Рішення № 8833279, 29.03.2010, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" березня 2010 р. Справа № 20/27

Суддя Василишин А.Р. розглянувши матеріали справи

за позовом Кузнецовського міського комунального підприємства

до відповідача Приватного підприємства «Меридіан»

про стягнення в сумі 10 631 грн. 40 коп..

В засіданні приймали участь:

Від позивача: Нікітчук Р.С. (дов. № 221 від 23.02.2010р.).

Від відповідача: Дячук М.Й. (дов. б/н від 24.02.2010р.).

ВСТАНОВИВ:

Кузнецовське міське комунальне підприємство (надалі Позивач) звернулося в господарський суд Рівненської області з позовною заявою (а.с. 2-4) в якій просить стягнути з Приватного підприємства «Меридіан»(надалі Відповідач) неустойку в подвійному розмірі за користування майном за час прострочення в сумі 10631 (десять тисяч шістсот тридцять одна) грн. 40 коп..

Представник Позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав вказаних у позовній заяві (а.с. 2-4), запереченні на відзив (а.с. 52-54).

Представник Відповідача заперечив проти позовних вимог у повному обсязі з підстав вказаних у відзиві на позовну заяву (а.с. 38-39), додатковому пояснені до відзиву (а.с. 59-60, 63-64).

Заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача, оцінивши наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення. При цьому господарський суд Рівненської області виходив з такого.

Судом встановлено, що 28 лютого 2003 року сторони уклали договір оренди № 29 (а.с. 9-10) згідно пункту 1.1 якого: Позивач передав, а Відповідач прийняв у строкове платне користування частину приміщення (другий поверх, кім. № 32), загальною площею 24,1 метра квадратних, гуртожитку № 1, що знаходиться за адресою м-н Будівельників, 1, і перебуває на балансі Позивача, вартість якого визначена експертним шляхом і для розрахунків орендної плати за 1 метр квадратний складає 450 грн..

Згідно пунктів 3.1 та 3.2 Договору: орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду комунального майна, затвердженого рішенням міської ради № 144 від 14 вересня 2000 року і за базовий місяць розрахунку (березень 2003 року) складає 94,48 грн., крім того ПДВ 18,90 грн.; усього орендна плата разом складає 113,38 грн.; розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати на індекс інфляції за наступний місяць.

Згідно акта № 1 від 1 березня 2003 року (а.с. 14) Позивач передав, а Відповідач прийняв у користування частину приміщення (другий поверх, кім. № 32), загальною площею 24,1 метра квадратних, гуртожитку № 1, що знаходиться за адресою м-н Будівельників, 1.

В подальшому сторони укладали додаткові угоди до Договору: № 1 від 1 грудня 2004 року (а.с. 11), № 2 від 13 грудня 2004 року (а.с. 12), № 3 від 3 березня 2009 року (а.с. 13).

В пункті 1 додаткової угоди до Договору № 3 від 3 березня 2009 року (а.с. 13) сторони погодили, що: орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду комунального майна, затвердженого рішенням Кузнецовської міської ради № 136 від 9 лютого 2007 року, і за базовий місяць розрахунку (січень 2007 року) складає 305,38 грн., крім того ПДВ 61,08 грн.; усього орендна плата разом складає 366,46 грн..

20 березня 2008 року Позивач надіслав Відповідачу лист № 387 від 19 березня 2008 року (а.с. 15; доказ отримання Відповідачем на а.с. 16) про припинення Договору. В листі вказується, що: відповідно до пункту 10.4 Договору та з огляду на вимогу чинного законодавства, Позивач повідомляє про припинення дії Договору; та зазначає, що Відповідачу необхідно здати приміщення з оренди по акту приймання-передачі, згідно пункту 2.4 Договору.

У відповідь на вищевказаний лист (а.с. 15), Відповідач подав Позивачу лист № 12 від 9 квітня 2008 року (а.с. 17) в якому: просить Позивача продовжити Договір; вказує на відсутність заборгованості по орендній платі за час оренди; вказує на різницю в площі орендованого приміщення з площею що вказана у Договорі, та просить зарахувати сплачену різницю в рахунок майбутніх платежів.

26 червня 2008 року Відповідач отримав від Позивача повторний лист про припинення дії Договору № 888 від 26 червня 2008 року (а.с. 18).

Після вищевказаного обміну листами Позивачем було подано позовну заяву до господарського суду (а.с. 19) про розірвання Договору, звільнення приміщення та стягнення заборгованості по орендній платі в сумі 537,72 грн..

Рішенням господарського суду Рівненської області від 16 жовтня 2008 року по справі № 5/91 (а.с. 21-22) позов задоволено: зобовязано Позивача звільнити орендоване приміщення; та стягнуто з Відповідача на користь Позивача витрати по держмиту та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Додатковим рішенням від 4 листопада 2008 року (а.с. 23) доповнено резолютивну частину рішення пунктом 5 наступного змісту: «В частині вимог про розірвання договору оренди та стягнення боргу за оренду в сумі 537 грн. 72 коп. провадження у справі припинити.»

Вищевказане рішення суду було оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 16 грудня 2008 року дане рішення залишено без змін. Відповідно з 16 грудня 2008 року рішення по справі № 5/91 набрало законної сили.

Постановою Вищого господарського суду України від 2 квітня 2009 року по справі № 5/91 (а.с. 26-27) касаційну скаргу Відповідача залишено без задоволення, а вищевказані рішення та постанову без змін.

Верховний Суд України, своєю Ухвалою від 3 вересня 2009 року (а.с. 28) відмовив Відповідачу в порушенні касаційного провадження.

Згідно пункту 10.4 Договору: у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну Договору після закінчення його строку протягом одного місяця, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які передбачені даним Договором..

У відповідності до пункту 10.5 Договору: чинність Договору припиняється в наслідок: закінчення строку, на який його було укладено…

Як встановлено у судовому рішенні по справі № 5/91: у звязку з продовженням дії Договору він був чинним до 1 березня 2008 року.

У відповідності до пункту 10.4 Договору, Позивач протягом місячного строку після закінчення дії Договору, листом № 387 від 19 березня 2008 року (а.с. 15; доказ отримання Відповідачем на а.с. 16) повідомив Відповідача про припинення Договору.

Згідно частини 1 статті 785 Цивільного кодексу України: у разі припинення договору найму наймач зобовязаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Враховуючи ж той факт, що у відповідності до пункту 10.4 Договору, Позивач повідомив Відповідача про припинення Договору 21 березня 2008 року (доказ на а.с. 16) обовязок Відповідача, обумовлений частиною 1 статті 785 Цивільного кодексу України, щодо повернення спірного майна (речі) виник у Відповідача не з 1 березня 2008 року, а з моменту отримання листа № 387 від 19 березня 2008 року (а.с. 15).

Згідно частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України: якщо наймач не виконує обовязку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Згідно розрахунку неустойки за період з 1 квітня 2008 року по 20 лютого 2009 року Позивач нарахував Відповідачу неустойку в розмірі 10631 (десять тисяч шістсот тридцять одна) грн. 40 коп..

Як вбачається з даного розрахунку (а.с. 8), Позивач при здійснені розрахунку за вищевказаний період індексував кожного місяця суму орендної плати, як передбачено пунктом 3.2 Договору. Проводячи дану індексацію Позивач щомісячно збільшував і розмір неустойки на подвійну індексацію.

Суд критично оцінює подібне нарахування індексації, оскільки суд вважає, що після припинення дії Договору автоматично припинив свою дію і пункт 3.2 Договору (адже фактично орендна плата не нараховувалась).

Відповідно, нарахування неустойки мало проводиться з розрахунку на сталу суму орендної плати (468 грн. 70 коп.), без проведення подальшої індексації тобто в розмірі 937 грн. 40 коп. за місяць.

Також суд критично ставиться до посилань Відповідача в обґрунтування своїх заперечень на те, що в позовній заяві Позивач не надав відповідних доказів перебування Відповідача за вказаний термін по місцю оренди приміщення та на те, що ним укладено інший договір оренди (що Відповідач вважає доказами звільнення спірного приміщення), адже: належним доказом звільнення приміщення міг слугувати акт прийому-передачі спірного приміщення (слугує постанова органу виконання про закінчення виконавчого провадження); укладення Відповідачем іншого договору оренди свідчить про факт користування ним іншим приміщенням, проте не спростовує факту користування спірним приміщенням; пояснення на а.с. 62 не є належним та допустимим доказом.

Як вказано вище у даному судовому рішенні, обовязок Відповідача, обумовлений частиною 1 статті 785 Цивільного кодексу України, щодо повернення спірного майна (речі) виник у Відповідача не з 1 березня 2008 року, а з моменту отримання листа № 387 від 19 березня 2008 року (а.с. 15).

В силу ж дії частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України, Позивач мав право вимагати від Відповідача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення, тобто з 21 березня 2009 року (момент отримання листа № 387 від 19 березня 2008 року) до 20 лютого 2009 року (момент винесення постанови [а.с. 34] органу виконання про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання наказу № 5/91 від 16 січня 2009 року [а.с. 29]).

Згідно розрахунку неустойки за період з 1 квітня 2008 року по 20 лютого 2009 року Позивач нарахував Відповідачу неустойку в розмірі 10631 (десять тисяч шістсот тридцять одна) грн. 40 коп.. З даною вимогою Позивач звернувся до господарського суду.

Щодо заперечень стосовно не направлення Позивачем вимоги, то суд не бере їх до уваги з огляду на наступне. Обов'язки наймача у відносинах найму не обмежуються строком дії договору найму та існують після його припинення. Стаття 785 Цивільного кодексу України, зобов'язує наймача у разі припинення договору найму повернути наймодавцеві річ. При цьому мова йдеться як про припинення договору найму в результаті закінчення строку його дії, так і про дострокове припинення договору на вимогу будь-якої із сторін. Частина 2 статті 785 Цивільного кодексу України, встановлює законну неустойку за несвоєчасне повернення наймачем речі, одержаної в найм. Розмір такої неустойки встановлюється у сумі подвійної плати за користування річчю за період прострочення. Вказана норма законодавства має імперативний характер, її виконання не залежить від зазначення останньої в умовах договору. Стаття 785 Цивільного кодексу України не вимагає направлення будь-яких письмових вимог наймодавцем наймачу щодо сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення; а передбачає право наймодавця на вимагати чи не вимагати з наймача речі сплати неустойки за користування річчю за час прострочення (аналогічно до права кредитора вимагати з боржника сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції частина 2 статті 625 Цивільного кодексу України).

Крім того, суд вважає хибними посилання Відповідача на частину 6 статті 232 Господарського кодексу України, оскільки дана стаття містить умову щодо не встановлення іншого моменту припинення нарахування штрафних санкцій законом або договором. Оскільки ж частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України передбачено нарахування неустойки за час прострочення, то її нарахування припиняється поверненням речі.

Водночас, пунктом 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України (спеціальна позовна давність) визначено, що: позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно абзацу 1 частини 5 статті 261 Цивільного кодексу України: за зобовязаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Проаналізувавши позовні вимоги Позивача та враховуючи усе вищевказане у даному судовому рішенні, з урахуванням умов спеціальної позовної давності, господарський суд вважає, що позовні вимоги Позивача підлягають до часткового задоволення за період з 9 лютого 2009 року (річний термін з дня направлення позовної заяви до суду а.с. 35) по 20 лютого 2009 року (момент винесення постанови [а.с. 34] органу виконання про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання наказу № 5/91 від 16 січня 2009 року [а.с. 29]), а саме в розмірі 401 (чотириста одна) грн. 74 коп..

Інші доводи Відповідача безпідставні і до уваги судом не беруться.

Оскільки спір виник з вини Відповідача, відповідно до частини 2 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає на нього витрати по держмиту.

Витрати по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу, відповідно до частини 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ :

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Меридіан», 34400, Рівненська область, м. Кузнецовськ, м-н. Будівельників, 1, код 32122362 на користь Кузнецовського міського комунального підприємства, 34400, м. Кузнецовськ, майдан Незалежності, 2, код 30536302 401 (чотириста одна) грн. 74 коп. неустойки, 102 (сто два) грн. 00 коп. витрат по держмиту та 8 (вісім) грн. 92 коп. витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

3. В задоволенні решти позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5.Копію рішення направити сторонам по справі.

Повний текст рішення оформлено та підписано 07.04.2010р.

Суддя Василишин А.Р.