Рішення № 88419587, 24.03.2020, Південноукраїнський міський суд Миколаївської області (до 25.04.2025 - Южноукраїнський міський суд Миколаївської області)

Справа № 486/1679/19

Провадження № 2/486/102/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2020 року м.Южноукраїнськ

Южноукраїнський міський суд Миколаївської області

у складі: головуючого судді Далматової Г.А.,

при секретарях Деменко К.Л., Коршак О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Южноукраїнську Миколаївської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Правекс-Банк», акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Южноукраїнський міський відділ державної виконавчої служби Південного межрегіонального управління юстиції (м.Одеса), Южноукраїнська державна нотаріальна контора Південного межрегіонального управління юстиції (м.Одеса), про скасування арешту майна,

ВСТАНОВИВ:

30 вересня 2019 року позивач ОСОБА_1 звернулась з позовом до акціонерного товариства «Правекс-Банк» (далі -АТ«Правекс-Банк»), акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк»), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Южноукраїнський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області (актуальна назва - Южноукраїнський міський відділ державної виконавчої служби Південного межрегіонального управління юстиції (м.Одеса)), Южноукраїнська державна нотаріальна контора (актуальна назва - Южноукраїнська державна нотаріальна контора Південного межрегіонального управління юстиції (м.Одеса)) про скасування арешту майна - квартири АДРЕСА_1 .

Позов мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її син ОСОБА_2 . Після його смерті відкрилася спадщина, яка складалася із 1/5 частки квартири АДРЕСА_1 . Позивач як спадкоємець першої черги за законом звернулася до нотаріальної контори з метою оформлення спадщини, але нотаріус відмовив їй у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно внесена інформація про арешт квартири на підставі постанови Южноукраїнського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області. Відділ ДВС надав інформацію про перебування на виконанні двох виконавчих листів про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості по кредиту на користь АТ «Правекс-Банк» №6-4295 від 04.12.2007 року, АТ КБ «ПриватБанк» №2-37 від 14.01.2009 року. З метою виконання рішень суду державним виконавцем було накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження від 26 травня 2008 року №7254924 та від 27 лютого 2010 року №9567773, а саме, на квартиру АДРЕСА_1 . 30 червня 2010 року по виконавчому листу 2-37 та 26 квітня 2010 року по виконавчому листу №6-4295, винесені постанови про повернення виконавчого документа стягувачу.

Посилаючись на те, що документи виконавчих проваджень знищені у зв`язку зі спливом часу, державний виконавець відмовив у скасуванні арешту, обтяження порушує право власності позивача, а також можливість реалізації свого права на спадщину, позивач просила зняти арешт, накладений на квартиру АДРЕСА_1 постановою №7254924 від 26.05.2008 року та постановою №9567773 від 27 лютого 2010 року, виданими ВДВС Южноукраїнського міського управління юстиції.

В судовому засіданні 13 лютого 2020 року позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала у повному обсязі.

Представник позивача також підтримав позовні вимоги, пояснив, що у відділі ДВС перебувало два виконавчих провадження, з метою виконання рішень суду державним виконавцем було накладено арешт на майно боржника. В подальшому номера виконавчих проваджень було змінено.

Представник Южноукраїнського міського відділу державної виконавчої служби Південного межрегіонального управління юстиції (м.Одеса) Черненко Г.О. в судовому засіданні 11 березня 2020 року пояснила, що номери виконавчих проваджень були змінені, тому не співпадають із даними, вказаними нотаріусом. Державний виконавець зняти арешт з майна не може, оскільки на час повернення виконавчого документу, Закон України «Про виконавче провадження» не передбачав скасування арешту при поверненні виконавчого документу.

Згідно раніше поданого відзиву зазначає, що при поверненні виконавчого документа стягувачу у державного виконавця були відсутні законні підстави для скасування арешту.

Представник третьої особи Южноукраїнської державної нотаріальної контори Південного межрегіонального управління юстиції (м.Одеса) в судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутності та підтримання вимог позивача.

Дослідивши надані докази в межах заявлених позовних вимог та заперечень, заслухавши учасників судового процесу, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 /а.с.10/. Після його смерті відкрилася спадщина, яка складається з частки у спільній сумісній власності - квартирі АДРЕСА_1 /а.с.17/. Позивач є спадкоємцем першої черги за законом /а.с.9/, проте при зверненні до нотаріальної контори їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки на квартиру накладений арешт постановою ВДВС Южноукраїнського МУЮ №7254924 від 26.05.2008 року та постановою ВДВС Южноукраїнського МУЮ №9567773 від 27 лютого 2010 року /а.с.16/.

Згідно виписки з бази ВП-спецпідрозділ Автоматизованої системи виконавчих проваджень відносно Лобойко В.М. 10.04.2008 року було відкрито виконавче провадження на підставі виконавчого листа №6-4295, виданого 04.12.2007 року Печерським районним судом м.Києва. Також 26.02.2009 року було відкрито виконавче провадження на підставі виконавчого листа №2-37, виданого 14.01.2009 року Южноукраїнським міським судом Миколаївської області.

Зазначені виконавчі листи, як вбачається із відповіді Южноукраїнського міського ВДВС ГТУЮ у Миколаївській області від 18.09.2019 року, повернуті стягувачам, про що винесені відповідні постанови /а.с.12/. Згідно даних ВП-спецпідрозділ Автоматизованої системи виконавчих проваджень підставою повернення виконавчих документів стягувачам було встановлення не проживання боржника за адресою, вказаною у виконавчому документі та відсутність майна /а.с.14-15/.

Листом від 18.09.2018 року представнику ОСОБА_1 було повідомлено про відсутність у державного виконавця правових підстав для зняття обтяжень.

Відповідно до частини першої статті 38 Закону України «Про виконавче провадження», яка регламентує наслідки завершення виконавчого провадження (в редакції, чинній на дату винесення державним виконавцем постанови про повернення виконавчого документа стягувачу у 2009 році), у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, повернення виконавчого документу стягувачу на підставі ст.40 цього Закону, повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Таким чином, у випадку повернення виконавчого документа стягувачу з підстав відсутності майна у боржника або неможливості встановити місцезнаходження боржника (п.2, п.5 ч.1 ст.40 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, чинній на момент завершення виконавчого провадження) арешт майна не скасовується, стягувач не позбавлений можливості повторно звернути виконавчий документ до виконання.

Велика Палата Верховного Суду постановою від 22.08.2018 року №658/715/16-ц роз`яснила питання щодо належного способу захисту майнових прав на стадії виконання судового рішення. Так, у порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби. Спори, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статей 15, 16 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства. У разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У позовній заяві позивач посилається на те, що арешт майна порушує та обмежує її право власності.

Стаття 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості (пункт 3 частини першої). Кожна сторона, у відповідності до ч.1 ст.81 ЦПК України, повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно постанови державного нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії на квартиру накладений арешт постановою ВДВС Южноукраїнського МУЮ №7254924 від 26.05.2008 року та постановою ВДВС Южноукраїнського МУЮ №9567773 від 27 лютого 2010 року. Позивач посилається на дані, отримані від відділу ДВС і вважає, що вказані постанови були винесені в рамках здійснення виконавчого провадження на підставі виконавчого листа №6-4295, виданого 04.12.2007 року Печерським районним судом м.Києва (стягувач АТ «Правекс-Банк») та на підставі виконавчого листа №2-37, виданого 14.01.2009 року Южноукраїнським міським судом Миколаївської області (стягувач - АТ КБ «ПриватБанк»). Проте згідно даних ВП-спецпідрозділ Автоматизованої системи виконавчих проваджень у виконавчому провадженні на підставі виконавчого листа №6-4295, виданого 04.12.2007 року Печерським районним судом м.Києва, арешт на майно не накладався, оскільки вартість частки у спільній сумісній власності значно перевищує суму боргу, виконавчий документ був повернутий стягувачу без виконання 26.04.2010 року. А у виконавчому провадженні на підставі виконавчого листа №2-37, виданого 14.01.2009 року, арешт на квартиру був накладений 29.07.2009 року, що не відповідає даним, викладеним нотаріусом, навіть з урахуванням зміни номерів виконавчих проваджень.

Разом з тим, представник відповідача АТ КБ «ПриватБанк» в обґрунтування письмових пояснень щодо відмови у задоволенні позову надав суду копію постанови про закінчення виконавчого провадження від 29.10.2019 року, тобто вже після отримання позивачем відмови в оформленні спадщини. З постанови про закінчення виконавчого провадження, винесеної начальником Южноукраїнського міського ВДВС ГТУЮ у Миколаївській області 29.10.2019 року вбачається, що виконавче провадження закінчено у зв`язку зі смертю боржника, чинність арешту майна боржника припинена, інші заходи примусового виконання рішення скасовані /а.с.33/, що свідчить про більшу кількість виконавчих проваджень щодо ОСОБА_2 , ніж зазначає позивач.

Посилання представника позивача на зміну номерів виконавчих проваджень не може бути прийняте до уваги, оскільки представник позивача зазначає номери записів у реєстрі прав власності як нові номери виконавчих проваджень, при цьому не звернувши увагу, що дати постанов про накладення арешту у відповіді нотаріуса 26.05.2008 року та 27.02.2010 року /а.с. 16/ не відповідають даним з виписки по виконавчим провадженням - 29.07.2009 року (одна постанова) та витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно - 29.07.2009 та 21.05.2008 року /а.с.96/.

Таким чином, враховуючи суттєві протиріччя у наданих суду доказах, суд вважає, що позивачем не доведено порушення її права власності накладенням арешту на майно саме через борги спадкодавця, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 263, 264, 265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

ОСОБА_1 в позові до акціонерного товариства «Правекс-Банк», акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Южноукраїнський міський відділ державної виконавчої служби Південного межрегіонального управління юстиції (м.Одеса), Южноукраїнська державна нотаріальна контора Південного межрегіонального управління юстиції (м.Одеса) про скасування арешту майна, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського Апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя Южноукраїнського

міського суду Г.А. Далматова