Рішення № 8846395, 08.02.2010, Київський районний суд м. Сімферополя

Справа № 2-1799\10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2010 року м.Сімферополь

Київський районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого – судді Кагітіної І.В.,

при секретарі – Якушевій Г-М.М.,

за участю позивача – ОСОБА_1,

представника позивача – ОСОБА_2,

представника відповідачів та третьої особи – ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 праці та соціальної політики України, Спеціалізованого санаторію ім. М.О. Семашка, третя особа – Міністр ОСОБА_4 праці та соціальної політики України ОСОБА_5, про поновлення на роботі, стягнення моральної шкоди,-

встановив:

У травні 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 праці та соціальної політики України про поновлення на роботі.

Під час розгляду справи позивачем неодноразово уточнювались позовні вимоги та остаточно позивач просив: визнати незаконними та скасувати накази ОСОБА_4 праці та соціальної політики України від 20.05.2008 року №285-к «Про звільнення ОСОБА_1В.», від 02.07.2008 року №376-к «Про внесення змін до наказу Мінпраці від 20.05.2008 року №285-к», від 15.08.2008 року №471-к «Про внесення змін до наказу Мінпраці від 02.07.2008 року №376-к», від 19.10.2009 року №465-к « Про доповнення наказу Мінпраці від 15.08.208 року №471-к»; поновити його на посаді директора Спеціалізованого санаторію ім. М.О. Семашка, стягнути моральну шкоду у розмірі 25000 грн. та середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 20511 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що 20.05.2008 року наказом №285-к позивач був звільнений з посади директора Спеціалізованого санаторію ім. М.О. Семашка з 20.05.2008 року на підставі пункту 1 частини 1 статті 41 КЗпП України. З наказу від 20.05.2008 року слідує, що грубе порушення ОСОБА_1 трудових обов’язків мало вираз в невиконанні пункту 2 наказу ОСОБА_4 праці та соціальної політики України від 24.04.2008 року «Про підсумки перевірки», а також оформлення відпустки без погодження з міністром. Між тим, наказ від 24.04.2008 року для виконання у строк до 14.05.2008 року поступив до санаторію тільки 05.05.2008 року за вих. № 167, а зазначені у ньому заходи носять триваючий характер, 9-11 травня були вихідними та святковими днями. Не може бути розцінено, як грубе порушення трудових обов’язків той факт, що позивач не повідомив відповідачу до 14.05.2008 року про прийняті заходи на виконання пункту 2 зазначеного вище наказу. Про необхідність погодження відпустки санаторій було повідомлено листом ОСОБА_4 від 25.01.2008 року за вих. №27\0\15-08\09, зі змісту якого убачається, що таке погодження необхідно тільки керівникам центральних та місцевих органів виконавчої влади, до яких санаторій не відноситься. Підставою для звільнення у наказі від 02.07.2008 року № 376-к вказано лікарняний лист, що суперечить трудовому законодавству. Оскільки наказом від 20.05.2008 року №285-к до позивача була застосована міра дисциплінарного стягнення – звільнення, то у відповідача не було права ще тричі шляхом прийняття наказів від 02.07.2008 року, 15.08.2008 року та 09.10.2009 року звільняти позивача, при цьому змінювати дату та підставу. Наказом №№471 від 15.08.2008 року відповідачем встановлено не одноразове порушення трудових обов’язків, що унеможливлювало його звільнювати за п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, тобто за одноразове грубе порушення. Покладені в його основу документи та висновки позивачеві не знайомі, ревізія фінансово-господарської діяльності проводилась у його відсутність. При звільнені та прийняті чотирьох наказів не було дотримано вимоги ст. 149 КЗпП України щодо витребування пояснень. Дисциплінарне стягнення накладене наказом від 19.10.2009 року поза строками, встановленими ч. 2 ст. 148 КЗпП України. Середній заробіток за час вимушеного прогулу позивача розрахував з липня 2008 року по 18.05.2009 року, тобто з часу останнього розрахунку та його працевлаштування на іншу роботу. Моральну шкоду позивач мотивує тим, що у зв’язку з незаконним звільненням йому були завдані душевні страждання та переживання, нервовий стрес, порушився стан здоров’я, нормальні життєві зв’язку (т.1 а.с. 2-4, 26-27; т. 2 а.с. 73-75, 113-116)

Позивачем ОСОБА_1 також подано заяву про поновлення строків звернення до суду про розгляд трудового спору про його звільнення за наказами ОСОБА_4 праці та соціальної політики України від 15.08.2008 року №471-к та від 19.10.2009 року №465-к . Заява мотивована тим, що строки пропущені з поважних причин, оскільки про наявність зазначених наказів він дізнавався у судових засіданнях при розгляді справи. Копії наказів відповідачем не вручались, а були отримані з матеріалів справи.

Позивач та його представник у судовому засіданні підтримали позовні вимоги з вищенаведених підстав.

Представник відповідачів та третьої особи у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову, оскільки згідно наказу №226 від 24.04.2008 року санаторію було доручено вжити невідкладних заходів у строк до 14.05.2008 рок щодо усунення недоліків, виявлених 24.03.2008 року під час проведення перевірки санаторію щодо ефективності використання коштів на оздоровлення ветеранів війни, дотримання трудового законодавства і усунення порушень та недоліків, виявлених попередніми перевірками. Однак позивачем наказ не було виконано зовсім. 09.04.2008 року він видає наказ по санаторію про свою відпустку строком на 15 діб без погодження з ОСОБА_4. З 14.05.2008 року ОСОБА_4 намагалося отримати інформацію про стан справ, однак відповіді ніхто не давав, посилаючись на відпустку керівництва. У зв’язку із грубим порушенням своїх трудових обов’язків, які виразилися в порушенні п. 2 наказу №226, а також неналежному оформленні відпустки позивача було звільнено відповідно до п.1 ч.1 ст.41 КЗпП Україин. Копію наказу була в той же день надіслана до санаторію факсом. 21.05.2008 року ОСОБА_4 отримало повідомлення позивача про те, що він знаходиться на лікарняному з 12.05.2008 року, що і стало підставою для внесення змін 02.07.2008 року до наказу про звільнення. Проте у подальшому стало відомо про підроблення лікарняного, що підтверджено постановами суду, тобто фактично виявлений прогул. Зазначене стало у свою чергу підставою для доповнення підстав та причин звільнення позивача 19.10.2009 року, а тому у цьому випадку не може бути застосований шестимісячний строк накладення дисциплінарного стягнення. Підставою для поновлення на роботі не може бути недотримання вимог трудового законодавства щодо витребування письмових заперечень від ОСОБА_1, оскільки ним не доказано, що вони могли вплинути на прийняте рішення про його звільнення. Щодо наказів про внесення змін до наказу про звільнення, то вони є реакцією на неодноразове порушення позивачем діючого законодавства, що призвело до негативних наслідків в роботі санаторію.

Заслухавши сторін, їх представників, дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до контракту від 12.05.2006 року обіймав посаду директора Санаторію ім. М.О. Семашка (том 1, а.с.54).

Згідно з п.5.3 контракту від 12.05.06р. директор санаторію може бути звільнений з посади, а контракт розірвано з ініціативи Органу управління майном у разу: а) систематичного невиконання Директором без поважних причин обов’язків, покладених на нього цим контрактом; б) одноразового грубого порушення Директором законодавства чи обов’язків, передбачених контрактом, в наслідок чого для санаторію настали значні негативні наслідки (завдано збитків, виплачено штрафи і т.п.; в) невиконання санаторієм зобов’язань перед бюджетом та Пенсійним фондом щодо сплати податків, зборів та обов’язкових платежів, а також невиконання підприємством зобов’язань щодо невиплати заробітної плати працівникам; г) подання службовими особами органів державного нагляду за охороною праці систематичних поручень вимог чинного законодавства з питань охорони праці; д) неподання Органу управління майном квартальної та річної фінансової звітності.

Наказом Міністра ОСОБА_4 праці та соціальної політики України ОСОБА_5 від 20.05.2008 року №285к за грубе порушення трудових обов’язків, що виявили у невиконанні пункту 2 наказу Мінпраці від 24.04.2008 року №226 «Про результати перевірки», а також оформлення щорічної відпустки без погодження з ОСОБА_4 праці та соціальної політики України, ОСОБА_1 звільнено з посади директора Спеціалізованого санаторію ім. М.О. Семашка 20 травня 2008 року, пункт 1 статті 41 КЗпП України. Підстава: доповідна записка від 17.05.2008 року №182\0\012\102-08; акт від 20.05.208 року (т. 1, а.с. 5). Зазначений наказ ОСОБА_1 отримав 26.05.2008 року, що убачається з акту (том 1 а.с.44).

Наказом Міністра ОСОБА_4 праці та соціальної політики України ОСОБА_5 від 02.07.2008 року №376к на частину зміни наказу Мінпраці від 20.05.2008 року №285-к звільнено ОСОБА_1 з посади директора Спеціалізованого санаторію ім. М.О. Семашка 26 травня 2008 року. Підстава: копія листка непрацездатності від 23.05.2008 року серії АБЕ №462032 ( т. 1. а.с.37).

Наказом Міністра ОСОБА_4 праці та соціальної політики України ОСОБА_5 від 15.08.2008 року №471-к на часткову зміну наказу Мінпраці від 02.07.2008 року №376-к за грубе порушення трудових обов’язків, а саме: невиконання п. 2 наказу Мінпраці від 24.04.2008 року №226-к «Про результати перевірки», оформлення щорічної відпустки без погодження з ОСОБА_4 праці та соціальної політики України, невиконання п. 4.7 Положення про Спеціалізований санаторій ім. М.О. Семашка, затвердженого наказом Мінпраці від 31.08.2006 року №327, що виявилось у самовільному знижені вартості комерційних путівок протягом 1 півріччя 2008 року, не притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Санаторію за неналежне зберігання матеріальних цінностей та бухгалтерських документів, що призвело до крадіжки 19.05.2008 року, звільнено ОСОБА_1 з посади директора Спеціалізованого санаторію ім.. ОСОБА_6 з 26.05.2008 року, пункт 1 статті 41 КУпП України. Підстава: доповідна записка від 17.05.2008 року № 182\0\012\102-08; акт від 20.05.2008 р.; доповідна записка від 05.08.2008р. №276\0\012\102-08 ( т. 2 , а.с. 90).

Зазначений наказ від 15.08.2008 року було доповнено наказом Міністра ОСОБА_4 праці та соціальної політики України ОСОБА_5 від 19.10.2009 року №465-к про доповнення підстави звільнення ОСОБА_1 з посади директора Спеціалізованого санаторію імені ОСОБА_6 з 26.05.2008 року пунктом 4 статті 40 КЗпП України. Звільнено ОСОБА_1 відповідно до п. 4 статті 40 КЗпП України за прогул (відсутність наробочому місці з 12.05.2008 року до 23.05.2008 року включно) без поважних причин. Підстави: супровідний лист Центрального районного суду м. Сімферополя від 09.10.2009 року; постанови Центрального районного суду м. Сімферополя від 27.04.2009 року та від 18.05.2009 року (т.2, а.с.127).

Пункт 1 частини 1 статті 41 КЗпП України передбачає розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу у разі одноразового грубого порушення трудових обов’язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу).

Згідно п.27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року №9 «про практику розгляду судами трудових спорів», вирішуючи питання про те, чи є порушення трудових обов’язків грубим, суд має виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку ним завдано (могло бути завдано) шкоду.

Таким чином, розірвання трудового договору з підстав, зазначених в п.1 ч.1 ст. 41 КЗпП України передбачає визначення кола порушень трудових обов'язків, під які підпадають такі порушення, у яких ознакою грубості характеризуються усі факти, що характеризують їх склад - це і характер дії або бездіяльності працівника, і істотність наслідків порушення трудових обов'язків, і особливості причинного зв'язку між порушенням і його наслідками, і форми вини.

Аналіз обставин справи дає суду підстави вважати, що звільнення позивача з посади директора Спеціалізованого санаторію ім. М.О. Семашка відбулося з порушенням норм трудового законодавства.

Так, 20.05.2008 року позивача було звільнено за грубе порушення трудових обов’язків, що виявились у невиконанні п. 2 наказу Мінпраці від 24.04.2008 року №226 «Про результати перевірки», а також оформлення щорічної відпустки без погодження з ОСОБА_4 праці та соціальної політики України.

Разом з тим, як убачається зі змісту наказу Міністра праці та соціальної політики України №226 від 24.04.08р. під час проведення перевірки 24.03.2008 року були виявлені порушення у вигляді: не вирішення питання щодо власності та обліку на балансі санаторію корпусів №7 та №8, з яких корпус №7 на 70 ліжко-місць експлуатується санаторієм для розміщення відпочиваючих. Із 8 корпусів придатні до експлуатації лише три. План ліжко-місць не виконується. Не вжити відповідні заході по введенню в експлуатацію корпусу №5 на 75 ліжко-місць, що призвело за завищеного планування бюджетних асигнувань на утримання санаторію. Виявлені недоліки і в плануванні медикаментів, а також на витрати на продукти харчування. Не виконується план заїзду в 1 кварталі 2008р. що призвело до завантаженості санаторію лише на 86%. Протягом 2005-2007р.р. керівництвом санаторію не вжито належних заходів щодо відновлення лікувально-діагностичної бази для забезпечення санаторно-курортним лікуванням хворих, розширення переліку лікувально-діагностичних процедур відпочиваючим. Закуплене обладнання на 70,0 тис.грн. не функціонує. В зв’язку із цим адміністрація санаторію необхідно було вжити невідкладних заходів щодо усунення порушень, виявлених перевіркою та притягнути винних до відповідальності; відновити лікувально-діагностичну базу для забезпечення санаторно-курортним лікуванням хворих з неактивним туберкульозом органів дихання(3-7 клінічних груп) та хронічних неспецифічних захворювань органів дихання; забезпечити надання лікувальних послуг відповідно до встановлених вимог законодавства. Про вжиті заходи повідомити ОСОБА_4 до 14.05.2008 року (а.с.41-43) Копія цього наказу надійшла до санаторію 05.05.2008 року (а.с.т.1, а.с.59)

Суд приходить до висновку, що позивач ОСОБА_1 не мав реальної можливості за встановлений короткий термін, з урахуванням святкових днів, вжити значний обсяг заходів, які стосуються у тому числі і відновлення бази та носять тривалий характер, залежать від фінансування. Доказів того, що саме невиконання п.2 наказу Мінпраці від 24.04.2008р. потягло настання негативних наслідків для санаторію суду не надано.

Зі змісту наказу від 20.05.2008 року не убачається, які конкретно посадові обов’язки були порушені позивачем, в чому є дисциплінарний проступок, яка була ступінь тяжкості вчинених дій, яка шкода спричинена цими діями, а також чи є в них вина позивача.

Крім того, оскільки звільнення позивача з посади на підставі п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України є дисциплінарним стягненням, то при цьому відповідач повинен був дотриматись положення ст. 149 КЗпП України про те, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

Будь-яких доказів того, що від позивача ОСОБА_4 праці та соціальної політики України намагалось отримати пояснення по факту порушення ним трудових обов'язків і він від цього відмовився, суду надано не було.

Що стосується порушень у частині непогодження щорічної відпустки з Міністром праці та соціальної політики, то суд виходить з наступного.

Згідно п. 3.3. Контракту від 12.05.2006 року директор Спеціалізованого санаторію ім. М.О. Семашка визначає час і порядок використання своєї щорічної відпустки (час початку та закінчення, поділу її на частки тощо) за погодженням з міністерством (т.1, а.с.56).

Наказом директора Спеціалізованого санаторію ім. М.О. Семашка ОСОБА_1 від 09.04.2008 року №43-К у зв’язку з вибуттям у чергову відпустку строком на 15 календарних днів з 12 по 26 травня 2008 року певні обов’язки були покладені на заступника директора по економіці ОСОБА_7 та покладено на бухгалтерію обов’язок нарахувати відпускні та матеріальну допомогу на оздоровлення. Зазначений наказ №43-к наказом №57-к від 20.05.2008 року визнано недійсним. (т. 2, а.с. 130-131)

Наказом Міністра ОСОБА_4 праці та соціальної політики ОСОБА_5 від 19.05.2008 року №282к ОСОБА_1 відкликано з щорічної відпустки для повідомлення про невиконання наказу Мінпраці від 24.04.2008 року №226 «Про результати перевірки» в частині здійснення заходів щодо усунення порушень, виявлених попередньою перевіркою, з 20.05.2008 року (т.1,а.с.47).

З огляду на викладене, вказане порушення також не є одноразовим грубим порушенням трудових обов'язків, за яке позивач повинен бути звільнений з посади. Доказів того, що ці дії потягли настання будь-які негативні наслідки для санаторію суду не надано. Крім того, суд звертає увагу, що при відкликанні з відпустки Міністр ОСОБА_4 праці та соціальної політики ОСОБА_5 це зробила не у наслідок порушення умов контракту щодо погодження часу відпустки, а для здійснення заходів щодо усунення порушень, виявлених попередньою перевіркою.

Таким чином, вказані порушення у наказі від 20.05.2008 року №285к, які стали підставою для звільнення з посади позивача, на думку суду не можуть розцінюватися як одноразове грубе порушення трудових обов'язків, у зв'язку з чим суд вважає наказ 20.05.2008 року №285-к «Про звільнення ОСОБА_1В.», незаконним та підлягаючим скасуванню.

Наказ від 02.07.2008 року №376-к «Про внесення змін до наказу Мінпраці від 20.05.2008 року №285-к», який тільки уточнював дату звільнення, також підлягає визнанню незаконним та скасуванню.

Щодо наказів від 15.08.2008 року №471-к «Про внесення змін до наказу Мінпраці від 02.07.2008 року №376-к», від 19.10.2009 року №465-к «Про доповнення наказу Мінпраці від 15.08.208 року №471-к», то суд вважає, що вони прийняті з порушенням трудового законодавства та також підлягають визнанню незаконними та скасуванню.

Фактично ОСОБА_4 праці та соціальної політики України припинило трудові відносини з ОСОБА_1 з урахуванням наказів від 20.05.2008 року та від 02.07.2008 року з 26.05.2008 року, він не виконував посадові обов’язки, не отримував заробітну плату, що унеможливлювало прийняття відносно нього будь-яких наказів відповідно до норм КЗпП України. Підставами для прийняття зазначених вище наказів були документи отримані після звільнення позивача з посади.

Відповідно до ч.1 ст. 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами .

При вирішенні питання про задоволення позовних вимог в частині визнання наказів від 15.08.2008 року та від 19.10.2009 року незаконними, суд дає оцінку вимогам трудового законодавства щодо строків вирішення трудового спору у сукупності з заявленим відповідним клопотанням позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення – в місячний строк з дня вручення копії накази про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Статтею 234 КЗпП України встановлено, що у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонним суд може поновити ці строки.

Наказ від 15.08.2008 року був наданий до матеріалів справи відповідачами під час слухання справи в апеляційній інстанції 09 лютому 2009 року (т.2, а.с. 34). Доказів його вручення ОСОБА_4 позивачеві суду не надано. З матеріалів справи убачається, що з заявою про видачу зазначеного наказу ОСОБА_1 звернувся до суду 03.07.2009 року та 22.07.2009 року доповнив позовну заяву вимогами про визнання його незаконним та скасування (т. 2, а.с.72,73).

Аналогічно у матеріалах справи не міститься доказів вручення позивачеві копії наказу від 19.10.2009 року. Його копія була додана відповідачем у судовому засіданні у суді першої інстанції 09.11.2009 року та у цей день видана представнику позивача (т.2, а.с.91,110). 27.11.2009 року позов було доповнено вимогами стосовно зазначеного наказу.(т.2, а.с.113).

Доказів про вручення трудової книжки у певну дату з записами про усі накази, які стосуються звільнення ОСОБА_1, відповідачем не надано.

Таким чином, з вимогами про визнання зазначених вище двох наказів позивач ОСОБА_1 звернувся після спливу встановленого законом строку.

З урахуванням відсутності доказів про отримання позивачем копій зазначених наказів поза розглядом судової справи або трудової книжки, та приймаючи до уваги встановлені дати їх отримання у суді та звернення з уточненнями позову, суд вважає, що пропущений позивачем місячний строк звернення до суду підлягає поновленню, а порушене право – захисту.

Щодо вимог про визнання незаконним та скасування наказу від 02.07.2008 року, то судом не встановлено порушення строку звернення до суду, оскільки у матеріалах справи міститься заява позивача від 18.07.2008 року, в якій він просить скасувати звільнення з 26.05.2008 року, що було визначено у наказі від 02.07.2008 року (т.1,а.с.68).

Таким чином, сукупність наведених доказів дає суду підстави для висновку про те, що ОСОБА_1 має бути поновлений на посаді, з якої його незаконно звільнено з відповідним визнанням незаконними та скасуванням наказів.

Відповідно до ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу .

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Таким чином, позивач з урахуванням меж заявлених вимог має право на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 01.07.2008 року по 17.05.2009 року. Проте, суд не погоджується з наведеним позивачем розрахунком зазначеної виплати.

Відповідно до п.32 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудового спору» №9 від 06.11.1992 року у випадку стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв’язку з незаконним звільненням він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи із заробітку за останні два календарних місяці роботи. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 8 лютого 1995 року №100.

Згідно з п.п.2,8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 8 лютого 1995 року №100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, проводиться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число робочих днів (годин), а у випадках передбачених законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Середньоденний заробіток позивача за березень –квітень 2008 року складає 69,00 грн., що підтверджено довідкою Спеціалізованого санаторію ім. М.О. Семашко від 11.12.2009 року та не спростовано позивачем (т.2, а.с.144). Вимушений прогул з урахуванням меж заявлених позовних вимог складає з 01.07.2008 року по 17.05.2009 року (222 дня). Середня заробітна плата за вимушений прогул складає 15318,00 грн. (222 х 69), яка і підлягає стягненню на користь позивача.

Відповідно до п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» №13 від 24.12.1999р., оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця, суд визначає суму без утримання податку й інших обов’язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Щодо відшкодування моральної шкоди, то позивачем не надано доказів того, що у наслідок звільнення, він переніс суттєві моральні страждання та порушились його нормальні життєві умови. Сам факт визнання неправомірним звільнення, стягнення судом середньої заробітної плата за вимушений прогул, є достатньою компенсацією пережитих негативних емоцій. На підставі викладеного, позов у цій частині не підлягає задоволенню.

На підставі ст. 3, п.1 ч. 1 ст. 41, 149, 147, 233-235 КЗпП України, керуючись ст. ст. 10,11,60, 61, 88, 209, 212-215, 218, п. п.2, 4 ст. 367 ЦПК України, п.п.2,8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 08.02.1995 року №100, п.п.27, 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудового спору» №9 від 06.11.1992 року, п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» №13 від 24.12.1999р суд

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Поновити строк для звернення до суду про вирішення трудового спору стосовно визнання незаконними та скасування наказів Міністра праці та соціальної політики України від 15.08.2008 року №471-к «Про внесення змін до наказу Мінпраці від 02.07.2008 року №376-к», від 19.10.2009 року №465-к «Про доповнення наказу Мінпраці від 15.08.2008 року №471-к».

Визнати незаконними та скасувати накази Міністра праці та соціальної політики України від 20.05.2008 року №285-к «Про звільнення ОСОБА_1В.», від 02.07.2008 року №376-к «Про внесення змін до наказу Мінпраці від 20.05.2008 року №285-к», від 15.08.2008 року №471-к «Про внесення змін до наказу Мінпраці від 02.07.2008 року №376-к», від 19.10.2009 року №465-к «Про доповнення наказу Мінпраці від 15.08.2008 року №471-к».

Поновити ОСОБА_1 на посаді директора Спеціалізованого санаторію ім. М.О. Семашка з 26.05.2008 року.

Стягнути з ОСОБА_4 праці та соціальної політики України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 15318,00 (п'ятнадцять тисяч триста вісімнадцять) гривень 00 копійок. Сума визначена без утримання прибуткового податку і інших обов’язкових платежів.

В задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди – відмовити у повному обсязі.

Допустити негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку за один місяць у розмірі 1587,00 (одна тисяча п’ятсот вісімдесят сім) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_4 праці та соціальної політики України на користь ОСОБА_1 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 7, 50 (сім) гривень 50 копійок та судовий збір у розмірі 153,18 (сто п’ятдесят три) гривні 18 копійок.

Стягнути з ОСОБА_4 праці та соціальної політики України витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 112,50 (сто дванадцять) гривень 50 копійок на розрахунковий рахунок 31218259700002, МФО 824026, ОКПО 34740405 в ГУ Казначейства України в АР Крим; призначення платежу: код 2205000 у місцевий бюджет за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у суді.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду АРК через Київський районний суд м. Сімферополя АРК шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.

Суддя: