Вирок № 88382364, 19.03.2020, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/1404/20

1-кп/357/928/20

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.03.2020 м. Біла Церква

Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого - судді: Ларіної О.В.,

секретар судового засідання: Бойко І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 1 міста Біла Церква Київської області, кримінальне провадження № 12019110030001185 від 25.04.2019 за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Біла Церква Київської області, громадянина України, з середньою освітою, офіційно не працевлаштованого, неодруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України,

сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження:

прокурор Білоцерківської місцевої прокуратури Київської області: Панасюк В.С.,

обвинувачений: ОСОБА_1 ,

У С Т А Н О В И В:

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.

Судом визнано доведеним, що 20.04.2019 приблизно о 23.00 год. ОСОБА_1 спільно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за місцем проживання останнього, в одній із кімнат житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 спільно вживали алкогольні напої, а останні троє - також наркотичні засоби.

Після вжиття наркотичних засобів та алкогольних напоїв ОСОБА_5 ліг спати на підлозі в одній із кімнат будинку АДРЕСА_2 .

У подальшому ОСОБА_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, підійшов до ОСОБА_3 та діючи з особистої неприязні до останнього, усвідомлюючи протиправність своїх дій та передбачаючи суспільно небезпечні наслідки, з метою нанесення тілесних ушкоджень потерпілому, умисно наніс не менше 7-8 ударів руками в голову ОСОБА_3 , чим спричинив останньому тілесні ушкодження у вигляді внутрішньочерепної травми; крововиливів у м`які покриви голови, під м`якими мозковими оболонками, в тканину та у шлуночкову систему головного мозку; множинних синців, саден на голові; синців у підбородочній області по центру та зліва, від яких потерпілий ОСОБА_5 помер на місці події.

Вищевказані ушкодження мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, по критерію - як небезпечні для життя та перебувають у прямому причинному зв`язку з настанням смерті. Смерть ОСОБА_3 настала від внутрішньочерепної травми, що проявилась травматичним субарахноїдальним крововиливом та крововиливами у шлуночки і тканину головного мозку.

Дії ОСОБА_1 слід кваліфікувати за ознаками умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисному тілесному ушкодженні, небезпечному для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілого, тобто за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.

Вказаних висновків суд дійшов з урахуванням показань обвинуваченого, який будучи допитаним в судовому засіданні ОСОБА_1 беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні злочину за ч. 2 ст. 121 КК України, розкаювався та показав, що дійсно він 20.04.2019 приблизно о 23.00 год. перебуваючи разом з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за місцем проживання останнього, в одній із кімнат житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 спільно вживали алкогольні напої, а останні троє - також наркотичні засоби. Після вжиття наркотичних засобів та алкогольних напоїв ОСОБА_5 ліг спати на підлозі в одній із кімнат вказаного будинку, а ОСОБА_4 знаходився на ліжку в той же кімнаті, що і ОСОБА_5 . В зазначений час ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2 в кухні продовжували вживати вдвох алкогольні напої, при цьому ОСОБА_1 обурився, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 лягли спати після вживання наркотичних засобів, підійшов спочатку до ОСОБА_4 та наніс йому по обличчю декілька ударів долонями, від зазначених ударів ОСОБА_4 не прокинувся, тоді ОСОБА_1 підійшов до ОСОБА_3 , який лежав на підлозі та наніс долонями декілька ударів по обличчю, оскільки останній не прокинувся від зазначених ударів, тоді ОСОБА_1 на ґрунті неприязного ставлення до осіб, які вживають наркотичні засоби, продовжив наносити кулаками рук у кількості 7-8 ударів ОСОБА_3 в обличчя, однак останній до тями не прийшов. Після чого ОСОБА_1 також ліг спати, 21.04.2019 приблизно о 09.00 год. останній прокинувся по вищевказаній адресі, де ОСОБА_4 відчував себе дуже погано за станом здоров`я, а ОСОБА_5 так і продовжував перебувати на підлозі, оскільки вже був мертвим. Після чого ОСОБА_4 викликав швидку допомогу, яка констатувала смерть ОСОБА_3 .

Крім повного визнання своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення просив суд визнати недоцільним дослідження доказів у частині обставин вчинення цього злочину, так як повністю погоджується з встановленими обставинами.

Покази обвинуваченого в судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумніві суду у правильності розуміння ним змісту обставин, добровільності та істинності його позиції.

Потерпіла ОСОБА_6 у судове засідання не з`явилась, належним чином повідомлена про час, дату та місце розгляду справи, заяв про відкладання слухання справи не надала, надала заяву про можливість розгляду справи за її відсутністю.

Таким чином, у порядку ст. 325 КПК Українивирішено питання про можливість розгляду провадження без потерпілої, так як з урахуванням думки учасників судового провадження, є можливим за його відсутності з`ясувати всі обставини під час судового розгляду, у світлі норм ст. 91 КПК України, а претензій майнового характеру вона не має.

Отже, за згодою учасників судового провадження, які не оспорюють фактичні обставини справи, кваліфікацію кримінального провадження, судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст обставин справи, відсутні сумніви в добровільності їх позиції, суд, у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням, зібраних досудовим слідством матеріалів, що характеризують його особу, тих, що стосуються вирішення питання про долю речових доказів, а також інших доказів, в яких викладені та посвідчені відомості, що мають значення для встановлення фактів і обставин даного кримінального провадження та інших з метою правильної кваліфікації дій обвинуваченого, у відповідності до положень Кримінального кодексу України, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, у межах ч. 3 ст. 349 КПК України, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, приходить до висновку про повну доведеність вини обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, за вище встановлених обставин.

Стаття (частина статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.

З огляду на наведене та у світлі формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, суд кваліфікує дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 121 КК України, оскільки останній вчинив умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілого.

Підстав у відповідності до ч. 3 ст. 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення, чи його зміни, суд не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод не встановлено.

Мотиви призначення відповідного покарання.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд, згідно з вимогами статей 65 - 67 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особливості конкретного кримінального правопорушення й обставини його вчинення, особу винного, поведінку до вчинення кримінального правопорушення і після його вчинення, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання та вимоги ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до якої, покарання має на меті не тільки кару, а і виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень засудженими. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових кримінальних правопорушень.

Отже, при призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 покарання суд, згідно з вимогами статей 65, 68 КК України, враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, який згідно зі ст. 12 КК України є тяжким злочином; обставиною, яка пом`якшує його покарання, відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає - визнання вини, обставиною, яка обтяжує його покарання, відповідно до вимог ст. 67 КК України, суд визнає вчинення злочину особою, що перебувала у стані алкогольного сп`яніння; дані про особу обвинуваченого, а саме те, що він раніше не судимий, не має утриманців, неодружений, офіційно не працевлаштований, має постійне місце проживання та реєстрації, де характеризується посередньо, на обліку у лікаря-нарколога, лікаря-психіатра не перебуває; враховуючи позицію сторони обвинувачення щодо призначення мінімального строку покарання, передбаченою санкцією статті, отже суд вважає за необхідне призначити покарання у межах санкції ч. 2 ст. 121 КК України, ближче до нижчої межі, передбаченої санкцією статті покарання у вигляді позбавлення волі.

Підстав для застосування ст. 69 та ст. 75 КК України суд не знаходить, у зв`язку з відсутністю передумов за яких дані правові норми мають змогу бути застосовані, та оскільки суд однозначно переконаний в тому, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, визначена даним вироком міра покарання, а саме у виді позбавлення волі зі строком нижчої межі покарання є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів (кримінальних правопорушень).

Адже, Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Стівен Вілкокс та Скотт Херфорд проти Сполученого Королівства, заяви № 43759/10 та 43771/12», зазначає, що хоча, в принципі, питання належної практики з призначення покарань в значній мірі виходить за рамки Конвенції, Суд допускає, що грубо непропорційний вирок (діяння та покарання) може кваліфікуватися як жорстоке поводження, що суперечить статті 3 Конвенції, в момент його винесення.

Дане покарання на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами осіб, які притягаються до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).

Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, яким керувався суд.

Відповідно до ухвали Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19.03.2020 відносно ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком до 19.03.2020 включно, з урахуванням заявленого клопотання прокурором про продовження до набрання вироком законної сили запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 у вигляді домашнього арешту на певний час з покладанням певних обов`язків, суд вважає запобіжний захід, як захід забезпечення кримінального провадження, обвинуваченому ОСОБА_1 враховуючи вимоги статей 131-132, 177, 178 КПК України та дані про особу, у вигляді домашнього арешту з забороною залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 у період часу з 20.00 год. до 08.00 год. наступного дня слід залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з часу фактичного затримання.

Процесуальні витрати та речові докази по справі відсутні. Цивільний позов не заявлений.

Керуючись статтями 368, 371, ч. 2 ст. 373, 374, 376 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 , визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні по ч. 2 ст. 121 КК України та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на сім років.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 у вигляді домашнього арешту з забороною залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 у період часу з 20.00 год. до 08.00 год. наступного дня, залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Після набрання вироком законної сили доручити Білоцерківському відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області затримати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та направити для відбування покарання.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 , відраховувати з дня затримання.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія вироку надсилається не пізніше наступного дня після проголошення.

Суддя: О. В. Ларіна