Рішення № 88440211, 04.02.2020, Біловодський районний суд Луганської області

Справа № 2-824/2011

Провадження №2-в/408/4/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2020 року смт. Біловодськ

Біловодський районний суд Луганської області у складі:

головуючого - судді Кускової Т.В.

секретаря Сіпаковій Л.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Біловодськ питання про відновлення втраченого судового провадження № 22ц/782/3848/13 в частині відновлення повного тексту винесеного судового рішення апеляційного суду Луганської області від 28 жовтня 2013 року по цивільній справі № 2-824/2011 за позовом Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором поруки, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач Публічне акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» (далі – ПАТ «ПУМБ») в особі уповноваженого представника Пашкової Н.В., звернувся до суду з заявою про відновлення втраченого судового провадження.

Звертаючись до суду заявник зазначив, що рішенням Станично-Луганського районного суду Луганської області від 12 листопада 2012 року по цивільній справі № 2-824/2011 в задоволенні позову ПАТ «ПУМБ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач ПАТ «ПУМБ» подало апеляційну скаргу до апеляційного суду Луганської області.

Рішенням колегії суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області від 28 жовтня 2013 року було задоволено скаргу ПАТ «ПУМБ» по справі № 2-824/2011, рішення Станично-Луганського районного суду Луганської області від 12 листопада 2012 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким уточнені позовні вимоги ПАТ «ПУМБ» задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 як з поручителя за договором поруки № 17.08/ПОР від 18 червня 2008 року заборгованість за кредитним договором № 17 від 18 червня 2008 року, укладеним між ПАТ «ПУМБ» та малим приватним підприємством «Сплав-плюс» з додатковими угодами до нього, в розмірі 676681, 67 доларів США, що еквівалентно 5 398 904,71 грн., та пеню за порушення строків повернення основної суми та сплати відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 794 896,53 грн., а також судові витрати в розмірі 1820 грн.

На виконання рішення від 28 жовтня 2013 року по справі № 2-824/2011, апеляційним судом Луганської області було видано виконавчий лист № 2-824/2011 від 07 лютого 2014 року, який уповноваженим представником ПАТ «ПУМБ» 10 лютого 2014 року був поданий до відділу примусового виконання рішень управління державної служби Головного територіального управління у Луганський області для примусового виконання.

Заявник зазначає, що листом від 02 листопада 2017 року відділ примусового виконання рішень управління державної служби Головного територіального управління у Луганський області повідомив, що після надходження вказаного виконавчого листа постановою державного виконавця від 12 лютого 2014 року було відкрито виконавче провадження № 42095875, однак іншої інформації стосовно вказаного виконавчого провадження немає у зв`язку із тим, що всі виконавчі провадження, які перебували на виконанні у відділі, залишені в м.Луганськ на тимчасово непідконтрольній органам державної влади України території, тобто вважаються втраченими.

Отже, заявник просить відновити втрачене судове провадження № 22ц/782/3848/13 в частині відновлення повного тексту винесеного судового рішення апеляційного суду Луганської області від 28 жовтня 2013 року по цивільній справі № 2-824/2011 за позовом ПАТ «ПУМБ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором поруки, що необхідно для вирішення питання щодо видачі дубліката виконавчого листа для подання його до органів державної виконавчої служби.

Ухвалою Біловодського районного суду Луганської області від 25 липня 2018 року судом було прийнято свого провадження цивільну справу про відновлення втраченого судового провадження у цивільній справі № 2-824/2011 за позовом ПАТ «ПУМБ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором поруки.

У судове засідання заявник та його представник не прибули, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи. До суду надали клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, суд не має можливості надіслати засобами поштового зв`язку на його адресу до м. Луганськ судові виклики, оскільки згідно листа від 06.2016 року № 511 Українське державне підприємство поштового зв`язку «Укрпошта», відповідно до Указу Президента України від 14 листопада 2014 року № 875/2014 «Про рішення ради національної безпеки і оборони України від 04 листопада 2014 року «Про невідкладні заходи щодо стабілізації соціально-економічної ситуації в Донецькій та Луганській областях», розпорядження Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року №1085-р. «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення», УДППЗ «Укрпошта» не здійснює пересилання пошти, зокрема до м.Луганськ.

Суд, перевіривши заяву та додані до неї матеріали, приходить до наступного.

З копії листа від 02 листопада 2017 року № 5301, отриманого у відповідь на запит ПАТ «ПУМБ» від 19 жовтня 2017 року № КНО-61.1.4/57, встановлено, що відділом примусового виконання рішень управління державної служби Головного територіального управління у Луганський області що після надходження вказаного виконавчого листа постановою державного виконавця від 12 лютого 2014 року було відкрито виконавче провадження № 42095875, 23 березня 2014 року було винесено постанову про арешт боржника та оголошення заборони на його відчуження. Інша інформація стосовно вказаного виконавчого провадження відсутня у зв`язку із тим, що всі виконавчі провадження, які перебували на виконанні у відділі, залишені за адресою: АДРЕСА_1 , на тимчасово непідконтрольній органам державної влади України території, тобто вважаються втраченими.

Відповідно до ст. 488 ЦПК України відновлення втраченого повністю або частково судового провадження в цивільній справі, закінченій ухваленням рішення або у якій провадження закрито, проводиться у порядку, встановленому цим Кодексом.

Як передбачено ст. 489 ЦПК України втрачене судове провадження у цивільній справі може бути відновлене за заявою учасника справи або за ініціативою суду.

Заява про відновлення втраченого судового провадження подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції (ст. 490 ЦПК України).

Згідно розпорядження Вищого спеціалізованого суду України від 02.09.2014 року №2710/38-14 «Про визначення територіальної підсудності справ», до територіальної підсудності Біловодського районного суду Луганської області відносяться справи, підсудні Станично-Луганському районному суду Луганської області.

Згідно ч.ч. 1,2 ст. 493 ЦПК України, при розгляді заяви про відновлення втраченого судового провадження суд бере до уваги: частину справи, яка збереглася (окремі томи, жетони, матеріали з архіву суду тощо); документи, надіслані (видані) судом учасникам судового процесу та іншим особам до втрати справи, копії таких документів; матеріали виконавчого провадження, якщо воно здійснювалося за результатами розгляду справи; будь-які інші документи і матеріали, подані учасниками судового процесу, за умови, що такі документи і матеріали є достатніми для відновлення справи; відомості з Єдиного державного реєстру судових рішень; дані, що містяться в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі; будь-які інші відомості, документи тощо, отримані у законний спосіб з інших офіційних джерел. Суд може допитати як свідків осіб, які були присутніми під час вчинення процесуальних дій, учасників справи (їх представників), а в необхідних випадках - осіб, які входили до складу суду, що розглядав справу, з якої втрачено провадження, а також осіб, які виконували судове рішення, та вчиняти інші процесуальні дії, передбачені цим Кодексом, з метою відновлення втраченого судового провадження.

Таким чином, суд має вживати всіх можливих заходів для витребування необхідних документів, матеріалів, допиту свідків тощо, навіть за відсутності відповідних клопотань заявника. Це також випливає з висновків ВССУ у справі № 6-51905св12, де в ухвалі від 12 червня 2013 року зазначено, що для вирішення питання про відновлення провадження суддя повинен був вжити всіх заходів для витребування інших (крім тих, які були подані заявником) необхідних документів, у тому числі витребування документів із справ, які були виділені в окреме провадження.

Перевіркою, проведеною Біловодським районним судом Луганської області було встановлено, що у Єдиному державному реєстрі судових рішень (повний доступ щодо рішень апеляційного суду Луганської області було відкрито), наявний повний текст рішення колегії суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області від 28 жовтня 2013 року, провадження № 22ц/782/3848/13, яким було задоволено скаргу ПАТ «ПУМБ» по справі № 2-824/2011, рішення Станично-Луганського районного суду Луганської області від 12 листопада 2012 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким уточнені позовні вимоги ПАТ «ПУМБ» задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 як з поручителя за договором поруки № 17.08/ПОР від 18 червня 2008 року заборгованість за кредитним договором № 17 від 18 червня 2008 року, укладеним між ПАТ «ПУМБ» та малим приватним підприємством «Сплав-плюс» з додатковими угодами до нього, в розмірі 676681, 67 доларів США, що еквівалентно 5 398 904,71 грн., та пеню за порушення строків повернення основної суми та сплати відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 794 896,53 грн., а також судові витрати в розмірі 1820 грн.

Стаття 494 ЦПК України передбачає, що на підставі зібраних і перевірених матеріалів суд постановляє ухвалу про відновлення втраченого судового провадження повністю або в частині, яку, на його думку, необхідно відновити.

Відновлення втраченого судового провадження необхідно для вирішення питання щодо видачі дубліката виконавчого листа для подання його до органів державної виконавчої служби.

За таких обставин, суд вважає можливим відновити втрачене судове провадження, а саме в частині відновлення повного тексту винесеного судового рішення апеляційного суду Луганської області від 28 жовтня 2013 року по цивільній справі № 2-824/2011.

На підставі викладеного та керуючись ст. 488-490, 493-494 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Відновити втрачене судове провадження № 22ц/782/3848/13 в частині відновлення повного тексту винесеного судового рішення Апеляційного суду Луганської області від 28 жовтня 2013 року по цивільній справі № 2-824/2011 за позовом Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором поруки:

Справа № 2-824/2011

Провадження № 22ц/782/3848/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2013 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області у складі:

Головуючого – Сергєєвої С.В.

Суддів: Кострицького В.В., Стахової Н.В.,

при секретарі: Щуровій О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луганську апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» на рішення Станично-Луганського районного суду Луганської області від 12 листопада 2012 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог з боку відповідача – Мале приватне підприємство «Сплав-Плюс» про стягнення заборгованості за договором поруки,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Станично-Луганського районного суду Луганської області від 12 листопада 2012 року у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог з боку відповідача – Мале приватне підприємство «Сплав-плюс», про стягнення заборгованості за договором поруки відмовлено за необгрунтованістю.

ПАТ «Перший український міжнародний банк» не погодилось із таким рішенням суду, звернулось з апеляційною скаргою на зазначене рішення, оскільки вважає його необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального права, просило скасувати рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі..

Судова колегія, заслухавши доповідь судді та пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає її такою, що підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення по справі про задоволення позовних вимог у повному обсязі, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених такими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

В ст. 303 ЦПК України зазначено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Однак рішення суду першої інстанції зазначеним вище вимогам законодавства не відповідає, оскільки судом не в повному обсязі встановлено обставини, що мають значення для справи, здійснені висновки, які не відповідають дійсним обставинам по справі. а також неправильно застосовані норми матеріального права та порушені норми права процесуального, в тому числі і щодо дослідження та оцінки доказів по справі у відповідності до вимог ст.. 212 ЦПК України.

Так судом першої інстанції відповідно до матеріалів справи встановлено, що між сторонами в особі ПАТ «ПУМБ» та МПП «Сплав-Плюс» був укладений кредитний договір №17.08 від 18.06.2008 р. з додатковими угодами №1 від 17.06.2009 р. та №2 від 10.07.2009 р.

З метою забезпечення виконання зобов`язання відповідачем перед позивачем за кредитним договором між позивачем та фізичною особою - ОСОБА_1 був укладений договір поруки №17.08/ПОР від 18.06.2008 р. з додатковими угодами №1 від 17.06.2009 р. та №2 від 10.07.2009 р., однак через порушення відповідачем ОСОБА_1 вимог договору поруки та невиконання ним зобов`язань основного боржника за кредитним договором, який було забезпечено вказаною порукою станом на 23.05.2011 року, позивач вимушений був звернутися до суду з даним позовом та вимагати в судовому порядку стягнути з останнього як з поручителя, на його користь 676 681,67 доларів США, що складає 5 398 904,71 грн. – заборгованість за кредитним договором між позивачем та третьою особою по справі МПП «Сплав-Плюс», сплату якої в добровільному порядку основний боржник не здійснює та своїх зобов`язань за вказаним договором не виконує.

Письмова вимога № 1951 від 05.11.2009 р. про виконанням відповідачем як поручителем, зобов`язань основного боржника, направлялася позивачем 06.11.2009 р. на його адресу: АДРЕСА_2 .

При цьому судом також встановлено, що відповідач ОСОБА_1 на день укладення з позивачем кредитного договору і договору поруки від 18.06.2008 р. був зареєстрований і проживав за адресою: АДРЕСА_2 , на день укладення додаткових угод № 1 від 17.06.2009 р. та № 2 від 10.07.2009 року, був зареєстрований і проживав за адресою: АДРЕСА_3 . Однак письмова вимога Банку про виконання зобов`язань відповідачеві була направлена за старою, попередньою адресою, а саме: АДРЕСА_2 , та відомості про те, що ОСОБА_1 таку вимогу отримав, у справі відсутні, позивач належних доказів вказаному до суду не надав.

Крім того судом також було встановлено, що відповідно до ухвали господарського суду Луганської області від 31.08.2012 р. №20/92Б боржник за вказаним кредитним договором МПП «Сплав-плюс» ліквідовано як юридичну особу, та скасований мораторій на задоволення вимог кредиторів, у зв”язку з чим судом було здійснено висновок про припинення кредитного зобов”язання МПП „Сплав-Плюс” через його ліквідацію як юридичної особи, а відповідно - і про припинення поруки, як зобов”язання по забезпеченню виконання припиненого таким чином вищенаведеного кредитного договору.

Таким чином відмовляючи у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк», спираючись на вказані обставини по справі та посилаючись на положення норм Цивільного кодексу України, що регулюють правовідносини щодо кредитного зобов”язання та поруки в забезпечення вказаного зобов”язання, а також на положення ЗУ «Про іпотеку» суд виходив з того, що в укладених між сторонами по справі договорах не було відображено місце реєстрації та проживання відповідача ОСОБА_1 , у зв`язку з чим на думку суду письмова вимога позивача відповідачеві належним чином вручена не була, за дійсною адресою проживання та реєстрації відповідач вказаної вимоги не отримував, позивачем порушено порядок позасудового повідомлення поручителя про невиконання основним боржником своїх зобов”язань та пред”явлення вимоги про виконання поручителем вказаних зобов”язань у відповідності до договору поруки, тобто порушено передбачений законом порядок пред`явлення позову до поручителя, що є підставою для відмови у задоволенні таких вимог.

Однак із вказаними висновками судова колегія погодитися не може з огляду на наступне.

Дійсно відповідно до матеріалів справи відповідач ОСОБА_1 на день укладення з позивачем договору поруки був зареєстрований і проживав за адресою: АДРЕСА_4 , а на день укладення додаткових угод до договору поруки він проживав за адресою: АДРЕСА_3 .

При цьому вимога про виконання зобов`язань за договором поруки направлялася позивачем на попередню адресу: АДРЕСА_2 , на думку колегії суддів цілком правомірно, оскільки сторони у договорі поруки (пункт 7.3. договору) встановили, що будь-які повідомлення, що направляються сторонами одна одній у зв`язку з договором поруки, повинні бути викладені в письмовій формі та будуть вважатися поданими належним чином, якщо вони відправлені рекомендованим листом або доставлені особисто на адресу сторін. Сторона вважається такою, що знала про зміну адреси іншої сторони, виключно у разі укладання сторонами відповідної додаткової угоди до договору поруки.

Крім того, пунктом 3.4. договору поруки встановлено, що поручитель зобов`язується своєчасно повідомляти кредитора письмово про зміну свого місцезнаходження (проживання). На день укладення договору поруки відповідач був зареєстрований і проживав за адресою: АДРЕСА_4 . Жодної додаткової угоди до договору поруки про зміну адреси відповідача між сторонами не укладалось, відповідач ніяким іншим чином не повідомляв позивача про зміну адреси.

Таким чином на підставі наведеного, а також враховуючи те, що вищенаведена адреса хоча і не була вказана у договорі поруки, однак була відома позивачеві у зв”язку з наданням відповідачем при укладанні договору копії паспорту з вказівкою місця його реєстрації, висновки суду щодо неналежного повідомлення відповідача про обов”язок виконувати свої зобов”язання за договором є безпідставними.

Крім того слід також зазначити, що положення правових норм, які регулюють правовідносини поруки, не містять посилання на обов”язкове попереднє повідомлення боржника чи поручителя про необхідність виконати зобов”язання як за основаним договором, так і за договором поруки, укладеним в його забезпечення, в тому числі і до звернення із відповідними позовними вимогами до суду. Форма та зміст такого повідомлення також не передбачено і умовами договору поруки, укладеного між сторонами. Тобто неотримання поручителем такої попередньої вимоги від Банку не є підставою для визнання поруки припиненою, а також підставою для відмови у задоволенні таких вимог в судовому порядку, і не носить в даному випадку такого вирішального значення як при забезпеченні виконання зобов”язання таким видом забезпечення як застава (іпотека).

Судом же помилково до зазначених спірних правовідносин було застосовано норми ЗУ „Про іпотеку”, оскільки за своєю правовою природою порука та застава, різновидом якої є іпотека, є різними видами забезпечення виконання зобов”язання, які регулюються різними правовими нормами, і дія положень ст..ст. 33, 35 ЗУ „Про іпотеку” на відносини щодо поруки не розповсюджується. Тобто судом першої інстанції було застосовано норми матеріального права, які не підлягають застосуванню в даному випадку.

Крім того суд першої інстанції також на думку колегії суддів дійшов необгрутованого висновку про припинення поруки відповідача у зв`язку з ліквідацією основного боржника - МПП «Сплав-плюс» на підставі ухвали господарського суду Луганської області від 31.08.2012 року у справі № 20/926, оскільки з матеріалів справи, а також з матеріалів, доданих до апеляційної скарги позивачем, вбачається, що постановою Донецького апеляційного господарського суду від 20.11.2012 року зазначену ухвалу господарського суду Луганської області за апеляційною скаргою Банку було скасовано, справа передана на новий розгляд до господарського суду Луганської області і на час перегляду даної справи в апеляційному порядку її розгляд не завершено. Таким чином на теперішній час МПП «Сплав-плюс» не є ліквідованим, у зв`язку з чим відсутні підстави для припинення поруки відповідно до положень ст.. 559 ЦК України, як було зазначено судом першої інстанції.

На зазначені обставини суд першої інстанції належної уваги не звернув, хоча про оскарження вказаної ухвали господарського суду про ліквідацію МПП «Сплав-плюс» ПАТ «ПУМБ» повідомляло суд належним чином.

Таким чином, висновки суду першої інстанції щодо ліквідації боржника МПП «Сплав-Плюс» та припинення зобов`язань за кредитним договором і договором поруки, рівно як і наявність підстав для відмови у задоволенні позову у відповідності до положень ЗУ „Про іпотеку”, є передчасними і такими що не відповідають фактичним обставинам справи, а отже оскаржуване рішення підлягає скасуванню на підставі ч. 1 ст. 309 ЦПК з ухваленням нового рішення про задоволення позову у повному обсязі як доведеного та обґрунтованого та не спростованого запереченнями відповідача ОСОБА_1 .

Керуючись ст.ст. ст.ст. 307, 309, 314, 316 ЦПК України судова колегія,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» задовольнити

Рішення Станично-Луганського районного суду Луганської області від 12 листопада 2012 року скасувати

Ухвалити нове рішення, яким уточнені позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 як з поручителя за договором поруки № 17.08/ПОР від 18.06.2008 року (паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Жовтневим РВ УМВС України в Луганській області 08.09.1997 року, ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) заборгованість за кредитним договором № 17 від 18.06.2008 року, укладеним між ПАТ «Перший український міжнародний банк» та малим приватним підприємством «Сплав-плюс» з додатковими угодами до нього, в розмірі 676681, 67 доларів США, що еквівалентно 5 398 904,71 грн., та пеню за порушення строків повернення основної суми та сплати відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 794 896,53 грн., а також судові витрати в розмірі 1820 грн.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили негайно, може бути оскаржена до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді:

Апеляційну скаргу на ухвалу суду може бути подано протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Суддя Т.В.Кускова