Рішення № 8850042, 06.04.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.04.10                                                                                 Справа № 11/9

За позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю “Аметрін”, м. Київ

до Приватного підприємства “ТАЛВІ”, м. Лисичанськ Луганської області

про стягнення 7132 грн. 88 коп.

суддя Москаленко М.О.

секретар судового засідання Краснопольська Т.Б.

в присутності представників сторін:

від позивача –не прибув;

від відповідача –не прибув;

До початку слухання справи по суті не заявлено вимогу про фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв’язку з чим відповідно до ст. ст. 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України таке фіксування судом не здійснювалося.

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача основного боргу, що утворився внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу № 2758/М-С від 01.12.2008 в сумі 5269 грн. 83 коп., пені у розмірі 282 грн. 11 коп. та штрафу у розмірі 1580 грн. 94 коп.

Заявою, поданою до суду 25.02.2010 р., позивач вказав, що розмір боргу становить 3769 грн. 83 коп.

Заявами від 05.03.2010 та від 16.03.2010 позивач просить затвердити мирову угоду. До заяви позивача від 16.03.2010 додана заява відповідача, за якою він теж просить прийняти мирову угоду згідно її тексту.

Позивач правом на участь свого представника в судовому засіданні не скористався. При цьому позивач просив розглянути справу без участі його представника (заява подана до суду 01.02.2010). Вимоги ухвали в частині надання документів у підтвердження здійснених відповідачем оплат позивачем не виконано.

Відповідач витребувані судом документи не представив, правом на участь свого представника у судовому засіданні не скористався, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином: ухвали суду направлялися за адресою, яка є офіційним місцезнаходженням підприємства та підтверджена довідкою державного реєстратора у виконавчому комітеті.

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому, відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося і в інформаційних листах від 02.06.2006 N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007 N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008 N 01-8/164 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23).

У першому з названих листів викладено й правову позицію, згідно з якою примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

На підставі викладеного справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Заяви сторін про затвердження мирової угоди згідно її тексту судом відхиляються з наступних підстав.

За змістом поданої суду мирової угоди вона укладена сторонами про наступне:

«1) Відповідач визнає позовні вимоги по справі №11/9 Господарського суду Луганської області в повному обсязі.

2) Відповідач зобов'язується погасити Позивачу основну суму заборгованості, що на 1 березня 2010 року складає 3769,83 грн., компенсувати Позивачу сплачене державне мито за проведення судового розгляду справи 102 грн. та 236 грн. Інформаційно-технічного збору.

3) Зобов'язання вказані в п. 2 даної угоди Відповідач повинен виконати шляхом перерахування відповідних платежів на розрахунковий рахунок Позивача до 1.07.2010 року за наступним графіком:

Дата оплатиСума оплати

1.03.2010-31.03.2010500 грн.

1.04.2010-30.04.20101000 грн.

1.05.2010-31.05.20101304 грн.

1.06.2010-20.06.20101303 грн. 83 коп.

4) У випадку своєчасного Виконання Відповідачем взятих на себе даною угодою зобов'язань, позивач має право звільнити Відповідача від сплати суми штрафу та пені.

5) Дана угода вступає в силу з моменту її підписання та діє до виконання Відповідачем своїх зобов'язань.»

Відповідно до ч. 4 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України про затвердження мирової угоди сторін господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.

Також, згідно п. 7 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України укладення сторонами мирової угоди та затвердження її судом є підставою припинення провадження у справі.

При цьому, згідно ч. 4 зазначеної статті про припинення провадження у справі виноситься ухвала.

В такій ухвалі, затверджуючи мирову угоду суд наводить її зміст. Це є необхідною передумовою за для того, щоб така ухвала мала силу виконавчого документу у разі невиконання відповідачем умов мирової угоди.

За загальним правилом судове рішення не може бути умовним, тобто висновок суду, вміщений в рішенні, ухвалі, постанові, не може залежати від настання або ненастання якихось обставин.

У випадку затвердження судом поданої сторонами у даній справі мирової угоди згідно її тексту таке правило буде порушено, оскільки у п. 4 угоди вказано, що «У випадку своєчасного Виконання Відповідачем взятих на себе даною угодою зобов'язань, позивач має право звільнити Відповідача від сплати суми штрафу та пені».

Тому, мирова угода з поданим змістом не може бути затверджена судом, оскільки ухвала суду про її затвердження та припинення провадження у справі буде умовною, що є неприпустимим.

Крім того, господарським процесуальним законодавством не закріплено таке право позивача як право на звільнення відповідача від сплати певних сум. Є право позивача відмовитися від позову, яке закріплено у ст.ст. 22, 78 Господарського процесуального кодексу України.

Так, додатково до наведеного судом висновку слід зазначити, що вказана умова мирової угоди не відповідає законодавству, у зв’язку з чим вона також не може бути затверджена судом.

Розглянувши матеріали справи, додатково надані документи та вислухавши представника позивача, суд встановив таке.

Між сторонами у справі укладено договір купівлі-продажу №2758/М-С від 01.12.2008, за яким позивач зобов’язався передати у власність покупця товар, а відповідач зобов’язався прийняти товар та сплатити за нього грошову суму вказану у накладних.

Відповідно до п. 5.1. договору покупець зобов’язаний здійснювати оплату кожної партії товару у строк 8 календарних днів з моменту постачання товару, який вказується у накладній.

Заявлена до стягнення сума боргу утворилася внаслідок неповної сплати відповідачем за товар, переданий за накладними:

- №70117 від 09.09.2009 на суму 5083,63 (борг зазначений позивачем 4536,38 грн.) грн. строком оплати до 17.09.2009;

- №73081 від 17.09.2009 на суму 28,65 грн. строком оплати до 25.09.2009;

- №74872 від 23.09.2009 на суму 580,00 грн. строком оплати до 01.10.2009;

- №70118 від 09.09.2009 на суму 124,80 грн. строком оплати до 17.09.2009

Отримання товару за вказаними накладними на підставі договору купівлі-продажу №2758/М-С від 01.12.2008, не заперечується відповідачем.

Відповідач на момент звернення позивача до суду з позовом свої грошові зобов’язання за договором виконав частково.

Станом на день прийняття рішення у даній справі розмір основного боргу становить 3769 грн. 83 коп.

При цьому, після подачі позову до суду (21.01.2010), відповідачем, в рахунок оплати товару за вказаними накладними, сплачено 1000 грн., про що вказано в акті звірення.

Жодних доказів оплати після подачі позову будь-яких інших сум за спірними поставками суду не надано.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково виходячи з наступних підстав.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно п.2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Факт наявності боргу в розмірі 3769 грн. 83 коп. підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем.

Відповідно до ст. 43, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести певними засобами доказування ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів виконання грошових зобов’язань вчасно та у повному обсязі не надав.

Після подачі позову до суду відповідачем, в рахунок оплати товару за вказаними накладними, сплачено 1000 грн., про що надано пояснення позивачем, вказано в акті звірення та не спростовано відповідачем.

Тому, в частині вимог по стягненню 1000 грн. провадження у справі підлягає припиненню за відсутністю предмету спору на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

У задоволенні решти позовних вимог по стягненню основного боргу у сумі 500 грн. слід відмовити, враховуючи, що на дату прийняття рішення обидві сторони підтвердили наявність боргу лише у сумі 3769 грн. 83 коп., та довели сплату відповідачем після подачі позову до суду, а саме 21.01.2010 р. тільки 1000 грн., про що вказано в акті звірення (5269,83-3769,83-1000=500).

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

На підставі п. 4.4 договору позивачем нараховано пеню у сумі 282 грн. 11 коп. Обґрунтований розмір пені складає 217 грн. 67 коп. Тому, вимога щодо стягнення пені задовольняється частково у сумі 217 грн. 67 коп.

Положеннями п. 4.5 договору також передбачена сплата відповідачем штрафу у випадку порушення строку оплати понад 30 днів в розмірі 30% від суми боргу.

На підставі вказаного положення договору позивачем нараховано штраф у розмірі 1580 грн. 94 коп.

Обґрунтований розмір штрафу, який підлягає стягненню з відповідача, становить 1430 грн. 95 коп.

Штраф та пеня є різними видами юридичної відповідальності, а тому положення договору про сплату штрафу та пені, як і позовні вимоги про їх стягнення є законними та обґрунтованими (у задоволеній частині).

Таким чином, позов підлягає задоволенню частково. З відповідача підлягає стягненню борг у сумі 3769 грн. 83 коп., пеня у сумі 217 грн. 67 коп., штраф у сумі 1430 грн. 95 коп. В частині вимог по стягненню 1000 грн. провадження у справі підлягає припиненню за відсутністю предмету спору на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України. У задоволенні решти позовних вимог по стягненню основного боргу у сумі 500 грн. слід відмовити.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог (з віднесенням на відповідача судових витрат за вимогою по стягненню 1000 грн., які сплачені після подачі позову до суду) у складі: 77 грн. 48 коп. державного мита, а також 179 грн. 27 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства “ТАЛВІ”, м. Лисичанськ Луганської області, вул. Калініна, б. 106, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 31805899, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Аметрін”, м. Київ, вул. Гайдара, б. 27, поверх 1, офіс 3, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 35431349, борг в сумі 3769 грн. 83 коп., пеню у сумі 217 грн. 67 коп., штраф у сумі 1430 грн. 95 коп., судові витрати зі сплати державного мита у сумі 77 грн. 48 коп. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 179 грн. 27 коп. Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

2. В частині вимог по стягненню основного боргу у сумі 1000 грн. провадження у справі припинити.

3. У задоволенні решти позовних вимог про стягнення основного боргу у сумі 500 грн. відмовити.

В судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення. Рішення, оформлене відповідно до ст. 84 ГПК України, підписано 12.04.2010 р.

На підставі ч. 3 ст. 85 ГПК України дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

СуддяМ.О. Москаленко