Рішення № 88489775, 20.03.2020, Приморський районний суд м. Одеси

20.03.20

Справа № 522/20214/18

Провадження № 2/522/1958/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2020 року Приморський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Чернявської Л.М.

при секретарі судового засідання Прусс О.М., Пейкова О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Одеси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський Володимир Анатолійович, приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Колечко Дмитро Миколайович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

В С Т А Н О В И В:

16 листопада 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до ПАТ «Укрсоцбанк» в особі Одеської обласної філії ПАТ «Укрсоцбанк» за участю третіх осіб: приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу Чуловського Володимира Анатолійовича, приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Дмитра Миколайовича про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, за яким приватним виконавцем Колечко Д.М. відкрито виконавче провадження ВП № 57527322 про стягнення з ОСОБА_1 , на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості в розмірі 837896,90 грн. та проведено виконавчі дії.

Також, 16 листопада 2018 року представник позивача подав заяву про забезпечення позову ОСОБА_1 шляхом зупинення стягнення заборгованості у розмірі 837896,90 гривень з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (код ЄДРПОУ 00039019, м. Київ, вул. Ковпака, 29) на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського В.А. від 12 вересня 2017 року, зареєстрованого в реєстрі за № 19087, про стягнення заборгованості за кредитним договором № 2007/13-2.06/670 від 31 жовтня 2007 року, до розгляду справи по суті.

Провадження у справі відкрито 20 листопада 2018 року, встановлено загальний порядок розгляду справи та призначено проведення підготовчого судового засідання.

20 листопада 2018 року ухвалою суду заяву представника ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено повністю та зупинено стягнення заборгованості у розмірі 837896,90 гривень з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (код ЄДРПОУ 00039019, м. Київ, вул. Ковпака, 29) на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського В.А. від 12 вересня 2017 року, зареєстрованого в реєстрі за № 19087, про стягнення заборгованості за кредитним договором № 2007/13-2.06/670 від 31 жовтня 2007 року, до розгляду справи по суті.

Разом з тим, 04 квітня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про доповнення підстав позову.

Так, свої вимоги позивач уточнив та мотивує їх тим, що 31 жовтня 2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» в особі першого заступника керуючого Одеської обласної філії АКБ «Укрсоцбанк» Соловйової В.В., як кредитором, та ним, ОСОБА_1 , як позичальником, нібито було укладено договір кредиту № 2007/13-2.06/670, відповідно до умов якого він нібито отримав кредит в сумі 350000,00 гривень зі сплатою 13,55 процентів річних. 12 вересня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. зроблено виконавчий напис, що зареєстрований в реєстрі за № 19087, про стягнення з нього заборгованості за кредитним договором № 2007/13-2.06/670 від 31 жовтня 2007 року на користь ПАТ «Укрсоцбанк» за період з 01 грудня 2015 року по 12 вересня 2017 року у розмірі 837896,90 гривень та суми, що здійснена за вчинення виконавчого напису. Про складання цього виконавчого напису він не повідомлявся, до нотаріусу не викликався. 25.10.2018 року на підставі вказаного виконавчого напису приватним виконавцем виконавчого округу Одеського округу Колечко Д.М. відкрито виконавче провадження ВП № 57527322.

Проте, вважав, що зазначений виконавчий напис нотаріуса не підлягає виконанню, оскільки зазначений договір кредиту № 2007/13-2.06/670 від 31 жовтня 2007 року він не укладав і не підписував, зазначений договір не посвідчений нотаріально. Виконавчий напис був вчинений з порушенням ЗУ «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5. Так, всупереч п. 2.3. Глави 16 зазначеного Порядку кредитор не направляв боржнику, а нотаріус не витребував у нього перед вчиненням нотаріальної дії письмової вимоги про повернення заборгованості у визначений строк. При вчиненні виконавчого напису також не було підтверджено безспірність заборгованості у відповідності до ст. 88 ЗУ «Про нотаріат». Виконавчий напис вчинено поза межами трирічного строку позовної давності, що суперечить ст. 88 ЗУ «Про нотаріат». Крім того, за виконавчим написом вже стягнуто за тим самим договором таку ж суму основного боргу 291666,62 грн. та прострочену заборгованість по нарахованих процентах - 546230,28 грн., так як 09.11.2011 року Київським районним судом м. Одеси вже виносилося рішення за Договором №2007/13-2.06/670 від 31.10.2007 року про стягнення з ОСОБА_1 суми основного боргу - 291666,62 грн., процентів - 57256,39 грн., пені 4606,10 грн., штрафу 17500 грн.

29 грудня 2018 року від представника відповідача АТ «Укрсоцбанк» за довіреністю Мухи П.В. до суду подано відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що у позовній заяві позичальник зазначив про те, що вважає договір кредиту № 2007/13-2.06/670 від 31 жовтня 2007 року, на підставі якого вчинено виконавчий напис, недійсним, оскільки він його не укладав та не підписував. При цьому, наводячи, вищевказаний висновок, Позичальник додав, до позовної заяви, копію Кредитного договору, яка містить його особистий підпис, чим і спростовується дане твердження. Позичальником не надано належних доказів, які б свідчили про порушення вимог ч. 1 - 2, 5 та 6 ст. 203, ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України. Оспорюваний виконавчий напис, вчинено нотаріусом не на іпотечному, а на кредитному договорі та на день вчинення оспорюваного виконавчого напису (12 вересня 2017 року), чинним законодавством, передбачалась можливість вчинення виконавчого напису на кредитному договорі, оскільки п. 2 Переліку «Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями» був чинним, а виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року, було зупинено. Також, чинним законодавством закріплено обов`язок нотаріуса, при вчиненні виконавчих написів перевіряти наявність документів з урахуванням положень Переліку, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, але при цьому нотаріус не перевіряє безспірність заборгованості та не встановлює права та обов`язки учасників правовідносин. Така позиція підтримується й Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ, про що зазначено в ухвалі від 24.10.2012 року у цивільній справі №6-11532. З метою вчинення спірного виконавчого напису, нотаріусу подані документи відповідно до Переліку, затвердженого Постановою № 1172. Жоден з цих документів не був оскаржений, спростований чи їх дійсність піддана сумніву. Тому вчинення оскаржуваного виконавчого напису відбулось з повним дотриманням норм, якими врегульована дана нотаріальна дія.

07 березня 2019 року представником позивача подано клопотання про витребування доказів по справі, а саме копії нотаріальної справи в рамках якої видано спірний виконавчий напис.

26 березня 2019 року ухвалою Одеського апеляційного суду постановлено апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 20 листопада 2018 року про відкриття провадження вважати неподаною та повернуто скаржнику.

20 червня 2019 року ухвалою суду клопотання представника ОСОБА_1 про витребування доказів задоволено та витребувано від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського Володимира Анатолійовича засвідчені копії нотаріальної справи, у межах якої видано виконавчий напис реєстровий №19087 від 12.09.2017 року про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №2007/13-2.06/670 від 31 жовтня 2007 року на користь ПАТ «Укрсоцбанк» за період з 01 грудня 2015 року по 12 вересня 2017 року у розмірі 837896,90 гривень.

11 листопада 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою про визнання позову, в якій просив позовну заяву задовольнити в повному обсязі.

У подальшому, ухвалою суду від 12 листопада 2019 року було замінено первісного відповідача по справі ПАТ «Укрсоцбанк» в особі Одеської обласної філії ПАТ «Укрсоцбанк» на належного відповідача - ОСОБА_2 , який уклав Договір відступлення права вимоги з ТОВ «СТАНДАРТ ФІНАНС ГРУПП» від 25.10.2019 року, який в свою чергу уклав Договір факторингу з правонаступником АТ «Укрсоцбанк» - АТ «Альфа-Банк» від 25.10.2019 року.

Ухвалою суду від 13 січня закрито підготовче засідання.

Сторони в судове засідання не з`явились.

Позивач подав заяву про розгляд справи у його відсутності, позов просив задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 також подав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Третя особа - приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Колечко Д.М. в судове засідання не з`явився, про час та місце слухання сповіщений належним чином.

Третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський В.А. в судовому засіданні в судове засідання не з`явився, про час та місце слухання сповіщений належним чином.

Суд, дослідивши матеріали справи та перевіривши докази у їх сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 31 жовтня 2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», як кредитором, та ОСОБА_1 , як позичальником, було укладено договір кредиту №2007/13-2.06/670, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримав кредит в сумі 350000,00 гривень та зобов`язався повернути його, а також сплатити відповідну плату за користування кредитом у розмірі 13,55 процентів річних і виконати всі інші зобов`язання, які визначені у кредитному договорі, строком до 30.10.2014 року.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 09.11.2011 року з ОСОБА_1 та ТОВ «Надія» солідарно стягнуто на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за кредитним Договором № 2007/13-2.06/670 від 31 жовтня 2007 року, яка складається з: суми заборгованості за кредитом - 291666, 62 грн., суми заборгованості за процентами - 57256,39 грн., пені - 4606,10 грн., штрафу - 17500 грн. (а.с. 86).

Проте, 12 вересня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. зроблено виконавчий напис, що зареєстрований в реєстрі за № 19087, про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 2007/13-2.06/670 від 31 жовтня 2007 року на користь ПАТ «Укрсоцбанк» за період з 01 грудня 2015 року по 12 вересня 2017 року у розмірі 837896,90 гривень, що складається з суми простроченої заборгованості 291666,62 грн. та суми заборгованості по нарахованих процентах 546230,28 грн. (а.с. 11).

25 жовтня 2018 року на підставі вказаного виконавчого напису приватним виконавцем виконавчого округу Одеського округу Колечко Д.М. відкрито виконавче провадження ВП № 57527322.

Тобто, із вчиненням виконавчого напису за наявності рішення Київського районного суду м. Одеси від 09 листопада 2011 року, одна й та сума заборгованості за кредитом 291666, 62 грн. з позивача стягнута повторно.

Згідно до ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч. 1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. ст. 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

У відповідності до ч.1 ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції станом на 01.11.2011 рік, виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Як випливає з положення ч. 2 ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження», для виконання судових рішень встановлюються строки, перебіг яких починається з наступного дня після набрання рішення законної сили.

Відповідно ст.18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.

Згідно до ст. ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем і за умови що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

У пунктах 3.1, 3.2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5, нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Отже, рішенням Київського районного суду м. Одеси з ОСОБА_1 стягнуто заборгованість ще у листопаді 2011 року, однак замість своєчасного звернення до виконання виконавчого листа по цій справі, ПАТ «Укрсоцбанк» лише у 2017 році звернувся до нотаріуса та отримав виконавчий напис на ту ж саму суму заборгованості за тим самим кредитом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що заборгованість ОСОБА_1 перед ПАТ «Укрсоцбанк», а нині перед відповідачем ОСОБА_2 , за кредитним договором № 2007/13-2.06/670 від 31 жовтня 2007 року - не є безспірною, оскільки заборгованість за цим кредитним договором стягнуто за рішенням Київського районного суду м. Одеси від 09.11.2011 року по справі за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 , ТОВ «Надія» про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до правової позиції ВСУ у справі №6-154цс15 - у разі неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредиту, погашення якого відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Таким чином, як свідчать обставини справи, виконавчий напис вчинено за договором, за яким стягнуто заборгованість, що утворилася за період понад 9 років (з 31.10.2007 року по 12.09.2017 року), що свідчить про порушення Порядку вчинення нотаріальних дій, оскільки відповідачем пропущений строк, протягом якого він міг звернутися із заявою про вчинення оскаржуваного виконавчого напису.

Нарахування та стягнення до сплати суми заборгованості за відсотками за період з 31.10.2007 року, замість того щоб рахувати цей період з моменту стягнення суми заборгованості по кредиту за рішенням Київського районного суду м. Одеси, здійснено також в порушення приписів ЦК України, які встановлюють строки позовної давності щодо вимог про стягнення основної суми заборгованості та відсотків.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).

Частина друга ст.258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.1 та ч.5 ст.261 ЦК України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст.267 ЦК України).

Крім того, документами, які можуть підтверджувати наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлювати розмір зазначеної заборгованості, можуть бути виключно документи первинної бухгалтерської документації, оформлені у відповідності до норм ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», оскільки тільки первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і складені під час здійснення господарської операції - є правовою підставою для бухгалтерського обліку.

Із наданих документів вбачається, що нотаріусу не було надано первинні бухгалтерські документи. Отже, наявні у нотаріуса документи на час вчинення ним виконавчого напису не свідчили про безспірність заборгованості за кредитним договором.

Відповідачем також не було надано суду доказів безспірності заборгованості, за наявності якої було б можливим вчинення виконавчого напису. ОСОБА_1 про вчинення виконавчого напису не повідомлявся, до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського Володимира Анатолійовича не викликався.

Враховуючи вищевикладене, з урахуванням визнання відповідачем позовних вимог, суд дійшов висновку, що оспорюваний виконавчий напис нотаріуса вчинено з порушенням вищенаведених положень законодавства, тому наявні правові підстави для визнання його таким, що не підлягає виконанню.

Керуючись ст. ст. 256-259, 261, 265 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 76, 81, 83, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський Володимир Анатолійович, приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Колечко Дмитро Миколайович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №19087 від 12.09.2017 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським Володимиром Анатолійовичем, щодо стягнення грошових коштів з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) у сумі 837896,90 гривень за кредитним договором № 2007/13-2.06/670 від 31 жовтня 2007 року, укладеним між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 , ТОВ «Надія».

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається через Приморський районний суд м. Одеси протягом тридцяти днів з дня з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 30 березня 2020 року.

Суддя