Рішення № 8849384, 30.03.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

30.03.10 р.                     Справа № 12/5пн                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Склярук О.І.

при секретарі судового засідання Здоренко В.В.

за участю представників сторін

від позивача – Лічман В.Г. за довір., Мамонов В.І. керівник

від відповідача - Никоненко В.В. керівник, Крохмальова Л.П. за довір.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Вершина”, м. Маріуполь

до Споживчого товариства “Привоз”, м. Маріуполь

про припинення незаконних дій СТ “Привоз”, які порушують право власності ТОВ “Вершина” на будівлю магазину “Реал”, а саме заборонити СТ “Привоз” вимагати від ТОВ “Вершина” знести будівлю магазину “Реал”, розташованого за адресою м. Маріуполь, вул. Азовстальска,76

та зустрічного позову Споживчого товариства “Привоз”, м. Маріуполь

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Вершина”, м. Маріуполь

про зобов”язання повернути за актом приймання-передачі земельну ділянку площею 269 кв.м. та зобов”язання знести нежитлову будівлю та привести земельну ділянку до належного стану.

СУТЬ СПОРУ

Товариство з обмеженою відповідальністю “Вершина”, м. Маріуполь звернулося до господарського суду з позовною заявою до Споживчого товариства “Привоз”, м. Маріуполь про припинення незаконних дій СТ “Привоз”, які порушують право власності ТОВ “Вершина” на будівлю магазину “Реал”, а саме заборонити СТ “Привоз” вимагати від ТОВ “Вершина” знести будівлю магазину “Реал”, розташованого за адресою: м. Маріуполь, вул. Азовстальска,76.

В обгрунтування своїх позовних вимог позивач посилається , що він є власником об”єкта нерухомості, право власності на який він набув на законних підставах до набуття відповідачем права власності на земельну ділянку, ст.ст. 386, 417 , 392 ЦК України.

Відповідач позовні вимоги не визнав, та, в свою чергу, звернувся до суду з зустрічною позовною заявою та просив суд зобов”язати ТОВ “Вершина” повернути за актом приймання-передачі земельну ділянку площею 269 кв.м. та зобов”язати знести нежитлову будівлю та привести земельну ділянку до належного стану.

В обгрунтування своїх позовних вимог відповідача посилається на ст. 20 Господарського кодексу України, ст.417 ЦК України, тощо.

Дослідивши обставини справи, вислухав пояснення представників сторін господарський суд встановив.

18.12.1997 року виконавчий комітет Маріупольської міської ради прийняв рішення № 327/4, відповідно до якого дозволив виробничому багатопрофільному приватному підприємству “Вершина” будівництво продовольчого магазину на території Орджонікідзевського ринку на вул. Азовстальській, 76 в м. Маріуполь. Рішення про будівництво було надано з дозволу власника ринку товариства з обмеженою відповідальністю “В.В. і К.”

01.04.1998 року позивач та товариство “В.В.К” уклало договір № 01 строком до 01.04.2012, відповідно до якого товариство надало позивачу у користування місце для розміщення торговельного об”єкту продовольчого магазину на території Орджонікідзевського ринку площею 178,12 кв.м.

19.04.1999 року будівля магазину прийнята до експлуатації у встановленому законом порядку.

12.07.2000 року було створено споживче товариство “Привоз”.

25.10.2000 року виробниче багатопрофільне приватне підприємство “Вершина” було переєстровано у товариство з обмеженою відповідальністю “Вершина” відповідно до розпорядження Маріупольського міського голови за № 1093р.

26.12.2000 року відповідач взяв у лізінг основні засоби і приміщення підприємства “Маріупольський міський ринок”, а саме: критий ринок, огородження, ліфт, столи.

28.03.2001 року позивач отримав свідоцтво про право власності на будівлю магазину.

18.12.2002 року виконком Маріупольської міської Ради рішенням № 579/6 припинив право постійного користування земельної ділянкою підприємству “Маріупольський ринок “ і надав всю земельну ділянку, у томі числі, на якій розміщений магазин “Реал” відповідачу по справі в оренду.

13.08.2003 року відповідач та позивач уклали договір суборенди земельної ділянки розміром 0,032623 га, яка розміщена на території ринку строком до 18.12.2012 року.

20.10.2004 року виконком Маріупольської міської ради прийняв рішення за № 436/1 щодо припинення дії рішення № 579/6 та продажу земельної ділянки . Вся земельна ділянка, у тому числі на якій розмішено магазин позивача, була продана відповідачу по цій справі.

13.09.2005 року позивач і відповідач уклали договір оренди земельної ділянки під розміщення магазину “Реал” строком на три роки, який зареєстровано 22.09.2006 р.

У вересні 2009 року відповідач надіслав на адресу відповідача додаткову угоду в який збільшив розмір орендної плати. Позивач відмовився її підписувати. Спір не було передано до суду.

Позивач продовжує сплачувати орендну плату за вище зазначеним договором, у розмірах, визначених у договорі.

Доказів, повернення орендної плати з боку відповідача позивачу, суду не надано.

13.11.2009 року відповідач направив позивачу листа за № 39 з вимогою знесення будівлі.

Оскільки позивач ( відповідача за зустрічним позовом) має зареєстроване право власності на майно, що розташоване за адресою м. Маріуполь, вул. Азовстальська, 76, то відповідні дії та позовні вимоги відповідача ( позивача за зустрічним позовом) щодо звільнення земельної ділянки та зобов”язання привести її в придатний до використання стан є неправомірними, виходячи з наступного.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема зі правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Конституцією України, ст. 321 ЦК України гарантується непорушність права власності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 386 ЦК України закріплені засади захисту права власності, а саме те, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб”єктів права власності. Власник який має підстави передбачити можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій які можуть порушити його права або з вимогою про вчинення певний дій для запобігання такому порушенню.

У статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” від 23.02.2006 р. № 3477-!У закріплено обов”язок судів застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. з протоколами до неї, згоду на обов”язковість яких надано Верховної Радою України та практику Європейського суду з прав людини, як джерела права.

Згідно зі ст. 1 Першого протоколу 1952 р. до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р, який був як і Конвенція ратифікований Законом України від 17.07.1997 р. за № 475/97-ВР, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах. передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Слід зазначити, що поняття власності чи майна за ст. 1 Першого протоколу Конвенції тлумачиться дуже широко, охоплює цілу низку інтересів економічного характеру, за рішенням Європейського суду з прав людини визнавалось таким, що підпадає під захист цієї норми, як рухоме і нерухоме майно, так і матеріальні й нематеріальні права, економічні права, пов”язані з веденням підприємницької діяльності, правомірні очікування щодо певного стану речей у майбутньому.

Стаття 1 Першого Протоколу Конвенції гарантує право власності. Виходячи з вказаних норм, необхідно враховувати, чи в разі втручання у право на власність забезпечується справедливий баланс між захистом права на власність і вимогою щодо загальних інтересів. Такий справедливий баланс не буде забезпечено, якщо на окремого власника покладається “особистий і надмірний обов”язок”.

Таким чином, при розгляді цієї справи, суд враховує необхідність додержання балансу інтересів власників.

Баланс інтересів власників майна, в даному випадку, порушується втручанням позивача за зустрічним позовом в мирне володіння відповідачем за зустрічним позовом його власністю, яка використовується у підприємницькій діяльності.

Обмеження права власності може бути виправдане за ст. 1 Першого протоколу Конвенції тільки тоді, коли воно здійснюється в суспільних або загальних інтересах. Європейський суд з прав людини наголошує, що частина друга ст.1 Першого протоколу зберігає за державою право вводити в дію такі закони, які вона вважає необхідними для контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів.

Суд також бере до уваги, що позивач ( відповідач за зустрічним позовом) набув право власності на об”єкт нерухомості на законних підставах, до набуття відповідачем права власності на землю. Тобто, на час укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки, відповідач усвідомлював, що на ній вже є об”єкт нерухомості, який належить на праві власності іншій юридичній особі.

Що стосується позовної вимоги про зобов”язання провернути орендовану земельну ділянку за актом приймання-передачі у зв”язку з закінченням строку дії договору оренди , то суд зазначає наступне.

Як свідчать матеріали справи, 13.09.2005 року між позивачем та відповідачем було підписано договір оренди земельної ділянки площею 269 кв.м. на якій розміщений магазин позивача “Реал” строком на три роки, який було зареєстровано 22.09.2006 року.

Після спливу трьох років, позивач продовжує користуватися земельною ділянкою.

19.09.2009 року відповідач надіслав на адресу позивачу пропозицію укласти договір на новий строк. Але між позивачем та відповідачем виник спір щодо розміру орендної плати, який до суду не було передано.

Протягом 19.09.2009 року по листопад 2009 року позивач та відповідач вели листування щодо підстав збільшення орендної плати

Відповідно до ст.33 частини 3 Закону України “Про оренду землі” у разі якщо орендар користується земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутністю письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах. Як зазначалося вище, 19.09.2009 року відповідач надіслав на адресу позивача лист з пропозицією продовжити строк договору зі збільшенням розміру орендної плати. Відповідач та позивач листувалися щодо розміру орендної плати і тільки 13.11.2009 року відповідач став вимагати зносу будівлі.

З огляду на наведене суд вважає, що договір оренди є поновленим з огляду на приписи ч. 3 ст. 33 Закону України “Про оренду землі”, а тому підстав для повернення земельної ділянки за актом приймання-передачі у зв”язку з закінченням строку договору оренди не має.

З огляду на наведене позовні вимоги позивача ТОВ “Вершина” до СТ “Привоз” про припинення незаконних дій СТ “Привоз”, які порушують право власності ТОВ “Вершина” на будівлю магазину “Реал”, а саме заборонити СТ “Привоз” вимагати від ТОВ “Вершина” знести будівлю магазину “Реал”, розташованого за адресою м. Маріуполь, вул. Азовстальска,76 є такими, що підлягають задоволення, а зустрічний позов Споживчого товариства “Привоз” м. Маріуполь до Товариства з обмеженою відповідальністю “Вершина” м. Маріуполь про зобов”язання повернути за актом приймання-передачі земельну ділянку площею 269 кв.м. та зобов”язання знести нежитлову будівлю та привести земельну ділянку до належного стану, такими що не підлягає задоволенню.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 33,43,49 ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Вершина” до Споживчого товариства “Привоз” про припинення незаконних дій СТ “Привоз”, які порушують право власності ТОВ “Вершина” на будівлю магазину “Реал”, а саме заборонити СТ “Привоз” вимагати від ТОВ “Вершина” знести будівлю магазину “Реал”, розташованого за адресою м. Маріуполь, вул. Азовстальска,76, задовольнити.

Заборонити Споживчому товариству “Привоз” ( м. Маріуполь, вул. Павленко,51/9, ЄДРПОУ 31054297) вимагати від Товариства з обмеженою відповідальністю “Вершина” ( м. Маріуполь, вул. Азовтсальска,76, ЄДРПОУ 23338693) знести будівлю магазину “Реал”, розташованого за адресою м. Маріуполь, вул. Азовстальска,76

В задоволені зустрічного позову відмовити

Стягнути з Споживчого товариства “Привоз” ( м. Маріуполь, вул. Павленко,51/9, ЄДРПОУ 31054297) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Вершина” ( м. Маріуполь, вул. Азовтсальска,76, ЄДРПОУ 23338693) витрати по сплаті державного мита у сумі 85 грн, витрати по сплаті за інформаційне-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн.

Суддя