Постанова № 8851865, 06.04.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.04.2010                                                                                           № 26/425

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Лосєва А.М.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - Сокол-Кітаєв О.В. – дов. №102 від 01.07.2009р.;

від відповідача: Некряч А.В. – дов. №12-2010 від 11.01.2010р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватне акціонерне товариство "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп"

на рішення Господарського суду м.Києва від 14.01.2010

у справі № 26/425 ( .....)

за позовом                               ТОВ "СК "Індіго"

до                                                   Приватне акціонерне товариство "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп"

про                                                   стягнення 13620,48 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з додатковою відповідальністю “Страхова компанія” Індіго” (далі – позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення із Закритого акціонерного товариства “Українська страхова компанія” Княжа” страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 13 620, 48 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди (далі – ДТП), учасниками якої стали водії транспортних засобів, застрахованих позивачем та відповідачем, була завдана шкода їх майну. Згідно з постановою Шевченківського районного суду м. Києва №3-16172/08 від 16.05.2008р. ДТП сталась з вини водія транспортного засобу, застрахованого відповідачем. Позивач виплатив своєму страхувальнику суму відшкодування за Договором страхування наземного транспорту №206-02286-07 від 18.09.2007р. у розмірі 13 620,48 грн. Оскільки цивільна відповідальність винуватця ДТП громадянина Романенко С.А. застрахована відповідачем за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, позивач звернувся з регресними вимогами про виплату страхового відшкодування до Романенко С.А. та до відповідача, однак страхові випрати проведені не були.

В процесі судового розгляду позивач уточнив свої вимоги в частині зазначення назви відповідача, у зв’язку з чим просив суд стягнути страхове відшкодування з Приватного акціонерного товариства „Українська страхова компанія „Княжа Вієнна Іншуранс Груп” (далі – відповідач).

Відповідач визнав позовні вимоги частково, а саме у сумі за вирахуванням франшиз, передбачених договором страхування наземного транспорту №206-02286-07 від 18.09.2007р., укладеного між Антіховим О.П. та позивачем, а також за полісом №ВВ/1026158 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспорту, укладеного між відповідачем та Романенко С.А. (франшиза за договором позивача (п.8 договору) - 505,00 грн., франшиза за полісом відповідача (п.2 полісу) – 510,00 грн.). на думку відповідача, сума, яка підлягає сплаті на користь позивача складає 12 605,48 грн., тоді як позивач наполягає на стягненні 13 620,48 грн., оскільки саме таку суму ним було сплачено за складеним страховим Актом, а вираховувати франшизу при здійсненні виплати не повинні були, оскільки сплачували за рахунками станції технічного обслуговування (СТО).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.01.2010р. у справі №26/425 позов було задоволено повністю, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 13620,48 грн. страхового відшкодування, 136,21 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись із вказаним Рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив Рішення Господарського суду міста Києва від 14.01.2010р. у справі №26/425 змінити в частині стягнення суми страхового відшкодування та судових витрат.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовано тим, що судом першої інстанції було неповно з’ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.03.2010р. апеляційну скаргу відповідача було прийнято до розгляду та призначено до розгляду в судовому засіданні на 23.03.2010р.

Представник відповідача в судове засіданні 23.03.2010р. не з’явився, про поважність нез’явлення суд не повідомив, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2010р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 06.04.2010р.

02.04.2010р. до Відділу документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

В судовому засіданні 06.04.2010р. представник відповідача підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд скаргу задовольнити, Рішення Господарського суду міста Києва від 14.01.2010р. у справі №26/425 змінити в частині стягнення суми страхового відшкодування та судових витрат.

Представник позивача частково погодився з доводами, викладеними в апеляційній скарзі відповідача, просив суд апеляційну скаргу задовольнити частково та змінити оскаржуване Рішення місцевого господарського суду, присудивши до стягнення з відповідача на користь позивача 13110,48 грн. страхового відшкодування в порядку регресу.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

18.09.2007р. між Товариством з додатковою відповідальністю „Страхова компанія „Індиго” (далі – позивач, страховик) та громадянином Антюховим Олександром Павловичем (далі – страхувальник) було укладено договір страхування наземного транспорту №206-02286-07 (далі – Договір), відповідно до якого об'єктом страхування є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з володінням та/або користуванням та/або розпорядженням транспортним засобом зазначеним в договорі. Застрахованим об'єктом вказаного договору є транспортний засіб - Mitsubishi Lancer (реєстраційний номер - АА 7428 ЕС).

26.03.2008р. на проспекті Перемоги в м. Києві сталась дорожньо-транспортна пригода (далі за текстом – ДТП), внаслідок якої відбулося зіткнення застрахованого позивачем автомобіля Mitsubishi Lancer (реєстраційний номер - АА 7428 ЕС), під керуванням Антюхова О.П., та автомобіля Honda Jazz (реєстраційний номер - СА 1995 АС), під керуванням Романенко С.А., цивільна відповідальність якої застрахована відповідачем, згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності №ВВ/1026158.

Факт ДТП підтверджується довідками Відділу ДАІ з обслуговування Шевченківського району м. Києва №3684 від 26.03.2008р. та №8062101 від 02.04.2008р. (том справи – 1, аркуші справи – 8-9).

В результаті ДТП застрахованому позивачем транспортному засобу (автомобілю Mitsubishi Lancer) були завдані механічні пошкодження загальною вартістю 13 773,85 грн., що підтверджується звітом про оцінку майна №193 від 31.03.2008р. (том справи -1, аркуші справи – 11-36).

Згідно з постановою Шевченківського районного суду м. Києва №3-16172/08 від 16.05.2008р., ДТП відбулася з вини водія автомобіля Honda Jazz Романенко С.А. (том справи – 1, аркуш справи – 10).

26.03.2008р. Антюхов О.П., як страхувальник, звернувся до позивача із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування №745/08 від 26.03.2008р. (том справи – 1, аркуш справи – 7).

На підставі заяви страхувальника про виплату страхового відшкодування №745/08 від 26.03.2008р., страхового акту №2277/206/201 від 19.06.2008р. та страхового акту №2977/206/201 від 12.08.2008р. позивач виплатив власнику застрахованого автомобіля Mitsubishi Lancer страхове відшкодування в розмірі 13 620,48 грн.

Цивільна відповідальність винуватця ДТП - Романенко С.А. застрахована відповідачем за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності №ВВ/1026158, згідно з яким відповідач зобов’язався здійснити відшкодування шкоди, заподіяної третім особам під час скоєння ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу (автомобіль Honda Jazz, реєстраційний номер - СА 1995 АС) і внаслідок якої настає цивільна відповідальність особи, відповідальність якої застрахована.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначав про те, що він звернувся з вимогами №2096/08 від 01.12.2008р. і №2097/08 від 01.12.2008р. про виплату страхового відшкодування в порядку регресу в сумі 13 620,48 грн. до Романенко С.А. (винуватця ДТП) та до відповідача. Виплата страхового відшкодування здійснена не була, натомість, 12.05.2009р. відповідач направив позивачу лист №2041, в якому повідомив про те, що під час дослідження наданих позивачем документів були виявлені певні неточності у документах, а саме: у постанові Шевченківського районного суду м. Києва №3-16172/08 від 16.05.2008р. та у довідці ДАІ, у зв’язку з чим, на думку відповідача, правові підстави для задоволення зазначеної регресної вимоги відсутні.

Позивач вважає безпідставною відмову відповідача виплатити страхову суму, у зв’язку з чим змушений був звернутися до суду з позовом про стягнення з відповідача страхового відшкодування в порядку регресу в сумі 13 620,48 грн.

Відповідач визнав позовні вимоги частково, а саме у сумі 12 605,48 грн. При цьому, відповідач наголошував на тому, що із загальної суми страхового відшкодування, заявленого позивачем до стягнення, не було вирахувано суми франшиз, передбачених договором страхування наземного транспорту №206-02286-07 від 18.09.2007р., укладеного між Антіховим О.П. та позивачем, у розмірі 505,00 грн., а також за полісом №ВВ/1026158 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспорту, укладеного між відповідачем та Романенко С.А., у розмірі 510,00 грн.

Суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги повністю, мотивуючи це тим, що у відповідача були відсутні законодавчо визначені підстави для відмови в задоволенні регресних вимог позивача.

Не погоджуючись із рішенням місцевого господарського суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив Рішення Господарського суду міста Києва від 14.01.2010р. у справі №26/425 змінити в частині стягнення суми страхового відшкодування та судових витрат, мотивуючи це наступним:

- судом першої інстанції було неповно з’ясовано обставини, які мають значення для справи, зокрема, щодо розрахунку страхової суми;

- сума, яка підлягає сплаті на користь позивача складає 12 605,48 грн., тоді як позивач наполягає на стягненні 13 620,48 грн., оскільки саме таку суму ним було сплачено за складеним страховим Актом, а вираховувати франшизу при здійсненні виплати не повинні були, оскільки сплачували за рахунками СТО;

- у відповідності до ст. 12 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи;

- в позовній заяві позивачем невірно трактуються положення ст. 25 Закону України „Про страхування”;

- позивач здійснює страхову виплату згідно з договором страхування №206-02286-07 від 18.09.2007р., в п.7.3 якого передбачено, що при визначенні суми страхового відшкодування у розрахунок приймаються наступні показники: у разі пошкодження застрахованого транспортного засобу - розрахункова вартість його відновлення. Розмір страхового відшкодування визначається наступним чином: до вартості ремонтно-відновлювальних робіт додається вартість необхідних для ремонту матеріалів та вартість складових, що підлягають заміні під час ремонту, вираховується франшиза;

- невірно прийнявши рішення, суд першої інстанції також невірно розподілив судові витрати, оскільки позов підлягає частковому задоволенню, то витрати мають бути стягненні пропорційно сумі задоволених вимог.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу частково погодився з доводами відповідача, наголосивши на тому, що із загальної суми, заявленої до стягнення, дійсно необхідно вирахувати суму франшизи, але не за обома страховими договорами позивача і відповідача, а лише за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспорту №ВВ/1026158, укладеного між відповідачем та Романенко С.А., у розмірі 510,00 грн. В задоволенні решти вимог апеляційної скарги позивач просив відмовити.

Апеляційний суд частково погоджується з доводами, викладеними в апеляційній скарзі, з огляду на наступні обставини.

Відносини у сфері страхування врегульовані Законом України „Про страхування”, який спрямований на створення ринку страхових послуг, посилення страхового захисту майнових інтересів підприємств, установ, організацій та фізичних осіб.

Згідно зі ст. 1 вищеназваного Закону страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів, цих фондів.

Порядок виплати страхового відшкодування за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюється Законом України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” та Законом України „Про страхування”.

Відповідно до ст.ст. 3-5 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Суб'єктами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є страхувальники, страховики, особи, цивільно-правова відповідальність яких застрахована, Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі - МТСБУ) та потерпілі.

Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Тобто, цей закон є спеціальним у сфері страхування цивільно-правової відповідальності, яка здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників шляхом здійснення такого відшкодування страховиком при настанні страхового випадку.

Згідно зі п.21.4 ст. 21 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” лише в разі експлуатації транспортного засобу на території України без наявності чинного поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, з урахуванням норм абзацу третього пункту 21.1 цієї статті, водій такого транспортного засобу несе відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до ч.1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

В ст. 993 Цивільного кодексу України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Дана норма кореспондується зі ст. 27 Закону України „Про страхування”, згідно з якою до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ч.2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Частиною 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Як уже зазначалось вище, згідно з постановою Шевченківського районного суду м. Києва №3-16172/08 від 16.05.2008р., ДТП відбулася з вини водія автомобіля Honda Jazz Романенко С.А., цивільно-правова відповідальність якого застрахована відповідачем (поліс №ВВ/1026158), тому, зважаючи на вищенаведені правові норми, до позивача перейшло право вимоги громадянина Антюхова О.П., як постраждалої особи, до відповідача, який застрахував цивільно-правову відповідальність громадянки Романенко С.А. і прийняв на себе зобов’язання здійснити відшкодування шкоди, заподіяної третім особам під час скоєння ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу (в даному випадку - автомобіля Honda Jazz, реєстраційний номер - СА 1995 АС).

Правомірність звернення позивача за відшкодуванням страхової суми в порядку регресу відповідачем не оспорюється, спірним питанням є лише нарахована до стягнення сума, яка, за твердженням відповідача, має бути зменшена на суми франшиз як за страховим договором позивача, так і за страховим договором відповідача.

З цього приводу апеляційний господарський суд вважає за необхідне наголосити на наступному.

В п.12.1 ст. 12 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” передбачено, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 (два) відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Отже, страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Згідно з п.9.2. ст. 9 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” обов'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 25 500,00 грн.

Як було встановлено судом, в полісі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВВ/1026158, укладеному між відповідачем та Романенко С.А., встановлено ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну третіх осіб на рівні 25 500,00 грн., тому сума франшизи, на яку повинно зменшитися страхове відшкодування за згаданим полісом складає 510,00 грн. (25 500 * 2%).

В апеляційній скарзі відповідач наголошує на тому, що розмір страхового відшкодування повинен визначатись за вирахуванням франшизи за полісом №ВВ/1026158 у розмірі 510,00 грн. та франшизи за договором страхування наземного транспорту №206-02286-07 від 18.09.2007р. у розмірі 505,00 грн. Однак, загальна сума, на яку, за твердженням відповідача, має бути зменшено заявлене до стягнення позивачем страхове відшкодування, становить 1 015,00 грн. (510,00 грн. + 505,00 грн.), що перевищує граничний розмір франшизи, на суму якої повинно бути зменшено страхове відшкодування за полісом страхування цивільно-правової відповідальності №ВВ/1026158.

Окрім того, норми ст. 12 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” застосовуються саме до договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Інших підстав, які б передбачали можливість зменшення розміру страхового відшкодування за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності на суму франшизи, визначеної за договором страхування транспортного засобу, відповідач суду не навів.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга відповідача є обґрунтованою та підлягає задоволенню лише в частині вимог про зменшення суми страхового відшкодування на суму франшизи у розмірі 510,00 грн.

Зважаючи на вищевикладене, відповідач повинен сплатити на користь позивача страхове відшкодування за полісом страхового відшкодування №ВВ/1026158, за вирахуванням 510,00 грн. суми франшизи, у розмірі 13 110,48 грн.

Таким чином, за результатами перегляду справи апеляційний суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, оскільки із загальної суми страхового відшкодування, заявленого позивачем до стягнення, не було вираховано суму франшизи у розмірі 510,00 грн., що суперечить вимогам ст. 12 Закону України „Про страхування”.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Оскільки при розгляді справи апеляційним судом було встановлено, що судом першої інстанції при прийнятті Рішення від 14.01.2010р. у справі №26/425 було неповно з’ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального права, апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, а Рішення Господарського суду міста Києва від 14.01.2010р. у справі №26/425 має бути змінено в частині визначення суми страхового відшкодування, яке підлягає стягненню з відповідача.

У зв’язку з частковим задоволенням позову та апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог, а саме: на позивача у розмірі 39,57 грн. (з них: 05,11 грн. – державне мито за подання позову, 08,83 грн. – витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 25,63 грн. – державне мито за подання апеляційної скарги), на відповідача у розмірі 383,64 грн. (з них: 131,10 грн. – державне мито за подання позову, 227,17 грн. – витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 25,37 грн. – державне мито за подання апеляційної скарги).

Керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 77, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, суд, –

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства “Українська страхова компанія” Княжа Вієнна Іншуранс Груп” задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.01.2010р. у справі №26/425 змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

„Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства „Українська страхова компанія „Княжа Вієнна Іншуранс Груп” (04050, м. Київ, вул. Глибочицька, 44, код ЄДРПОУ 24175269) на користь Товариства з додатковою відповідальністю „Страхова компанія „Індіго” (01011, м. Київ, вул. Немировича-Данченка, 1; 04071, м. Київ, вул. Хорива, 55-К, код ЄДРПОУ 33831166) 13110,48 грн. (тринадцять тисяч сто десять гривень 48 копійок) - страхового відшкодування, 131,10 грн. (сто тридцять одну гривню 20 копійок) - державного мита, 227,17 грн. (двісті двадцять сім гривень 17 копійок) - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В задоволенні решти позову відмовити.”.

3. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю „Страхова компанія „Індіго” (01011, м. Київ, вул. Немировича-Данченка, 1; 04071, м. Київ, вул. Хорива, 55-К, код ЄДРПОУ 33831166 ) на користь Приватного акціонерного товариства „Українська страхова компанія „Княжа Вієнна Іншуранс Груп” (04050, м. Київ, вул. Глибочицька, 44, код ЄДРПОУ 24175269) 25,63 грн. (двадцять п’ять гривень 63 копійки) державного мита за подання апеляційної скарги.

4. Матеріали справи №26/425 повернути до Господарського суду міста Києва.

5. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду протягом місяця у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

12.04.10 (відправлено)