Рішення № 8850242, 11.03.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.03.10                                                                                           Справа № 2/23

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. при секретарі Залицайло М.С., за участю представника позивача Вошика В.Б., представника відповідача Козака Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Дочірнього підприємства “Аллдан-Україна” Товариства з обмеженою відповідальністю “Аллдан-1”, м. Червоноград до Товариства з обмеженою відповідальністю “Львів’янка ЛТД”, м. Львів про стягнення 17132 грн. 80 коп.

В С Т А Н О В И В:

Дочірнє підприємство “Аллдан-Україна” Товариства з обмеженою відповідальністю “Аллдан-1”, м. Червоноград звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Львів’янка ЛТД”, м. Львів про стягнення 17132 грн. 80 коп.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 08.02.2010р. призначив розгляд справи на 02.03.2010р. В судовому засіданні 02.03.2010р. оголошувалась перерва до 11.03.2010р.

В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задоволити. З приводу заявленого позову пояснив, що між позивачем та відповідачем було укладено договір підряду. Позивач свої зобов’язання по цьому договорі виконав в повному об’ємі, що підтверджується підписаними сторонами актами виконаних робіт. Однак, відповідач свої зобов’язання щодо оплати вартості робіт виконав частково, на дату звернення до суду заборгованість становить 17132 грн. 80 коп.

В судових засіданнях представник відповідача позов визнав, пояснив, що перед позивачем існує заборгованість в розмірі 17132 грн. 80 коп.

Представникам сторін роз’яснено їх права та обов’язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

22 вересня 2009р. між позивачем та відповідачем було укладено договір підряду №001/09 та додатки №1 і №2 до нього.

За цим договором замовник (відповідач) доручав, в виконавець (позивач) зобов’язувався виконати наступні роботи: пошив та упаковку швейних виробів в кількості, асортименті та по ціні, що вказана в специфікаціях, які є невід’ємною частиною даного договору і погоджується при кожному окремому замовленні.

Відповідно до умов вищевказаного договору, позивач виконав роботи, що підтверджується актом виконаних робіт №1 від 20.10.2009р. та актом виконаних робіт №2 від 04.11.2009р. на загальну суму 37132 грн. 80 коп. Роботи були виконані в повному обсязі, зауважень до виконання у відповідача не було, що підтверджується підписом уповноваженої особи відповідача на вищевказаних документах та скріпленням їх печаткою.

Пунктом 3.2. договору підряду №001/09 від 22.09.2009р. передбачено, що оплата проводиться замовником (відповідачем) на основі представлених виконавцем (позивачем) рахунків та накладних на замовлену продукцію на протязі 15 днів після поставки товару.

Оплату за виконані позивачем роботи відповідач здійснив частково, у зв’язку з чим позивач надіслав відповідачу претензію, в якій вимагав оплатити заборгованість. Відповідач вказану претензію залишив без розгляду та задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представників сторін, відповідач свої зобов’язання перед позивачем щодо оплати вартості виконаних робіт виконав частково (оплатив 20000 грн. 00 коп.), на дату розгляду справи в суді заборгованість відповідача перед позивачем становить 17132 грн. 80 коп.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов’язань, є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов’язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення складає 17132 грн. 80 коп. основного боргу.

Оскільки спір виник з вини відповідача, то судові витрати по розгляду справи необхідно покласти на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 215, 216, 509, 526, 530, 546, 547, 549, 599, 612, 625, 626 ЦК України, ст. 193 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задоволити.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Львів’янка ЛТД”, м. Львів, вул. Єфремова, будинок 27, квартира 4 (ідентифікаційний код 19171900) на користь Дочірнього підприємства “Аллдан-Україна” Товариства з обмеженою відповідальністю “Аллдан-1”, м. Червоноград, вул. Б.Хмельницького, будинок 20А, Львівська область (ідентифікаційний код 31357995) 17132 грн. 80 коп. основного боргу, 171 грн. 32 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя