Постанова № 8851287, 07.04.2010, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

07.04.2010 р.                                                             справа №33/156пд

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:суддів

за участю представників сторін: від позивача:не з"явився, від відповідача 1:

від відповідача 2:

від третіх осіб:Каратаєв І.О., за довіреністю

Саркісов О.В., за довіреністю

Ромашкіна Л.Г., керівник

не з"явились, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуПрокурора м.Донецька на рішення господарського суду Донецької області від25.01.2010 року по справі№33/156пд за позовомПрокурора м.Донецька в інтересах держави в особі Міністерства вугільної промисловості України м.Київ до за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору1. Приватної науково-виробничої фірми "Центр" м.Горлівка Донецької області 2. Донецького державного підприємства "Фірма матеріально-технічного забезпечення збуту продукції виробничого об"єднання "Донецьквугілля" м.Донецьк 1. Головного управління Міністерства надзвичайних ситуацій України в Донецькій області м.Донецьк 2. Головного управління з питань надзвичайних ситуацій, мобілізаційної та оборонної роботи Донецької обласної державної адміністрації м.Донецьк 3. Управління з питань цивільного захисту і воєнно-мобілізаційної роботи Донецької міської ради м.Донецьк провизнання недійсним з моменту його укладення договору купівлі-продажу від 05.09.2007р. сховища лі. Е-1, що знаходиться за адресою-м. Донецьк, вул. Петровського, 272е. В С Т А Н О В И В: Рішенням Господарського суду Донецької області від 25.01.2010р. по справі № 33/156пд відмовлено у задоволенні позовних вимог Прокурора м. Донецька в інтересах держави в особі Міністерства вугільної промисловості України, м. Київ до Приватної науково-виробничої фірми „Центр”, м. Горлівка (ідентифікаційний код 23184400) та Донецького державного підприємства „Фірма матеріально-технічного забезпечення збуту продукції виробничого об’єднання „Донецьквугілля”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 00183360) про визнання недійсним з моменту укладання договору купівлі-продажу сховища літера Е-1, що знаходиться за адресою: м. Донецьк, вул. Петровського, 272е, у повному обсязі.

Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим , що спеціальні норми законодавства про банкрутство передбачають можливість як санаційного заходу продажу частини майна боржника, приналежного йому на праві повного господарського віддання безвідносно до наявності у такого майна статусу захисної споруди, а також встановлюють порядок прийняття рішення про продаж і визначення конкретного майна для продажу –у формі затвердженого ухвалою суду плану санації (доповнень до нього), остільки загальні норми про приватизації щодо кола об’єктів приватизації, які (норми) пропонують інше регулювання цих відносин, не можуть застосовуватися в процедурі санації та оцінки окремих заходів з її виконання.

Прокурор м.Донецька , не погоджуючись з рішенням господарського суду від 25.01.2010р. звернувся з апеляційним поданням, в якому просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняте нове, яким позов задовольнити.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що рішенням суду визнано , що спірний об’єкт є захисною спорудою цивільної оборони , в розумінні положень Закону України «Про цивільну оборону», який був реалізований під час процедури санації Відповідача 2, на виконання додатку Плану санації, затвердженого ухвалою господарського суду Донецької області у справі № 15/127Б про банкрутство та погодженого з Міністерством вугільної промисловості України. При цьому , прокурор вважає , що судом не було враховано особливий статус предмету договору купівлі-продажу, а також встановлені обмеження щодо розпорядження ним. Крім того , судом не прийнято до уваги той факт , що на момент затвердження додатку до Плану санації було відомо про те , що спірний об’єкт не може використовуватися за цільовим призначенням. На думку прокурора , реалізація цього об’єкту можлива лише після зміни його статуту в громадську споруду в порядку , визначеному Постановою Кабінету Міністрів України від 08.04.99р. № 567, якою була затверджена Інструкція «Про порядок списання непридатних захисних споруд цивільної оборони». Окрім цього , прокурор зауважує на тому , що підставою даного позову визначено саме порушення порядку укладання спірної угоди, визначеного нормативно-правовими актами.

Відповідач 1 , Приватна науково-виробнича фірма „Центр”, м. Горлівка, відзиву на апеляційне подання не надав . Представник відповідача в судовому засіданні проти доводів та вимог апеляційного подання заперечує , вважає їх необґрунтованими , а рішення суду законним.

Відповідач 2, Донецьке державне підприємство «Фірма матеріально-технічного забезпечення збуту продукції виробничого об’єднання «Донецьквугілля»м.Донецьк, у відзиві б/н від 09.03.10р. та представник відповідача в судовому засіданні проти доводів та вимог , викладених в апеляційному поданні , заперечує . Вважає їх необґрунтованими , а рішення суду законним та таким , що не підлягає скасуванню. При цьому , зауважує на тому , що суд першої інстанції дійшов до вірного висновку щодо пріоритетності в даному випадку норм спеціального Закону. Крім того , посилається на те , що спірний об’єкт за висновками компетентного органу непридатний до використання за цільовим призначенням та підлягає списанню та переведенню в господарській об’єкт .

Позивач , Міністерство вугільної промисловості України у поясненнях № 76/01-04/16-10 від 02.03.10р. повністю підтримав доводи та вимоги апеляційного подання . При цьому , зазначив , що Мінвуглепром затверджуючи доповнення до плану санації , яким передбачалась , в порядку визначеному чинним законодавством України , реалізація сховища, розташованого за адресою :м.Донецьк , вул.. Петровського, 272 «е», виходив з того, що керуючий санацією мала відповідно до вимог чинного законодавства спочатку здійснити списання даного сховища з переведенням його у статус громадської будівлі відповідно до положень Інструкції , затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 08.04.99р. № 567, та тільки після цього здійснювати продаж сховища згідно з Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Треті особи , Головне управління Міністерства надзвичайних ситуацій України в Донецькій області м.Донецьк , Головне управління з питань надзвичайних ситуацій, мобілізаційної та оборонної роботи Донецької обласної державної адміністрації м.Донецьк та Управління з питань цивільного захисту і воєнно-мобілізаційної роботи Донецької міської ради м.Донецьк , відзивів або пояснень з приводу заявленого Прокурором подання не надали.

В нинішнє судове засіданні представники позивача та третіх осіб не з’явились. Поважних причин нез’явлення суду не повідомлено. Про час та місце розгляду апеляційного подання сторони були сповіщені належним чином.

Зважаючи на нез’явлення в судове засідання повноважних представників позивача та третіх осіб, достатність наданих сторонами доказів та керуючись ст. 75 Господарського процесуального кодексу України –справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до положень ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв’язаний з доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, судова колегія встановила наступне.

Сховище за інвентарним номером 17592, місткістю 150 чоловік було введене в експлуатацію в 1982р. Статус захисної споруди, її основні технічні характеристики визначені у паспорті сховища (а.с.а.с.25,26). Облікова картка означеного сховища (а.с.66, 67 т.1) містить виправлення щодо адреси –з б. 314 по вул. Петровського на б.272е.

Рішенням виконкому Петровської районної ради м. Донецька №79/3 від 12.03.2003р. (а.с.20 т.1) оформлено право власності за державою в особі Верховної ради України на низку об’єктів нерухомості і визначенням права повного господарського відання Державного підприємства „Фірма матеріально-технічного забезпечення збуту продукції виробничого об’єднання “Донецьквугілля”, у тому числі –на сховище літ. Е-1, площею 171,6 кв.м., розташоване у м. Донецьку по вул. Петровського, 272е.

На підставі вказаного рішення Управлінням комунального господарства виконавчого комітету Донецької міської ради Відповідачу 2 було видане свідоцтво про право власності від 17.03.2003р. (а.с.14 т.1), а 19.03.2003р. здійснено реєстрацію права власності (а.с.15) на будівлі, розташовані за адресою: м Донецьк, вул. Петровського, 272е із визначенням загальнодержавної форми власності та перебування будівель у Державного підприємства „Фірма матеріально-технічного забезпечення збуту продукції виробничого об’єднання “Донецьквугілля” на праві повного господарського відання.

26.02.2003р. Відповідач 2 звертався до голови Петровської районної ради як до начальника цивільної оборони Петровського району м. Донецька з проханням (а.с.83 т.2) виключити приміщення, яке перебуває на балансі підприємства як сховище №17592, з переліку захисних споруд цивільної оборони, що значаться за Петровським районом м. Донецька, у відповіді № 01-247 від 24.03.2003р. (а.с.82 т.2) на яке (прохання) зазначено про необхідність проведення списання споруди із дотриманням Постанови КМУ №567 від 08.04.1999р. із обов’язковим доданням висновку Донецького ПромбудНДІпроект про стан споруди.

За результатами інвентаризації захисних споруд цивільної оборони , яка була проведена у 2005 році ( акт від 13.10.2005р. (а.с.а.с.21-24), встановлено , що захисна споруда №17592 перебуває в аварійному стані та підлягає списанню.

Згідно висновку про технічний стан сховища цивільної оборони №17592 (а.с.а.с. 68, 69 т.1), затвердженого заступником директора ПромбудНДІпроект у 2004р., означене сховище визначене як непридатне для цілей захисту переховування та підлягає списанню в чинному порядку, а підземна споруда –переведенню до господарських об’єктів.

02.07.2004р. Господарським судом Донецької області було порушено провадження у справі про банкрутство Державного підприємства „Фірма матеріально – технічного забезпечення та збуту продукції виробничого об’єднання „Донецьквугілля” (Відповідач 2 у справі №33/156пд);

19.05.2005р. затверджений план санації боржника (а.с.а.с.36-53 т.1);

24.11.2006р. відбулося засідання комітету кредиторів боржника (а.с.а.с.20,21 т.3), на якому одноголосно схвалені доповнення до плану санації (а.с.а.с.54-56 т.3), погоджені з Міністерством вугільної промисловості України, що підтверджується листом від 06.10.2006р. №1285/03/02-02 (а.с.а.с.124-125 тю3) та відміткою від 27.12.2006р. за підписом першого заступника міністра Радченко В.В. на самому доповненні до плану санації;

22.01.2007р. дані доповнення до плану санації затверджені Господарським судом Донецької області як такі, що відповідають вимогам Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

З метою задоволення вимог кредиторів державного підприємства “Фірма матеріально-технічного забезпечення збуту продукції виробничого об’єднання “Донецьквугілля” вищезазначеним доповненням до плану санації передбачалася реалізація, у тому числі, сховища, розташованого за адресою: Донецька область, м. Донецьк, вул. Петровського, 272е.

23.07.2007р. був проведений аукціон по реалізації майна державного підприємства “Фірма матеріально-технічного забезпечення збуту продукції виробничого об’єднання “Донецьквугілля”, оформлений протоколом №1 (а.с.а.с.11,12 т.1), переможцем якого стала Приватна науково-виробничої фірма “Центр”, м. Горлівка (Відповідач 1).

05.09.2007р. між Державою в особі Верховної ради України у повному господарському віданні Донецького державного підприємства “Фірма матеріально-технічного забезпечення збуту продукції виробничого об’єднання “Донецьквугілля” (Продавець) та Приватною науково-виробничою фірмою „ЦЕНТР” (Покупець) був укладений договір купівлі-продажу (а.с.69 т.2), згідно п.1.1 якого, Продавець продав, а Покупець купив сховище літ.Е, загальною площею 171,6кв.м, що складає 6/100 ідеальної частки будівель, які знаходяться за адресою: Донецька область, м. Донецьк, вул. Петровського, 272е, яке було передане покупцю, про що був складений відповідний акт прийому-передачі (а.с.10 т.1).

Вказаний договір затверджений нотаріально та зареєстрований в Державному реєстрі правочинів (а.с. 13 т.1), а на його підставі 16.10.2007р. право власності на будівлю сховища літ. Е-1, площею 171,6кв.м. зареєстроване за Відповідачем 1 (а.с.16 т.1).

При цьому, на момент вчинення означеного продажу процедуру списання будівлі зі статусу захисної споруди здійснено не було, що також підтверджується листом Відповідача 2 №1/32 від 27.11.2008р. (а.с.31 т.3) та відповіддю Мінвуглепрому України від 19.12.2008р. №1735/02/04-02 (а.с.30 т.3).

Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, заслухавши пояснення та доводи повноважних представників сторін , що були присутні в судовому засіданні , колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку про обґрунтованість апеляційного подання, та не відповідність оскарженого судового акта зі справи вимогам чинного законодавства з таких підстав.

Предметом спору в даній справі визначено визнання недійсним договору купівлі –продажу від 05.09.2007р. укладений між Державою в особі Верховної ради України у повному господарському віданні Донецького державного підприємства “Фірма матеріально-технічного забезпечення збуту продукції виробничого об’єднання “Донецьквугілля” (Продавець) та Приватною науково-виробничою фірмою „ЦЕНТР” (Покупець) був укладений договір купівлі-продажу (а.с.69 т.2), згідно п.1.1 якого, Продавець продав, а Покупець купив сховище літ.Е, загальною площею 171,6кв.м, що складає 6/100 ідеальної частки будівель, які знаходяться за адресою: Донецька область, м. Донецьк, вул. Петровського, 272е.

Відповідно до положень ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках , встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з положеннями ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Прокурор, обґрунтовуючи свої вимоги , посилається на порушення відповідачами порядку укладення договору купівлі-продажу , визначеного нормативно-правовими актами, а також вважає , що спірний договір слід визнати недійсним з моменту його укладення відповідно до положень ст. 207 Господарського кодексу України як такий , що не відповідає вимогам закону , а також завідомо укладений всупереч інтересів держави.

Відповідно до положень ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що:

виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків;

допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов;

вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.

Виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

За змістом ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України та ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказами, певного суб’єктивного права (інтересу) у Позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку Відповідача, Відповідачів.

Положення ст. 215 Цивільного кодексу України встановлює право іншої заінтересованої особи , окрім сторін за договором , на заперечення дійсність договору на підставах, встановлених законом. При цьому , право на позов у такому випадку оцінюється в контексті наявності обґрунтованого інтересу такої особи до спірного договору.

Порушення інтересів держави , а також поданий позов Прокурор обґрунтовує тим, що Державне підприємство «Фірма матеріально-технічного забезпечення та збуту продукції виробничого об’єднання «Донецьквугілля»є підприємством з часткою держави у статутному фонді 100% та належить до сфери управління Мінвуглепрому. Спірний об’єкт купівлі-продажу є об’єктом загальнодержавної форми власності та перебуває у Державного підприємства „Фірма матеріально-технічного забезпечення збуту продукції виробничого об’єднання “Донецьквугілля” на праві повного господарського відання.

Надаючи правову оцінку укладеному договору купівлі-продажу , слід зазначити, що вивчивши матеріали справи судова колегія вважає спірну угоду такою , що не відповідає нормам законодавства .

Так, як це вірно встановлено судом першої інстанції та позначено прокурором та позивачем , сховище літ. Е , загальною площею 171,6кв.м, що розташоване за адресою: Донецька область, м. Донецьк, вул. Петровського, 272е є захисною спорудою цивільної оборони в розумінні положень Закону України «Про цивільну оборону».

Положеннями ч. 2 ст. 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачено продаж частини майна боржника-державного підприємства в процедурі санації відповідно до законодавчих актів з питань приватизації з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.

Відповідно до положень ст. 5 абз.5 п. «В»ч. 2 Закону України « Про приватизацію державного майна»(зі змінами та доповненнями) не підлягають приватизації захисні споруди цивільної оборони. За приписами ст. 1 цього Закону під поняттям приватизації розуміється відчуження майна на користь фізичних та недержавних юридичних осіб.

Судова колегія погоджується з позицією прокурора та позивача стосовного того , що спірний об’єкт може бути відчужено у визначений спосіб за умови списання та переведення його у статус громадської будівлі у встановленому порядку.

Так, відповідно до п. 2 Інструкції про порядок списання непридатних захисних споруд цивільної оборони , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.04.99р. № 567 можуть бути списані захисні споруди , які:

стали не придатними для експлуатації, оскільки втратили властивості захисних і несучих будівельних конструкцій внаслідок фізичного зношення, аварій та стихійного лиха;

у зв'язку з будівництвом, розширенням, реконструкцією, технічним переоснащенням підприємств або їх окремих будівель і споруд стали не придатними для експлуатації і відновити їх технічно неможливо чи економічно недоцільно, а також які неможливо використати для захисту населення і передати в установленому законодавством порядку іншим підприємствам. При цьому у планах технічного переоснащення і реконструкції підприємств обов'язково передбачається поповнення списаного фонду захисних споруд до встановленого рівня забезпечення населення цими захисними спорудами.

При цьому , даною Інструкцією визначено порядок такого списання.

Як вбачається з матеріалів справи , керівником відповідача 2 було розпочато процедуру списання захисного об’єкту та отримано висновок про технічний стан сховища цивільної оборони №17592 (а.с. 68, 69 т.1), затвердженого заступником директора ПромбудНДІпроект у 2004р., за яким означене сховище визначене як непридатне для цілей захисту переховування та підлягає списанню в чинному порядку, а підземна споруда –переведенню до господарських об’єктів. Однак , як це також було встановлено судом першої інстанції та не спростовано сторонами , процес списання та переведення закінчено не було. В зв’язку з чим , судова колегія дійшла до висновку , що на момент укладення спірної угоди об’єкт продажу був загальнодержавною власністю та мав статус захисної споруди цивільної оборони.

Щодо узгодження Мінвуглепромом доповнень до плану санації , на яке посилається суд першої інстанції та відповідач 2 , то судова колегія вважає необхідним зауважити ,що реалізації даного плану санації повинна здійснюватися відповідно до норм діючого законодавства з урахуванням специфіки визначених у цьому плані об’єктів.

Таким чином , судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо застосування в процесі реалізації спірного об’єкту тільки норм Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», як приорітетних.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що оскаржуване рішення господарського суду підлягає скасуванню, так як не відповідає фактичним обставинам справи та чинному законодавству, а мотиви, з яких надана апеляційне подання є підставою для його скасування.

Відповідно до положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України сплата державного мита за подання позовної заяви та апеляційного подання , а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідачів .

Керуючись ст.ст. 99 , 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційне подання Прокурора м.Донецька на рішення господарського суду Донецької області від 25.01.2010р. по справі № 33/156пд –задовольнити.

Рішення господарського суду Донецької області від 25.01.2010р. по справі № 33/156пд –скасувати.

Задовольнити позовні вимоги Прокурора м. Донецька в інтересах держави в особі Міністерства вугільної промисловості України, м. Київ до Приватної науково-виробничої фірми „Центр”, м. Горлівка (ідентифікаційний код 23184400) та Донецького державного підприємства „Фірма матеріально-технічного забезпечення збуту продукції виробничого об’єднання „Донецьквугілля”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 00183360) про визнання недійсним з моменту укладання договору купівлі-продажу сховища літера Е-1, що знаходиться за адресою: м. Донецьк, вул. Петровського, 272е, у повному обсязі.

Визнати недійсним договір від 05.09.2007р. купівлі-продажу сховища літ.Е, загальною площею 171,6кв.м, що розташоване за адресою: Донецька область, м. Донецьк, вул. Петровського, 272е укладеного між Державою в особі Верховної ради України у повному господарському віданні Донецького державного підприємства “Фірма матеріально-технічного забезпечення збуту продукції виробничого об’єднання “Донецьквугілля” та Приватною науково-виробничою фірмою „ЦЕНТР” .

Стягнути з Приватної науково-виробничої фірми „Центр”, м. Горлівка в доход державного бюджету України держмито в сумі 42грн.50коп. за подання позовної заяви та 21грн.25коп. за подання апеляційного подання.

Стягнути з Приватної науково-виробничої фірми „Центр”, м. Горлівка в доход Державного бюджету м.Донецьк Ворошиловського району ( ЄДРПОУ 34686537 , ГУДКУ в Донецькій області, МФО 834016, рах. № 31216259700004, код 22050000) 59,00грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу .

Стягнути з Донецького державного підприємства “Фірма матеріально-технічного забезпечення збуту продукції виробничого об’єднання “Донецьквугілля” в доход державного бюджету України держмито в сумі 42грн.50коп. за подання позовної заяви та 21грн.25коп. за подання апеляційного подання.

Стягнути з Донецького державного підприємства “Фірма матеріально-технічного забезпечення збуту продукції виробничого об’єднання “Донецьквугілля” в доход Державного бюджету м.Донецьк Ворошиловського району ( ЄДРПОУ 34686537 , ГУДКУ в Донецькій області, МФО 834016, рах. № 31216259700004, код 22050000) 59,00грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу .

Доручити Господарському суду Донецької області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд.

Результати розгляду апеляційної скарги оголошені в судовому засіданні.

Повний текст постанови підписаний 07.04.10р.

Головуючий          

Судді: