Рішення № 8849889, 09.04.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.04.10                                                                                 Справа № 8/70

За позовом Підприємства з 100% іноземною інвестицією «ІнтерГазСінтез», м. Рубіжне Луганської області,

до Комунальне підприємство «Лисичанський Шляхрембуд», м. Новодружеськ Луганської області, -

про стягнення 43257 грн. 68 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача –представник не з’явився;

від відповідача –представник не з’явився, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в:

суть спору: позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача:

заборгованості за поставлену продукцію у сумі 26733,04 грн., пені у сумі 14789,20 грн., інфляційних нарахувань у сумі 1331,65 грн. та 3% річних у сумі 403,79 грн., нарахованих позивачем у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу №ОМТО-05-05/1Б, укладеного між сторонами 05.05.09року;

судових витрат.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 23.03.10 року до 09.04.10 року –у зв’язку з неявкою відповідача та необхідністю надання сторонам можливості подати до суду додаткові докази.

06.04.10 року до суду, поштою, надійшли:

від позивача –лист від 01.04.10 року за вих. №04-238/111, згідно якому позивач повністю підтримує позовні вимоги та просить спір вирішити по суті за його відсутності;

від відповідача –заява від 01.04.10 року за вих. №63, згідно якій він ставить суд до відома про повне визнання позову та просить вирішити спір по суті за його відсутності.

Виходячи з того, що обидві заяви відповідають вимогам ст. 22 ГПК України, судом їх долучено до справи та враховано при прийнятті по ній кінцевого рішення.

Керуючись ст.ст.4-3,22,32-34,43 та 75 ГПК України, суд розглянув спір по суті за відсутності сторін, на підставі наявних у справі доказів.

І.Дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

          05.05.09 року між позивачем (продавець) та відповідачем (покупцем) укладено договір №ОМТО-05-05/1Б, відповідно до якого продавець бере на себе усі обов’язки з постачання покупцеві продукції у кількості та асортименті, вказаних у специфікаціях до цього договору, які є його невід’ємною частиною (п.1.1), а покупець приймає на себе обов’язки прийняти цей товар та оплатити його (п.1.2).

Ціни на продукцію вказуються у специфікаціях, що є невід’ємною частиною договору (п.2.1). Загальна вартість товару за цим договором –50000,00 грн. (п.2.3).

Покупець здійснює оплату за поставлену продукцію безготівковим шляхом впродовж 30 календарних днів з дати поставки, на підставі рахунку продавця (п.3.1).

За невиконання або неналежне виконання зобов’язань за цим договором сторони несуть відповідальність у вигляді пені у розмірі 0,3% від суми неоплаченої або недопоставленої продукції за кожний день прострочення (п.5.1).

          Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.09 року, а в частині взаєморозрахунків –до повного виконання сторонами своїх зобов’язань за цим договором (п.7.1) (а.с.20-21).

          На підтвердження факту відпуску товару продавцем на користь покупця позивач надав до справи:

          видаткові накладні №РН-0000058 від 05.05.09 року на суму 10427,04 грн. (а.с.28) та №РН-0000190 від 10.08.09 року на суму 30006,00 грн. (а.с.30);

          довіреності №00046 від 30.04.09 року та №0067 від 10.08.09 року на ім’я Плевако В.М. –на право отримання товару (а.с.31-32);

          рахунки-фактури №СФ-0000094 від 05.05.09 року на суму 10427,04 (а.с.29) та №СФ-0000260 від 10.08.09 року на суму 30006,00грн. (а.с.33).

          Отже, загальна вартість поставленої на користь відповідача продукції становить 40433,04 грн.

Позивач стверджує, що відповідач частково сплатив вартість продукції (а.с.35-37), у зв’язку з чим станом на день звернення з позовом до суду (19.02.10 року) основний борг становить 26733,04 грн.

          Позивач вживав заходів досудового врегулювання спору (а.с.24-27), але відповідач не погасив борг.

З огляду на викладене, керуючись умовами договору та чинним законодавством, він нарахував на суму основного боргу у розмірі 26733,04 грн. наступні суми:

          пеню за період з 04.06.09 року по 03.12.09 року у сумі 14789,20 грн.;

          інфляційні нарахування у сумі 1331,65 грн.;

          3% річних у сумі 403,79 грн, - а всього 43257,68 грн., - які просить стягнути з відповідача.

          Останній позов визнав у повному обсязі.

          ІІ.Оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

          Згідно частинам 1-2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.           Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ).           Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ); він є обов’язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ).

          Частиною 1 ст. 628 Кодексу встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

          Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина 1 ст.509 ЦКУ).

          Закон –ст.525 ЦКУ – не передбачає права сторони на односторонню відмову від виконання зобов'язань.

          Згідно ст.526 ЦКУ зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

          Статтею 527 ЦКУ встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.

          Як сказано у частині 1 ст. 530 ЦКУ, якщо у зобов’язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

          Договір, укладений між сторонами за цим спором, належить до договорів купівлі-продажу.

          Згідно ст.655 ЦКУ за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

          Позивач по справі належним чином виконав вимоги ст.ст.662 та 663 ЦКУ, - тобто передав відповідачу обумовлену договором кількість товару (дизельне пальне).

          Тобто відповідач, отримавши від позивача товар на вищезгадану суму, повинен був у визначений договором строк оплатити їх вартість, однак зробив це не у повному обсязі, - а значить - припустився порушення вимог чинного цивільного законодавства та умов договору.

Так, статтею 691 ЦКУ встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Якщо ціну встановлено залежно від ваги товару, вона визначається за вагою нетто, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу.

Якщо договором купівлі-продажу встановлено, що ціна товару підлягає зміні залежно від показників, що зумовлюють ціну товару (собівартість, затрати тощо), але при цьому не визначено способу її перегляду, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на момент передання товару.

Якщо продавець прострочив виконання обов'язку щодо передання товару, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на день передання товару, встановлений у договорі, а якщо такий день не встановлений договором, - на день, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Положення цієї частини про визначення ціни товару застосовуються, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання.

Отримавши від позивача товар, відповідач повинен був дотримуватися як вимог вищецитованої статті, так і умов договору.

Такий його обов’язок передбачено частинами 1 та 2 ст. 692 ЦКУ, якими встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

З огляду на те, що відповідач не вчинив таких дій, позивач цілком правомірно скористався правилом частини 3 ст. 692 ЦКУ, в якій сказано, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

          Отже, з боку відповідача має місце неналежне виконання умов укладеного між сторонами договору (порушення зобов’язань).

          Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).

Згідно п.п.3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

          Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

          З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у невиконанні умов договору, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).

          Боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові спричинені збитки. Розмір збитків, спричинених порушенням зобов'язання, доказується кредитором (частини 1 та 2 ст.623 ЦКУ).

          Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою. Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків (ст. 624 ЦКУ).

          Згідно частинам 1 та 3 статті 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

          Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України(далі –ГКУ), встановлено, що нарахування штрафних санкцій, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців після виникнення права на нарахування таких санкцій.

          Пунктом 1 ч.2 ст. 258 ЦКУ для стягнення неустойки (штрафу, пені) встановлено річний термін.

          Позивач - з урахуванням періодів виникнення права на нарахування пені - дотримався усіх перелічених вимог закону щодо її стягнення.

          При вирішенні питання про стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних суд керується ст. 625 ЦКУ, згідно якій боржник не звільняється від відповідальності за

неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.          

          Спосіб захисту порушеного права сторонами за цим спором обрано у відповідності до вимог ст. 16 ЦКУ.

          Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

Суд, керуючись ст.ст.44,47-1 та ч.2 ст. 49 ГПК України, судові витрати покладає на відповідача як на сторону, яка порушила умови договору, вимоги чинного законодавства та з вини якої спір доведено до суду.

          На підставі викладеного, ст.ст. 11,16,509,525,526,530,560,610-612,614,623, 627,655,691 та 692 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 4-3,22,32-34,36, 43,44, 47-1,49,75, 82-85 ГПК України, суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з Комунального підприємства «Лисичанський Шляхрембуд», ідентифікаційний код 05401887, яке знаходиться за адресою: місто Новодружеськ, вул. Гоголя, 31 Лисичанського району Луганської області, - на користь Підприємства з 100% іноземною інвестицією «ІнтерГазСінтез», ідентифікаційний код 32803942, яке знаходиться за адресою: місто Рубіжне, вул. Менделєєва, 2-а Луганської області, - основний борг у сумі 26733 (двадцять шість тисяч сімсот тридцять три) грн. 04 коп., інфляційні нарахування у сумі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн. 65 коп., пеню у сумі 14789 (чотирнадцять тисяч сімсот вісімдесят дев’ять) грн. 20 коп., 3% річних у сумі 403 (чотириста три) грн. 79 коп., а також витрати по сплаті державного мита у сумі 432 (чотириста тридцять дві) грн. 58 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.

          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Луганського апеляційного господарського суду у 10-денний термін з дня підписання.

          Рішення складено у повному обсязі та підписано – 12 квітня 2010 року.

Суддя                                                   А.П.Середа