Рішення № 8849350, 06.04.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

06.04.10 р.                     Справа № 40/41пд                               

Суддя господарського суду Донецької області Підченко Ю.О.

При секретарі судового засідання Тітовій С.С.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду Донецької області справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Град строй”, м. Донецьк

до відповідача малого приватного підприємства „Науково-виробничої фірми „Богатир”, м. Донецьк

про визнання договору дійсним

за участю:

представників сторін:

від позивача: Кирилова С.В.. - юрисконсульт

від відповідача: не з’явився

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю „ Град строй” звернулося до господарського суду з позовними вимогами до малого приватного підприємства „Науково-виробничої фірми „ Богатир” про визнання дійсним біржового договору купівлі-продажу №16/1-Б від 16.10.09р. укладеного між малим приватним підприємством „ Науково-виробнича фірма „ Богатир” та товариством з обмеженою відповідальністю „ Град строй” та визнати за його підприємством право власності на склад, загальною площею 432,0 кв. м, розташований за адресою : м. Донецьк, вул. Куприна, 290.

Неприбуття у судове засідання відповідача, який був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання не перешкоджає розгляду спору по суті згідно вимог ст. 75 ГПК України, оскільки до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.

З’ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, вислухавши доводи представника позивача, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що позивач звернувся до відповідача з пропозицією нотаріально засвідчити біржовий договір №16/1-Б від 16.10.09р., укладений між сторонами. Відповідач ухилився від пропозиції позивача відносно нотаріального посвідчення договору. До наступного часу ніяких дій щодо прийняття пропозиції позивача відповідачем не здійснено.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на приписи частини 1 статті 220 ЦК України, яка вказує на те, що у випадку недодержання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення такий договір є нікчемний. Втім, частиною другою цієї статті встановлені інші умови, які надають можливість визнати такий договір дійсним.

Суд вважає доводи позивача про визнання біржового договору купівлі-продажу №16/1-Б від 16.10.09р. необґрунтованими за наступними обставинами:

Законодавець у пункті 2 статті 220 ЦК України вказує, що якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Однак, задоволення таких позовних вимог можливе за наявністю таких умов:

§          сторони домовилися щодо всіх істотних умов договору;

§          є письмове докази такої домовленості;

§          відбулося повне або часткове виконання договору;

§          одна із сторін ухиляється від його нотаріального посвідчення.

Стаття 33 ГПК України зобов’язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Позивач письмових доказів щодо повного або часткового виконання сторонами умов біржового договору купівлі-продажу, ухилення відповідача від його нотаріального посвідчення позивач суду не надав. Спосіб захисту порушеного права щодо визнання договору дійсним зазначеного позивачем не знайшло свого відображення у ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України.

За такими обставинами у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю „ Град строй” до малого приватного підприємства „Науково-виробничої фірми „ Богатир” про визнання дійсним біржового договору купівлі-продажу №16/1-Б від 16.10.09р. укладеного між малим приватним підприємством „ Науково-виробнича фірма „ Богатир” та товариством з обмеженою відповідальністю „ Град строй”, слід відмовити, як необґрунтовано заявлених.

Відносно вимог товариства з обмеженою відповідальністю „ Град строй” щодо визнання на ним право власності на нерухоме майно, зокрема: склад загальною площею 432,0 кв. м, розташований за адресою : м. Донецьк, вул. Куприна, 290, то вони обґрунтовані виходячи із наступного:

Матеріали справи та докази на їх підтвердження, свідчать про те, що сторонами досягнуто згоди щодо всіх суттєвих умов договору оренди, а тому він вважається укладеним за вимогами закону відповідно до ст.ст. 208, 629, 638 ЦК України та ч. ч. 2, 3 ст. 180, ч.1 ст. 181 ГК України. Втім, відбувається порушення відповідачем права власності позивача на нерухоме майно.

Законодавець встановлює, що позов про визнання права – це превентивна форма захисту права. Такий позов може пред’являтися, коли право ще не порушене, але існує загроза його порушення. Виходячи із змісту статті 16 ЦК України передбачає такий спосіб захисту цивільних прав та охоронюваних законом інтересів, як визнання права, який може виникати з рішення суду тільки у випадках, прямо встановлених актами цивільного законодавства.

Частина перша статті 316 ЦК України встановлює, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Під захистом права розуміється державно – примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб’єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов’язку зобов’язаною стороною.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Зазначена стаття стосовно підстав набуття права власності встановлює принцип “все дозволено”, крім того, що „заборонено” законом. Закріплюється презумпція правомірності набуття права власності. Незаконність набуття права власності має бути встановлена рішенням суду.

Стаття 334 ЦК України визначає, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. За вимогами ст. 392 ЦК України власник майна може пред’явити позов про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Тобто, позов про визнання права власності може пред’являтися у тому випадку, коли зацікавлена особа яка звертається до суду з таким предметом позову, довела та надала суду докази з урахуванням конкретних обставин справи про вчинення відповідачем дій, які можуть бути розцінені як невизнання його права власності.

Факт невизнання такого права підтверджено матеріалами справи та доведено позивачем. В свою чергу відповідач таких доказів та заперечень відносно заявлених позивачем вимог суду не надав.

Суд дійшов висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю „Град строй” щодо визнання за ним права власності на нерухоме майно обґрунтовані та підлягають задоволенню. У зв’язку з чим слід визнати за товариством з обмеженою відповідальністю „Град строй” право власності на нерухоме майно, зокрема:

·          склад загальною площею 432,0 кв. м, розташований за адресою : м. Донецьк, вул. Куприна, 290.

Витрати по державному миту в сумі 102 грн. та забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог згідно частини 5 статті 49 ГПК України. За згодою позивача присутнього у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення згідно частини третьої ст. 85 ГПК України, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 16, 220, 316, 328, 392,628, 638 ЦК України, ст. 20, 180, ст. 181 ГК України ст. ст. 4-2, 4-3, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 75, 82, 84, ч.ч. 2,3 ст. 85 ГПК України, суд

          В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю „ Град строй” до малого приватного підприємства „ Науково – виробничої фірми „ Богатир” задовольнити частково.

2. Визнати за товариством з обмеженою відповідальністю „ Град строй” право власності на нерухоме майно, зокрема:

·          склад загальною площею 432,0 кв. м, розташований за адресою : м. Донецьк, вул. Куприна, 290.

3. У задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю „Град строй” щодо визнання дійсним біржового договору купівлі-продажу №16/1-Б від 16.10.09р. укладеного між малим приватним підприємством „ Науково-виробнича фірма „Богатир” та товариством з обмеженою відповідальністю „ Град строй” – відмовити.

4. Стягнути з малого приватного підприємства „ Науково – виробничої фірма „Богатир”, 83001, м. Донецьк, вул. Артема, 87, ід. код 20376210 , р/р 2600401398400 у ВАТ „ Південкомбанк”, МФО 335946, на користь:

- товариства з обмеженою відповідальністю „ Град строй”, 83001, м. Донецьк, вул. Артема, 87, р/р 26001301752215 у філії « ДУ Промінвестбанку в Донецькій області» м. Донецьк, МФО 334635, ід. код 32281634 витрати по державному миту в сумі 51 грн. та забезпечення судового процесу в сумі 118 грн., видавши наказ.

5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя