Рішення № 88524200, 01.04.2020, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" квітня 2020 р. справа № 300/240/20

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Григорука О.Б., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А4267 Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини А4267 Міністерства оборони України про визнання дій протиправними щодо ненадання позивачу відпустки за 2019 рік терміном 30 днів та зобов`язання надати позивачу відпустку за 2019 рік терміном 30 днів.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 21.01.2020 позивач, втретє подавши рапорт на відпустку за 2019 рік, домігся права на її отримання терміном на 5 днів, хоча мав право на отримання відпустки за 2019 рік терміном 30 днів. Позивач вважає вказані дії протиправними та такими, що порушують його право на відпустку, встановлене Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Ухвалою від 07.02.2020 Івано-Франківським окружним адміністративним судом відкрито провадження в даній справі, ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні), встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк на подання відзиву на позов.

Відповідач правом на подання відзиву у встановлений судом строк не скористався, хоча ухвала про відкриття провадження 11.02.2020 вручена відповідачу за адресою: АДРЕСА_1 . Моцарта, 33, м. Коломия, Івано-Франківська обл., 78200 (а.с.10).

Отже, ухвала про відкриття провадження у справі вручена відповідачу належним чином, однак відзив ним не подано.

Згідно частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, керуючись частиною 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, справа підлягає вирішенню за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.

Відповідно до наказу командира Військової частини А4267 від 30.10.2019 за №292, згідно виконавчого провадження №60063809 від 13.09.2019, старшого солдата ОСОБА_1 вважати таким, що з 30.10.2019 приступив до виконання службових обов`язків за посадою командир відділення управління командира батареї взводу управління командира батареї другої самохідної артилерійської батареї самохідного артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи військової частини А4267, на яку позивач призначений згідно наказу командира Військової частини А4267 (по особовому складу) від 23.09.2019 №165-РС (а.с.18).

ОСОБА_1 23.12.2019 шляхом поштового відправлення звернувся до командира другої батареї гаубичного самохідного артилерійського дивізіону з рапортом про надання чергової відпустки за 2019 рік з 30.12.2019, із виплатою грошової допомоги на оздоровлення. Просив, до даної відпустки включити термін додаткової відпустки строком на 14 днів, як учаснику бойових дій, відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 від 15.02.2017. При цьому, просив надати відпустку за 2019 рік після повторного проходження військово-лікарської комісії Військово-медичного клінічного центру Західного регіону в м. Львові. Водночас, позивач просив вказану відпустку надати йому з 06.01.2020 в разі проходження військово-лікарської комісії в більш тривалий термін (а.с.4, 12).

28.12.2019 позивач, повторно подав командиру другої батареї гаубичного самохідного артилерійського дивізіону рапорт від 27.12.2019 про надання чергової відпустки за 2019 рік з 30.12.2019, із виплатою грошової допомоги на оздоровлення та включенням до даної відпустки додаткової відпустки строком на 14 днів, як учаснику бойових дій. При цьому, повідомив про повторне проходження ним військово-лікарської комісії (а.с.13).

Також, 21.01.2020 позивач подав командиру другої батареї гаубичного самохідного артилерійського дивізіону рапорт на відпустку за 2019 рік (а.с.2).

Відповідно до відпускного квитка, виданого Військовою частиною А4267 від 21.01.2020 за №124 ОСОБА_1 звільнений у щорічну основну відпустку за 2019 рік строком на 7 діб з 22.01.2020 по 28.01.2020, з урахуванням 2-х днів до місця проведення відпустки і в зворотному напрямі (а.с.3).

Позивач вважає протиправними дії відповідача щодо ненадання позивачу відпустки за 2019 рік терміном на 30 днів, просить суд зобов`язати відповідача надати позивачу вказану відпустку терміном на 30 днів.

При вирішенні даного спору суд виходить з наступного нормативно-правового регулювання спірних правовідносин.

Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про відпустки" установлюються такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

Статтею 16-2 Закону України "Про відпустки" визначено, що учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

Згідно зі статтею 5 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.

Відповідно до пункту 12 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" учасникам бойових дій (статті 5, 6) надаються такі пільги: використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, єдина система їх соціального та правового захисту, гарантії військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах визначені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Згідно статтей 1-2, 2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації. Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.

Право військовослужбовців на відпустки та порядок надання військовослужбовцям відпусток та відкликання з них, врегульовані статтею 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Частиною 1 статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення. Тривалість щорічної основної відпустки для військовослужбовців, які мають вислугу в календарному обчисленні до 10 років, становить 30 календарних днів; від 10 до 15 років - 35 календарних днів; від 15 до 20 років - 40 календарних днів; понад 20 календарних років - 45 календарних днів, без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Святкові та неробочі дні при визначенні тривалості щорічних основних відпусток не враховуються.

Відповідно до частини 2 статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" щорічна основна відпустка надається протягом календарного року. В особливих випадках з дозволу прямого начальника, уповноваженого Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, утвореними відповідно до законів України, керівниками правоохоронних органів та керівниками розвідувальних органів України, щорічна основна відпустка за минулий рік надається в першому кварталі наступного року, якщо раніше її не було надано.

Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України "Про відпустки". Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України. У разі якщо Законом України "Про відпустки" або іншими законами України передбачено надання додаткових відпусток без збереження заробітної плати, такі відпустки військовослужбовцям надаються без збереження грошового забезпечення (частина 8).

Отже, позивач має право на щорічну основну відпустку для військовослужбовців в порядку надання військовослужбовцям відпусток, встановленому до статтею 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" тривалістю 30 календарних днів та відповідно до пункту 12 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", позивач, як учасник бойових дій відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 від 15.02.2017, має право на пільгу з використання чергової щорічної відпустки у зручний для нього час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Як встановлено, позивач 23.12.2019 шляхом поштового відправлення звернувся до командира другої батареї гаубичного самохідного артилерійського дивізіону з рапортом про надання чергової відпустки за 2019 рік з 30.12.2019, із виплатою грошової допомоги на оздоровлення. Просив, до даної відпустки включити термін додаткової відпустки строком на 14 днів, як учаснику бойових дій. При цьому, просив надати відпустку за 2019 рік після повторного проходження військово-лікарської комісії Військово-медичного клінічного центру Західного регіону в м. Львові. Водночас, позивач просив вказану відпустку надати йому з 06.01.2020 в разі проходження військово-лікарської комісії в більш тривалий термін (а.с.4, 12).

28.12.2019 позивач, повторно подав командиру другої батареї гаубичного самохідного артилерійського дивізіону рапорт від 27.12.2019 про надання чергової відпустки за 2019 рік з 30.12.2019, із виплатою грошової допомоги на оздоровлення та включенням до даної відпустки додаткової відпустки строком на 14 днів, як учаснику бойових дій. При цьому, повідомив про повторне проходження ним військово-лікарської комісії (а.с.13).

Також, 21.01.2020 позивач подав рапорт на відпустку за 2019 рік (а.с.2).

Відповідно до відпускного квитка, виданого Військовою частиною А4267 від 21.01.2020 за №124 ОСОБА_1 звільнений у щорічну основну відпустку за 2019 рік строком на 7 діб з 22.01.2020 по 28.01.2020, з урахуванням 2-х днів до місця проведення відпустки і в зворотному напрямі (а.с.3).

Оскільки, згідно частини 1 статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" не враховується час, необхідний для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець, при цьому, позивачу надано щорічну основну відпустку за 2019 рік строком на 7 діб, з урахуванням 2-х днів до місця проведення відпустки і в зворотному напрямі, в даному випадку позивач перебував у щорічній основній відпустці для військовослужбовців, які мають вислугу в календарному обчисленні тривалістю 5 днів.

Однак, відповідач не довів наявності факту надання чергової щорічної відпустки позивачу у зручний для позивача час у відповідності до пункту 12 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Відповідно до Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" указом Президента України від 10.12.2008 №1153 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.

Відповідно до пункту 12 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153, право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання підполковника (капітана 2 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.

Механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153, визначає Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 №170, відповідно до пункту 8.1 якої, щорічні основні та додаткові відпустки військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) надаються командирами (начальниками) за підпорядкованістю.

Пунктом 8.12 Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 №170, визначено, що військовослужбовець не пізніше ніж за п`ятнадцять календарних днів до початку відпустки, визначеного графіком відпусток, подає командиру підрозділу рапорт про надання відпустки.

Рапорт військовослужбовця, підписаний командиром підрозділу, за підпорядкованістю подається для прийняття рішення командиру військової частини через штаб військової частини.

Як встановлено, у відповідності до наказів Військової частини А4267 позивача призначено на посаду військовослужбовця військової частини А4267 та позивач вважається таким, що приступив до виконання службових обов`язків (а.с.18).

Враховуючи наведене, прийняття рішення за результатом розгляду рапортів позивача про надання відпустки належить до повноважень командира Військової частини А4267.

У вищевказаних рапортах позивач просив надати йому відпустку за 2019 рік терміном 30 календарних днів, проте відповідно до відпускного квитка, виданого Військовою частиною А4267 від 21.01.2020 за №124 позивач звільнений у щорічну основну відпустку за 2019 рік, без урахування 2-х днів до місця проведення відпустки і в зворотному напрямі, терміном на 5 календарних днів.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Однак, доказів прийняття рішення за результатом розгляду рапортів позивача в частині надання відпустки за 2019 рік терміном 25 днів відповідач не надав.

Враховуючи вищенаведене, оскільки, відповідач не довів обставини з надання чергової щорічної відпустки у зручний для позивача час, відповідно до пункту 12 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо неприйняття рішення за результатом розгляду рапортів позивача вчасно.

Крім цього, враховуючи, що відповідач та не довів наявності факту прийняття ним рішення за результатом розгляду рапортів позивача про надання відпустки за 2019 рік в частині терміну 25 днів, відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо неприйняття рішення за результатом розгляду рапортів позивача в цій частині.

Проте, оскільки відпустка за 2019 рік була надана позивачу в частині поданих ним рапортів терміном 5 календарних днів, а в іншій частині рішення відповідачем не приймалося, то судом не встановлено підстав для визнання дій відповідача протиправними щодо ненадання позивачу даної відпустки терміном 30 днів та зобов`язання надати відпустку терміном 30 днів.

Що стосується вимоги позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення протягом місяця з дня набрання судовим рішенням законної сили, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд, який ухвалив рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Таким чином, вказаною статтею Кодексу адміністративного судочинства України встановлено право, а не обов`язок суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов`язати суб`єкта владних повноважень, проти якого ухвалено рішення, подати у встановлений судом строк звіт про його виконання.

Позивачем не зазначено обґрунтувань щодо необхідності вжиття вказаного процесуального заходу, не надано доказів, які б підтверджували намір відповідача на ухилення від виконання судового рішення та судом не встановлено наявності підтверджених доказами об`єктивних обставин для зобов`язання відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Проаналізувавши обставини справи, суд не вбачає достатніх підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення по вказаній адміністративній справі.

Таким чином, з огляду на вищевстановлені обставини, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, слід визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неприйняття рішення за результатом розгляду рапортів позивача у зручний для позивача час, відповідно до пункту 12 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та щодо неприйняття рішення за результатом розгляду рапортів позивача в частині надання відпустки за 2019 рік терміном 25 днів, зобов`язати командира відповідача прийняти рішення за результатом розгляду рапортів позивача про надання відпустки за 2019 рік в частині терміну 25 днів.

В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (ідентифікаційний № НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) до Військової частини А4267 Міністерства оборони України (код 26615035, вул. Моцарта, 33, м. Коломия, Івано-Франківська обл., 78200) про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини А4267 Міністерства оборони України щодо неприйняття рішення у зручний для ОСОБА_1 час, відповідно до пункту 12 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та неприйняття рішення в частині надання відпустки за 2019 рік терміном 25 днів, за результатом розгляду рапортів ОСОБА_1 від 23.12.2019, 27.12.2019 та від 21.01.2020.

Зобов`язати командира Військової частини А4267 Міністерства оборони України прийняти рішення за результатом розгляду рапортів ОСОБА_1 від 23.12.2019, 27.12.2019 та від 21.01.2020 про надання відпустки за 2019 рік, з врахуванням наданої частини відпустки.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297, підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Григорук О.Б.