Ухвала суду № 88330780, 20.03.2020, Арцизький районний суд Одеської області

Справа № 492/369/20

Провадження № 2-з/492/6/20

УХВАЛА

про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову

20 березня 2020 року м. Арциз

Суддя Арцизького районного суду Одеської області Варгаракі С.М., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Михайлова Олега Афанасійовича про забезпечення позову, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Михайлов Олег Афанасійович звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , за участю третьої особи: Арцизької районної державної нотаріальної контори Одеської областіпро визнання заповіту недійсним.

Разом із позовною заявою представником позивача подано до суду заяву про вжиття заходів забезпечення позову, шляхом заборони державному нотаріусу Арцизької районної державної нотаріальної контори Одеської області Панашенку І.П. вчиняти будь-які дії, пов`язані з видачею свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_2 (спадкова справа № 555/2018); заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «Арцизька м`ясна компанія», здійснювати видачу орендної плати за використання земельних ділянок, належних ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 , до вирішення спору по суті за позовом ОСОБА_1 .

Дослідивши заяву, подану позивачем та матеріали позовної заяви у межах вирішення заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову, суддя дійшов до наступного.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч. 10 ст. 150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

За змістом ч. 1 статті 150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; позов забезпечується зокрема іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Відповідно до п. 4, п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року N 9 розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. У справах про захист трудових чи корпоративних прав не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення про звільнення позивача з роботи та зобов`язання відповідача й інших осіб не чинити перешкод позивачеві у виконанні ним своїх попередніх трудових обов`язків, оскільки таким чином фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті.

Розглядаючи заяву позивача про забезпечення позову, надаючи оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв`язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення позову забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення; ймовірності виникнення утруднень для виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; суд встановив, що клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення позову ґрунтується лише на припущеннях.

Так, позивачем в обґрунтування заяви про забезпечення позову не надано жодних належних та допустимих доказів наявності фактичних обставин порушення прав позивача.

Представником позивача до заяви про забезпечення позову надано лише копію рішення Арцизького районного суду Одеської області від 11.09.2019 року у справі № 492/1040/19, згідно якого позов ОСОБА_2 до Арцизької районної державної нотаріальної контори Одеської області про визнання незаконною, скасування постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії, зобов`язання вчинити певні дії, задоволено повністю. Визнано незаконною та скасувано постанову державного нотаріуса Арцизької районної державної нотаріальної контори, код ЄДРПОУ 02899619, ОСОБА_4 № 677/02-14 від 31.05.2019 р. про відмову у вчиненні нотаріальної дії. Зобов`язано державного нотаріуса Арцизької районної державної нотаріальної контори, код ЄДРПОУ 02899619, ОСОБА_4 вирішити питання стосовно видачі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (РНОКПП: НОМЕР_1 ), яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , свідоцтва про право на спадщину, після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (спадкова справа № 555/2018).

Проте, як зазначає сам представник позивача та встановлено судом, що зазначене рішення не набрало законної сили, подані апеляційні скарги Арцизькою районною державною нотаріальною конторою та ОСОБА_1 .

Разом з тим суд враховує наступне.

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Згідно зі ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Відповідно до ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. За ч. 1 ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Відповідно до ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. За положеннями ст. 1236 ЦК України заповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини. Чинність заповіту щодо складу спадщини встановлюється на момент відкриття спадщини.

Згідно з ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. За ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. Відповідно до ч. 1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Крім того, відповідно до ст. 125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ст. 126 ЗК України, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 331 ЦК, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України від 1 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Беручи до уваги вищезазначене, судом встановлено, що заявлена заява про забезпечення позову є передчасною, у зв`язку з тим, що рішення Арцизького районного суду Одеської області від 11.09.2019 року у справі № 492/1040/19, не набрало законної сили, отже суд позбавлений можливості заборонити особі вчиняти певні дії. Також, що стосується накладення заборони здійснювати виплату орендної плати, суд зазначає, що право на орендну плату виникає після державній реєстрації право власності на нерухоме майно відповідно до закону.

Відповідно до ч. 6 ст. 153 ЦПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

З огляду на викладене, вирішуючи питання про забезпечення позову, беручи до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Керуючись ст. ст. 149 - 153, 258, 260, 353 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Михайлова Олега Афанасійовича про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа – Арцизька районна державна нотаріальна контора Одеської області про визнання заповіту недійсним – відмовити повністю.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через Арцизький районний суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги в п`ятиденний строк з дня отримання копії ухвали.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст ухвали складений 20.03.2020 року.

Суддя

Арцизького районного суду С.М. Варгаракі