Рішення № 8846407, 02.02.2010, Київський районний суд м. Сімферополя

Справа № 2-1912/2010 року

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2010 року м.Сімферополь

Київський районний суд м. Сімферополя АР Крим у складі:

Головуючої судді Кагітіної І.В.,

при секретарі Картавих А.О.,

за участю представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополь цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до підприємства "Трест "Кримспецагробуд - 2" про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

встановив:

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до підприємства «Трест «Кримспецагробуд – 2» про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку заробітної плати при звільненні. Позовні вимоги мотивовані тим, що він 27.02.2002 року був прийнятий на посаду головного інженера до підприємства «Трест «Кримспецагробуд – 2». Відповідно до наказу № 37-к, 01.10.2008р. він звільнився з підприємства за власним бажанням. При звільнені позивачу не було виплачено заробітну плата у розмірі 6 815,43 грн., що є підставою для стягнення у порядку ст. 117 КЗпП середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Середня заробітна плата за місяць роботи позивача, за його розрахунком, складала 1647,30 грн. На підставі наведеного, позивач просив стягнути суму заборгованості по заробітній платі у розмірі 6 815,43 грн. та суму, що підлягає сплаті у зв’язку із затримкою виплати заробітної плати у розмірі 1647грн.

Ухвалою від 02 лютого 2010 року провадження по справі в частині вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі у розмірі 6815,43 грн. - закрито.

Під час розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги щодо суми, яка підлягає сплаті у зв’язку із затримкою виплати заробітної плати, та з урахуванням положень ст.117 КЗпП остаточно просив стягнути за період з 01.10.2008 року (час звільнення) по 14.09.2009 року (час прийняття на роботу до Міністерства будівельної політики та архітектури АР Крим) 55 930 грн. (а.с.53-54).

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі з вищенаведених підстав.

Представник відповідача у судовому засіданні зазначив, що наявність заборгованості зі сплати заробітної плати підприємство визнає. Проте, позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку заробітної плати не підлягає задоволенню. Положення ст. 116 КЗпП України не може бути застосовано, у зв’язку з тим, що на день звільнення ОСОБА_3 вже не працював, про що свідчить табель обліку робочого часу за жовтень 2008 року. Розрахунок повинен бути здійснений після пред’явлення вимоги, якої ОСОБА_3 не було роботодавцеві заявлено. Крім того, просив прийняти до уваги, що позивачем пропущений трьохмісячний строк звернення до суду з вимоги про стягнення сум за затримку розрахунку при звільненні.

Суд, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, з’ясував наступні обставини по справі.

Судовим розглядом встановлено, що 27.02.2002 року ОСОБА_3 прийнятий на посаду головного інженеру до підприємства «Трест «Кримспецагробуд–2», наказом №37-к від 01.10.2008 року звільнений за власним бажанням за ст. 36 КЗпП України, що підтверджено трудовою книжкою (а.с. 5, звор.) .

При звільненні ОСОБА_3 не було сплачено заробітну палату у розмірі 6815,43 грн., що визнано сторонами.

Згідно вимог ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

У разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, що відповідає ч. 1 ст.117 КЗпП України.

З огляду на те, що на цей час, між сторонами відсутній спір про розмір суми, належної звільненому ОСОБА_3, яка не сплачена, суд приходить до висновку, що у нього виникло право на стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у порядку ч. 1 ст. 117 КЗпП України.

При цьому, стягнення зазначеного середнього заробітку за період з 01.10.2008 року до15.09.2009 року (час прийняття позивача на роботу до Міністерства будівельної політики та архітектури АР Крим) без фактичного розрахунку по заборгованості по заробітній платі не суперечить нормам трудового законодавства та захищає порушене право позивача.

Разом з тим, суд не погоджується з наданим позивачем розрахунком суми, яка підлягає стягненню.

Зі змісту п.21 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» №13 від 24.12.1999р. убачається, що при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100 (з наступними змінами і доповненнями). Цей нормативний акт не застосовується лише тоді, коли середня заробітна плата визначається для відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, та призначення пенсії.

Згідно з п.п.2,8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 8 лютого 1995 року №100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, проводиться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число робочих днів (годин), а у випадках передбачених законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Середньоденний заробіток позивача за серпень - вересень 2009 року складає 131,98 грн., що підтверджено розрахунком, наданим підприємством «Трест «Кримспецагробуд–2» та не спростовано позивачем. Вимушений прогул з урахуванням меж заявлених позовних вимог складає з 01.10.2008 року по 14.09.2009 року (239 дня). Середня заробітна плата за вимушений прогул складає 31543,22 грн. (239 х 131,98), яка і підлягає стягненню на користь позивача.

Відповідно до п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» №13 від 24.12.1999р., оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця, суд визначає суму без утримання податку й інших обов’язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Посилання представника відповідача на те, що на день звільнення ОСОБА_3 не працював, з вимогами про розрахунок не звертався, що унеможливлює застосування ст. 116 КЗпП України та ст. 117 КЗпП України, суд не приймає до уваги.

Так, дійсно відповідно у табелі робочого часу за жовтень 2008 року даних про роботу ОСОБА_3 не міститься (а.с.62).

Проте, відповідно до журналу видачі трудових книжок, ОСОБА_3 її отримав 01.10.2008 року. За записом у трудовій книжці його звільнено з посади 01.10.2008 року (а.с.5, звор.).

Згідно п. 2.26 Інструкції про прядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1999 року №58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 року за №110, запис про звільнення у трудовій книжці працівника проводиться з додержанням правил, а саме: у графі 2 ставиться дата звільнення. Днем звільнення вважається останній день роботи.

Будь-яких внесень неточностей або неправильностей зазначеного запису у трудовій книжці не міститься, відповідного наказу про зміну дати звільнення на підприємстві не видавалося.

Крім того, суд вважає, що само по собі звернення до суду свідчить про пред’явлення ОСОБА_3 вимоги, що зобов’язувало роботодавця провести з ним відповідні виплати.

Таким чином, суд приходить до висновку, що до відповідача може бути застосована відповідальність, передбачена ст. 117 КЗпП України. Зазначений висновок також підтверджується п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» №13 від 24.12.1999р про те, що, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності

Доказів відсутності вини відповідачем суду не надано, не повідомлено джерело їх існування. Само по собі порушення процедури банкрутства, про це не свідчить, оскільки вона була введена ухвалою Господарського суду АР Крим тільки 25.05.2009р., тобто майже через 7 місяців після звільнення позивача.

Судом при розгляді справи надано оцінку заперечення відповідача щодо пропуску позивачем строку на звернення до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення – в місячний строк з дня вручення копії накази про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Згідно положень п. 35 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» №13 від 24.12.1999р., непроведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.

Виплата заробітної плати ОСОБА_3 не здійснена і до цього часу, що сторонами не спростовується та вказує на дотримання позивачем строку звернення до суду.

На підставі ст.88 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню у дохід держави у розмірах пропорційних задоволеним вимогам судові витрати: судовий збір – 315,43 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи – 20,87грн. З позивача підлягає стягненню у дохід держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи – 16,13 грн.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.367 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більш ніж за один місяць.

На підставі ст.ст. 116, 117, ч. 1 ст. 233 КЗпП України, керуючись статями 10, 11, 60, 88, 209, 212-215, 218, 367 ЦПК України, п.п.2,8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100, п. 2.26 Інструкції про прядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1999 року №58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 року за №110 , п. п. 6, 20, 35 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» №13 від 24.12.1999р. , суд, -

вирішив:

Позов ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Стягнути з підприємства «Трест «Кримспецагробуд–2» на користь ОСОБА_3 суму, що підлягає сплаті у зв’язку із затримкою розрахунку при звільненні, у розмірі 31 543,22 (тридцять одна тисяча п’ятсот сорок три) гривні 22 копійки. Сума визначена без утримання прибуткового податку і інших обов’язкових платежів.

В задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити у повному обсязі.

Стягнути з підприємства «Трест «Кримспецагробуд–2» на користь держави судовий збір у розмірі 315,43 (триста п’ятнадцять) гривень 43 копійки.

Стягнути з підприємства «Трест «Кримспецагробуд–2» витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 20,87 (двадцять) гривень 87 копійок на розрахунковий рахунок 31218259700002, МФО 824026, ОКПО 34740405 в ГУ Казначейства України в АР Крим; призначення платежу: код 2205000 у місцевий бюджет за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у суді.

Стягнути з ОСОБА_3 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 16 (шістнадцять) гривень 13 копійок на розрахунковий рахунок 31218259700002, МФО 824026, ОКПО 34740405 в ГУ Казначейства України в АР Крим; призначення платежу: код 2205000 у місцевий бюджет за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у суді.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення середнього заробітку за один місяць у розмірі 3035,54 (три тисячі тридцять п’ять) гривень 54 копійок.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Київський районний суд м. Сімферополя АРК шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.

Суддя: