Ухвала суду № 88591142, 30.03.2020, Деснянський районний суд міста Києва

6/754/11/20

Справа № 2603/16612/12

У Х В А Л А

Іменем України

30 березня 2020 року Деснянський районний суд міста Києва в складі:

Головуючого - судді Галась І.А.,

при секретарі - Гергель В.А.

за участі заявника - ОСОБА_1

розглянувши матеріали справи за заявою ОСОБА_1 про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист № 2-1003/13 від 15 липня 2015 року,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Деснянського районного суду м. Києва з заявою про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист № 2-1003/13 від 15 липня 2015 року.

Вимоги заяви мотивує тим, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 23 березня 2012 року в задоволені позову ОСОБА_2 до ПАТ «УкрСиббанк», третя особа: ОСОБА_1 про припинення договору поруки, відмовлено. Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 14 червня 2012 року, рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 23.03.2012 року скасовано та ухвалене нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 було задоволено. Визнано договір поруки №31-57F/07-2005И, укладений між ОСОБА_2 та ПАТ «УкрСиббанк» 15.07.2005 року, припиненим з 26 березня 2007 року.

11 грудня 2013 року Деснянським районним судом м. Києва ухвалено рішення, яким позов ПАТ «Укрсиббанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки залишено без задоволення.

18 лютого 2014 року Апеляційний суд міста Києва ухвалив рішення, яким апеляційну скаргу ПАТ «Укрсиббанк» задовольнив, Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 11.12.2013 року скасовано. Ухвалив нове рішення, яким позов ПАТ «Укрсиббанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено.

28 травня 2014 року касаційна скарга ОСОБА_1 . ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ відхилена, рішення апеляційного суду м. Києва від 18 лютого 2014 року залишена без змін.

На підставі зазначеного рішення, 07 серпня 2014 року Деснянським районним судом м. Києва було видано виконавчий лист № 2-1003/13 про звернення стягнення в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 31-57F/07-2005И від 15 липня 2005 року у розмірі 733 4423,54 грн. ( станом на 13 листопада 2012 року) на предмет іпотеки - трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , жилою площею 42,50 кв.м., загальною площею 72,70 кв.м, що яке належить ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі договору купівлі - продажу, посвідченого Прокудіною Л.Д., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 15.07.2005 р. за р.№ 2086-у, шляхом проведення торгів за ціною предмета іпотеки не нижче ринкової, визначеної суб`єктом оціночної діяльності на час проведення прилюдних торгів.

Вказує, що в серпні 2019 році Банком затверджена індивідуальна програма лояльності по кредитному договору № 31-57F/07-2005И від 15 липня 2005 року (в системі обліку Банку № 10134014000) направлену на погашення заборгованості, а саме: можливість підписання Додаткової угоди до кредитного договору та звільнення іпотеки із забезпечення за кредитним № 31-57F/07-2005И від 15 липня 2005 року при умові погашення позичальником ОСОБА_1 не менше 12 992,00 дол. США та відшкодування судових витрат у розмірі 3219,00 грн.

23 серпня 2019 року виконано умови АТ «Укрсиббанк», сплачено в рахунок погашення заборгованості кредитному договору № 31-57F/07-2005И від 15 липня 2005 року (в системі обліку Банку № 10134014000) - 12 992,00 дол. США та відшкодовано судові витрати у розмірі 3219,00 грн.

23 серпня 2019 року між Акціонерним товариством «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладена Додаткова угода № 1 до кредитного договору № 31- 57F/07-2005И (в системі обліку Банку № 10134014000) від 15 липня 2005 року.

23 серпня 2019 року Акціонерним товариством «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 укладено Договір про розірвання договору іпотеки № 31- 57F/07-2005И, посвідченого Прокудіною Л.Д., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 15 липня 2005 року за реєстром № 2091-у.

Зазначає, що визнання виконавчого листа № 2-1003/13 таким, що не підлягає виконанню, спрямоване на захист прав боржника та запобігання «подвійного виконання», адже незважаючи на добровільне виконання судового рішення стягувач може повторно звернутись до державної виконавчої служби за його примусовим виконанням.

Вважає, що у зв`язку з частковою оплатою ним заборгованості за кредитним договором № 31-57F/07-2005И від 15 липня 2005 року, та у зв`язку з укладенням Додаткової угода № 1 до кредитного договору № 31-57F/07-2005И (в системі обліку Банку № 10134014000) від 15 липня 2005 року та Договору про розірвання договору іпотеки № 31-57F/07- 2005И, посвідченого Прокудіною Л.Д., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 15 липня 2005 року за реєстром № 2091-у., виконавчий документ №2-1003/13 про звернення стягнення в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 31-57F/07-2005И від 15 липня 2005 року у розмірі 733 4423,54 грн. ( станом на 13 листопада 2012 року) на предмет іпотеки - трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , жилою площею 42,50 кв.м., загальною площею 72,70 кв.м, що яке належить ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі договору купівлі - продажу, посвідченого Прокудіною Л.Д., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 15.07.2005 р. за р.№ 2086-у, шляхом проведення торгів за ціною предмета іпотеки не нижче ринкової, визначеної суб`єктом оціночної діяльності на час проведення прилюдних торгів є таким, що не підлягає виконанню повністю.

Посилаючись на викладені обставини справи, Заявник просить суд: визнати виконавчий лист виданий 15 липня 2015 року Деснянським районним судом м. Києва №2-1003/13 таким, що не підлягає виконанню.

Заявник в судовому засіданні заяву підтримав в повному обсязі, просив задовольнити, посилаючись на обставини справи викладені в заяві.

Інші сторони в судове засідання не з`явились, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін, що не з`явились, оскільки їх неявка відповідно до ч. 3 ст. 432 ЦПК України не перешкодою для розгляду справи.

Суд, вислухавши пояснення Заявника, дослідивши матеріали справи, вивчивши подані докази вважає, що заява не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 11 грудня 2013 року позов ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки - залишено без задоволення.

Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 18 лютого 2014 року рішення Деснянського районного суду м. Києва від 11 грудня 2013 року скасовано. Ухвалено в справі нове рішення наступного змісту. Позов Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки задовольнити. Звернено стягнення в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №31-57F/2005И від 15 липня 2005 року у розмірі 733 423,54 (станом на 13 листопада 2012 року) на предмет іпотеки - трикімнатну квартиру АДРЕСА_2 , жилою площею 42,50 кв.м., загальною площею 72,70 кв.м., що належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокудіною Л.Д. 15 липня 2005 року за р.№2086у, шляхом проведення прилюдних торгів за ціною предмета іпотеки не нижче ринкової, визначеної суб`єктом оціночної діяльності на час проведення прилюдних торгів. Стягнуто з ОСОБА_1 (ідентифікаційний № НОМЕР_1 ) на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (код ЄДРПОУ 09807750) судові витрати у розмірі 3 219 грн. сплаченого судового збору.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 травня 2014 року касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення апеляційного суду м. Києва від 18 лютого 2014 року залишено без змін.

На виконання вищевказаного рішення суду, Деснянським районним судом м. Києва 07 серпня 2014 року видано:

?виконавчий лист №2-1003/13 про звернення стягнення в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №31-57F/2005И від 15 липня 2005 року у розмірі 733 423,54 (станом на 13 листопада 2012 року) на предмет іпотеки - трикімнатну квартиру АДРЕСА_2 , жилою площею 42,50 кв.м., загальною площею 72,70 кв.м., що належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокудіною Л.Д. 15 липня 2005 року за р.№2086у, шляхом проведення прилюдних торгів за ціною предмета іпотеки не нижче ринкової, визначеної суб`єктом оціночної діяльності на час проведення прилюдних торгів;

?виконавчий лист №2-1003/13 про стягнення з ОСОБА_1 (ідентифікаційний № НОМЕР_1 ) на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (код ЄДРПОУ 09807750) судові витрати у розмірі 3 219 грн. сплаченого судового збору.

ОСОБА_1 зазначив, що в серпні 2019 році Банком затверджена індивідуальна програма лояльності по кредитному договору № 31-57F/07-2005И від 15 липня 2005 року (в системі обліку Банку № 10134014000), яка направлена на погашення заборгованості, а саме: можливість підписання Додаткової угоди до кредитного договору та звільнення іпотеки із забезпечення за кредитним № 31-57F/07-2005И від 15 липня 2005 року при умові погашення позичальником ОСОБА_1 не менше 12 992,00 дол. США та відшкодування судових витрат у розмірі 3219,00 грн.

В заяві послався на те, що 23 серпня 2019 року виконано умови АТ «Укрсиббанк», сплачено в рахунок погашення заборгованості кредитному договору № 31-57F/07-2005И від 15 липня 2005 року (в системі обліку Банку № 10134014000) - 12 992,00 дол. США та відшкодовано судові витрати у розмірі 3219,00 грн.

23 серпня 2019 року між Акціонерним товариством «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладена Додаткова угода № 1 до кредитного договору № 31- 57F/07-2005И (в системі обліку Банку № 10134014000) від 15 липня 2005 року.

23 серпня 2019 року Акціонерним товариством «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладено Договір про розірвання договору іпотеки № 31-57F/07-2005И, посвідченого Прокудіною Л.Д., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 15 липня 2005 року за реєстром № 2091-у.

Перевіряючи твердження заявника, суд виходить з такого.

Виконання судового рішення є невід`ємною та заключною частиною судового процесу, яка поєднана із попередніми єдиною та основною метою всього судочинства, яке полягає у захисті прав і охоронюваних законом інтересів осіб.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Крім того, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

До того ж, стаття 6 Конвенції поширює свою дію і на таку стадію цивільного процесу як виконання судового рішення. У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини вказує, що право на судовий розгляд було б примарним, якщо б внутрішня судова система Договірної Держави дозволила б, щоб остаточне та обов`язкове судове рішення залишалось невиконаним відносно однієї зі сторін, і що виконання рішення або постанови будь-якого органу судової влади повинне розглядатися як невід`ємна частина «процесу» в розумінні статті 6 Конвенції (рішення від 28.07.1999 у справі «Іммобільяре Саффі» проти Італії», рішення від 19.03.1997 у справі «Горнсбі проти Греції»).

Відповідно до ч.1 ст. 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Згідно ч. 2 ст. 432 ЦПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

За висновками постанови Верховного Суду від 16.01.2018 у справі №755/15479/14-ц підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові (зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання) та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

Відповідно до п. 5 Узагальнення Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» від 25.09.2015 року, процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

Верховний Суд України в постанові від 22.03.2017 року у справі № 755/6665/15-ц зазначив, що питання про визнання виконавчого листа, таким, що не підлягає виконанню є перешкодою для звершення судового провадження.

Норма ч.2 ст. 432 ЦПК України має чітку конструкцію й передбачає, що у разі якщо виконавчий лист було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, якщо його було видано помилково, чи коли стягувач подав виконавчий документ для примусового виконання після виконання добровільного повного чи часткового виконання зобов`язань боржником чи іншою особою або після припинення зобов`язань боржника з іншої підстави, що визначено главою 50 Цивільного кодексу України чи іншим законом.

В судовому засіданні достеменно встановлено, що вищевказаний виконавчий лист не є виданим помилково, чи коли стягувач подав виконавчий документ для примусового виконання після виконання добровільного повного чи часткового виконання зобов`язань боржником чи іншою особою.

Доводи заявника про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з частковим погашенням боргу в 2019 році суд оцінює критично, оскільки виконавчий лист видано 07 серпня 2014 року та пред`явлено до виконання у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.ч. ,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Аналізуючи викладене та встановлені у справі обставини суд приходить до висновку про відсутність підстав, за яких виданий 07 серпня 2014 року року виконавчий лист підлягає визнанню судом таким, що не підлягає виконанню.

Тим самим, в судовому засіданні встановлено відсутність правових підстав для задоволення заяви.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.258-260, 261, 353-355, 431, 432 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом пятнадцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення виготовлено 02 квітня 2020 року.

Суддя: