Рішення № 8850248, 08.04.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.04.10 Справа№ 9/28

Господарський суд Львівської області у складі судді Данко Л.С.,

при секретарі Козак І.Б.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом

Позивача: Суб»єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1,

м. Львів,

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Сталь Груп», м. Жовква, Львівської області,

Про стягнення 5160 грн.08 коп. та стягнення судових витрат.

За участю представників:

Від позивача: приватний підприємець ОСОБА_1 п/к,

Від відповідача: не прибув.

Представнику роз”яснено права та обов”язки передбачені ст. 22 ГПК України, зокрема право та підстави відводу судді, відповідно до статті 20 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано. Представник не наполягає на технічній фіксації судового процесу.

Суть спору: розглядається справа за позовом Суб»єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1, м. Львів, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сталь Груп», м. Жовква, Львівської області, про стягнення 5160 грн.08 коп., в т.ч. 4700,00 грн. основного боргу, 136,30 грн. інфляційних втрат, 3% річних в сумі 41 грн. 33 коп., 282 грн. 45 коп. пені та стягнення судових витрат.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 01.03.2010р. порушено провадження у справі і розгляд справи призначено на 25.03.2010р., про що сторони були належним чином, під розписку, повідомлені, Позивач: 05.03.2010р. рекомендованою поштою № 5120812, Відповідач: 05.03.2010р. рекомендованою поштою № 5120804 (оригінали поштівок в матеріалах справи).

З підстав зазначених в ухвалі господарського суду від 25.03.2010р. розгляд справи відкладено на 08.04.2010р., про що сторони у справі були повідомлені відповідно до п. 3.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затверджено наказом Голови ВГСУ від 19.12.2002р. № 75 рекомендованою поштою.

Позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав усні пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, просить стягнути з відповідача на свою користь 4700 грн. 00 коп. - основного боргу, 282 грн. 45 коп. - пені, 41 грн. 33 коп. 3% річних, 136 грн. 30 коп. інфляційних втрат, 102 грн. 00 коп. - державного мита та 236 грн. 00 коп. - витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, надав для огляду в судовому засіданні оригінали документів, які вимагалися судом (копії у справі).

Відповідач, повторно, без поважних причин, повноважного представника в судове засідання не направив, не зважаючи на те, що був належним чином 05.03.2010р. повідомлений про день, час та місце розгляду даної справи рекомендованою поштою № 5120804 (оригінал поштівки в матеріалах справи) та повторно, в порядку п. 3.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затверджено наказом Голови ВГСУ від 19.12.2002р. № 75 рекомендованою поштою.

Справа розглядається відповідно до статті 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами.

В ході розгляду справи встановлено.

Між позивачем (Суб»єктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_1) (за договором «Перевізик») та відповідачем (Товариством з обмеженою відповідальністю «Сталь Груп») - (за договором «Замовник»), 15.09.2009 року був укладений договір-заявка № 15/09-1 про надання транспортно-експедиційних послуг з автоперевезення вантажів по маршруту м. Кривий Ріг - м. Львів (далі за текстом Договір).

Зазначений договір по суті та правовій природі є договором транспортного перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому (міжміському) сполученні, договір складений у письмовій формі, підписаний представниками двох сторін, їх підписи засвідчені печатками, відповідно до статті 207, 204 ЦК України, є правомірним правочином.

За договором перевезення вантажу (ст. 307 ГК України та ст. 909 ЦК України) одна сторона (перевізник) зобов”язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачу), а відправник зобов”язується сплатити перевезення вантажу встановлену плату.

Предметом цього договору є перевезення Перевізником вантажу Замовнику (Вантажоодержувачу).

У договорі сторонами передбачено наступне:

тип ватажу (вага): 21 тн. Металопрокат (п. 1), спосіб завантаження: зверху (п. 2), дата і адреса прибуття автомобіля під завантаження: 16.09.2009р. м. Кривий Ріг, 1, вул. Л. Бородіча, 7-а, 2. пр.-т Джержинського (п. 4 договору).

Замовник: ТзОВ «Днепраглобуд», ЄДРПОУ 35005416;

Вантажоодержувачем за договором є ТзОВ «Сталь Груп»(п. 6 договору).

Дата, час, адреса прибуття автомобіля під розвантаження 17.09.2009р. до 18:00 18.09.2009р. на 9:00, м. Львів, вул. Польова, 46, передбачено пунктом 7 договору.

Пунктом 9 договору встановлено вартість перевезення вантажу в сумі 4700,00 грн. по б/н з ПДВ.

Виконання Позивачем взятих на себе зобов»язань, підтверджується Товарно-транспортною накладною АВ № 786 від 16 вересня 2009р.

Згідно ТТН АВ № 786 від 16.09.2009р. вбачається, що вантаж: (графа 1 ТТН) за накладною № 00144, арматура № 12 мера (графа 3 ТТН), 7.500 т. (графа 5 ТТН) на суму 30750,00 грн. (графа 7 ТТН); за накладною № 00146 (графа 1 ТТН), арматура № 8 мера (графа 3 ТТН), 4.420т. (графа 5 ТТН) на суму 19006,00 грн. (графа 7 ТТН), за накладною № 00113 (графа 1 ТТН), арматура 10 мера (графа 3 ТТН), 3.460 т. (графа 5 ТТН) на суму 14186, 00 грн. (графа 7 ТТН), за накладною № 00020 (графа 1 ТТН), катанка 6.5. мотки (графа 3 ТТН), 5.680 т. на суму 22720,00 грн. (графи 5 та 7 ТТН), Всього: 21.060 т. на суму 86662,00 грн. був перевезений автомобілем Рено ВС 8158 ВС, причеп: ВС 9018 ХХ (водій ОСОБА_2).

Пункт навантаження: АДРЕСА_1.

Пункт розвантаження: 80300, АДРЕСА_2.

Товарно-транспортна накладна АВ № 786 від 16 вересня 2009р. підписана повноважними особами зі сторони ТзОВ «Днепраглобуд», зі сторони перевізника та зі сторони ТзОВ «Сталь Груп», підписи осіб засвідчені печатками сторін перевезення, без застережень (докази у справі).

Прийняття відповідачем виконаних позивачем транспортних послуг по маршруту м. Кривий Ріг м. Львів підтверджується Актом про виконання робіт № 38 від 17.09.2009р. на суму 4700 грн.00 коп. (копія знаходиться в матеріалах справи).

Акт про виконання робіт № 38 від 17.09.09р. підписаний повноважними особами зі сторони перевізника (Виконавця) та зі сторони ТзОВ «Сталь Груп»(Замовника), підписи осіб засвідчені печатками, без застережень (докази у справі).

Надання позивачем транспортних послуг по маршруту м. Кривий Ріг м. Львів, на замовлення ТзОВ «Сталь Груп», підтверджується також Податковою накладною порядковий № 52 від 17.09.2009р. , виписаною СПД-ФО ОСОБА_1 ТзОВ «Сталь Груп»(докази в матеріалах справи).

Пунктом 10 договору визначено, що повна оплата проводиться в день вигрузки автомобіля.

У зазначеному договорі сторони передбачили наступну відповідальність:

за запізнення автомобіля під завантаження перевізник сплачує замовнику штраф у розмірі 100,00 грн. за кожну годину (п. 13),

оплата простою автомобіля, крім вихідних та святкових днів, оплачується вантажоодержувачем в сумі 100,00 грн. за кожну годину (п. 14).

Пунктом 15 договору передбачено повну матеріальну відповідальність перевізника за вантаж в особі власника автотранспорту або експедитора, який надав транспортний засіб для перевезення, перед власником вантажу з моменту завантаження до моменту розвантаження вантажу (матеріальних цінностей) та відповідають за: збереження вантажу; своєчасну подачу певним чином обладнаного автомобіля зі всіма необхідними для перевезення документами; за своєчасну доставку вантажу.

Пунктом 16 визначено, що в разі невиконання взятих на себе обов»язків сплачується штраф власнику вантажу в розмірі 250,00 грн.

В разі перевантаження машини згідно заявки вантажоодержувач доплачує 100,00 грн. за кожну перегружену тону (п. 17).

Пунктом 18 договору, що факсимільні копії договору мають юридичну силу.

Станом на час розгляду даної справи вказаний договір транспортного перевезення є чинним, не розірваний, не відмінений, не визнаний не дійсним, таких доказів, сторони за договором суду не представили.

Виконання зобов»язань за вказаним вище договором на перевезення вантажу, оцінку якій надано вище, є предметом спору за даним позовом, не містять зі сторони замовника жодних застережень, зауважень щодо перевезення, типу автомобіля, завантаження/розвантаження, не містить виправлення дати (докази в матеріалах справи).

Станом на час постановлення рішення у даній справі, заборгованість відповідача перед позивачем складає 4700 грн. 00 коп. основного боргу.

Стаття 173 ГК України передбачає, що господарським визнається зобов'язання, що вини кає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з під став, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зо бов'язаний вчинити певну дію господарського чи управ лінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від пе вних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому чи слі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сто рони виконання її обов'язку.

Стаття 175 ГК України визначає, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодек сом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов”язання має виконуватися належним чином відповідно до вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту, що звичайно ставляться, а відповідно до вимог статті 908 ЦК України, перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

Згідно частини другої п. 2 ст. 908 ЦК України, умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо перевезень встановлюється договором, якщо інше не встановлено ЦК України, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

За договором перевезення вантажу (ст. 307 ГК України та ст. 909 ЦК України) одна сторона (перевізник) зобов”язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачу), а відправник зобов”язується сплатити перевезення вантажу встановлену плату.

Аналогічні вимоги викладені у статті 316 ГК України, які стосуються договору транспортного експедирування.

Частиною 1 статті 916 ЦК України передбачено, що за перевезення вантажу ... стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Особа, яка порушила зобов”язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 614 ЦК України).

Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь пеню в сумі 282 грн.45 коп. (розрахунок в матеріалах справи).

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов»язання може забезпечуватися неустойкою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком.

Частиною 2 цієї статті визначено, що договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов»язання.

Відповідно до частини 1 статті 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов»язання вчиняється у письмовій формі.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов»язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно (п. 1 ст. 551 ЦК України).

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч. 2 ст. 551 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов»язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов»язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

У договорі заявці № 15/09-1 про надання транспортно-експедиційних послуг з автоперевезення вантажів від 15.09.2009р. сторони передбачили наступну відповідальність: за запізнення автомобіля під завантаження, перевізник сплачує замовнику штраф у розмірі 100,00 грн. за кожну годину (п. 13), за простій автомобіля, крім вихідних та святкових днів, оплачується вантажоодержувачем в сумі 100,00 грн. за кожну годину (п. 14); повна матеріальну відповідальність перевізника за вантаж (п. 15 договору) в особі власника автотранспорту або експедитора, який надав транспортний засіб для перевезення, перед власником вантажу з моменту завантаження до моменту розвантаження вантажу (матеріальних цінностей) та відповідають за: збереження вантажу; своєчасну подачу певним чином обладнаного автомобіля зі всіма необхідними для перевезення документами; за своєчасну доставку вантажу.

Пунктом 16 передбачено, що в разі невиконання взятих на себе обов»язків сплачується штраф власнику вантажу в розмірі 250,00 грн., а п. 17 договору, в разі перевантаження машини згідно заявки вантажоодержувач доплачує 100,00 грн. за кожну перегружену тону.

Як вбачається з наведеного вище аналізу умов договору, ним (договором) не передбачено забезпечення, за невиконання чи неналежне виконання зобов»язання, неустойкою у формі пені, тобто договором, в частині правочину щодо забезпечення зобов»язання пенею - не передбачено.

Виходячи з норм чинного законодавства (ч. 2 ст. 517 ЦК України) - правочин щодо забезпечення виконання зобов»язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Отже вимоги позивача в частині стягнення з відповідача на свою користь пені в сумі 282 грн. 45 коп., яка нарахована за період з 18.09.2009р. по 02.01.2010р., за 107 днів прострочення, є нікчемною, в силу Закону (ч. 2 ст. 517 ЦК України).

Нікчемний правочин не породжує жодних правових наслідків.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь інфляційні втрати в сумі 136 грн. 30 коп. та 41 грн. 33 коп. - 3% річних (розрахунки в матеріалах справи), які нараховано відповідно до статті 625 ЦК України.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні втрати позивач просить стягнути за період з 18.09.2009р. по 02.01.2010р., від суми боргу 4700,00 грн.

Величини індексів інфляції у 2009р. приведені за даними Державного комітету статистики України: за вересень 09р. 100.8%, за жовтень 2009р. 100,9%, за листопад 2009р. 101,1%, за грудень 2009р. 100,9 %.

Перерахований в судовому засіданні розмір інфляційних втрат складає 176,72 грн., виходячи з розрахунку: (100,8% х 100,9% х 101,1% х 100,9% = 103,76% х 4700,00 грн. : 100% = 4876,72 грн. 4700,00 грн. = 176 грн. 72 коп.).

Однак, як вбачається із позовних вимог, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 136 грн. 30 коп. інфляційних втрат, за період з 18.09.2009р. по 02.01.2010р., від суми боргу 4700,00 грн., в процесі розгляду справи, в порядку ст. 22 ГПК України, позивач позовних вимог в цій частині не збільшував, тому до задоволення підлягає сума інфляційних втрат, згідно позовних вимог 136, 30 грн.

Розрахунок 3% річних: 4700,00 грн. х 3% = 141,00 х 107 днів прострочення платежу = 15087,00 : 365 середньостатистична кількість днів року = 41 грн. 33 коп.

Правильність розрахунку інфляційних витрат та трьох відсотків річних була перевірена в судовому засіданні (Розрахунок інфляційних втрат та трьох відсотків річних, наданий позивачем до позовної заяви, знаходиться в матеріалах справи).

Суд заслухав пояснення представника позивача, оглянув та дослідив подані докази, оцінив їх в сукупності, прийшов до висновку, що позов позивача підлягає до задоволення частково, а саме: стягненню з відповідача на користь позивача підлягає: 4700,00 грн. основного боргу, 136,30 грн. інфляційних втрат, 41,33 грн. 3% річних.

Судові витрати покласти на відповідача згідно з частиною 2 ст. 49 ГПК України, якою передбачено, що якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 4-3, 4-7, 12, 15, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44 - 49, 60, 69, 75, 77, 82 - 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовільнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сталь Груп»(п. і. 80300, Львівська область, м. Жовква, вул. С. Петлюри, 2/17, код ЄДРПОУ 35603100) на користь Суб»єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 (п. і. 79000, АДРЕСА_3, код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) 4700 грн. 00 коп. основного боргу, 136 грн. 30 коп. інфляційних втрат, 41 грн. 33 коп. 3% річних, 102 грн. 00 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4.В частині вимог позивача про стягнення з відповідача 282 грн. 45 коп. пені, відмовити.

Суддя Л.С.Данко

За згодою представника, 08.04.2010 року оголошено вступну і резолютивну частини рішення. Мотивувальна частина рішення складена, оформлена відповідно до статті 84 ГПК України, та підписана 12.04.2010р. Рішення може бути оскаржене в порядку ст.ст. 91-93 ГПК України. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 ГПК України.

Суддя