Рішення № 88498862, 31.03.2020, Луганський окружний адміністративний суд

12.2

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

31 березня 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 812/2070/17

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Чернявська Т.І., розглянувши у письмовому провадженні за правилами загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про стягнення винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції в сумі 11554,06 грн,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Луганського окружного адміністративного суду на розгляді перебуває справа за позовом ОСОБА_1 (далі – позивач) до Головного управління Національної поліції в Луганській області (далі – відповідач), в якому позивач з урахуванням уточненої позовної заяви 09 січня 2018 року б/н (т. 1 арк. спр. 21-24) просить стягнути винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 07 листопада 2015 року по 20 січня 2016 року в сумі 11554,06 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він з 17 серпня 2007 року проходив службу в органах внутрішніх справ України, а з 07 листопада 2015 року по 20 липня 2016 року проходив службу в Головному управлінні Національної поліції в Луганській області. В період з 22 липня 2014 року по 30 вересня 2014 року, з 01 жовтня 2014 року по 07 листопада 2015 року, та з 07 листопада 2015 року по 20 липня 2016 року безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення АТО на території Луганської області, про що свідчить довідка Головного управління Національної поліції в Луганській області від 18 серпня 2016 року № А-5339.

Оскільки Національна поліція України по виконанню своїх функцій та завдань є правоохоронним органом, позивач стверджує, що на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 31 січня 2015 року № 24 “Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій” йому мала виплачуватись винагорода за безпосередню участь в антитерористичній операції у відсотках місячного грошового забезпечення. У період з 07 листопада 2015 року по 20 січня 2016 року позивач проходив службу, брав безпосередню участь в антитерористичній операції на території Луганської області, у відпустці в цей період не перебував, проте винагорода за безпосередню участь в антитерористичній операції за вказаний період відповідачем не нарахована та не виплачена. Розмір винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 07 листопада 2015 року по 20 січня 2016 року за розрахунком позивача складає 11554,06 грн.

Головне управління Національної поліції в Луганській області позов не визнало, про що через відділ діловодства та обліку звернень громадян (канцелярію) за вхідним реєстраційним № 2859/2018 подало відзив на адміністративний позов від 31 січня 2018 року № 80/111/28-2018, в якому у задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю (т. 1 арк. спр. 31-34).

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначив таке.

Постанова Кабінету Міністрів України від 31 січня 2015 року № 24 “Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій” та наказ Міністерства Оборони України від 02 лютого 2015 року № 49 “Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій” регламентували порядок виплати винагороди за участь в антитерористичній операції міліціонерам та не поширювались на поліцейських. Постанова Кабінету Міністрів України від 31 січня 2015 року № 24 розповсюджується саме на осіб рядового і начальницького складу правоохоронних органів. Відповідно до статті 80 Закону України від 02 липня 2015 року № 580-VIІI “Про Національну поліцію” види спеціальних звань поліцейських розділені на три категорії, а саме, молодшого, середнього, вищого складу поліції. Поняття особи рядового та начальницького складу міститься в Положенні про проходження служби особами рядового та начальницького складу ОВС, яке, в свою чергу, регламентувало порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ (міліціонерів) та не яким чином не застосовується до поліцейських. В лавах поліції відсутні спеціальні звання саме осіб рядового та начальницького складу, а тому посилання позивача на той факт, що постанова Кабінету Міністрів України від 31 січня 2015 року № 24 поширюється на поліцейських, є хибною. Кабінетом Міністрів України не вносилось будь-яких змін до постанови від 31 січня 2015 року № 24 у зв`язку з прийняттям Закону України від 02 липня 2015 року № 580-VIІI “Про Національну поліцію”. У разі, якщо суд прийде до висновку, що на позивача розповсюджується дія Постанови Кабінету Міністрів України від 31 січня 2015 року № 24, необхідно встановити обставини, чи відповідає позивач у сукупності вимогам, визначеним у пункті 5 розділу ІІ наказу Міністерства оборони України від 02 лютого 2015 року № 49: залучений до проведення АТО; перебуває у підпорядкуванні (виконує завдання) керівництва штабу АТО (крім військовослужбовців військових прокуратур та розвідувальних органів України); перебуває у районі проведення АТО. За твердженням відповідача, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження безпосередньої участі позивача у проведенні антитерористичної операції, за яку постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2015 року № 24 встановлено виплату грошової винагороди.

Також відповідач звернув увагу суду, що відповідно до Положення про Головне управління Національної поліції в Луганській області, затвердженого наказом Голови Національної поліції України від 06 листопада 2015 року № 29, Головне управління фінансується за рахунок Державного бюджету України, однак відповідач фінансування на виплати винагороди в спірний період не отримував. В свою чергу, порядок виплати винагороди за участь в антитерористичній операції саме поліцейським передбачений постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 2016 року № 18 “Деякі питання грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та поліцейських” (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 2016 року № 38). На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 20 січня 2016 року № 18 наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року № 259 затверджена Інструкція про розміри та умови виплати винагороди поліцейським в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій. Зазначений наказ набрав чинності з дня його офіційного опублікування та повинен застосовуватись з дня набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 2016 року № 18 “Деякі питання грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та поліцейських”. Порядок виплати винагороди за участь в антитерористичній операції в період з 07 листопада 2015 року по 04 лютого 2016 року (дата опублікування постанови Кабінету Міністрів України від 27 січня 2016 року № 38) для поліцейських був неврегульований. Виплата поліцейським винагороди за участь в АТО здійснюється з 04 лютого 2016 року. Тобто, заборгованість щодо виплати позивачу винагороди за участь в антитерористичній операції у відповідача відсутня.

На підставі викладеного, відповідач просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

Користуючись правом на подання заяв по суті справи, позивач подав відповідь на відзив від 05 лютого 2018 року б/н (т. 1 арк. спр. 64-65), в якій вказав, що реалізація особою права, яке пов`язано з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Ухвалою від 27 грудня 2017 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху (т. 1 арк. спр. 18).

Ухвалою від 15 січня 2018 року відкрито провадження у справі, визначено, що справа буде розглядатись за правилами загального позовного провадження, та призначено підготовче засідання на 15 лютого 2018 року о 09 год. 00 хв. (т. 1 арк. спр. 1-2).

Ухвалами від 15 березня 2018 року:

продовжено строк підготовчого провадження в адміністративній справі № 812/2070/17 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про стягнення винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції в сумі 11554,06 грн на тридцять календарних днів (т. 1 арк. спр. 81);

ухвалено звернутись до Верховного Суду з поданням про розгляд справи № 812/2070/17 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про стягнення винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції в сумі 11554,06 грн як зразкової. Справу № 812/2070/17 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про стягнення винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції в сумі 11554,06 грн разом з поданням направити до Верховного Суду для вирішення питання про її розгляд Верховним Судом як судом першої інстанції у порядку, визначеному статтею 290 Кодексу адміністративного судочинства України (т. 1 арк. спр. 83-84).

Ухвалою Верховного Суду від 13 квітня 2017 року відмовлено у відкритті провадження за поданням Луганського окружного адміністративного суду про розгляд Верховним Судом адміністративної справи № 812/2070/17 як зразкової; справу № 812/2070/17 та матеріали, направленні на виконання вимог ухвали Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 23 березня 2018 року, повернуто до Луганського окружного адміністративного суду (т. 1 арк. спр. 203-204).

Ухвалою від 27 квітня 2018 року зупинено провадження в адміністративній справі № 812/2070/17 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про стягнення винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції в сумі 11554,06 грн до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції у справах №№ 812/306/17, 812/1327/17, 812/792/17 (т. 2 арк. спр. 148).

Ухвалами від 18 березня 2020 року:

поновлено провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про стягнення винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції в сумі 11554,06 грн (т. 2 арк. спр. 167);

відмовлено у задоволенні клопотання Головного управління Національної поліції в Луганській області про залишення позову без розгляду, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у судове засідання на 31 березня 2020 року о 13 год. 15 хв. (т. 2 арк. спр. 169-170).

Позивач у судове засідання не прибув, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином (т. 2 арк. спр. 171). Поштове відправлення із судовою повісткою, направлене на адресу позивача, повернуто у зв`язку не врученням адресату (т. 2 арк. спр. 174-175). Відповідно до частини одинадцятої статті 126 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином. Заявою від 02 березня 2020 року б/н позивач просив розглянути справу за його відсутності (т. 2 арк. спр. 159).

Представник відповідача у судове засідання не прибула, про дату, час і місце судового розгляду повідомлена належним чином (т. 2 арк. спр. 173). Заявою від 31 березня 2020 року представник відповідача просила розглянути справу за її відсутності (т. 2 арк. спр. 176).

Згідно з частиною дев`ятою статті 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Оскільки сторони про дату, час і місце судового розгляду повідомлені належним чином і відсутня потреба заслухати свідка чи експерта, суд вважає за можливе розглянути заяву про відновлення втраченого судового провадження в адміністративній справі у письмовому провадженні на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судом встановлено таке.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є учасником бойових дій, у період з 07 листопада 2015 року по 20 липня 2016 року проходив службу на посаді старшого слідчого Сєвєродонецького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Луганській області, про що свідчать посвідчення, видане Головним управлінням МВС України у Луганській області від 06 листопада 2015 року серії МВ № 027836, довідка Сєвєродонецького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Луганські області від 20 грудня 2017 року № 36277/111/34-2017 та довідки від 23 січня 2018 року №№ 2223/111/34-2018, 2224/111/34-2018 (т. 1 арк. спр. 9, 11, 49, 50).

Відповідно до довідки про грошове забезпечення по видам доходу за період проходження служби в Головному управлінні Національної поліції в Луганській області від 08 лютого 2018 року № 223/111/22-2018 (т. 1 арк. спр. 70) у межах спірних правовідносин позивачу за період з 07 листопада 2015 року по 31 січня 2016 року нараховано грошове забезпечення:

- за листопад 2015 року в сумі 3936,00 грн;

- за грудень 2015 року в сумі 4920,00 грн;

- за січень 2016 року в сумі 4920,00 грн.

Винагорода за безпосередню участь в антитерористичній операції згідно з довідками управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління Національної поліції в Луганській області від 08 лютого 2018 року № 223/111/22-2018 за спірний період позивачу не нараховувалась (т. 1 арк. спр. 70).

Спірним у справі є наявність підстав для нарахування та виплати позивачу винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 07 листопада 2015 року по 20 січня 2016 року.

Для врегулювання спірних відносин необхідно застосувати:

Закон України від 02 липня 2015 року № 580-VIІI “Про Національну поліцію” (далі - Закон № 580);

постанову Кабінету Міністрів України від 31 січня 2015 року № 24 “Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій”, яка діяла до 21.01.2016 (далі - Постанова № 24);

Порядок та умови виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та резервістам, механізм підтвердження виконання окремих завдань під час безпосередньої участі у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду, затверджені наказом Міністерства оборони України від 02 лютого 2015 року № 49, які діяли до 18 березня 2016 року (далі – Порядок № 49);

наказ Міністерства внутрішніх справ України від 23 липня 2014 року № 719 “Про виплату винагороди військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, резервістам та працівникам (невійськовослужбовцям), льотного, льотно-підйомного, інженерно-технічного складу авіації та водіям автотранспортних засобів Національної гвардії України” (далі – Наказ № 719);

постанову Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 “Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції” (далі – Постанова № 988);

постанову Кабінету Міністрів України від 20 січня 2016 року № 18 “Деякі питання грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та поліцейських” (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 2016 року № 38) (далі – Постанова № 18),

наказ Міністерства внутрішніх справ України від 31 грудня 2007 року № 499 “Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ”, який діяв до 13 грудня 2016 року (далі – Наказ № 499)

наказ Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року № 259 “Про затвердження Інструкції про розміри та умови виплати винагороди поліцейським в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій” (далі – Наказ № 259).

Пунктом 1 Постанови № 24 встановлено, що в особливий період або під час проведення антитерористичної операції військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань, правоохоронних органів, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду виплачується винагорода у відсотках місячного грошового забезпечення.

Розмір винагороди визначається виходячи з розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних додаткових видів місячного грошового забезпечення постійного характеру, премії та повинен становити не менш як 3 тис. гривень на місяць. У разі коли військовослужбовець, особа рядового або начальницького складу, що брали безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду менше одного календарного місяця, розмір винагороди визначається пропорційно дням участі виходячи з її розміру, що становить не менш як 3 тис. гривень (абзац 2 пункту 1 Постанови № 24).

Відповідно до абзацу 3 пункту 1 Постанови № 24 винагорода військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу виплачується також під час безперервного перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я після отриманих під час безпосередньої участі у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду поранень (контузії, травми, каліцтва).

Згідно з пунктом 1 додатку № 1 до Постанови № 24 в період мобілізації (в тому числі часткової) або з моменту введення воєнного стану та до дати завершення демобілізації або закінчення (скасування) воєнного стану, період проведення антитерористичної операції винагорода у розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення виплачується за безпосередню участь військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбитті збройного нападу на об`єкти, що охороняються військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу, звільненні таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою.

Пунктом 1 Наказу № 719 визначено виплачувати військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, резервістам та працівникам (невійськовослужбовцям), льотного, льотно-підйомного, інженерно-технічного складу авіації та водіям автотранспортних засобів Національної гвардії України за безпосередню участь в антитерористичних операціях, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбиття збройного нападу на об`єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільнення цих об`єктів у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою починаючи з 01 травня 2014 року винагороду в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення, але не менш ніж 3000 гривень, у розрахунку на місяць. Обчислення цієї винагороди здійснюється з розрахунку місячного грошового забезпечення або заробітної плати (у тому числі з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди), за останньою займаною штатною посадою на час участі в зазначених операціях і заходах.

Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Порядку № 49 військовослужбовцям (крім резервістів) у період мобілізації (у тому числі часткової) або з моменту введення воєнного стану та до дати завершення демобілізації або закінчення (скасування) воєнного стану, у період проведення АТО за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи АТО, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбитті збройного нападу на об`єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільненні таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою виплачується винагорода у розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення.

Розмір винагороди визначається, виходячи з розміру посадового окладу (у тому числі посадового окладу за посадою, до тимчасового виконання обов`язків (завдань) за якою допущено військовослужбовця), окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних додаткових видів місячного грошового забезпечення постійного характеру, премії, та повинен становити не менш як 3000 гривень на місяць. У разі участі у воєнних конфліктах чи АТО, інших заходах в умовах особливого періоду менше одного календарного місяця розмір винагороди визначається пропорційно дням участі, виходячи з її розміру, що становить не менш як 3000 гривень (пункт 2 розділу ІІ Порядку № 49).

Згідно з пунктом 3 розділу ІІ Порядку № 49 винагорода виплачується за час, обрахований з дня фактичного початку участі військовослужбовців (крім резервістів) у заходах, зазначених у пункті 1 цього розділу, до дня завершення такої участі, про що зазначається у відповідних наказах командирів (штабу АТО).

З системного аналізу вищевказаних норм, з урахуванням змістового навантаження розділових знаків у пункті 2 Постанови № 24, пункті 1 додатку № 1 до Постанови № 24, пункті 1 Наказу № 719, пункті 1 розділу ІІ Порядку № 49 можна дійти висновку, що за безпосередню участь в антитерористичних операціях військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу правоохоронних органів виплачується винагорода, яка обчислюється у розмірі 100 % місячного грошового забезпечення з розрахунку на місяць. Проте, такий розмір не повинен бути меншим ніж 3000 грн на місяць. У разі коли військовослужбовець, особа рядового або начальницького складу правоохоронних органів брали безпосередню участь у антитерористичній операції менше одного календарного місяця, розмір винагороди визначається пропорційно дням участі, виходячи з її розміру, що становить не менш як 3 тис. гривень.

Відповідно до пункту 5 розділу ІІ Порядку № 49 військовослужбовці вважаються такими, що беруть безпосередню участь в АТО, у разі одночасного дотримання таких умов: залучені до проведення АТО; перебувають у підпорядкуванні (виконують завдання) керівництва штабу АТО (крім військовослужбовців військових прокуратур та розвідувальних органів України); перебувають у районі проведення АТО.

Місцезнаходженням Головного управління Національної поліції в Луганській області є м. Сєвєродонецьк Луганської області, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань від 18 березня 2020 року № 1006474519 (т. 2 арк. спр. 164-166).

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком. Відповідно до Додатку в розділі “Луганська область” перший пункт “Міста обласного значення” під номером 13, зокрема, зазначено: м. Сєвєродонецьк (Сєвєродонецька міська рада).

Таким чином, м. Сєвєродонецьк (Сєвєродонецька міська рада) Луганської області є населеним пунктом, на території якого з 14 квітня 2014 року здійснювалась та здійснюється по теперішній час антитерористична операція.

Відповідно до наказів першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) (по стройовій частині) від 13 грудня 2014 року № 98, від 25 червня 2015 року № 176, від 17 листопада 2015 року № 321, від 07 грудня 2015 року № 341, від 13 серпня 2016 року № 226дск з метою виконання службових (бойових) завдань позивач залучений та безпосередньо брав участь в антитерористичній операції на території Луганської області, забезпеченні її проведення в період з 22 липня 2014 року по 30 вересня 2014 року, з 01 жовтня 2014 року по 07 листопада 2015 року, з 07 листопада 2015 року по 20 липня 2016 року (т. 1 арк. спр. 35-37, 38-40, 41-43, 44-46, 47-48).

Довідкою від 18 серпня 2016 року № А-5339 Головне управління Національної поліції в Луганській області підтвердило, що позивач дійсно в період з 22 липня 2014 року по 30 вересня 2014 року, з 01 жовтня 2014 року по 07 листопада 2015 року, з 07 листопада 2015 року по 20 липня 2016 року безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення Антитерористичної операції на території Луганської області (т. 1 арк. спр. 10).

Зазначеним спростовуються твердження відповідача, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження безпосередньої участі позивача у проведенні антитерористичної операції, за яку Постановою № 24 встановлено виплату грошової винагороди.

Пунктом 1 Постанови № 988 установлено, що грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Оскільки наказ Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року № 260 “Про затвердження Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання” набрав чинності 27 травня 2016 року, до спірних правовідносин слід застосувати норми Наказу № 499.

Пунктом 3 Наказу № 499, яким затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, встановлено, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (аналогічні за змістом положення містяться в пункті 3 Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року № 260 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 29 квітня 2016 року за № 669/28799, який набрав чинності 27 травня 2016 року (далі – Порядок № 260).

Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженою Наказом № 499, зокрема, визначено, що:

- при виплаті особі рядового чи начальницького складу грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата (підпункт 1.7);

- грошове забезпечення, виплачене особі рядового чи начальницького складу несвоєчасно або виплачене їй у меншому розмірі, ніж належало, виплачується за весь період, що передував моменту звернення за одержанням недоотриманого грошового забезпечення, протягом якого особа мала на нього право (підпункт 1.12).

Аналогічні за змістом положення містяться в пунктах 9, 11 Порядку № 260.

Пунктом 1 Постанови № 18 установлено, що в особливий період або під час проведення антитерористичної операції військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Генеральної прокуратури України, особам рядового і начальницького складу Державної пенітенціарної служби, Державної служби з надзвичайних ситуацій та поліцейським за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду виплачується винагорода у розмірах, визначених керівниками відповідних державних органів за погодженням з Міністерством фінансів та Міністерством соціальної політики, у межах бюджетних призначень. Розміри винагороди визначаються пропорційно часу участі у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року № 259 затверджено Інструкцію про розміри та умови виплати винагороди поліцейським в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій (далі – Інструкція № 259), а також визначено, що цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування та застосовується з дня набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 2016 року № 18 “Деякі питання грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та поліцейських”.

Постанова № 18 набрала чинності 21 січня 2016 року внаслідок чого Інструкція № 259 застосовується до спірних правовідносин з 21 січня 2016 року.

Відповідно до пункту 1 розділу ІІІ Інструкції № 259 поліцейським за безпосередню участь у воєнних конфліктах, під час проведення АТО та інших заходах в умовах особливого періоду виплачується винагорода:

1) за час перебування в межах визначеної зони (району) проведення воєнного конфлікту чи АТО, інших заходів в умовах особливого періоду в розмірі 1200 гривень, у розрахунку на місяць;

2) у разі безпосереднього зіткнення (взаємного вогневого контакту), потрапляння під обстріли, відбиття збройного нападу на об`єкти, що охороняються поліцейськими, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою в розмірі 4200 гривень, у розрахунку на місяць.

Обрахунок проводиться шляхом ділення розміру винагороди на кількість календарних днів у місяці та множення на кількість днів безпосередньої участі (пункт 2 розділу ІІІ Інструкції № 259).

Відповідач обґрунтовує правомірність невиплати позивачу винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 07 листопада 2015 року по 31 січня 2016 року серед іншого тим, що постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2015 року № 24 “Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій” та наказом Міністерства оборони України від 02 лютого 2015 року № 49 “Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій” регламентувався порядок виплати винагороди за участь в антитерористичній операції міліціонерам, який не поширюється на поліцейських.

Суд відхиляє ці доводи відповідача з огляду на таке.

Правоохоронні органи - державні органи, що на підставі законодавства держави здійснюють правоохоронну (правозастосовну та правозахисну) діяльність.

Діяльність правоохоронних органів спрямована на забезпечення законності і правопорядку, захист прав та інтересів громадян, соціальних груп, суспільства і держави, попередження, припинення правопорушень, застосування державного примусу або заходів громадського впливу до осіб, які порушили закон та правопорядок.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону № 580 Національна поліція України (далі - поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

За приписами статті 2 Закону № 580 завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.

Отже, Національна поліція є правоохоронним органом. Постановою № 24 визначено, що в особливий період або під час проведення антитерористичної операції особам рядового та начальницького складу правоохоронних органів виплачується винагорода за безпосередню участь в антитерористичній операції у відсотках місячного грошового забезпечення.

Наведеними вище наказами першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) (по стройовій частині) від 13 грудня 2014 року № 98, від 25 червня 2015 року № 176, від 17 листопада 2015 року № 321, від 07 грудня 2015 року № 341, від 13 серпня 2016 року № 226дск та довідкою Головного управління Національної поліції в Луганській області від 18 серпня 2016 року № А-5339 підтверджується, що позивач в період з 07 листопада 2015 року по 20 липня 2016 року брав безпосередню участь в антитерористичній операції на території Луганської області, проходив службу у Головному управлінні Національної поліції у Луганській області, яке є правоохоронним органом.

На підставі наведених норм законів та встановлених обставин у справі, суд дійшов висновку про те, що винагорода за участь в антитерористичної операції позивачеві повинна була виплачуватися за спірний період, а саме з 07 листопада 2015 року по 20 січня 2016 року.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина п`ята статті 242 КАС України).

При розгляді даної справи суд враховує висновки щодо застосування норм матеріального права у подібних відносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 18 липня 2018 року у справі № 812/889/17 (№ рішення в ЄДРСР 75424718), від 23 жовтня 2018 року у справі № 812/927/16 (№ рішення в ЄДРСР 77361137), від 14 лютого 2019 року у справі № 812/861/17 ((№ рішення в ЄДРСР 79846370), від 06 березня 2019 року у справі № 812/1424/16 (№ рішення в ЄДРСР 80317844), від 21 серпня 2019 року у справі № 812/1512/17 (№ рішення в ЄДРСР 83783589) та від 26 вересня 2019 року у справі № 812/1327/17 (№ рішення в ЄДРСР 84525274), згідно з якими доказами безпосередньої участі позивача в антитерористичній операції визнані як накази Антитерористичного Центру при Службі безпеки України, так і довідки про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, видані на підставі відповідних наказів Антитерористичного Центру при Службі безпеки України.

Позивач у період з 07 листопада 2015 року по 31 січня 2016 року у відпустці не перебував, у період з 09 грудня 2015 року по 11 грудня 2015 року перебував на лікарняному, що підтверджується довідками Сєвєродонецького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Луганській області від 20 грудня 2017 року № 36277/111/34-2017 та довідками від 23 січня 2018 року №№ 2223/111/34-2018, 2224/111/34-2018 (арк. спр. 11, 49, 50).

Отже, позивачеві відповідачем неправомірно не нараховано та не виплачено винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 07 листопада 2015 року по 20 січня 2016 року.

З урахуванням наведеного та з огляду на розмір грошового забезпечення позивача у періоді з 07 листопада 2015 року по 31 січня 2016 року, підтверджений довідкою про доходи від 08 лютого 2018 року № 223/111/22-2018, судом встановлено, що розмір винагороди позивача за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 07 листопада 2015 року по 20 січня 2016 року, який належить стягнути на користь останнього, складає: 11554,08 грн:

листопад 2015 року – 3936,00 грн;

грудень 2015 року – 4443,88 грн (4920,00 грн / 31 день = 158,71 грн х 28 днів);

січень 2016 року – 3174,20 грн (4920,00 грн / 31 день = 158,71 грн х 20 днів), з відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів.

Крім того, судом встановлено, що позивачем при здійсненні розрахунку винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за грудень 2015 року та січень 2016 року зроблена математична помилка, що призвело до обчислення позивачем винагороди у розмірі меншому, ніж розмір винагороди, обчислений судом

Разом з тим, ця помилка, допущена позивачем, не змінює суті його позовних вимог, які є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно з пунктом 6 постанови Пленуму Верховного суду України від 24 грудня 1999 року № 13 “Про практику застосування судами законодавства про оплату праці”, задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Відповідно до пункту 171.1 статті 171 Податкового кодексу України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу (підпункт 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України).

Таким чином, відповідач як податковий агент згідно вимог Податкового кодексу України зобов`язаний виплатити позивачеві винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції, утримавши з нього при виплаті законодавчо встановлені податки та збори.

Питання про розподіл судових витрат судом не вирішується, оскільки позивач як учасник бойових дій звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону України “Про судовий збір”.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Національної поліції в Луганській області (ідентифікаційний код 40108845, місцезнаходження: 93406, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Вілєсова, буд. 1) про стягнення винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції в сумі 11554,06 грн задовольнити повністю.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Луганській області на користь ОСОБА_1 винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 07 листопада 2015 року по 20 січня 2016 року в загальній сумі 11554,08 грн (одинадцять тисяч п`ятсот п`ятдесят чотири грн 08 коп.), з відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Т.І. Чернявська