Ухвала суду № 88465490, 26.03.2020, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/8647/19

1-кс/569/1496/20

УХВАЛА

26 березня 2020 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області в особі

слідчого судді - Головчака М.М.,

з участю секретаря - Муляр О.М.,

прокурора - Журавського М.В.,

слідчого - Гірака О.В.,

підозрюваного - ОСОБА_1 ,

та його захисника адвоката Пилипіва І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Рівне клопотання заступника начальника відділу СУ ГУНП в Рівненській області Гірака О.В., яке погоджено із прокурором прокуратури Рівненської області Журавським М.В., про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Дубно, Рівненської області, жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину, не працюючого, не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України,

в с т а н о в и в:

До Рівненського міського суду надійшло клопотання заступника начальника відділу СУ ГУНП в Рівненській області Гірака О.В., яке погоджено із прокурором прокуратури Рівненської області Журавським М.В., про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 .

На обґрунтування клопотання зазначено, що 20.12.2019 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України, яке вчинене за наступних обставин.

30 травня 2019 року, у період часу з 20 год. 08 хв. по 20 год. 15 хв., перебуваючи по вул. Менделеєва в м. Дубно Рівненської області, ОСОБА_1 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_2 , маючи умисел на незаконний збут психотропної речовини метамфетамін, який згідно з "Переліком наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 770 від 06 травня 2000 року, відноситься до психотропних речовин, обіг яких обмежено, всупереч Закону України "Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори" № 60/95-ВР від 15 лютого 1995 року, порушуючи вимоги Порядку провадження діяльності, пов`язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, та контролю за їх обігом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 589 від 03 червня 2009 року, діючи з корисливих мотивів, незаконно збув ОСОБА_3 психотропну речовину метамфетамінзагальною масою 0,0388 г., яку за невстановлених обставин придбав у невстановленому місці та у невстановлений час. В результаті незаконного збуту психотропної речовини, ОСОБА_1 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_2 , отримав від ОСОБА_3 гроші в сумі 600 гривень.

На думку слідчого, існують підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_1 може переховуватися від органів досудового розслідування, оскільки перебував в розшуку, був затриманий на підставі ухвали слідчого судді, а також незаконно впливати на свідків а даному кримінальному провадженні з метою зміни їх показів, а також вчинити інше кримінальне правопорушення.

У судовому засіданні прокурор просив застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою.

На думку сторони обвинувачення, сукупність вказаних обставин свідчить, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти вищевказаним ризикам.

Підозрюваний ОСОБА_1 та його захисник адвокат Пилипів І.І. просили у задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відмовити, просили застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Наміру ухилятись від слідства та суду ОСОБА_1 не має, він не знав, що перебуває в розшуку.

Заслухавши доводи сторін кримінального провадження, вивчивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшов висновку про таке.

Слідчим відділом Рівненського відділу поліції ГУНП в Рівненській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12019180000000066 від 15.03.2019, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 311, ч .1 ст. 317 КК України.

20.12.2019 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків.

Частиною 1 статті 194 КПК на слідчого суддю під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу покладений обов`язок встановити існування наступних складових:

-чи доведені обставини, які свідчать про обґрунтованість підозри;

-чи наявні ризики, передбачені статтею 177 КПК, та на які вказує слідчий;

-чи не є достатнім застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.

Тлумачення наведених вище процесуальних норм у їх логічному зв`язку з положеннями Глави 4 КПК приводить слідчого cуддю до висновку, що під час вирішення питання щодо застосування до особи запобіжних заходів оцінка наданих сторонами доказів має спрямовуватися не на досягнення остаточного переконання у винуватості особи у вчиненні інкримінованого правопорушення, а має на меті встановити, чи є підозра обґрунтованою.

Згідно з положеннями статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод нікого не може бути позбавлено свободи, крім установлених цією статтею Конвенції випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Відповідно до практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину закріпленої у статті 5 § 1(с) Конвенції гарантії від безпідставного арешту.

Враховуючи, що відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, слідчий суддя приймає до уваги, що згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «K.F. проти Німеччини» обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватись арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин.

Крім того, Європейський Суд з прав людини у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» зазначив, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення.

Отже, на початковій стадії розслідування стадії розслідування, що має місце у цьому випадку суд, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред`являти до наданих доказів таких же високих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направлені справи до суду.

З огляду на зазначене, слідчий суддя вважає, що наданими органом досудового розслідування матеріалами певною мірою підтверджується наявність в діях ОСОБА_1 ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного, слідчий суддя відмічає, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності.

Надаючи оцінку можливості підозрюваного переховуватися від органу досудового розслідування, незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, слідчий суддя вважає, що на даний час ризики, які б давала підстави для застосування найсуворішого запобіжного заходу відсутні.

Так, слідчий суддя враховує, що ОСОБА_1 має постійне місце проживання, одружений, має на утриманні дитину, не судимий.

Сукупність встановлених у судовому засіданні обставин з урахуванням доводів, викладених стороною обвинувачення та стороною захисту свідчить, що прокурором доведена наявність обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК.

Слідчий суддя вважає, що прокурором зазначена вище обставина не доведена, що свідчить про необхідність вирішення питання про можливість застосування менш суворого запобіжного заходу, який зможе забезпечити виконання підозрюваним його процесуальних обов`язків.

Крім того, у силу ст. 177 КПК слідчий суддя зобов`язаний оцінити у сукупності всі обставини, у тому числі вік та стан здоров`я підозрюваного; міцність соціальних зв`язків у місці його постійного проживання; репутацію підозрюваного.

Врахування зазначених обставин у сукупності з покаранням, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим, існуючі ризики, пов`язані з перешкоджанням кримінальному провадженню, приводить слідчого суддю до переконання, що забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного може більш м`який запобіжний захід, ніж ініційований стороною обвинувачення.

На підставі викладеного, керуючись ст.176-179,182,183,193,194,309 КПК України, слідчий суддя,

п о с т а н о в и в :

У задоволенні клопотання заступника начальника відділу СУ ГУНП в Рівненській області Гірака О.В., яке погоджено із прокурором прокуратури Рівненської області Журавським М.В., про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносноОСОБА_1 - відмовити.

Застосувати відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, запобіжний захід у виді домашнього арешту.

Заборонити ОСОБА_1 залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 в період доби з 20 год. 00 хв. по 07 год. 00 хв.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_1 обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, а саме :

1) прибувати до слідчого, прокурора, суду за першою вимогою;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

Встановити строк дії ухвали до 26 травня 2020 року.

Термін дії обов`язків, покладених судом, визначити до 26 травня 2020 року.

Ухвалу про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передати на виконання до Дубенського відділу поліції ГУ Національної поліції в Рівненській області.

Звільнити ОСОБА_1 з-під варти негайно в залі суду.

Контроль на виконанням ухвали покласти на процесуального прокурора прокуратури Рівненської області Журавського М.В.

Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. Подача апеляційної скарги не зупиняє дію ухвали суду.

Слідчий суддя

Рівненського міського суду М.М.Головчак