (а.с.134-135) згідно Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ і в порядку, установленому МВС України та Держкомзв`язку України, полковника міліції ОСОБА_1 , начальника відділу Головного управління Державної фельд`єгерської служби України в м. Івано-Франківську з 31.03.2014 звільнено з Державної фельд`єгерської служби України у відставку (із зняттям з військового обліку) за пунктом 65 "а" (за віком).

Водночас, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31.03.2014 за №469о/с "По особовому складу" (а.с.78) згідно Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ, полковника міліції ОСОБА_1 , начальника відділу Головного управління Державної фельд`єгерської служби України в м. Івано-Франківську звільнено з органів внутрішніх справ у відставку за пунктом 65 "а" (за віком).

29.03.2019, позивач звернувся до Ліквідаційної комісії УМВС України в Івано-Франківській області із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності від 28.03.2019, в якій просив провести виплату вказаної допомоги, у зв`язку із захворюванням, пов`язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ (встановлено другу групу інвалідності), і на підтвердження чого долучивши відповідні документи (а.с.56).

Як з`ясовано судом ОСОБА_1 з 30.10.2017 встановлено другу групу інвалідності, у зв`язку із захворюванням, пов`язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ (ступінь втрати професійної працездатності 70%), що засвідчується випискою з акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 06.11.2017 серії АВ за №0790578 і довідкою про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках від 06.11.2017 серії АГ 0023774, копії яких містяться в матеріалах справи (а.с.57-59).

Згідно розділу №12 "так" Свідоцтва про хворобу №37 від 26.01.2011, виданого Військово-лікарською комісією УМВС України в Івано-Франківській області, у відношенні до ОСОБА_1 (полковника міліції, заступник начальника Управління ДСО - начальник відділу організації служби Управління ДСО при УМВС України в Івано-Франківській області - начальник) встановлено, що захворювання "так", пов`язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ (а.с.13-14, 58-59).

Ліквідаційна комісія УМВС України в Івано-Франківській області розглянула заяву позивача про виплату одноразової грошової допомоги, та листом від 15.04.2019 за №1-А/108/05/29-2019 відмовила ОСОБА_1 у виплаті одноразової грошової допомоги. З даного приводу надано роз`яснення, що стаття 23 Закону України "По міліцію" відсутня в переліку, наведеному у Законі України від 06.07.1999 за №834 "Про поширення дії окремих положень Закону України "Про міліцію" на особовий склад Державної фельд`єгерської служби України при Державному комітеті зв`язку та інформатизації України". Позивач проходив службу і звільнений з органів внутрішніх справ із посади начальника відділу Головного управління Державної фельд`єгерської служби України, а отже законних підстав для виплати одноразової грошової допомоги немає (а.с.63-64).

Вважаючи вказану відмову Ліквідаційної комісії УМВС України в Івано-Франківській області протиправною і такою, що порушує його право на отримання одноразової грошової допомоги, позивач звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду із позовом про зобов`язання Ліквідаційну комісію УМВС України в Івано-Франківській області направити до Міністерства внутрішніх справ України документи щодо виплати одноразової грошової допомоги та зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України розглянути висновок та матеріали про призначення одноразової грошової допомоги та прийняти відповідне рішення.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.06.2019 у справі №300/908/19, відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 .

За наслідками апеляційного оскарження постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.09.2019 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково (а.с.19-27).

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.06.2019 в адміністративній справі №300/908/19 скасовано та прийнято нову постанову, якою заявлений ОСОБА_1 позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області щодо неподання до Міністерства внутрішніх справ України документів, передбачених пунктом 8 постанови Кабінету Міністрів України №850 від 21.10.2015 "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції", та висновку щодо виплати грошової допомоги ОСОБА_1 у зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності, пов`язаної з проходженням служби в органах внутрішніх справ відповідно до статті 23 Закону України №565-XII від 20.12.1990 "Про міліцію".

Зобов`язано Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області направити до Міністерства внутрішніх справ України документи ОСОБА_1 з висновком щодо виплати грошової допомоги для вирішення питання про призначення та виплати останньому одноразової грошової допомоги відповідно до статті 23 Закону України №565-XII від 20.12.1990 "Про міліцію" та постанови Кабінету Міністрів України №850 від 21.10.2015 "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції".

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Коментована постанова суду апеляційної інстанції 17.09.2019 набрала законної сили (http://reyestr.court.gov.ua/Review/84296402#).

На виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.09.2019, Ліквідаційна комісія УМВС України в Івано-Франківській області 15.10.2019 направила матеріали ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України для вирішення питання про призначення та виплати останньому одноразової грошової допомоги відповідно до статті 23 Закону України №565-XII від 20.12.1990 "Про міліцію" та постанови Кабінету Міністрів України №850 від 21.10.2015 "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції" (а.с.65-67).

Проте, Міністерство внутрішніх справ України листом від 11.01.2020 за №958/15-2020 повернуло Ліквідаційній комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області матеріали про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , зазначивши, що положення статті 23 Закону України "Про міліцію" від 20.12.1990 за №565-ХІІ не поширює свою дію на особовий склад Держфельдслужби України, в структурі якої позивач проходив службу і був звільнений (а.с.68-69).

Про вказану обставину Ліквідаційна комісія Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області листом від 17.01.2020 за №47/108/05/29-2020 повідомила позивача (а.с.70-71).

Позивач, вважаючи протиправним повернення Міністерством внутрішніх справ України його документів про призначення одноразової грошової допомоги на підставі пункту 3 Порядку №850, яка передбачає виплату такої допомоги працівникові міліції, внаслідок установлення інвалідності у зв`язку із захворювання, пов`язаного з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ, в тому числі без прийняття відповідачем відповідного рішення згідно вимог Порядку №850, звернувся до суду за захистом своїх порушених прав при звільненні зі служби в органах внутрішніх справ, ставлячи вимогу про зобов`язання відповідача повторно розглянути висновок та матеріали про призначення одноразової грошової допомоги, у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із наступного.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

Спірні правовідносини регулюються приписами Закону України "Про міліцію" від 20.12.1990 за №565-ХІІ, постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 за №850 "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції" та Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29.07.1991 за №114 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин).

Суд зазначає, що предметом дослідження даної справи є правомірність чи не правомірність повернення відповідачем матеріалів, оформлених у відношенні до позивача, про призначення останньому одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності, яка настала внаслідок захворювання, пов`язаного із проходженням служби в органах внутрішніх справ відповідно до статті 23 Закону №565-ХІІ та Порядку №850, із посиланням на те, що вказані положення не поширюють свою дію на особовий склад Держфельдслужби України, а також повернення Міністерством внутрішніх справ України таких матеріалів без прийняття відповідного рішення.

Згідно приписів частини 6 статті 23 Закону України "Про міліцію" у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов`язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров`я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

На виконання вказаної норми Закону №565-ХІІ Кабінетом Міністрів України 21.10.2015 постановою №850 затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції.

За змістом пункту 1 Порядку №850 даний порядок визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги (надалі по тексту також - грошова допомога) у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції.

Отже, стаття 23 Закону №565-ХІІ та Порядок №850, регулюють відносини щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі, серед іншого, встановлення інвалідності працівника міліції.

Пунктом 3 Порядку №850 передбачено випадки, за яких призначається одноразова грошова допомога разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції.

Так, грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи.

Як уже зазначалось судом вище, ОСОБА_1 07.12.1984 прийнятий на службу в органи внутрішніх справ (наказ УВС №211 о/с від 10.12.1984) та був звільнений зі служби 31.03.2014 (наказ МВС від 31.03.2014 №469 о/с), що засвідчується копією трудової книжки серії НОМЕР_1 та послужного списку № 648619 , які містяться в матеріалах справи (а.с.12, 74-77, 150-157).

Також у послужному списку позивача № 648619 міститься запис про прибуття ОСОБА_1 в Державну фельд`єгерську службу України саме по переводу з Управління Міністерства внутрішніх справ України на Львівській залізниці та призначення останнього з 15.05.2012 на посаду начальника відділу Головного управління Державної фельд`єгерської служби України в м. Івано-Франківську, що додатково підтверджується витягом з наказу від 14.05.2012 за №243 о/с (а.с.77, 133, 155).

Трудова книжка позивача серії НОМЕР_1 , його послужний список №648619 не містять відомостей про переведення ОСОБА_1 в травні 2012 року і одночасне звільнення з органів внутрішніх справа (зі служби), чи інше відрахування з кадрового обліку МВС України.

Такі докази не представлено відповідачем і третьою особою під час розгляду справи.

В подальшому позивача звільнено з Державної фельд`єгерської служби України у відставку з 31.03.2014 згідно наказу Головного управління Державної фельд`єгерської служби України від 31.03.2014 за №133 о/с (а.с.134-135), при цьому, одночасно в той же день наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31.03.2014 за №469о/с "По особовому складу" полковника міліції ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ (а.с.18).

Отже, позивач прийнятий в Державну фельд`єгерську службу України по переводу з Управління Міністерства внутрішніх справ України на Львівській залізниці, та перебуваючи на посаді начальника відділу Головного управління Державної фельд`єгерської служби України в м. Івано-Франківську, одночасно перебував на службі в органах внутрішніх справ, так як залишався на відповідному кадровому обліку відповідача.

Зокрема, відповідно до пунктів 75-77 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, особи начальницького складу органів внутрішніх справ можуть бути прикомандировані до інших міністерств і відомств або підвідомчих їм підприємств, установ і організацій для виконання спеціальних робіт чи обов`язків із залишенням у кадрах Міністерства внутрішніх справ.

До прикомандированих прирівнюються особи, зараховані в кадри Міністерства внутрішніх справ з присвоєнням спеціальних знань начальницького складу у зв`язку з призначенням їх до інших міністерств і відомств або на підвідомчі їм підприємства, в установи і організації на посади, що згідно з рішенням Кабінету Міністрів підлягають заміщенню особами начальницького складу органів внутрішніх справ.

Особи начальницького складу органів внутрішніх справ, прикомандировані до інших міністерств і відомств або підвідомчих їм підприємств, установ і організацій, проходять службу в порядку, встановленому цим Положенням.

Призначення на посади осіб начальницького складу, вказаних у пункті 76 цього Положення, та їх переміщення провадяться керівниками відповідних міністерств і відомств або підвідомчих їм підприємств, установ і організацій за погодженням з Міністерством внутрішніх справ або його органами.

Особи начальницького складу, зазначені в пункті 76 цього Положення користуються правами і пільгами, встановленими для осіб начальницького складу, які проходять службу в органах внутрішніх справ. Усі види належного забезпечення видаються їм за рахунок коштів міністерств і відомств, в яких вони працюють. Грошове забезпечення цим особам виплачується в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів.

Згідно пунктів 82, 83 коментованого Положення №114 особи начальницького складу, прикомандировані до інших міністерств і відомств або підвідомчих їм підприємств, установ і організацій (включаючи осіб, прирівнюваних до них), звільняються зі служби за підставами і в порядку, що передбачені пунктами 62-74 цього Положення.

Особи начальницького складу, прикомандировані до інших міністерств, відомств або підвідомчих їм підприємств, установ і організацій, при звільненні зі служби, а також члени їх сімей користуються правами і пільгами нарівні із особами начальницького складу, звільненими безпосередньо з органів внутрішніх справ, та членами їх сімей.

Пункт 85 Положення №114 передбачає можливість переведення осіб старшого і вищого начальницького складу з органів внутрішніх справ до Збройних Сил чи у війська у зв`язку з призначенням їх у персональному порядку на дійсну військову службу.

Наведеним спростовуються доводи відповідача і третьої особи про непоширення статті 23 Закону України "Про міліцію" на ОСОБА_1 , який отримав інвалідність, внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішні справ, має понад 35 років вислуги в органах внутрішніх справ, в тому числі за період прикомандирування та/або переведення до Державної фельд`єгерської служби України, є пенсіонером МВС України та користується правами і пільгами нарівні із особами начальницького складу, звільненими безпосередньо з органів внутрішніх справ.

Також суд звертає увагу на пункти 2.3, 2.4. розділу ІІ Витягу із Положення про відділ Головного управління Державної фельд`єгерської служби України в м. Івано-Франківську, затверджене начальником Головного управління Держфельдслужби України від 07.11.1999 за №233дск, в структурі якого ОСОБА_1 обіймав посаду начальника відділу.

Зокрема, згідно пунктів 2.3, 2.4. розділу ІІ коментованого Положення, начальницький склад відділу, який виконує оперативно-службові завдання, перебуває в кадрах МВС, проходить службу відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України і прирівнюється до оперативного складу внутрішніх справ.

Начальницький склад відділу користується правами і пільгами, встановленими Законом України "Про міліцію" для начальницького складу МВС (а.с.136-137).

Досліджуючи обставину встановлення ОСОБА_1 інвалідності внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, суд виходить із наступних мотивів.

Згідно з пунктом 26 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року №1317 "Питання медико-соціальної експертизи" причинами інвалідності є, зокрема, захворювання:

- отримані під час проходження військової служби чи служби в органах внутрішніх справ, державної безпеки, інших військових формуваннях;

- пов`язані з впливом радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

- одержані в період проходження військової служби і служби в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, Держспецзв`язку України.

Отже, законодавець окремо визначив захворювання отримані під час проходження військової служби та одержані в період проходження військової служби і служби в органах внутрішніх справ та в Держспецзв`язку України.

На думку суду, такий поділ здійснений з урахуванням того, що відповідно до частини 1 статті 11 Закону України "Про Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації України" від 23.02.2006 за №3475-VI до особового складу Держспецзв`язку належать військовослужбовці, державні службовці та інші працівники, та в залежності від того, яку службу проходить чи проходила особа, зазначається причина інвалідності в наслідок захворювання.

Разом з цим, суд звертає увагу, що інвалідність позивачу встановлено внаслідок захворювання, що пов`язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії виписка з акту огляду медико-соціальною експертною комісією від 06.11.2017 серії АВ за №0790578 і довідка про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках від 06.11.2017 серії АГ 0023774 (а.с.57-59).

Більше того, відомості трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 , його послужного списку № 648619 і Свідоцтва про хворобу №37 від 26.01.2011 свідчать, що встановлення факту пов`язаності захворювання з проходженням служби в органах внутрішніх справ, мало місце саме в січні 2011 року, в період, коли ОСОБА_1 обіймав посаду заступника начальника Управління ДСО - начальник відділу організації служби Управління ДСО при УМВС України в Івано-Франківській області, тобто проходив службу в органах внутрішніх справ.

При цьому, час встановлення інвалідності внаслідок такого захворювання може не обмежуватися будь-яким строком з дня звільнення зі служби.

Додатково у даній справі слід також виходити із мотивувальної частини постанови від 17.09.2019 у справі №857/7408/19, за змістом якої Восьмий апеляційний адміністративний суд дійшов наступного висновку:

"Таким чином, на час звільнення у відставку позивач належав до начальницького складу органів внутрішніх справ, мав звання полковника міліції та не набув статусу військовослужбовця Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації із присвоєнням спеціального звання.

Факт перебування та звільнення у відставку з посади начальника відділу Головного управління Державної фельд`єгерської служби України в м. Івано-Франківську не призвів до втрати вищевказаних звання та статусу працівника органів внутрішніх справ.".

Згідно приписів частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Зважаючи на вказане не підлягає доказуванню обставина стосовно перебування ОСОБА_1 на момент звільнення в органах внутрішніх справ та визначення статусу останнього як працівника, що перебував на відповідному кадровому обліку в органах внутрішніх справ.

Суд, поряд з вказаним вище по тексту рішення, вважає вказати на наступні обставини.

Як свідчать матеріали справи Міністерство внутрішніх справ України листом від 11.01.2020 за №958/15-2020 повернуло Ліквідаційній комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області матеріали про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , про що третя особа листом від 17.01.2020 за №47/108/05/29-2020 повідомила позивача (а.с.68-69, 70-71).

Тобто відповідач, вважаючи, що положення статті 23 Закону України "Про міліцію" від 20.12.1990 за №565-ХІІ не поширює свою дію на особовий склад Держфельдслужби України, в структурі якого позивач з 2012 рік по 2014 рік працював на відповідній осаді і із неї звільнений, повернув матеріали третій особі про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , як такі що не відповідають вимогам законодавства, без прийняття будь-якого рішення (про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги).

Така обставина додатково засвідчується листом Департаменту фінансово-облікової політики Міністерства внутрішніх справ України №6156/15 від 26.02.2020, адресованого Департаменту юридичного забезпечення МВС України (а.с.159).

З даного приводу суд зазначає, що пунктами 7-9 Порядку №850 працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв`язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).

Керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги.

МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.

Проаналізувавши наведені положення законодавства в контексті встановлених обставин справи суд дійшов висновку про те, що розгляд заяви і доданих до неї документів, поданих працівником міліції для призначення і виплати одноразової грошової допомоги при інвалідності повинен завершуватися прийняттям відповідного рішення (про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги).

У спірному випадку таке рішення відповідачем не приймалось, що свідчить про недотримання ним встановленого законодавством порядку вирішення цього питання.

Повернення ж документів як таких, що не відповідають вимогам законодавства Порядком №850 не передбачено, а тому таке повернення Міністерством внутрішніх справ України документів позивача без прийняття рішення про призначення чи відмову у призначенні одноразової грошової допомоги суперечить зазначеним вище нормам.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 30.01.2018 у справі № 822/1579/17, від 10.10.2018 у справі № 733/1290/16-а та від 19.02.2019 у справі №802/498/18-а.

Вичерпний перелік випадків, за яких особі може бути відмовлено у призначенні грошової допомоги, визначено у пункті 14 Порядку №850, і підставу, з якої виходив відповідач, вказана норма не містить.

Відповідач і третя особа, не довела перед судом існування будь-яких інших застережень, наявність яких не дозволяє пов`язати настання інвалідності позивача із його захворюванням, що мало місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, а також інших причин, які є безумовною підставою для відмови у призначенні спірної грошової допомоги.

Відтак, суд вважає, що у зв`язку із неприйняттям відповідачем після надходження документів позивача відповідного рішення, позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльність Міністерства внутрішніх справ України щодо не прийняття рішення по матеріалах щодо призначення позивачу одноразової грошової допомоги та зобов`язання Міністерство внутрішніх справ України повторно розглянути висновок і матеріали про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов`язаного із проходженням служби в органах внутрішніх справ України відповідно до статті 23 Закону України "Про міліцію", пункту 9 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 за №850, а також прийняти відповідне рішення.

Саме такі позовні вимоги самостійно визначив у адміністративному позові ОСОБА_1 .

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В той же час, в адміністративному судочинстві діє принцип офіційності, який полягає в активній позиції суду щодо з`ясування всіх обставин у справі (пункт 4 частини 3 статті 2, частини 2, 4 статті 9, частина 3 статті 77, частина 6 статті 94 КАС України).

Суд вжив всіх заходів на з`ясування обставин, які мають значення для даної справи, в тому числі витребував додаткові пояснення і докази з власної ініціативи (пункт 6 ухвали суду від 10.02.2020 та ухвала про витребування доказів від 10.02.2020).

Представлені відповідачем докази у своїй сукупності не дають підстав вважати, що Міністерство внутрішніх справ України діяло правомірно, з дотриманням норм чинного законодавства, повертаючи Ліквідаційній комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області документи ОСОБА_1 про призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності, яка настала внаслідок захворювання, пов`язаного із проходженням служби в органах внутрішніх справ відповідно до статті 23 Закону №565-ХІІ та Порядку № 850, із посиланням на те, що вказані положення не поширюють свою дію на особовий склад Держфельдслужби України, в тому числі без прийняття відповідного рішення.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

В сукупності вказаного вище, суд робить висновок про обґрунтованість адміністративного позову, а позовні вимоги такими, що підлягають до задоволення.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд зазначає, що позивач на підставі пункту 9 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" звільнений від сплати судового збору під час розгляду справи.

Згідно вимог абзацу 2 частини 5 статті 139 КАС України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Аналіз вказаної правової норми свідчить, що основною умовою для стягнення судових витрат з іншої сторони на користь особи, є понесення таких витрат особою.

Суд не стягує з відповідача витрати по сплаті судового збору так як останні позивачем фактично не понесені.

Учасниками справи не подано до суду будь яких доказів про понесення ними інших витрат, пов`язаних з розглядом справи, відтак у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо їх розподілу.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Міністерства внутрішніх справ України в частині не прийняття рішення по матеріалах щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності, яка настала внаслідок захворювання, пов`язаного із проходженням служби в органах внутрішніх справ України, відповідно до статті 23 Закону України "Про міліцію" від 20.12.1990 за №565-ХІІ і пункту 9 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 за №850.

Зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України повторно розглянути висновок і матеріали про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов`язаного із проходженням служби в органах внутрішніх справ України, відповідно до статті 23 Закону України "Про міліцію" від 20.12.1990 за №565-ХІІ і пункту 9 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 за №850, а також прийняти відповідне рішення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається через Івано-Франківський окружний адміністративний суд до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ), АДРЕСА_1 .

Відповідач - Міністерство внутрішніх справ України (ідентифікаційний код юридичної особи 00032684) вул. Академіка Богомольця, 10, м. Київ, 01024.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Ліквідаційна комісія Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області (ідентифікаційний код юридичної особи 08592193), вул. Сахарова, 15, м. Івано-Франківськ, 76018.

Суддя /підпис/ Чуприна О.В.