Рішення № 8850040, 07.04.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.04.10                                                                                 Справа № 11/328пд(8/137пд(15/

За позовом Відділу реклами Луганської міської ради, м. Луганськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Хорс”, м. Луганськ селище Ювілейне

про стягнення 67946 грн. 22 коп., розірвання договорів та демонтаж рекламних засобів

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Хорс”, м. Луганськ селище Ювілейне

до Відділу реклами Луганської міської ради, м. Луганськ

про визнання договору недійсним

                              суддя Москаленко М.О.

секретар судового засідання Краснопольська Т.Б.

в присутності представників сторін:

від позивача - Кравцова І.С., довіреність № 01-16/597 від 12.08.2009;

від відповідача –Щербак М.Ф., дов. б/н від 11.04.2010;

в с т а н о в и в:

Суть спору: позивачем за первісним позовом заявлені вимоги про:

- стягнення з відповідача боргу в сумі 64600грн. 54 коп. та пені у розмірі 3345 грн. 68 коп. за договорами № 317 від 17.07.2006 та № 353 від 17.05.2007 тимчасового користування місцями розташування спеціальних конструкцій (що використовуються для розміщення рекламоносіїв), які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Луганська;

- розірвання договорів № 317 від 17.07.2006 та № 353 від 17.05.2007;

- демонтування рекламних конструкцій;

позивачем за зустрічним позовом заявлено вимогу про визнання недійсним підпункту 4.2 пункту 4 договору № 353 від 17.05.2007, укладеного між ТОВ “Хорс” та Відділом реклами про надання у тимчасове користування та використання місць для розміщення спеціальних конструкцій (які використовуються для розміщення рекламоносіїв), які знаходяться у комунальній власності територіальної громади міста Луганська, в частині розрахунку та встановлення відповідачем розміру плати у сумі 9077,35 грн. (з урахуванням ПДВ) на місяць, або 108928,22 грн. (з ПДВ) на рік.

Письмовими Змінами до зустрічної позовної заяви від 22.09.2009 (том 2, а.с. 5-6) позивачем за зустрічною позовною заявою зустрічні позовні вимоги змінені та викладено кінцеву зустрічну позовну вимогу про визнання договору № 353 від 17.05.2007, укладеного між ТОВ “Хорс” та Відділом реклами про надання у тимчасове користування та використання місць для розміщення спеціальних конструкцій (які використовуються для розміщення рекламоносіїв), які знаходяться у комунальній власності територіальної громади міста Луганська», недійсним з моменту його укладення.

          02.09.2008 та 23.03.2010 позивач за первісним позовом звернувся до суду з заявами про часткову відмову від первісного позову в частині вимог про розірвання укладених з відповідачем за первісним позовом договорів № 317 від 17.11.2006 та № 353 від 17.05.2007, залишивши без змін решту первісних позовних вимог (том справи 2, а.с. 4).

Вимоги первісного позову обґрунтовані фактом невиконання відповідачем за первісним позовом зобов’язань за укладеними між Управлінням архітектури та містобудування Луганської міської Ради та відповідачем договорами № 317 від 17.07.2006 та № 353 від 17.05.2007 тимчасового користування місцями розташування спеціальних конструкцій (що використовуються для розміщення рекламоносіїв), що перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Луганська. За доводами позивача за первісним позовом заборгованість відповідача за первісним позовом з плати за надані у користування місця склала 64600 грн. 54 коп. Вказану суму заборгованості позивач просить стягнути з відповідача за первісним позовом. Крім того, позивачем за первісним позовом заявлено вимогу про демонтування рекламних конструкцій.

Відповідач за зустрічним позовом проти вимог зустрічного позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на зустрічний позов та додаткових письмових поясненнях по суті спору.

В обґрунтування вимог зустрічного позову позивач за зустрічним позовом послався на невідповідність вимогам чинного законодавства рішення виконавчого комітету Луганської міської ради № 115 від 13.04.2007, на підставі якого було укладено договір № 353 і яким було визначено розмір плати за користування місцями розташування рекламних засобів. Вказане рішення виконавчого комітету Луганської міської ради було скасоване постановою Ленінського районного суду м. Луганська від 14.08.2007 у справі № 2 «а»-642/2007, яка набрала законної сили.

Письмовими запереченнями на зустрічну позовну заяву та додатковими письмовими поясненнями по суті спору відповідач за зустрічним позовом проти вимог зустрічного позову заперечив та зазначив, що на момент укладення договору № 353 вимоги закону сторонами вказаного правочину порушені не були, сторони додаткової угоди дійшли згоди щодо усіх її положень, зокрема, й щодо умов проведення розрахунків та розміру плати за користування місцями під розміщення рекламоносіїв.

          Рішенням господарського суду Луганської області від 17.03.2009 у справі № 8/137пд(15/39) первісний позов задоволений частково, провадження у справі у частині первісних позовних вимог про розірвання договорів № 317 від 17.07.2006 припинене, з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом стягнуто заборгованість у розмірі 64600 грн. 00 коп., пеню у розмірі 3345 грн. 68 коп., а також судові витрати; у задоволенні решти первісних позовних вимог відмовлено; у задоволенні зустрічного позову відмовлено у повному обсязі.

Постановою Вищого господарського суду України від 03.11.2009 у вказаній вище справі рішення господарського суду Луганської області від 17.03.2009 у справі № 8/137пд(15/39) скасоване, справу направлено на новий розгляд до господарського суду Луганської області.

          У своїй постанові суд касаційної інстанції звернув увагу суду першої інстанцій на такі обставини, дослідження яких є необхідним при новому розгляді справи:

- визнання у встановленому порядку рішення виконавчого комітету Луганської міської ради від 13.04.2007 № 115 недійсним з моменту його прийняття свідчить про можливість, зокрема, часткового задоволення зустрічного позову шляхом визнання договору недійсним на майбутнє;

- для прийняття правильного рішення у справі місцевому господарському суду належить встановити кінцевий строк дії договору (з урахуванням можливої пролонгації) та дослідити питання чинності договору на момент судового розгляду справи;

- від встановлення вказаних фактичних обставин залежить як можливість визнання договору недійсним на майбутнє, так і можливість його дострокового розірвання.

На підставі приписів ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 25.03.2010 було оголошено перерву до 01.04.2010, в судовому засіданні 01.04.2010 оголошено перерву до 07.04.2010, 15 годин 00 хвилин.

В судове засідання 07.04.2010 представник відповідача за первісним позовом не прибув, надавши суду письмове клопотання від 02.04.2010 про відкладення судового розгляду справи у зв’язку з неможливістю явки в судове засідання представника відповідача за первісним позовом. До клопотання відповідачем за первісним позовом додано ухвалу господарського суду Автономної республіки Крим від 19.03.2010 у справі № 2-23/840-2010 про призначення судового розгляду вказаної справи на 07.04.2010 на 11 годин 00 хвилин.

Як вбачається з вступної частини вказаної ухвали господарського суду Автономної республіки Крим, інтереси позивача –Міжнаціональної спілки письменників Криму, представляють за відповідними дорученнями одразу два представника юридичної особи - Панасенко Л.М. та Щербак М.Ф. З вказаного вбачається, що Щербак М.Ф. не є єдиним представником сторони у вказаній справі, який може брати участь у судовому засіданні у господарському суді Автономної республіки Крим.

Крім того, представником відповідача за первісним позовом не зазначено, чому його неявка в судове засідання спричиняє неможливість судового розгляду по суті справи № 11/328пд(8/137пд(15/39).

Представник позивача за первісним позовом проти відкладення судового розгляду справи заперечив.

З урахуванням викладеного вище, а також того, що встановлений ст. 69 Господарського процесуального кодексу України строк розгляду судом справи № 11/328пд(8/137пд(15/39) закінчується 08.04.2010, суд доходить висновку про можливість розгляду вказаної справи н підставі наданих сторонами доказів за відсутності представника відповідача за первісним позовом.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши присутніх в судових засіданнях представників сторін у справі, суд встановив такі фактичні обставини.

17.07.2006 між Управлінням архітектури та містобудування Луганської міської ради (Робочий орган) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Хорс” (Користувач) укладено договір № 317 тимчасового користування місцями розташування спеціальних конструкцій (що використовуються для розміщення рекламоносіїв), які перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Луганська(далі за текстом –договір № 317), відповідно до умов якого Робочий орган передав, а Користувач прийняв за Актмо приймання-передачі у тимчасове платне користування місця, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Луганська, які знаходяться за адресами:

перехрестя вул. Совєтская з вул. Оборонна;

перехрестя вул. Совєтская з вул. Оборонна (п.1.1 договору).

Вказані у п.1.1 місця Користувач використовує виключно для розташування рекламних засобів, а саме: тимчасових світлових щитів розміром 3,0х6,0м, після прийняття відповідного рішення виконавчого комітету Луганської міської ради про надання дозволів на розміщення зовнішньої реклами на вищевказаних місцях (п.1.2).

За користування місцями розташування рекламоносіїв Користувач повинен сплачувати щомісячну плату у розмірі 3427,20 грн., розмір якої встановлюється рішенням виконавчого комітету Луганської міської ради (п.3.1 договору № 317).

Строк дії договору № 317 –з 17.07.2006 до 18.10.2006 (том справи 1, а.с.12-14).

Договором від 20.02.2007 відступлення права вимоги (цесії), укладеним між Управлінням архітектури та містобудування Луганської міської ради (Цедент) та Відділом реклами Луганської міської ради (Цесіонарій), Цедент відступив Цесіонарію, а останній набув право вимоги і став кредитором за усіма договорами тимчасового користування місцями розташування спеціальних конструкцій (що використовуються для розміщення рекламоносіїв), які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Луганська, укладеними між Цедентом та суб'єктами підприємницької діяльності, яким видано дозволи на розміщення реклами. Моментом переходу права вимоги Цедента до Цесіонарія сторони вказаного договору визначили дату укладення договору цесії (пункт 3 договору цесії).

17.05.2007 між Відділом реклами Луганської міської ради (Робочий орган) та товариством з обмеженою відповідальністю «Хорс»(Користувач) укладений договір № 353 про надання в тимчасове користування місць(я) для розташування спеціальних(ої) конструкцій(ії) (що використовується для розміщення рекламоносия(їв)), які(е) перебувають(є) у комунальній власності територіальної громади м. Луганська (далі за текстом –договір № 353), у відповідності з умовами пункту 1.1 якого Робочим органом Користувачеві у тимчасове платне користування було надано місця розташування спеціальних конструкцій (що використовуються для розміщення рекламоносіїв), які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Луганська та визначені у додатку до договору (а саме місця за адресами: перехрестя вул. Совєтская - вул. Оборонная (напроти медучилища), перехрестя вул. Совєтская –вул. Оборонная (напроти готелю «Луганськ»).

Відповідно до умов пункту 2.1 договору № 353 вказаний договір набирає чинності з 17.05.2007 (дата прийняття Робочим органом наказу про внесення змін у дозвіл на розміщення зовнішньої реклами) і діє протягом строку дії дозволів до 17.05.2008. Кінцевий строк дії договору встановлюється згідно з кінцевим строком дії наданих Робочим органом Користувачу дозволів на розміщення зовнішньої реклами, зазначених у додатках до договору № 353.

Умовами пункту 4.2 договору № 353 його сторони встановили, що плата за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Луганська, визначається згідно з Порядком, встановленим рішенням виконавчого комітету Луганської міської ради і складає 9140 грн. 83 коп., в тому числі ПДВ., на місяць.

Яким саме рішенням виконавчого комітету Луганської міської ради слід керуватися під час визначення розміру плати за користування місцями, у договорі № 353 не встановлено, проте визначено чіткий розмір плати у грошовому виразі відповідно із розрахунком, який є Додатком № 2 до договору № 353 (том справи 1, а.с. 23).

Разом з цим у вступній частині договору № 353 міститься посилання на рішення виконавчого комітету Луганської міської ради № 205/29 від 21.06.2004, яким затверджено Правила розміщення зовнішньої реклами на території міста Луганська (том справи 1, а.с. 17).

Місця для розташування на них спеціальних конструкцій за договором № 353 були передані Користувачеві - відповідачу за первісним позовом.

Плата за тимчасове користування місцями сплачується з наступного дня після прийняття рішення виконавчим комітетом Луганської міськради про надання дозволу на розміщення зовнішньої реклами у м. Луганську, щомісячно, до 20 числа звітного календарного місяця, шляхом перерахуванням коштів на розрахунковий рахунок Відділу реклами міськради (п.4.3 договору № 353).

У випадку несвоєчасної або неповної сплати за місця розташування рекламних засобів розповсюджувач реклами сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у термін прострочення (п.5. договору № 353).

Зміни та доповнення до цього договору вносяться додатковими угодами, що укладаються між сторонами у письмовій формі (п.7.1 договору № 353).

Постановою господарського суду Луганської області від 23.01.2007 у справі №16/637н-ад визнано протиправним та скасовано рішення Виконавчого комітету Луганської міської ради від 12.07.2006 року № 147 “Про порядок плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Луганська”; визнано незаконним рішення Виконавчого комітету Луганської міської ради від 21.06.04 року №205/29, яким затверджено Типові правила розміщення зовнішньої реклами на території міста Луганська” в частині абзацу 2 пункту 31 цих Правил (скасований абзац мав наступну редакцію: “При цьому площа місця розташування рекламного засобу дорівнює площі вертикальної проекції цього засобу на уявну паралельну їй площину”).

Постановою Луганського апеляційного господарського суду від 12.04.2007 вказане рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Постановою Ленінського районного суду міста Луганська від 14.08.2007 (адміністративна справа №2-“а”/2007) визнано протиправним та скасовано пункт 1; пункт 2 - в частині “вважати таким, що втратили чинність»: рішення виконавчого комітету Луганської міської ради від 26.09.02 року №215; рішення виконавчого комітету Луганської міської ради від 23.07.03 року №270/19”; пункт 4; підпункт 5.2 та 5.3 пункту 5; пункт 6 рішення виконавчого комітету Луганської міської ради від 13.04.2007 року №115 “Про порядок плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Луганська” та визнано протиправним і скасовано Додаток до рішення виконавчого комітету Луганської міської ради від 13.04.07 року №115 “Порядок плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Луганська”(том справи 1, а.с. 98-103).

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 25.10.2007 цю постанову залишено без змін (том справи 1, а.с. 104-106).

          Таким чином, після укладення сторонами у даній справі договору № 353 рішення Луганської міської ради, на підставі яких визначалася плата за договором № 353, були скасовані.

28.11.2008 Луганською міською радою прийняте рішення №44/5 “Про Порядок плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Луганська”, яке є чинним на час розгляду цього спору (том 2, а.с. 132), але у відповідності до приписів частин 1 та 2 ст. 5 Цивільного кодексу України не може бути застосоване при вирішенні цього спору.

          Відповідно до приписів ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

          На виконання вказівок, викладених у постанові Вищого господарського суду України від 03.11.2009 у даній справі, судом під час нового судового розгляду справи досліджені строки дії договорів № 317 та № 353, питання чинності вказаних договорів на момент судового розгляду справи та можливість визнання вказаних угод недійсними на майбутнє.

          Так, відповідачем за первісним позовом під час нового розгляду справи надані дозволи на розміщення зовнішньої реклами, на підставі яких укладені договори № 317 та № 353 (том справи 3, а.с. 67-74). Як вбачається зі змісту вказаних дозволів, строк їх дії, що зазначений також у договорах № 317 та № 353, після закінчення строку дії договорів не продовжувався, нові дозволи відповідачеві за первісним позовом не видавалися.

Як встановлено судом під час судового розгляду справи, строк дії договору № 117 закінчився 18.10.2006, строк дії договору № 353 закінчився 17.05.2008. Таким чином, дія вказаних договорів припинена у зв'язку з закінченням їх строку.

Позивачем за первісним позовом до справи надано розрахунок суми заборгованості відповідача за первісним позовом (том справи 3, а.с. 82), відповідно до якого за відповідачем за зустрічним позовом утворилася заборгованість з плати за користування місцями за договором № 353 за період з вересня 2007 року по квітень 2008 року у загальному розмірі 42286 грн. 73 коп. (нараховано за договором № 353 до сплати 100549 грн. 13 коп., сплачено відповідачем за первісним позовом за період дії договору № 353 - 58262 грн. 40 коп., залишок заборгованості склав 42286 грн. 73 коп.). При цьому після звернення позивача з первісним позовом до господарського суду (01.04.2008) відповідачем за первісним позовом сплачено 27417 грн. 60 коп. в рахунок погашення заборгованості за договором № 353.

          Після скасування зазначених вище рішень Луганської міської ради, на підставі яких сторони договору № 353 дійшли згоди щодо розміру плати за користування місцями для розташування рекламних засобів, розмір вказаної плати сторонами у справі не змінювався, пропозицій щодо зміни суттєвих умов договору, у тому числі його ціни, внаслідок скасування вказаних рішень ані від позивача за первісним позовом, ані від відповідача за первісним позовом не надходило.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість первісних позовних вимог, а також про часткову обґрунтованість та необхідність часткового задоволення зустрічного позову, з таких підстав.

Ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Правовідносини сторін у даній справі регулюються Законом України „Про рекламу”, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.03 № 2067 „Про затвердження типових правил розміщення зовнішньої реклами”, нормами Цивільного та Господарського кодексів України, а також умовами вказаного вище договору № 353.

Згідно ч. 1 ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування (ч. 2 ст. 632 Цивільного кодексу України).

Закон України „Про рекламу” визначає засади рекламної діяльності в Україні, регулює відносини, що виникають у процесі виробництва та споживання реклами.

Статтею 16 вищевказаного Закону передбачено, що розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад та в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Типові правила розміщення зовнішньої реклами затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.03 №2067.

Пунктом 32 Типових правил встановлено порядок визначення плати за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів і порядок оформлення цих правовідносин (вказане віднесено до компетенції органів місцевого самоврядування).

Стаття 12 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, у даному випадку Законом України „Про рекламу”, Типовими правилами розміщення зовнішньої реклами, Цивільним та Господарським кодексами України.

Після укладення сторонами у даній справі договору № 353 рішення Луганської міської ради, на підставі яких визначалася плата за договором № 353, були скасовані.

На час розгляду судом даної справи дію договорів № 117 та № 353 припинено.

За приписами частини першої статті 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Частиною третьою статті 207 Господарського кодексу України встановлено, що виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Зі з’ясованого під час судового розгляду справи змісту договору № 353 випливає те, що цей договір може визнаватися недійсним і припинятися лише на майбутнє, оскільки фактичне користування місцями для розміщення спеціальних (рекламних) конструкцій на підставі договору № 353 унеможливлює проведення двосторонньої реституції після визнання його недійсним, позаяк використання майна (місць для розміщення спеціальних конструкцій) - "річ" безповоротна, і відновити сторони у первісному становищі практично неможливо.

Таку правову позицію викладено й у постанові Верховного Суду України від 13.01.2004 зі справи № 7/85/4/68-81 та в підпункті 3.2 пункту 3 роз’яснень президії Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 № 02-5/111 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних із визнанням угод недійсними".

Разом з цим з урахуванням факту припинення дії договору № 353 станом на час судового розгляду справи є неможливим також і визнання вказаного договору недійсним на майбутнє, оскільки на майбутнє права та обов'язки сторін за договором вже фактично припинені.

З урахування викладеного вище у задоволенні вимог зустрічного позову слід відмовити з покладенням на позивача за зустрічним позовом судових витрат за зустрічним позовом на підставі вимог ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Первісний позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Внаслідок відмови позивача за первісним позовом від позовних вимогу частині вимог про розірвання договорів № 117 ат № 353 провадження за первісним позовом у цій частині вимог слід припинити на підставі приписів п. 4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

При вирішенні вимог первісного позову про стягнення з відповідача за первісним позовом заборгованості з плати за користування місцями для розташування рекламних конструкцій суд враховує таке.

Визнання договору № 353 недійсним з моменту його укладення є неможливим з викладених вище підстав.

Плата за користування місцями для розташування рекламних конструкцій встановлена сторонами договору № 353 шляхом взаємної згоди.

З умов договору №353 вбачається, що сторони керувалися частинами 1-2 ст. 632 Цивільного кодексу, згідно яким ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Після скасування зазначених вище рішень Луганської міської ради, на підставі яких сторони договору № 353 дійшли згоди щодо розміру плати за користування місцями для розташування рекламних засобів, розмір вказаної плати сторонами у справі не змінювався, пропозицій щодо зміни суттєвих умов договору, у тому числі його ціни, внаслідок скасування вказаних рішень ані від позивача за первісним позовом, ані від відповідача за первісним позовом не надходило.

З урахуванням викладеного суд доходить висновку про обґрунтованість розрахунку розміру плати за користування місцями для розташування рекламних конструкцій, що визначений умовами договору № 353. Підстави для застосування іншого, ніж передбачений договором № 353, розрахунку вказаної плати, відсутні.

Як зазначено вище, позивачем за первісним позовом до справи надано розрахунок суми заборгованості відповідача за первісним позовом (том справи 3, а.с. 82), відповідно до якого за відповідачем за зустрічним позовом утворилася заборгованість з плати за користування місцями за договором № 353 за період з вересня 2007 року по квітень 2008 року у загальному розмірі 42286 грн. 73 коп. (нараховано за договором № 353 до сплати 100549 грн. 13 коп., сплачено відповідачем за первісним позовом за період дії договору № 353 - 58262 грн. 40 коп., залишок заборгованості склав 42286 грн. 73 коп.). При цьому після звернення позивача з первісним позовом до господарського суду (01.04.2008) відповідачем за первісним позовом сплачено 27417 грн. 60 коп. в рахунок погашення заборгованості за договором № 353.

Позивачем за первісним позовом до стягнення заявлено 64600 грн. 54 коп.

З урахуванням часткової сплати відповідачем за первісним позовом суми заборгованості за договорами № 317 та № 353 провадження у справі у частині вимог первісного позову про стягнення 17890 грн. 29 коп. підлягає припиненню на підставі приписів п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

У задоволенні вимог первісного позову про стягнення 4422 грн. 98 коп. заборгованості за договором № 353 слід відмовити за необгрунтованістю, оскільки на вказану суду позивачем за первісним позовом здійснено перерахунок суми заборгованості та вказану суму у травні 2008 року виключено зі складу нарахувань за договором № 353, що підтверджено наданим позивачем за первісним позовом розрахунком (том справи 3, а.с 82).

Таким чином, стягненню з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом підлягає заборгованість за договором № 353 у розмірі 42286 грн. 73 коп.

Як вбачається з пунктів 4.2 та 4.3 спірного договору, ТОВ “Хорс” взяло на себе зобов’язання щомісячно, до 20-го числа звітного календарного місяця, сплачувати місячний платіж у розмірі 9140,83 грн. на розрахунковий рахунок Відділу реклами, - однак, як доведено наявними у справі доказами, неналежним чином виконувало цей обов’язок.

З урахуванням викладеного вище вимога позивача за первісним позовом про стягнення пені у розмірі 3345 грн. 68 коп. за зазначений у первісному позові період є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Вимогу первісного позову «демонтувати рекламні конструкції» позивач за первісним позовом під час судового розгляду даної справи не конкретизував, не визначив особу, яку слід зобов’язати вчинити вказані дії, не визначив, які саме рекламні конструкції є предметом даної вимоги. Крім того, від вимог про розірвання укладених з відповідачем за первісним позовом договорів № 317 та № 353 позивач за первісним позовом відмовився, що робить необгрунтованою також і похідну вимогу про демонтування рекламних конструкцій. .

Таким чином, вимогу первісного позову «демонтувати рекламні конструкції»є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

З огляду на викладене вище первісний позов слід задовольнити частково, поклавши на сторони за первісним позовом судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог на підставі приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

          На підставі викладеного, та керуючись ст.ст. 33,34, 44,49, п. 1-1 ч. 1, п. 4 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82,84,85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

          1.Первісний позов задовольнити частково.

          2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Хорс», м. Луганськ, с. Ювілейний, вул. Дьоміна, 4, код 30091778, на користь Відділу реклами Луганської міської ради, м. Луганськ, вул. Коцюбинського, буд. 14, код 34791800, заборгованість у розмірі 42286 грн. 73 коп., 3345 грн. 68 коп. пені, витрати зі сплати державного мита у розмірі 635 грн. 23 коп., витрати з оплати інформаційно –технічного забезпечення судового процесу у розмірі 110 грн. 31 коп., видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Провадження у справі у частині вимог первісного позову про стягнення 17890 грн. 29 коп. –припинити.

4. Провадження у справі у частині вимог первісного позову про розірвання договорів № 317 від 17.07.2006 та № 353 від 17.05.2007 –припинити

          5. В решті вимог первісного позову відмовити.

6. У задоволенні зустрічного позову відмовити у повному обсязі.

7. Судові витрати за зустрічним позовом покласти на позивача за зустрічним позовом.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Дата підписання повного тексту рішення: 12.04.2010.

Суддя                                                                       М.О. Москаленко