Рішення № 88356655, 23.03.2020, Бородянський районний суд Київської області

Справа № 360/1051/19

РІШЕННЯ

Іменем України

05 березня 2020 рокуБородянський районний суд

Київської області в складі: головуючої - судді Міланіч А.М.

при секретарі - Хоменко О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Бородянка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора КП «Агенція адміністративних послуг» Євка Володимира Володимировича, Акціонерного товариства «Альфа-Банк», третя особа - ОСОБА_2 , про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно та запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно,

в с т а н о в и в :

В травні 2019 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 23 травня 2008 року між ним (позивачем) та ТзОВ «УніКредит Банк», правонаступником якого є АТ «Укрсоцбанк», було укладено договір про іпотечний кредит, відповідно до якого банк надав йому (позивачу) грошові кошти в сумі 79 265 доларів США зі сплатою 11% річних, з кінцевим терміном повернення заборгованості до 23 травня 2028 року.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором між позивачем та банком 23 травня 2008 року було укладено договір іпотеки, відповідно до якого ним (позивачем) передано в іпотеку банку квартиру АДРЕСА_1 .

17 квітня 2019 року позивачу стало відомо, що право власності на вказану квартиру зареєстровано за АТ «Укрсоцбанк» на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 46360976 від 8 квітня 2016 року, прийнятого державним реєстратором КП «Агенція адміністративних послуг» Євком В.В.

Вважав такий перехід права власності на квартиру незаконним, оскільки реєстратором не перевірено наявність факту виконання умов правочину, окремий договір про задоволення вимог іпотекодержателя не укладався, а іпотечний договір не є підставою для виникнення, переходу або припинення права власності на нерухоме майно.

Крім того, рішенням Бородянського районного суду від 17 січня 2017 року стягнуто з позивача на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість по кредитному договору у розмірі 71 041,28 доларів США, що становить 1 817 239,56 грн., та пеню за прострочення платежів в сумі 84 594,27 грн. і Бородянським РВДВС ГТУЮ у Київській області 6 грудня 2017 року було відкрите виконавче провадження щодо виконання вказаного рішення суду, накладено арешт на все майно боржника, а квартира, що належить позивачу, передана до ДП «Сетам» на реалізацію. Тому вважав, що стягнення коштів з позивача за кредитним договором та одночасне набуття права власності на предмет іпотеки є подвійним стягненням.

Також АТ «Укрсоцбанк» та державний реєстратор не дотримали вимог ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки спірна квартира використовується як місце постійного проживання позивача і у нього відсутнє інше житлове майно.

До того ж, рішенням Бородянського районного суду від 27 листопада 2018 року право власності на Ѕ частину вказаної квартири визнано за ОСОБА_2 і їй не направлялось повідомлення про погашення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки в разі не виконання вимоги.

Тому просив визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 46360976 від 08 квітня 2019 року, прийняте державним реєстратором Євко В.В. КП «Агенція адміністративних послуг», про державну реєстрацію права приватної власності акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 , скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис щодо реєстрації за АТ «Укрсоцбанк» права приватної власності на вказану квартиру, р/н 1805566032210.

В судовому засіданні представник позивача та третьої особи ОСОБА_2 - ОСОБА_3 позов підтримав та викладене підтвердив.

Представник відповідача АТ «Альфа-Банк» Галас П.В. в судовому засіданні позов не визнав, посилаючись на безпідставність вимог позивача.

Державний реєстратор КП «Агенція адміністративних послуг» Євко В.В. в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про час і місце розгляду справи був належним чином повідомлений.

Вислухавши пояснення представника позивача та третьої особи ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , представника відповідача АТ «Альфа-Банк» Галас П.В., дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає.

Судом встановлено, що 23 травня 2008 року між позивачем ОСОБА_1 та ТзОВ «УніКредит Банк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», було укладено договір про іпотечний кредит, відповідно до якого банк надав позивачу грошові кошти в сумі 79 265 доларів США зі сплатою 11% річних, з кінцевим терміном повернення заборгованості до 23 травня 2028 року та з цільовим призначенням - для придбання квартири АДРЕСА_3 на даний час АДРЕСА_3 (а.с.21-23).

23 травня 2008 року з метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором між ОСОБА_1 та ТзОВ «УніКредит Банк» було також укладено договір іпотеки, відповідно до якого позивачем передано в іпотеку банку квартиру АДРЕСА_1 (а.с.18-20).

Як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 17 квітня 2019 року, на підставі іпотечного договору від 23 травня 2008 року, рішення Державного реєстратора Євка В.В. (КП «Агенція адміністративних послуг») від 8 квітня 2019 року останнім були внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про державну реєстрацію прав власності АТ «Укрсоцбанк» на вказану квартиру АДРЕСА_2 (а.с.15-17).

У пункті 1 статті 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» передбачено, що не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

- таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;

- загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

У постанові Верховного Суду України від 06 липня 2016 року у справі № 6-969цс16 зроблено висновок, що «мораторій є відстроченням виконання зобов`язання, а не звільненням від його виконання. Відтак установлений Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, не передбачає втрати кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов`язань за договором, а лише тимчасово забороняє його примусово стягувати (відчужувати без згоди власника). Оскільки Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не зупиняє дії решти нормативно-правових актів, що регулюють забезпечення зобов`язань, то й не може бути мотивом для відмови в позові, а є правовою підставою, що не дає змоги органам і посадовим особам, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, вживати заходи, спрямовані на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію положень цього Закону на період його чинності. Рішення ж суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки на час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не підлягає виконанню».

Отже, мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, не передбачає втрати кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов`язань за договором, а лише тимчасово забороняє його примусово стягувати (відчужувати без згоди власника).

Згідно з частинами першою-третьою статті 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати:

- передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку»;

- право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Відповідно до частини першої-третьої статті 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя чи іпотечний договір, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, є документами, що підтверджують перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя та є підставою для внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Право власності іпотекодержателя на предмет іпотеки виникає з моменту державної реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя чи відповідного застереження в іпотечному договорі.

Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Отже, сторони в договорі чи відповідному застереженні можуть передбачити як передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в позасудовому порядку, так і надання іпотекодержателю права від свого імені продати предмет іпотеки як за рішенням суду, так і на підставі відповідного застереження в договорі про задоволення вимог іпотекодержателя чи застереження в іпотечному договорі на підставі договору купівлі-продажу.

Згідно з пунктом 7.1.5 укладеного між сторонами договору іпотеки, іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо при настанні строку виконання зобов`язання (або тієї чи іншої його частини), воно не буде виконане.

Згідно п.9.1 даного договору іпотеки звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі, в тому числі, переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов`язання по кредитному договору в порядку, встановленому законодавством України (в т.ч. ст.37 ЗУ «Про іпотеку») та умовами цього договору. П.9.3 договору передбачено, що за рішенням іпотекодержателя задоволення його вимог може здійснюватися в позасудовому порядку шляхом переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання. У випадку набуття іпотекодержателем права звернення стягнення на предмет іпотеки іпотекодавець за цим договором підтверджує свою згоду на передачу у власність іпотекодержателю предмета іпотеки. Підписанням цього договору іпотекодавець засвідчує, що він надає іпотекодержателю згоду на прийняття іпотекодержателем одностороннього рішення про перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя (придбання предмету іпотеки у власність) у випадку виникнення у іпотекодержателя права звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до умов цього договору та вимог чинного законодавства України. Іпотекодавець підписанням цього договору також засвідчує, що наявності будь-яких інших документів, крім цього договору та письмового рішення іпотекодержателя про придбання предмета іпотеки у власність, для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки не вимагається.

Отже, договір іпотеки від 23 травня 2008 року містить застереження, яке надавало АТ «Укрсоцбанк» право задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки у спосіб, встановлений статтею 37 Закону України «Про іпотеку».

Тлумачення вищенаведених положень закону та умов договору іпотеки від 23 травня 2008 року свідчить про те, що звернення стягнення на предмет іпотеки згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідного застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, який передбачає право іпотекодержателя задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, не може вважатися примусовим стягненням (відчуженням без згоди власника). Оскільки таке право іпотекодержателя на задоволення забезпеченої іпотекою вимоги шляхом набуття права власності на предмет іпотеки виникло на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідного застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, згоду на яке надано іпотекодавцями шляхом підписання відповідного договору.

Враховуючи зазначене можна дійти висновку, що положення Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не поширюються на випадки звернення стягнення на предмет іпотеки у порядку статті 37 Закону України «Про іпотеку» на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідного застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору.

Відповідно до п. 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМ України від 25 грудня 2015 року № 1127, для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, подаються:

1) засвідчена іпотекодержателем копія письмової вимоги про усунення порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцю та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

2) засвідчена іпотекодержателем копія повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення або поштового відправлення з оголошеною цінністю, яким надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, з відміткою про вручення адресату, або засвідчена іпотекодержателем копія рекомендованого поштового відправлення або поштового відправлення з оголошеною цінністю, яким надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, з позначкою про відмову адресата від одержання такого відправлення, або засвідчені іпотекодержателем копії рекомендованих поштових відправлень або поштових відправлень з оголошеною цінністю (поштових конвертів), якими не менше ніж двічі з періодичністю не менше ніж один місяць надсилалася вимога, зазначена у підпункті 1 цього пункту, та які повернулися відправнику у зв`язку із відсутністю адресата або закінченням встановленого строку зберігання поштового відправлення, або засвідчені іпотекодержателем паперові копії електронного листа, яким за допомогою засобів інформаційної, телекомунікаційної або інформаційно-телекомунікаційної системи, що забезпечує обмін електронними документами, надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, та електронного службового повідомлення відповідної системи, яким підтверджується доставка відповідного електронного листа за адресою електронної пошти адресата (у разі коли договором з іпотекодавцем або боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, передбачено можливість обміну електронними документами);

3) довідка іпотекодержателя, що містить відомості про суму боргу за основним зобов`язанням станом на дату не раніше трьох днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації та відомості про вартість предмета іпотеки, визначену суб`єктом оціночної діяльності, станом на дату не раніше 90 днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації;

4) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

У разі подання документа, зазначеного в абзаці першому або четвертому підпункту 2 цього пункту, державна реєстрація проводиться після спливу тридцятиденного строку з моменту отримання адресатом вимоги, зазначеної у підпункті 1 цього пункту, якщо у такій вимозі не зазначений більш тривалий строк.

Як вбачається з матеріалів справи, АТ «Укрсоцбанк» було надано державному реєстратору передбачені вказаним Порядком документи для здійснення реєстрації права власності банку на предмет іпотеки, в тому числі і копія письмової вимоги про усунення порушення основного зобов`язання та умов іпотечного договору, яку позивач отримав 23 жовтня 2018 року, тобто, більше ніж за 30 днів до часу проведення державної реєстрації 4 лютого 2019 року (а.с.15,67-75).

За таких обставин, приймаючи до уваги вищевикладене, суд вважає, що державним реєстратором правомірно, відповідно до вимог діючого законодавства винесено оспорюване рішення та проведено державну реєстрацію права власності АТ «Укрсоцбанк» на спірну квартиру, підстав для його скасування не вбачається, а тому в позові необхідно відмовити.

При цьому суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що рішенням Бородянського районного суду від 17 січня 2017 року з нього (позивача) на користь ПАТ «Укрсоцбанк» вже стягнуто заборгованість за вказаним кредитним договором, оскільки, як визнали представники сторін в судовому засіданні, фактично стягнення по даному рішенню суду не здійснено, до того ж, станом на час проведення звернення стягнення на предмет іпотеки сума боргу позивача перед банком значно зросла за рахунок нарахованих відсотків (а.с.75).

Визнання рішенням Бородянського районного суду від 27 листопада 2018 року за третьою особою ОСОБА_2 права власності на Ѕ частину вказаної квартири не впливає на правовідносини, які виникли між сторонами, а тому теж до уваги судом не приймається.

Керуючись ЗУ «Про іпотеку», ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою КМ України від 25 грудня 2015 року № 1127, ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», ст. 10-13,259,263-265,268 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

В позові ОСОБА_1 до Державного реєстратора КП «Агенція адміністративних послуг» Євка Володимира Володимировича, Акціонерного товариства «Альфа-Банк», третя особа - ОСОБА_2 , про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно та запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Київського апеляційного суду через Бородянський районний суд Київської області.

Повне рішення суду складено 23 березня 2020 року.

Головуючий-суддяА.Міланіч