Рішення № 88377021, 23.03.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2020 року Справа № 160/11597/19

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луніної О.С., розглянувши в порядку спрощеного провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Прокуратури Дніпропетровської області, Нікопольської місцевої прокуратури про визнання незаконною постанови та її скасування, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Прокуратури Дніпропетровської області, Нікопольської місцевої прокуратури, в якій позивач просить:

визнати незаконною та скасувати постанову прокурора Нікопольської місцевої прокуратури юриста 1 класу Кахути І. Ю. від 23.03.2018 року про скасування постанови слідчого СВ Нікопольського ВП ГУНП у Дніпропетровській області Римаренко Р. В. від 26.02.2018 року про відшкодування шкоди, спричиненої незаконним засудженням ОСОБА_1 .

Позов мотивовано тим, що постанова прокурора від 23.03.2018 року про скасування постанови про відшкодування шкоди підлягає скасуванню, як така, що не грунтується на законі, а також така, що прийняття прокурором за відсутністю наданих законом повноважень на скасування такого роду постанов. Сам факт винесення слідчим СВ Нікопольського ВП ГУНП у Дніпропетровській області ОСОБА_2 постанови від 26.02.2018 року про відшкодування позивачу шкоди, спричиненої незаконним засудженням, вже є свідченням прийняття органом досудового слідства рішення про поновлення терміну звернення позивача із заявою про визначення розміру шкоди. Тому посилання прокурора на невинесення органом досудового слідства окремої постанови про поновлення терміну на звернення із заявою про визначення шкоди, як підстави для скасування постанови про відшкодування шкоди не відповідає вимогам чинного законодавства. Крім того, з огляду на норми ст. 10 Закону № 1774-VІІІ, під час розрахунку розміру шкоди, орган досудового слідства має керуватись розміром мінімальної заробітної плати, встановленим Законом України про Державний бюджет України. Отже, застосування слідчим СВ Нікопольського ВП ГУНП у Дніпропетровській області ОСОБА_2 під час здійснення розрахунку шкоди, спричиненої позивачу незаконним засудженням, мінімальної заробітної плати у розмірі, визначеному Законом України «Про Державний бюджет на 2018 рік» (3723,00 грн.) є законним та обгрунтованим. Також твердження прокурора про неможливість визнання правомірності заявлених позивачем вимог щодо відшкодування витрат на правову допомогу на підставі копій квитанцій спростовуються матеріалами справи, до яких, крім вказаних квитанцій н, на підтвердження розмірів грошових витрат додані акти виконаних робіт, зміст яких доводить надання позивачу юридичних послуг саме у справі з приводу його незаконного засудження.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.11.2019 року відкрито провадження в адміністративній справі №160/11890/19 та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 17.12.2019 року.

У судовому засіданні 17.12.2019 року за участю представників позивача, представника Прокуратури Дніпропетровської області підготовче засідання відкладено до 17.02.2020 року.

27.12.2019 року до суду надійшов відзив Прокуратури Дніпропетровської області на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому відповідач зазначає, що доводи позовної заяви є необгрунтованими, а сама позовна заява підлягає залишенню без розгляду у зв`язку з пропуском строків звернення до адміністративного суду. В обгрунтовання відзиву вказує, що підставою для скасування постанови слідчого стало те, що в порушення вимог п.п. 11, 14, 25 Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України та міністерства фінансів України від 04.03.1996 за № 6/5/3/41, при її винесенні слідчим не було вирішено питання про поновлення встановленого строку на звернення до відповідних органів для визначення розміру шкоди, при цьому підстави для поновлення вказаного строку відсутні, матеріали провадження не містять доказів на підтвердження ОСОБА_1 правової допомоги у конкретних справах. Крім того, слідчим невірно визначено розмір втраченого позивачем заробітку, оскільки не враховано положення п. 3 Перехідних та прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Копію постанови про припинення кримінального переслідування ОСОБА_1 на підставі п. 2 ст. 6 і ст. 213 КПК України отримано позивачем особисто. Також позивачу роз`яснено порядок поновлення його порушених прав та свобод та його право на відшкодування шкоди, що підтверджено особистим підписом Пастуха А. Г. на постанові 05.04.2012. Відповідно до п. 11 Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України та міністерства фінансів України від 04.03.1996 за № 6/5/3/41, для визначення розміру шкоди, переліченої в пунктах 1, 3, 4 ст. 3 Закону, громадянин протягом шести місяців після направлення йому повідомлення може звернутися при закритті провадження в справі органами дізнання або слідства Міністерства внутрішніх справ, Генеральної прокуратури і Служби безпеки України – відповідно до цих органів. Термін, передбачений п.п. 11, 14 Положення для пред`явлення громадянином відповідних вимог, поновлюється тією установою або організацією, на якій лежить обов`язок по розгляду цих вимог. (п. 25 Положення) Із заявою про проведення розрахунку завданої шкоди позивач звернувся до СВ Нікопольського ВП ГУНП України в Дніпропетровській області 21.04.2017, тобто більше, ніж через 4 роки з моменту роз`яснення йому права на відшкодування шкоди. Однак постанова від 26.02.2018 відомостей про поновлення строку не містить, інших постанов про поновлення вказаного строку слідчим не виносилось.

Також слідчим, під час визначення заробітку, втраченого позивачем, необгрунтовано залишено поза увагою той факт, що мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для заробітної плати працівників та інших виплат. До того ж, слідчим не досліджено поважність відсутності певних джерел доходів позивача, що також суперечить п. 9 Положення.

Крім того, з наявних у матеріалах кримінального провадження № 12012040340000623 копій квитанцій про надання юридичних послуг та активів виконаних робіт, на підставі яких слідчим було здійснено розрахунок, неможливо встановити, у яких саме справах ОСОБА_1 надавалась правова допомога.

Під час закриття кримінального провадження за реабілітуючих обставин передбачено надати підозрюваному роз`яснення про порядок відновлення його порушених прав та прийняти передбачені законом заходи щодо відшкодування шкоди, заподіяної громадянинові. Отже, вищенаведені дії у випадку закриття кримінального провадження є процесуальними діями, які вчиняються в порядку та відповідно до вимог КПК України. Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 36 КПК України на прокурора покладено повноваження скасовувати незаконні та необгрунтовані постанови слідчих, що спростовує доводи позивача про відсутність у прокурора повноважень на скасування постанов слідчого, зокрема і про відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої внаслідок незаконного засудження.

У судовому засіданні 17.01.2020 року, за участю представників позивача, представника Прокуратури Дніпропетровської області, залучено у якості другого відповідача Нікопольську місцеву прокуратуру, для належного повідомлення другого відповідача підготовче засідання відкладено до 11.02.2020 року.

11.02.2020 року справу № 160/11597/19 знято з судового розгляду.

У судовому засіданні 18.02.2020 року для повторного повідомлення сторін підготовче засіданні відкладено до 27.02.2020 року.

25.02.2020 року судом отримано відзив Нікопольської місцевої прокуратури на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому відповідач вважає вимоги позивача необгрунтованими, такими, що не грунтуються на вимогах чинного законодавства та просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Доводи Нікопольської прокуратури аналогічні, доводам, викладеним Прокуратурою Дніпропетровської області у відзиві на позовну заяву.

Cторони у судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Від представника позивача до суду надійшло клопотання про розгляд справи по суті позовних вимог без участі позивача та його представників.

Прокуратура Дніпропетровської області направила до суду клопотання про подальший розгляд справи без участі її представника.

За приписами ч. 1 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

У відповідності до вимог ст.ст. 205, 243 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу у порядку письмового провадження.

Частиною 2 статті 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи (частина третя статті 124 Основного Закону).

Юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає КАС.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пункти 1-3 частини 1 статті 4 КАС адміністративною справою визначають переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому:

хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи;

а адміністративним судом - суд, до компетенції якого цим Кодексом віднесено розгляд і вирішення адміністративних справ.

За правилами п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відтак, оскільки прокуратура є суб`єктом владних повноважень, який Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» наділений повноваженнями на виконання публічно-владних управлінських функцій, то цей спір відповідно до п. 1, 2, 7 ч. 1 ст. 4, ст. 19 КАС України належить розглядати у порядку адміністративного судочинства, про що сторни у судових засіданнях не заперечували.

Також, сторони в судовому засіданні наполягали на тому, що даний спір повинен вирішуватись у адміністративному суді.

За приписами ч. 3 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.03.2020 року визнано поважними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до адміністративного суду та поновлено позивачу процесуальний строк звернення з позовом до адміністративного суду у справі № 160/11597/19, заяву Прокуратури Дніпропетровської області про залишення позовної заяви без розгляду залишено без задоволення

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 26 лютого 2018 року слідчим слідчого відділу Нікопольського МВ ГУНП України в Дніпропетровській області майором поліції Римаренко Р. В., за результатом розгляду заяви ОСОБА_1 про визначення розміру матеріальної шкоди, спричиненої незаконним засудженням по кримінальному провадженню № 12012040340000623, винесено постанову про відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої внаслідок незаконного засудження по кримінальному провадженню № 12012040340000623 від 06.12.2012 року, згідно з якою, стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання у безспірному порядку коштів з рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (номер картки платника податків: НОМЕР_1 ), мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , на відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої внаслідок незаконного засудження по кримінальному провадженню № 12012040340000623 від 06.12.2012 року, в сумі 267202 (двісті шістдесят сім тисяч двісті дві) грн. 10 коп.

Постановою про скасування постанови про відшкодування шкоди від 23.02.2018 року, винесеною прокурором Нікопольської місцевої прокуратури юристом 1 класу ОСОБА_3 І. Ю., скасовано постанову слідчого СВ Нікопольського ВП ГУНП у Дніпропетровській області Римаренко Р. В. від 26.02.2018 року про відшкодування шкоди, спричиненої незаконним засудженням ОСОБА_1 .

Позивач, вважаючи таку постанову прокурора незаконною, звернувся до суду з вимогами про визнання її незаконною та скасування.

Дослідивши та оцінивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч. 2 ст. 2 КАС України, якою визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суду перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У Рішенні Конституційного Суду України від 23.05.2001 року № 6рп/2001 роз`яснено, що кримінальне судочинство - це врегульований нормами Кримінально-процесуального кодексу України порядок діяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду та вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу - підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод і законних інтересів. Захист прав і свобод людини не може бути надійним без надання їй можливості під час розслідування кримінальної справи оскаржити до суду окремі процесуальні акти, дії чи бездіяльність органів дізнання, попереднього слідства та прокуратури. Але таке оскарження може здійснюватися в порядку, встановленому згаданим вище Кодексом, оскільки діяльність посадових осіб, як і діяльність суду, має свої особливості та не належить до управлінської сфери.

Крім того, Конституційний Суд України в цьому рішенні дійшов висновку, що органи дізнання, слідства та прокуратури під час здійснення ними досудового розслідування виконують не владні управлінські функції, а владні процесуальні функції. Такі дії не є способом реалізації посадовими особами органів прокуратури та досудового розслідування своїх владних управлінських функцій, а є наслідком виконання ними функцій, обумовлених завданнями кримінального судочинства.

Це повністю узгоджується з положеннями п. 5, 10, 24 ч. 1 ст. 3 КПК України, якими визначено, що кримінальне провадження – це стадії досудового розслідування (стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності) і судового провадження (кримінальне провадження у суді першої інстанції, яке включає підготовче судове провадження, судовий розгляд і ухвалення та проголошення судового рішення, провадження з перегляду судових рішень в апеляційному, касаційному порядку, а також за нововиявленими або виключними обставинами).

Саме на зазначених стадіях, в межах кримінального провадження, прокурор здійснює свої повноваження, передбачені ст. 36 КПК України, та виконує владні процесуальні функції, які мають оскаржуватися у порядку, передбаченому КПК України.

При цьому, досудове розслідування закінчується, зокрема, закриттям кримінального провадження, що передбачено п. 5 ч. 1 ст. 3 КПК України.

Відтак, враховуючи роз`яснення Конституційного Суду України, після закриття провадження прокурор припиняє виконувати владні процесуальні функції, що передбачені КПК України.

Повноваження прокурора з виконання покладених на нього функцій поза межами кримінального провадження визначені IV розділом Закону України «Про прокуратуру» та до них не входять повноваження зі скасування постанов слідчого про відшкодування шкоди, спричиненої незаконним засудженням, винесених у порядку, передбаченому Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Не передбачено право скасування такого рішення слідчого й безпосередньо Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Згідно положень статей 11, 12 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» прокурор зобов`язаний роз`яснити особі порядок поновлення її порушених прав чи свобод та відшкодування завданої шкоди у разі виникнення права на відшкодування завданої шкоди відповідно до статті 2 цього Закону, а прокуратура наділена функціями з прийняття постанови про визначення розміру відшкодовуваної шкоди, зазначеної в пунктах 1, 3, 4 статті 3 цього ж Закону.

Як вже було зазначено судом, постановою слідчого СВ Нікопольського ВП ГУНП у Дніпропетровській області Римаренко Р. В. від 26.02.2018 року ОСОБА_1 відшкодовано шкоду, спричинену незаконним засудженням, але в подальшому, постановою прокурора Нікопольської місцевої прокуратури юриста 1 класу Кахути І. Ю. від 23.03.2018 року скасовано таке відшкодування.

Отже, такі функції не пов`язані з повноваженнями прокурора, визначеними КПК України, а тому мають характер публічно-владних управлінських функцій.

Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку, що постанова прокурора Нікопольської місцевої прокуратури юриста 1 класу Кахути І. Ю. від 23.03.2018 року про скасування постанови слідчого СВ Нікопольського ВП ГУНП у Дніпропетровській області Римаренко Р. В. від 26.02.2018 року про відшкодування шкоди, спричиненої незаконним засудженням ОСОБА_1 , винесена поза межами повноважень прокурора, є незаконною та підлягає скасуванню.

Питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір», за подання позову судовий збір не сплачував.

Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Прокуратури Дніпропетровської області (пр-т. Дмитра Яворницького, 38, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 02909938), Нікопольської місцевої прокуратури (вул. Патріотів України, 174, м. Нікополь, Дніпропетровська обл., 53207) про визнання незаконною постанови та її скасування – задовольнити.

Визнати незаконною та скасувати постанову прокурора Нікопольської місцевої прокуратури юриста 1 класу Кахути І. Ю. від 23.03.2018 року про скасування постанови слідчого СВ Нікопольського ВП ГУНП у Дніпропетровській області Римаренко Р. В. від 26.02.2018 року про відшкодування шкоди, спричиненої незаконним засудженням ОСОБА_1 .

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.С. Луніна