Ухвала суду № 8841896, 10.09.2009, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2009 р.Справа № 22-а-8673/09

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду в складі :

Головуючого судді Сіренко О.І.

Суддів Спаскіна О.А.

Любчич Л.В.

За участю секретаря Касян В.Ю.

Розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2008 року по справі за позовом прокурора Комінтернівського району м. Харкова в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова до повного товариства «Ломбард Інтергралфінанс і Компанія», ОСОБА_2 Таурікової, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ТОВ «Компанія «Брокер»про визнання недійсними правочинів та господарських зобов'язань і застосування наслідків визнання господарських зобов'язань недійсним, -

В С Т А Н О В И Л А :

27 листопада 2008 року постановою Харківського окружного адміністративного суду провадження у справі в частині позовних вимог про визнання недійсним правочину позики, укладеного між гр.ОСОБА_2 та ПТ «Ломбард «Інтеграпфінанс і Компанія»за договором від 18.04.2005 року № 9 та визнання недійсними господарських зобов'язань на підставі вказаного договору від 18.04.2005 року № 9, визнання недійсним правочину купівлі-продажу цінних паперів, укладеного на підставі договору купівлі-продажу цінних паперів від 11.05.2005 року № 182-К між гр.. ОСОБА_2 та ТОВ «Компанія «Брокер»та визнання недійсними господарських зобов'язань на підставі вказаного договору купівлі-продажу цінних паперів від 11.05.2005 року № 182-К - закрито.

В задоволені позову прокурора Комінтернівського району м. Харкова в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова до ПТ «Ломбард Інтергралфінанс і Компанія», ОСОБА_2 Таурікової, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ТОВ «Компанія «Брокер»про застосування наслідків визнання господарських зобов'язань недійсними відповідно до ч.1 ст. 208 ГК України відмовлено.

На зазначену постанову суду Державною податковою інспекцією у Комінтернівському районі м. Харкова подано апеляційну скаргу, в якій остання просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2008 року та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме:ст.ст. 203, 215, 234 ЦК України, ст.ст. 207, 208 ЦК України, ст.ст. 70, 159 КАС України.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав :

Судом першої інстанції встановлено, що 18.04.2005 р. між ПТ «Ломбард «Інтегралфінанс і Компанія»та гр.ОСОБА_2 було укладено договір позики від 18.04.2005 р. №9 та вчинено правочин позики, відповідно до умов якого ПТ «Ломбард «Інтегралфінанс і Компанія»надає гр. ОСОБА_2 грошові кошти у позику, а гр. ОСОБА_2, відповідно, зобов'язується повернути ПТ «Ломбард «Інтегралфінанс і Компанія»суму позики та виплатити відсотки за користування запозиченими коштами у розмірі 2-х відсотків річних.

Відповідно до договору позики від 18.04.2005 р. №9, ПТ «Ломбард «Інтегралфінанс і Компанія»зобов'язується передати гр. ОСОБА_2 у позику грошові кошти у розмірі 2000000,00грн.

22.04.2005 року гр. ОСОБА_2 видано із каси через повірену особу ОСОБА_3 400000,00грн. (ВКО № 7 від 22.04.05 року), про що зроблена проводка Д-т 3771 - К-т 3772.

27.04.05 через розрахунковий рахунок видано 365000,00 грн. (п/д № 35 від 27.04.05 року), 10.05.05 року - 1005000,00грн. (п/д № 49 від 10.05.05 року), про що в бухгалтерському обліку зроблені проводки Д-т 3771 - К-т 311. Всього гр. ОСОБА_2 за договором позики №9 від 18.04.2005 видано 1 770 000,00грн.

29.04.05 року гр. ОСОБА_2 було повернуто частину позики грошовими коштами через повірену особу Голубєва 0.1. у сумі 572400,00грн., 09.06.05 року у сумі 65000,00грн. (ПКО №26 від 09.06.05 року), 10.06.05 року у сумі 130000,00грн. (ПКО № 29 від 10.06.05 року) та 22.06.05 року у сумі 2900,00 грн. (ПКО № 33 від 22.06.05 року), про що були зроблені проводки Д-т 3772-К-т 3771.

11.05.05 р. між гр. ОСОБА_2 та ТОВ «Компанія "Брокер», яке діяло в інтересах та за рахунок ПТ «Ломбард «Інтегралфінанс і компанія»на підставі договору доручення на операції з цінними паперами від 25.04.2005 р. № 74-К, був укладений договір купівлі-продажу цінних паперів від 11.05.2005 р. №182-К, за яким гр. ОСОБА_2 було продано 1 простий вексель № НОМЕР_1, емітований 29.03.2005 року ПП «Нертус-Ц», номінальною вартістю 1000000,00 грн., договірна вартість складає 999700,00 грн.

25.05.05 р. проведено взаємозалік зустрічних однорідних вимог між ПТ "Ломбард «Інтегралфінанс і компанія» та гр. ОСОБА_2 по договору позики № 9 від 18.04.2005 р. та договору купівлі-продажу цінних паперів № 182-К від 11.05.2005 р. на суму 999700,00гри., про що зроблена проводка Д-т 6852 - К-т 3771.

ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова від Управління боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом ДПА у Харківській області отримана інформація стосовно ПП «Нертус-Ц»(код 33009246), яке мало взаємовідносини з ПТ «Ломбард «Інтегралфінанс і Компанія»(код 33410809).

Згідно листа від 04.12.2007 р. №20425/23-2 ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська вбачається, що провести зустрічну перевірку ПП «Нертус-Ц»не є можливим у зв'язку з тим, що згідно з постановою Господарського суду Луганської області від 07.06.2006р. по справі №9/238 пн-ад визнано недійсним запис про державну реєстрацію та припинено юридичну особу ПП «Нертус-Ц»(код 33009246).

Закриваючи провадження по справі в частині позовних вимог про визнання недійсним правочину позики, укладеного між гр.ОСОБА_2 та ПТ «Ломбард «Інтеграпфінанс і Компанія»за договором від 18.04.2005 року № 9 та визнання недійсними господарських зобов'язань на підставі вказаного договору від 18.04.2005 року № 9, визнання недійсним правочину купівлі-продажу цінних паперів, укладений на підставі договору купівлі-продажу цінних паперів від 11.05.2005 року № 182-К між гр.. ОСОБА_2 та ТОВ «Компанія «Брокер»та визнання недійсними господарських зобов'язань на підставі вказаного договору купівлі-продажу цінних паперів від 11.05.2005 року № 182-К, суд першої інстанції виходив з того, що зазначені вимоги не можуть бути предметом позову.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Згідно з ч. 1 ст. 208 ГК України, якщо господарське зобовязання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін у разі виконання зобовязання обома сторонами в доход держави за рішенням суду стягується все одержане за ними за зобовязання, а в разі виконання зобовязання однією стороною, з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до статті 228 ЦК України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, - нікчемним. Як зазначено у ч. 2 ст. 215 цього Кодексу, визнання судом такого правочину недійсним не вимагається. Тому позови податкових органів про визнання такого правочину (угоди, господарського зобовязання) недійсним судовому розгляду не підлягають.

Відповідно до ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, суд закриває провадження у справі.

За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку про необхідність закриття провадження в частині позовних вимог щодо визнання недійсним правочину позики, укладеного між гр.ОСОБА_2 та ПТ «Ломбард «Інтеграпфінанс і Компанія»за договором від 18.04.2005 року № 9 та визнання недійсними господарських зобов'язань на підставі вказаного договору від 18.04.2005 року № 9, визнання недійсним правочину купівлі-продажу цінних паперів, укладений на підставі договору купівлі-продажу цінних паперів від 11.05.2005 року № 182-К між гр.. ОСОБА_2 та ТОВ «Компанія «Брокер»та визнання недійсними господарських зобов'язань на підставі вказаного договору купівлі-продажу цінних паперів від 11.05.2005 року № 182-К.

Органи державної податкової служби, вказані в абз. 1 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»№ 509 ХІІ від 04.12.1990 р., можуть на підставі п. 11 цієї статті звертатись до судів із позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність.

Висновок суду стосовно нікчемності правочину має бути викладений у мотивувальній, а не в резолютивній частині судового рішення.

За вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, застосовуються санкції, передбачені ч. 1 ст. 208 ГК України. За змістом статті це можливо лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною. Зазначені санкції не можна застосовувати за сам факт несплати податків (зборів, інших обовязкових платежів) однією зі сторін договору, оскільки за таких обставин правопорушенням була б несплата податків, а не вчинення правочину. Для стягнення цих санкцій є необхідною наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування ПДВ у разі його несплати контрагентами до бюджету.

Згідно з ч. 1 ст. 208 ГК України передбачені нею санкції застосовує лише суд.

Дане правило відповідає ст. 41 Конституції України, згідно з якою конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Оскільки зазначені санкції є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то вони належать не до цивільно правових, а до адміністративно господарських санкцій як такі, що відповідають визначенню, наведеному в частині 1 ст. 238 ГК України.

Застосування санкцій судами, встановлених за укладання угод, які завідомо суперечать інтересам держави і суспільства, з 01.01.2004 р. може відбуватись на підставі ст. ст. 207, 208 ГК України в залежності від часу, коли були допущені правопорушення.

Відповідно до п. 5 розділу ІХ «Прикінцевих положень»ГК України положення останнього щодо відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності застосовуються в разі, якщо такі порушення були вчинені після набрання чинності цими положеннями. Положення ГК щодо відповідальності за порушення, зазначені в абзаці 1 того ж пункту, вчинені до набрання чинності відповідними положеннями названого Кодексу стосовно відповідальності учасників господарських відносин, застосовуються в разі, якщо вони помякшують відповідальність за вказані порушення.

Відмовляючи в задоволенні позову в частині застосування наслідків визнання господарських зобов'язань недійсними відповідно до ч.1 ст. 208 ГК України, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущений строк на звернення до суду з зазначеним позовом.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Такі санкції за укладення угоди / вчинення господарського зобов'язання / з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, встановлені статтею 208 Господарського кодексу України.

Згідно частини 1 статті 207 цього Кодексу господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції / спеціальної правосуб'єктності /, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Положення статей 207 та 208 Господарського кодексу України слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з частиною 1 статті 203 та частиною 2 статті 215 ЦК України є нікчемним, тобто недійсним в силу закону, у зв'язку з чим визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Органи державної податкової служби, вказані в абзаці першому статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», можуть на підставі пункту 11 цієї статті звертатись до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність.

Санкції, встановлені частиною І статтею 208 Господарського кодексу України, не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків, зборів / обов'язкових платежів / однією із сторін договору. За таких обставин правопорушенням є несплата податків, а не вчинення правочину. Для застосування таких санкцій необхідною умовою є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення фіктивного правочину з метою отримання права на валові витрати і податковий кредит або удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків.

Оскільки санкції, передбачені вказаною правовою нормою, є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то такі санкції не є цивільно-правовими, а є адміністративно-господарськими як такі, що відповідають визначенню частини 1 статті 238 Господарського кодексу України. З огляду на це, такі санкції можуть застосовуватися лише протягом строків, встановлених статтею 250 цього Кодексу.

При укладенні спірної угоди в серпні 2006 року, позовна заява була подана до суду у січні 2008 року, тобто вимога про застосування санкцій, встановлених статтею 208 ГК України, була заявлена за межами граничного річного строку від вчинення правопорушення, передбаченого статтею 250 цього Кодексу.

За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про правомірність та законність позовних вимог.

З огляду на вищезазначене, постанова суду ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 160, 165, 198, п. 4 ст. 200, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст виготовлено та підписано 15 вересня 2009 року.

Головуючий Сіренко О.І.

Суддів Спаскін О.А.

Любчич Л.В.