Ухвала суду № 88559011, 27.03.2020, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

308/2675/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.03.2020 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі головуючої судді Дергачової Н.В., за участю секретаря судового засідання Стегней К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в м. Ужгороді, подання приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Лукеча Олександра Васильовича, про звернення стягнення на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, -

В С Т А Н О В И В:

Приватний виконавець виконавчого округу Закарпатської області Лукеча Олександр Васильович, звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області 13 березня 2020 року з поданням про звернення стягнення на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, за яким просить суд розглянути подання та вирішити питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника ( ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ), право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, шляхом надання дозволу на звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки № PCNL-800/046/2007 від 26.04.2007 року посвідченого приватним нотаріусом Ужгородського районного нотаріального округу Житко О.І. та договором іпотеки № PML-800/062/2008 від 13.03.2008 року посвідченого приватним нотаріусом Ужгородського районного нотаріального округу Житко О.І., а саме: об`єкт незавершеного будівництва загальною площею 559,5 кв. що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельна ділянка, загальною площею - 2500 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , які передані в іпотеку ЗАТ «ОТП Банк» - іпотекодавець ОСОБА_1 .

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.03.2020 року головуючим суддею у вказаній справі визначено ОСОБА_2 .

Відповідно до ч. 11 ст. 440 ЦПК України суд негайно розглядає подання державного виконавця, приватного виконавця без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця, приватного виконавця.

Проте у день направлення до суду подання заявник – ОСОБА_3 не з`явився до суду для негайного розгляду подання, тому судом було відкладено розгляд подання на 27.03.2020 року на 14 год. 00 хв. та направлено судову повістку про виклик на його ім`я.

В судове засідання 27.03.2020 року о 14 год. 00 хв. приватний виконавець виконавчого округу Закарпатської області Лукеча Олександр Васильович, не з`явився, але подав до суду заяву про можливість розгляду поданого ним подання без його участі.

Дослідивши матеріали подання, суд приходить до наступного висновку.

Згідно ч. 10 ст. 440 ЦПК України, питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця.

З автоматизованої системи документообігу суду «Д-3» вбачається, що на розгляді судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Сарай А.І. із 06.03.2020 року перебуває аналогічне подання приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Лукеча Олександра Васильовича, про звернення стягнення на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, яке передане в іпотеку ЗАТ «ОТП Банк» іпотекодавцем ОСОБА_1 .

Таким чином приватний виконавець Лукеча О.В. повторно звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з аналогічним за змістом поданням про звернення стягнення на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, не дивлячись на те, що рішення у справі № 308/2438/20 за його поданням, яке із 06.03.2020 року знаходиться на розгляді в Ужгородському міськрайонному суді Закарпатської області, ні на момент зверненням з вказаним поданням, ні на день розгляду даного подання не прийнято.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 ЦПК України, суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість:

1) керує ходом судового процесу;

2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами;

3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій;

4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом;

5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Згідно частини третьої статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Подання до суду двох ідентичних подань про звернення стягнення на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку на думку суду є зловживанням правом з боку приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Лукеча Олександра Васильовича.

Враховуючи, що подання приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Лукеча Олександра Васильовича, про звернення стягнення на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку яке являється крайнім заходом, до вчинення державним виконавцем всіх можливих дій, спрямованих на виконання виконавчого напису нотаріуса, є фактично вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями, аналогічне подання у справі № 308/2438/20 надійшло до суду раніше – 06.03.2020 року, рішення по якому судом не прийнято, приходжу до висновку що за таких умов вбачається зловживання ОСОБА_3 наданими йому законом правами та звернення до суду, відтак у задоволенні подання державного виконавця про вирішення питання про звернення стягнення на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано у встановленому законом порядку, слід відмовити.

Крім того, як зазначено у п. 2 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо: пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання.

З наданих суду документів вбачається, що виконавчий напис був вчинений приватним нотаріусом 12.04.2012 року і мав бути пред`явлений до виконання до відділу (підрозділу) державної виконавчої служби протягом одного року з дня його вчинення.

Відповідно до відміток державного виконавця на звороті цього виконавчого напису, він тричі був повернутий стягувачу – 18.06.2013 року, 26.06.2015 року та 18.06.2019 року на підставі п. 4 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», яким передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо: стягувач перешкоджає проведенню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат виконавчого провадження, передбачене статтею 43 цього Закону, незважаючи на попередження виконавця про повернення йому виконавчого документа.

Як зазначено у ч. 5 цієї ж статті повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону, тобто протягом трьох років, і такий строк переривається у разі пред`явлення виконавчого документа до виконання (ч. 1, п. 1 ч. 4 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження»).

З урахуванням викладеного, у даному випадку, оскільки державним виконавцем не було встановлено факту неможливості в повному обсязі або частково виконати рішення, відсутні законодавчо визначені підстави для обрахування строку пред`явлення такого документа до виконання після переривання з дня його повернення у відповідності до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження», відтак строк пред`явлення виконавчого напису до виконання переривався, проте розпочав спливати 12.04.2012 року (з дня вчинення його нотаріусом) та навіть якщо припустити, що виконавчий напис був пред`явлений до виконання наступного дня за днем його вчинення 13.04.2012 року і повернутий 18.06.2013 року, то 18.06.2014 року, сплинув строк пред`явлення його до виконання – до дня набрання законної сили 05.10.2016 року Законом України «Про виконавче провадження» у новій редакції, яким передбачено збільшений строк пред`явлення до виконання у три роки.

Статтею 24 Закону України «Про виконавче провадження» у редакції, яка діяла до 05.10.2016 року було передбачено, що державний виконавець відмовляє у прийнятті до провадження виконавчого документа, строк пред`явлення для примусового виконання якого закінчився, про що виносить відповідну постанову. Стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення строку пред`явлення до суду, який видав виконавчий

документ, або до суду за місцем виконання. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк, якщо інше не передбачено законом. Для інших виконавчих документів пропущений строк

поновленню не підлягає.

Тобто зазначена стаття передбачала процедуру поновлення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання лише виданого судом і лише судом, та чітко встановлювала, що для інших виконавчих документів пропущений строк поновленню не підлягає.

При цьому приватним виконавцем Лукеча Олександром Васильовичем 09.07.2019 року була винесена постанова ВП № 59502522 про відкриття виконавчого провадження про примусове виконання виконавчого документу - виконавчого напису № 1629 від 12.04.2012 року, строк пред`явлення кого до виконання закінчився ще 18.06.2014 року.

Зазначене не спростовано заявником, суду не надано належних та допустимих доказів того факту, що приватний виконавець перевірив дотримання строків пред`явлення виконавчого документу до виконання заявником та правомірно виніс постанову про відкриття виконавчого провадження.

З огляду на викладене у суду виникли обґрунтовані сумніви у законності проведення будь – яких виконавчих дій у межах цього виконавчого провадження, які не спростовані заявником, що також є підставою для відмови у задоволенні подання.

Керуючись, ст.ст. 3, 13 Цивільного кодексу ст.ст. 5, 440 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Лукеча Олександра Васильовича, про звернення стягнення на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду шляхом подання в 15-денний строк з дня її складення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду, якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів з дня вручення йому копії ухвали.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду Закарпатської області Н.В. Дергачова