Постанова № 8851789, 07.04.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.04.2010                                                                                           № 25/338

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Коротун О.М.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - не зявився

від відповідача - Громадюк О.Р.– представник за дов. № 2437/1 від 28.09.09

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Комерційний банк "Арма"

на рішення Господарського суду м.Києва від 03.12.2009

у справі № 25/338 ( .....)

за позовом                               ТОВ "Техно-Айрон"

до                                                   Товариство з обмеженою відповідальністю "Комерційний банк "Арма"

про                                                   стягнення 351955,20 грн.

Суть рішення та апеляційної скарги:

У липні 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Техно-Айрон» (далі – позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційний банк «Арма» (далі – відповідач) про стягнення 351 955,20 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 25/338 від 03.12.2009р. позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційний банк «Арма» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Техно -Айрон» 328627,07 грн. та судові витрати в розмірі 3919,55 грн. Зобов’язано відповідача закрити поточний рахунок позивача.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Комерційний банк «Арма» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило рішення Господарського суду міста Києва у справі № 25/338 від 03.12.2009р. скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийнято при неповному з’ясуванні всіх обставин справи, що мають суттєве значення, з порушенням і неправильним застосуванням норм матеріального права. Так, місцевий господарський суд неправомірно дійшов висновку про наявність у відповідача перед позивачем заборгованості у розмірі суми залишку коштів на поточному рахунку. Позивач безпідставно визначив предметом позову саме стягнення з відповідача грошових коштів. Також апелянт зазначає, що задоволення судом позовних вимог при наявності невідкликаних розрахункових документів суперечить принципам справедливості, добросовісності, розумності, та призведе до стягнення з відповідача суми в подвійному розмірі. Крім того, ч. 7 ст. 80 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачає, що акціонери, кредитори банку не мають права вимагати припинення або дострокового виконання зобов’язання банку та відшкодування їм збитків при виконанні заходів, передбачених програмою фінансового оздоровлення банку.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.01.2010 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційний банк «Арма» прийнято до провадження та призначено до розгляду на 17.02.2010 року.

В судове засідання 17.02.2010 року з’явився лише представник відповідача, представник позивача в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.02.2010 року розгляд апеляційної скарги було відкладено до 15.03.2010 року на підставі частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.03.2010 року розгляд апеляційної скарги було відкладено до 07.04.2010 року на підставі пункту 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції просив суд апеляційну скаргу задовольнити та скасувати оскаржуване рішення місцевого господарського суду від 03.12.2009 р. у справі № 25/338 з підстав викладених у апеляційній скарзі.

07.04.2010 року представник позивача в судове засідання апеляційної інстанції не з’явився, проте подав клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги в зв’язку з відрядженням директора товариства. Колегія суддів відхилила вказане клопотання позивача з огляду на те, що явка представників сторін в судове засідання не визнавалася обов’язковою, а представники позивача були присутні в минулому судовому засіданні, скориставшись своїм процесуальним правом, передбаченим статтею 22 Господарського процесуального кодексу України та надавали пояснення.

Відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника сторони, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як встановлено під час судового розгляду в суді першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 27 квітня 2005 року між позивачем (Клієнт) і відповідачем (Банк) було укладено Договір банківського рахунку № 16/01-БР/293 (надалі - Договір), за умовами якого відповідач відкриває позивачу поточний рахунок та здійснює його розрахунково –касове обслуговування відповідно до вимог чинного законодавства України для зберігання коштів та здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів. При цьому, Банк зобов’язався приймати та зараховувати на рахунок грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження позивача про перерахування і видачу відповідних сум з рахунку та проведення інших операцій з рахунком, що передбачені чинним законодавством України.

В зв'язку із невиконанням відповідачем вимог позивача по виконанню доручень з перерахування грошових коштів згідно платіжних доручень, позивач звернувся із позовом до суду про примусове виконання зобов'язання банку здійснити переказ грошових коштів.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01 квітня 2009 року по справі №34/133 було зобов'язано ТОВ КБ «АРМА» здійснити переказ грошових коштів ТОВ «ТЕХНО-АЙРОН» з поточного рахунку №26005159 на наступні рахунки установ та організацій: отримувач - Київська регіональна дирекція (Ф) АППБ «АВАЛЬ», поточний рахунок №290932181, платіжне доручення № 7 від 16 лютого 2009 року на суму 759,30 грн., з призначенням платежу - комісія 1% за зарахування коштів за січень 2009 року на карткові рахунки співробітників ТОВ «ТЕХНО-АЙРОН»; отримувач - Київська регіональна дирекція (Ф) АППБ «АВАЛЬ», поточний рахунок №290932181, платіжного доручення № 8 від 16 лютого 2009 року, на суму 75 929,61 грн. з призначенням платежу - виплата зарплати за січень 2009 року для зарахування на карткові рахунки співробітників ТОВ «ТЕХНО-АИРОН»; отримувач -УДК у Печерському районі міста Києва, поточний рахунок №33210800700007, платіжне доручення № 1 від 16 лютого 2009 року на суму 13 400,00 грн. з призначенням платежу -податок на доходи співробітників за січень 2009 року; отримувач - ВАТ «УКРЕКСИМБАНК» у м. Києві, поточний рахунок №26007010043734, платіжне доручення № 1 від 19 березня 2009 року на суму 248 000,00 грн. з призначенням платежу - перерахування грошових коштів на поточний рахунок у ВАТ «УКРЕКСИМБАНК».

Як повідомив позивач та не заперечив відповідач, вищевказане рішення було виконане лише частково - здійснено переказ 13400,00 гривень згідно платіжного доручення № 1 від 16.02.2009 року з призначенням платежу «податок на доходи співробітників за січень 2009 року».

Відповідач повідомив позивача про неможливість виконання розрахункових документів за №№323, 323/1, 323/2 від 22 червня 2009 року у зв'язку з відсутністю/недостатністю коштів на кореспондентському рахунку. Відповідні платіжні доручення Банк обліковує за позабалансовим рахунком.

В зв'язку з невиконанням відповідачем рішення суду та розпоряджень позивача про перерахування грошових коштів, позивачем було прийнято рішення про розірвання договору банківського рахунку та закриття поточного рахунку.

Згідно з ч. 1 статті 1075 ЦК України договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час.

Пунктом 20.1 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 року №492, передбачено, що поточні рахунки клієнтів банків закриваються на підставі заяви клієнта.

У відповідності до п. 8.3 Договору рахунок позивача закривається в Банку на підставі заяви Клієнта.

07 липня 2009 року позивач звернувся до відповідача з заявою про закриття поточного рахунку № 26005159, в якій зазначалося розпорядження щодо перерахування залишку коштів на рахунку наступним чином:

сума 759,30 грн., отримувач - Київська регіональна дирекція (Ф) АППБАВАЛЬ», ідентифікаційний код 23494105, поточний рахунок №290932181 в Київській РД Райффайзен банк Аваль, м.Київ, МФО 322904; призначення платежу - комісія 1% за зарахування коштів за січень 2009 року на карткові рахунки співробітників ТОВ «ТЕХНО-АЙРОН»;

сума 75 929,61 грн., отримувач - Київська регіональна дирекція (Ф) АППБ АВАЛЬ», ідентифікаційний код 23494105, поточний рахунок №290932181 в Київській РД Райффайзен банк Аваль, м.Київ, МФО 322904; призначення платежу - виплата зарплати за січень 2009 року для зарахування на карткові рахунки співробітників ТОВ «ТЕХНО-АЙРОН»; залишок суми після здійснення вказаних двох попередніх перерахувань (251938,16 грн.) за вирахуванням банківської комісії перерахувати: отримувач - ТОВ «ТЕХНО-АІГРОН», ідентифікаційний код 32735660, поточний рахунок №26007010043734 в ВАТ УКРЕКСІМБАНК» у м.Києві, МФО 322313; призначення платежу - перерахування грошових коштів на поточний рахунок ТОВ «ТЕХНО-АЙРОН» у ВАТ «УКРЕКСИМБАНК»..

Вказана заява отримані відповідачем 07.07.2009, про що свідчить відмітка про присвоєння вхідного номеру 1555 (копія в матеріалах справи).

Як стверджує позивач, що не спростовано відповідачем, останнім не був закритий поточний рахунок позивача та не здійснено перерахування залишку коштів на ньому за призначенням, зазначеним у заяві про закриття рахунку.

Відповідно до ч.3 ст.1075 ЦК України залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою перераховується на інший рахунок в строки і в порядку, встановлені банківськими правилами.

Статтею 51 Закону України “Про банки і банківську діяльність” визначено, що банківські розрахунки проводяться у готівковій та безготівковій формах згідно із правилами, встановленими нормативно-правовими актами Національного банку України. Безготівкові розрахунки проводяться на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді. Банки в Україні можуть використовувати як платіжні інструменти, зокрема, платіжні доручення.

Відповідно до частини першої ст. 55 Закону України “Про банки і банківську діяльність” відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Згідно з п. 20.1, 20.5 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах, затвердженої Постановою Правління НБУ від 12 листопада 2003 р. № 492, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2003 р. за № 1172/8493, поточні рахунки клієнтів банків закриваються, зокрема, на підставі заяви клієнта. За наявності коштів на рахунку банк здійснює завершальні операції за рахунком (зокрема перерахування залишку коштів на підставі платіжного доручення на інший рахунок клієнта, зазначений у заяві). Датою закриття рахунку вважається наступний після проведення останньої операції за ним рахунком день. У день закриття рахунку банк зобов’язаний видати клієнту довідку про закриття рахунку.

Відповідно до п.1.15 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління НБУ від 21 січня 2004 р. № 22, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 р. за № 377/8976, доручення платників про списання коштів зі своїх рахунків і зарахування коштів на рахунки отримувачів банки здійснюють у термін, встановлений законодавством України.

Пунктом 8.1. ст. 8 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”, та п. 2.19 вищезазначеної Інструкції встановлено, що розрахункові документи, що надійшли до банку протягом операційного часу, він виконує в день їх надходження. Розрахункові документи, що надійшли після операційного часу, банк виконує наступного робочого дня. За порушення цих строків банк, що обслуговує платника, несе відповідальність згідно із законодавством України.

Відповідач порушив зобов’язання щодо виконання розпорядження позивача про закриття поточного рахунку та перерахування залишку коштів, які на ньому знаходяться в сумі 328627,07 грн., відображеного в поданій заяві позивача про закриття рахунку від 07.07.2009.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 193 Господарського кодексу України, передбачено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Отже, враховуючи той факт, що договір банківського рахунку розірваний в порядку, визначеному законодавством, у Банку виникло грошове зобов’язання щодо повернення залишку коштів на рахунку позивача в розмірі 328627,07 грн. Оскільки Банком вказана сума повернута не була, виникла заборгованість перед позивачем в розмірі суми залишку коштів на рахунку позивача, а саме в сумі 328627,07 грн.

Посилання апелянта на наявність невідкликаних розрахункових документів позивача, що на його думку може привести до подвійного стягнення, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки після розірвання договору залишок грошових коштів на банківському рахунку включає в себе також і суми по невиконаним платіжним дорученням, які після розірвання договору набувають статус грошового зобов’язання банку перед колишнім клієнтом.

Таким чином, колегія суддів вважає, що після розірвання банківського рахунку зобов’язання банку по виконанню платіжних доручень № 7 від 16 лютого 2009 року на суму 759,30 грн., № 8 від 16 лютого 2009 року, на суму 75 929,61 грн., № 1 від 19 березня 2009 року на суму 248 000,00 грн., які станом на момент розірвання договору виконані не були, припинились.

Постановою Правління НБУ № 230 від 16.04.2009 року у Товаристві з обмеженою відповідальністю “Комерційний банк “Арма” призначено тимчасову адміністрацію строком на 1 рік - з 17.04.2009 до 16.04.2010. З метою створення сприятливих умов для фінансового стану банку введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців з 17.04.2009 року до 16.10.2009 року.

Матеріалами справи підтверджується, що зобов’язання відповідача перед позивачем щодо закриття поточного рахунку та видачі залишку грошових коштів з нього виникло після призначення адміністрації та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, а саме 07.07.2009 (за заявою від 07.07.2009), а відтак мораторій на задоволення вимог позивача у відповідності до ч.2 ст. 85 Закону “Про банки і банківську діяльність” не поширюється.

Крім того, колегія суддів також враховує, що постановою Правління Національного банку України № 79 від 19.02.2010 року відкликано банківську ліцензію та ініційовано процедуру ліквідації Товариства з обмеженою відповідальністю Комерційний банк „АРМА”. З 22.02.2010 року припинено повноваження тимчасового адміністратора правління, спостережної ради і загальних зборів ТОВ КБ „АРМА”.

За таких обставин, посилання апелянта на ч. 7 ст. 80 Закону України “Про банки і банківську діяльність”, яка прийнята та набрала чинності вже після звернення з даним позовом до суду, колегія суддів до уваги не приймає.

У відповідності до частини третьої ст. 1066 ЦК України банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції в розумінні статті 104 Господарського процесуального кодексу України.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги, у зв’язку з відмовою в її задоволенні, на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційний банк «Арма» залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2009р. у справі №25/338 - без змін.

3.Матеріали справи №25/338 скерувати до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її прийняття.

Головуючий суддя                                                                      

Судді