Рішення № 88394136, 20.03.2020, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/2094/20

Провадження № 2/947/1889/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.03.2020 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Луняченка В.Л.

при секретарі Нефедової Г.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу ,-

ВСТАНОВИВ:

04.02.2020 року з позовом про стягнення боргу з боргу ОСОБА_2 у розмірі 172 200,00 гривень до суду звернувся ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції в розмірі 95,94 гривень, 3% річних від простроченої суми заборгованості у сумі 438,75 гривень, витрати на професійну правничу допомогу сумою 10000,00 гривень та судові витрати у вигляді судового збору.

Позов мотивований тим, що 15.05.2019 ОСОБА_2 позичив у ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 7000,00 дол. США, що в еквіваленті на день подачі позову становить 172 200,00 гривень ( виходячи з курсу 24,60 грн. за 1 дол.США). на доказ чого ОСОБА_2 склав відповідну розписку, в якій зобов`язався повернути кошти частинами у строк до 01.01.2020 року частинами, при цьому першу частину коштів у розмірі 1000, 00 дол. США, відповідач зобов`язався повернути до 01.07.2019. Позивач виконав свої зобов`язання - надав позичальнику кошти, а відповідач в свою чергу не виконує належним чином взяті на себе зобов`язання з повернення позичених коштів, що в свою чергу стало підставою для звернення до суду з дійсним позовом.

Через автоматизований розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Київського районного суду м.Одеси Луняченку В.О.

Ухвалою судді Київського районного суду м.Одеси від 18.02.2020 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. Ніяких клопотань з боку учасників справи суду не надходили. Заперечень щодо розгляду справи у спрощеному провадженні також не надходило.

З боку відповідача 16.03.2020 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представником відповідача ОСОБА_2 - адвокатом Суменко В.О., що з правовою оцінкою зазначеною у позові, відповідач погоджується, ОСОБА_2 не має заперечень щодо вимог стягнення з нього на користь позивача суми боргу за договором позики у розмірі 172 200,гривень з урахуванням встановленого індексу інфляції в розмірі 95,94 грн. та 3% річних від простроченої суми у розмірі 438,75 грн., однак не погоджується з розміром витрат на правову допомогу, вважає що витрати на правову допомогу розміром 10000,00 грн. є завищеним та підлягає зменшенню.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Так судом встановлено, що 15.05.2019 ОСОБА_2 позичив у ОСОБА_1 грошові котшти у розмірі 7 000,00 дол. США. На підтвердження отримання грошової суми ОСОБА_2 була надана розписка із зобов`язанням повернути зазначену грошову суму частками, не пізніше 01.01.2020, першу частку боргу у розмірі 1000,00 дол. США зобов`язався повернути до 01.07.2020. Розписка підписана Відповідачем.

Дані обставини визнаються сторонами, та не потребують додатковому доказуванню.

Таким чином, з моменту передання Позивачем Відповідачу грошових коштів відповідно до ч. 2 ст. 1046, ч. 2 ст. 1047 Цивільного кодексу України був укладений договір позики, істотні умови якого зафіксовані у розписці, наданій Відповідачем, а саме: визначено особу позикодавця та позичальника, суму грошових коштів, що передаються у позику, встановлено строк повернення грошових коштів та сума, яка підлягає поверненню.

Відносини позики, які виникли між позивачем, як позикодавцем, та Відповідачем, як позичальником, за своєю природою є одностороннім зобов`язанням (правочином), в якому Відповідач, як позичальник, зобов`язаний повернути отриману ним грошову суму в строк, встановлений за домовленістю сторін (зазначений у розписці), а позивач, як позикодавець, має право прийняти виконання зобов`язання або вимагати належного виконання Відповідачем свого обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлене договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного Банку України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

В розписці Відповідач однозначно взяв на себе обов`язок по поверненню отриманої грошової суми у розмірі 7000 дол. США, не пізніше 01.01.2020 року.

Згідно з положенням ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

До теперішнього часу Відповідачем досі не повернуто позичені грошові кошти, у зв`язку з чим, у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість за договором позики (розписка), розрахунок якої становить: 7 000,00 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ станом на дату звернення до суду становить 172 200,00 гривень - загальна заборгованість, 3% річних, які повинен відшкодувати відповідач на користь позивача за прострочення повернення частини позики у розмірі 438,75 грн.

Тобто загальна заборгованість ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 становить 172 638, 75 гривень.

Частиною першою ст. 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики на позичальникові лежить зобов`язання повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові №6-63цс13 від 18 вересня 2013 року.

Зокрема, статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання, які мають особливості.

Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача заборгованість за договором позики від 15.05.2019 року у національній валюті в гривні згідно курсу НБУ, що на день звернення з позовом до суду становить 172 200,00 гривень.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги, що в порушення вищезазначених приписів закону та договору позики, відповідачем - ОСОБА_2 не було повернуто у строк, зазначений у договорі позики від 15.05.2019 року, ОСОБА_1 позику, а саме: грошові кошти у розмірі 7000,00 доларів США, що є істотним порушенням умов договору, внаслідок якого друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з відповідача заборгованості за договором позики у сумі 7000 дол. США, що станом на дату звернення до суду згідно з офіційним курсом НБУ долару США по відношенню до гривні складає 172 200,00 гривень, обґрунтованими та підлягаючими задоволенню.

Що стосується вимог про стягнення інфляційних витрат за порушення строку виконання грошового зобов`язання у розмірі 95,94 грн., то суд вважає дані вимоги такими що не підлягають задоволенню, з оглядом на те, що розмір заборгованості визначений на момент звернення до суду шляхом розрахунку вартості заборгованості у доларах США на гривню, а тому до даної суми не застосовується інфляційні витрати яки можуть розраховуватись лише до грошової заборгованості у гривнях ( саме поняття інфляції національної валюти).

Позивачем зазначено у позові, що при зверненні до суду за захистом порушеного права він поніс судові витрати у вигляді судового збору сумою 1827,35 гривень та витрат на правову допомогу 10000 гривень.

Щодо судових витрат у вигляді сплати судового збору, в матеріалах справи міститься відповідна квитанція від 30.01.2020 на суму 1827,35 грн. №0.0.1599943588.1 , тобто підтверджено понесенні судові витрати у вигляді сплаченого судового збору.

Щодо понесення витрат на правову допомогу суду під час розгляду справи відповідних доказів не надано, хоча про розмір даних витрат було зазначено одночасно із поданням позову.

Тому щодо заявлених вимоги про стягнення з відповідача судових витрат на правову допомогу суд зазначає наступне.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, у відповідності до вимог ч.3 ст. 133 ЦПК , належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

У статті 137 ЦПК визначені витрати на професійну правничу допомогу: 1. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. 2. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною третьою зазначеної статті встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК зазначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволення позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача ( ч.1,2 ст. 141 ЦПК ).

Згідност.141 ЦПК України суд вважає можливим стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 понесені ним та документально підтверджені витрати по сплаті судового збору в сумі 1827,35 грн.

З наданих з боку представника позивача розрахунку витрат на правничу допомогу не вбачається факт понесення цих витрат позивачем, тому судом, питання щодо розподілу понесених позивачем витрат будуть розглянуті, якщо протягом п`яти днів з дня отримання повного рішення суду від позивача буде надано відповідна заява із доказами понесених витрат. У випадку ненадання відповідних доказів заява про відшкодування понесених витрат позивачем буде вважатись залишеним без розгляду.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 525, 526, 530, 1046, 1047, 1049 ЦК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1 ,місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_2 АДРЕСА_2 ) грошові кошти у розмірі сумі 172 638,75 ( сто сімдесят дві тисячі шістсот тридцять вісім) гривень 75 копійок з яких 172 200,00 грн. ( еквівалент 7000,00 дол. США ) основний борг, 438,75 грн. - 3% річних від простроченої суми.

Відмовити у задоволені вимог про стягнення інфляційних витрат.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ІПН НОМЕР_1 ,місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІПН НОМЕР_2 ) понесені судові витрати у вигляді судового збору у сумі 1827,00 гривень.

Надати позивачу строк у п`ять днів з дня отримання копії рішення для надання доказів понесених судових витрат на правничу допомогу у розмірі 10000 грн., роз`яснивши , що у випадку неподання відповідних доказів у зазначений термін дані вимоги будуть залишені без розгляду.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Луняченко В. О.