Постанова № 8847301, 12.03.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 березня 2010 року                     № 2а-82/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Васильченко І.П., при секретарі Манічевій В., вирішив у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомДержавного підприємства «АНТОНОВ»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків

проскасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 08.07.2009 року № 0000434250, за участю представників сторін:

від позивача: Конюк Ю.В.

від відповідача: Костріца С.Ю.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 12.03.2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Встановив:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 08.07.2009 року № 0000434250.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, на думку позивача, дійшов до помилкового висновку про порушення підприємством строків здійснення розрахунків в іноземній валюті при виконанні імпортного договору від 07.02.2006 року № 643/74142158/8-02-МА з нерезидентом ООО «Меридіан Авиа»(Росія). Позивач вказує на те, що ним порушені строки поставник товару на митну територію України, а саме: по платіжному дорученню № 184 від 27.10.2008 року на 18 днів, по платіжному дорученню № 187 від 04.11.2008 року на 10 днів. Позивачем сплачено добровільно пеню за вказані дні прострочення поставки товару на митну територію України в сумі 50540,95 грн., а тому відповідач не мав підстав для нарахування позивачу пені за порушення строків розрахунків, зокрема, за 26 днів прострочення по платіжному дорученню № 187 від 27.10.2008 року та за 18 днів прострочення по платіжному дорученню № 187 від 04.11.2008 року.

Відповідач проти позову заперечив, зазначив, що позивачем порушені вимоги статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»від 23 вересня 1994 року №185/94-ВР (зі змінами та доповненнями) при виконанні імпортного договору від 07.02.2006 року № 643/74142158/8-02-МА з нерезидентом ООО «Меридіан Авиа»(Росія), оскільки митного оформлення позивачем своєчасно здійснено не було.

В судовому засіданні 12.03.2010 року позивач зазначив, що наказом Міністерства промислової політики України від 22.01.2010 року № 17 ДП Авіаційний науково-технічний комплекс ім. О.К. Антонова перейменовано на Державне підприємство «АНТОНОВ», що підтверджується наказом Міністерства промислової політики від 22.01.2010 року № 17, Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи, копії яких долучені до матеріалів справи.

Розглянувши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, судом встановлено наступне.

Спеціалізованою державною податковою інспекцією у місті Києві по роботі з великими платниками податків проведена невиїзна документальна позапланова перевірка дотримання вимог валютного законодавства України Державного підприємства Авіаційний науково-технічний комплекс ім. О.К. Антонова. За результатами перевірки відповідачем складений Акт № 237/42-50/14307529 від 30.06.2009 року.

Зазначеною перевіркою встановлено порушення ст. 2 ЗУ «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»при виконанні імпортного договору від 07.02.2006 року № 643/74142158/8-02-МА з нерезидентом ООО «Меридіан Авиа»(Росія). В акті перевірки встановлено, що ДП «АНТК ім. Антонова» був укладений імпортний договір про купівлю товару на умовах «СРТ»м. Київ, або на умовах «EXW»м. Москва від 07.02.2006р. № 643/74142158/8-02-МА, з нерезидентом ООО «Меридіан Авиа»(Росія). Умови контракту: покупець (ДП АНТК ім. О.К. Антонова) бажає купити комплектуючі вироби для авіаційного виробництва на умовах «СРТ»м. Київ, або на умовах «EXW»м. Москва, у відповідності з специфікаціями, які є невідємними частинами даного контракту, а продавець (ООО «Меридіан Авиа») бажає поставити товари на умовах даного контракту. Оплата здійснюється в доларах США, загальна сума контракту складає 1500000,00 доларів США. На виконання умов імпортного контракту АНТК ім. Антонова здійснило оплату на користь нерезидента на суму: 27.10.2008р. –108190,00 доларів США (п/д № 184 від 27.10.2008р.). Граничний термін отримання послуг настає –25.04.2009 року; 04.11.2008 року –24050,00 доларів США (п/д № 187 від 04.11.2008р.). Граничний термін отримання послуг настає –03.05.2009р. На момент проведення перевірки підприємством надана ВМД типу ІМ.-40: за № 259724 від 21.05.2009р.

На підставі висновків зазначеного акту про перевищення позивачем терміну ввезення обладнання по імпортному договору від 07.02.2006 року № 643/74142158/8-02-МА з нерезидентом ООО «Меридіан Авиа»(Росія), відповідачем винесено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій форми „С" за № 0000434250 від 08.07.2009 року, відповідно до ст.4 Закону України від 23.09.1994 року №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»(із змінами та доповненнями).

Зокрема, відповідачем було нараховано пеню у сумі 74978,90 грн.

Позивач, не погоджуючись з вимогами, що пред'явлені у рішенні про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000434250 від 08.07.2009 року, оскаржив рішення в адміністративному порядку, проте скарга була залишена без задоволення.

Як встановлено в судовому засіданні, на виконання імпортного контракту від 07.02.2006 року № 643/74142158/8-02-МА укладеного з неризедентом, позивачем здійснено передоплату російській фірмі ТОВ «Меридіан Авіа» (Росія), що підтверджується платіжними дорученнями № 184 від 27.10.2008 року на суму 108190,00 доларів США та № 187 від 04.11.2008 року на суму 24050,00 доларів США, копії яких наявні в матеріалах справи.

Згідно положень абзацу 1 статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»№ 185/94 від 23.09.1994 року, граничний термін отримання товарів за даним контрактом (180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу) настає: по платіжному дорученню № 184 від 27.10.2008 року –граничний строк поставки –25.04.2009 року; по платіжному дорученню № 187 від 04.11.2008 року –граничний строк поставки –03.05.2009 року.

Згідно товаросупровідних документів (рахунків-фактур) ввезення товарів на територію України було здійснено 13.05.2009 року, що підтверджується рахунком –фактурою № 50 від 16.04.2009 року з відтиском штампу «під митним контролем»від 13.05.2009 року та печатки інспектора Глухівської митниці № 233; рахунком –фактурою № 51 від 16.04.2009 року з відтиском штампу «під митним контролем»від 13.05.2009 року та печатки інспектора Глухівської митниці № 233; рахунком –фактурою № 52 від 16.04.2009 року з відтиском штампу «під митним контролем»та печатки інспектора Глухівської митниці № 233.

Отже, наведене вище підтверджує, що ввезення та надходження вантажу на територію України відбулось 13.05.2009 року.

Так, позивачем порушено строки поставки товару на митну територію України, встановлені ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»на 18 днів (по платіжному дорученню № 184 від 27.10.2008 року) та на 10 днів (по платіжному дорученню № 187 від 04.11.2008 року.

Як зазначив в судовому засіданні позивач, у зв’язку з простроченням строків поставки товару, ним добровільно сплачена пеня за вказані вище дні прострочення поставки товару на митну територію України в розмірі 50540,95 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 965 від 02.09.2009 року.

Відповідно до абзацу 1 статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»№185/94 від 23.09.1994р. (зі змінами та доповненнями) «імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики».

Тобто, імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, повинні бути виконані не пізніше 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»встановлено, що порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 та 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Згідно ст. 2 цього Закону, імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Як встановлено у ході розгляду справи, позиція відповідача ґрунтується на тому факті, що законодавство України кореспондує дату імпорту товару з фактом оформлення ВМД типу ІМ-40.

А також в Рішенні Державної податкової адміністрації України про результати розгляду скарги № 4474/10/25-114 від 16.10.2009 року зроблено висновок, що датою імпорту у випадку ввезення продукції на територію України слід вважати дату завершення оформлення ВМД. При цьому зазначено, що подібні висновки викладені в листі Державної податкової адміністрації України від 11.05.2007р. №9433/7/22-6017.

Такий висновок зроблений Державною податковою адміністрацією з посиланням на підпункт 3.3 пункту 3 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої Постановою Національного банку України від 24.03.1999р. №136 (надалі -Інструкції), де зазначено, що «банк знімає з контролю операцію резидента в разі імпорту продукції з увезенням її на територію України, якщо така продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню, на підставі ВМД (типу ІМ-40 «Імпорт», ІМ-41 «Реімпорт», ІМ-72 «Магазин безмитної торгівлі», ІМ-75 «Відмова на користь держави», ІМ-76 «Знищення або руйнування») та за наявності інформації про цю операцію в реєстрі ВМД, а в інших випадках - після пред'явлення резидентом документа, який згідно з умовами договору засвідчує здійснення нерезидентом поставки продукції, виконання робіт, надання послуг».

Але за змістом цього підпункту Інструкції, уповноважений банк знімає імпортну операцію резидента з контролю після пред'явлення останнім документа, який згідно з умовами договору засвідчує поставку нерезидентом продукції, виконання робіт, отримання послуг, що оплачені резидентом, якщо цим документом є вантажна митна декларація, то банк знімає операцію з контролю за наявності інформації про цю операцію у реєстрі вантажних митних декларацій.

Крім цього, відповідно до підпункту 1.1 пункту 1 Інструкції «здійснення поставки - це оформлення ВМД (у випадку ввезення продукції на територію України, якщо така продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню) або виконання нерезидентом усіх зобов'язань щодо поставки, покладених на нього за договором (в інших випадках)».

Таким чином, Інструкцією передбачено, що поставка нерезидентом продукції на територію України може підтверджуватися не лише оформленою вантажною митною декларацією, а й іншими документами, що засвідчують виконання нерезидентом усіх зобов'язань щодо поставки за договором.

Згідно ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»(із змінами і доповненнями) імпорт (імпорт товарів) - купівля (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами.

Поняття «момент перетину товаром митного кордону України»визначається також нормами Митного кодексу України від 11.07.2002р. із змінами та доповненнями.

Зокрема, згідно п. 2 ст. 1 Кодексу передбачено, що ввезення товарів і транспортних засобів на митну територію України, вивезення товарів і транспортних засобів за межі митної території України - це сукупність дій, пов'язаних із переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України у відповідному напрямку.

Згідно ст. 40 Митного кодексу України визначено, що митному контролю підлягають усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України.

Момент перетину товаром митного кордону України також міститься у п. 35 ст. 1 Митного кодексу України, відповідно до якого пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України - дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур.

Статтею 43 Митного кодексу України встановлено, що товари і транспортні засоби перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно з заявленим митним режимом. У разі ввезення на митну територію України товарів і транспортних засобів митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України.

Відповідно до ст. 72 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається після подання митному органу митної декларації, а також усіх необхідних для здійснення митного контролю та оформлення документів, відомостей щодо товарів і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню. Засвідчення митним органом прийняття товарів, транспортних засобів та документів на них до митного контролю та митного оформлення здійснюється шляхом проставлення відповідних відміток на митній декларації та товаросупровідних документах

Суд з правового аналізу наведених норм вбачає що під поставкою імпортного товару слід вважати факт ввезення товару на митну територію України.

Крім того, пунктом 1 Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.97 № 574, встановлено, що вантажна митна декларація - це письмова заява встановленої форми, що подається митному органу і містить відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування податків, зборів та інших платежів.

Враховуючи викладене обґрунтованим є висновок, що оформлена ВМД типу ІМ-40 не є єдиним документом, яким підтверджується факт і дата фактичного переміщення товару через митний кордон України, оскільки перебування товару під митним контролем не можливе без його фактичного ввозу на територію України і при цьому первинним є фактичне переміщення товарів через митний кордон України, підставою для якого в режимі імпорту є наявність на вантаж товаросупровідного документа, з відтиском штампу «під митним контролем»з відповідною датою, що підтверджує факт перетину митного кордону України.

Абзацом 1 статті 58 Митного кодексу України визначено, що облік товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, - це реєстрація митним органом зазначених товарів і транспортних засобів з метою здійснення їх митного контролю.

Як вбачається з матеріалів справи, ввезення товарів на територію України відповідно до імпортного контракту від 07.02.2006 року № 643/74142158/8-02-МА, здійснено 13.05.2009 року, що підтверджується рахунком –фактурою № 50 від 16.04.2009 року з відтиском штампу «під митним контролем»від 13.05.2009 року; рахунком –фактурою № 51 від 16.04.2009 року з відтиском штампу «під митним контролем»від 13.05.2009 року; рахунком –фактурою № 52 від 16.04.2009 року з відтиском штампу «під митним контролем»від 13.05.2009 року.

Позивачем, як вже зазначалось вище пропущені строки поставки товару та митну територію України на 18 днів (по платіжному дорученню № 184 на суму 108190,00 доларів США) та на 10 днів (по платіжному дорученню № 187 на суму 24050,00 доларів США). Проте, як вже зазначалось вище, позивачем сплачена добровільно пеня за вказані дні прострочення поставки товару на митну територію України.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що посилання позивача на те, що відповідачем невірно розраховано дні прострочення поставки товару на митну територію України є обґрунтованими та доведеними. Суд приходить до висновку, що відповідачем неправомірно були нараховані позивачу штрафні санкції за дні, в які товар вже перетнув митний кордон України та знаходився під митним контролем.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, відповідач не надав суду належних доказів щодо правомірності прийнятого ним податкового повідомлення - рішення.

          Згідно зі ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене та керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000434250 від 08.07.2009 року.

Стягнути з Державного бюджету на користь Державного підприємства «АНТОНОВ»(код 14307529, 03062, м. Київ, вул. Академіка Туполєва, 1) судові витрати в сумі 3 (три) грн. 40 коп.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.П. Васильченко

Постанова складена в повному обсязі та підписана 17.03.2010 року.