Рішення № 88330275, 19.03.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

1/581

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2020 року м. Київ № 640/15380/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Клочкової Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві,

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач), адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (надалі - відповідач), адреса: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок № 33/19, ідентифікаційний код 39439980, в якій позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26 червня 2019 року № 0303620-1310-2655 про сплату транспортного податку у сумі 25 000, 00 грн. (надалі - Повідомлення-рішення).

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.08.2019р. відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.

Підставою позову вказано порушення прав та інтересів позивача, внаслідок прийняття суб`єктом владних повноважень оскаржуваного Повідомлення-рішення.

Зважаючи на викладене, позивач вважає, що прийняте Повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що вимоги позивача є такими, що не підлягають задоволенню.

У відповіді на відзив позивач зазначає, що відповідачем не спростовано зазначені підстави для позову.

У запереченнях відповідач зазначає, що позивачем не надано доказів на підтвердження заявлених нею вимог, а відтак позов не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, (далі - КАС України), при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

08.07.2019р. ОСОБА_1 отримала податкове повідомлення-рішення від 26.06.2019р. № 0303620-1310-2655 про сплату транспортного податку у сумі 25 000, 00 грн., прийняте Головним управлінням ДФС у м. Києві.

Не погодившись із зазначеним вище повідомленням-рішенням, 10.07.2019р. звернулася до ДФС України зі скаргою.

Зазначену скаргу залишено без розгляду.

Вважаючи Повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернулася до адміністративного суду з відповідною позовною заявою.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

В позовній заяві позивач посилається на те, що вона не володіє жодним автомобілем, який є об`єктом оподаткування за правилами ст. 267.2.1 ПК України.

Щодо автомобіля «Toyota Land Cruiser 200» з об`ємом циліндрів двигуна 4, 5 літра, дизель, 2018 року випуску, який належить їй на праві приватної власності - зазначений автомобіль за своїми характеристиками не є таким, що підлягає оподаткуванню транспортним податком та відсутній серед Переліку легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньо ринкова вартість яких становить 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня податкового (звітного) року.

Так, відповідно до Методики Мінекономрозвитку, затвердженої постановою КМУ № 66 від 18.02.2016 року, виходячи з марки, моделі, об`єму циліндрів двигуна, типу пального, проведений за допомогою онлайн-сервісу на офіційному сайті Мінекономрозвитку розрахунок середньої ринкової вартості зазначеного вище автомобіля для цілей оподаткування, встановив його вартість у розмірі 1 303 097, 40 грн.

На виконання вимог ухвали суду від 20.08.2019р. відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти поданого позивачем позову та вважає позовні вимоги позивача безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню виходячи з того, що доданий позивачем розрахунок вартості автомобіля «Toyota Land Cruiser 200» з об`ємом циліндрів двигуна 4, 5 літра, дизель, 2018 року випуску не є належним та достатнім доказом неправомірного нарахування сум грошового зобов`язання, оскільки здійснений поза межами повноважень позивача.

Обов`язок щодо визначення середньо ринкової вартості транспортного засобу, законодавець покладає виключено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку.

Межі повноважень контролюючого органу полягають виключено у прийнятті податкового повідомлення-рішення на підставі отриманої від Мінекономрозвитку інформації про автомобілі з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньо ринкова вартість яких становить 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня податкового (звітного) року.

У відповіді на відзив, позивач зазначає, що зазначені у відзиві заперечення відносно наведених обставин та правових підстав для позову не спростовують доводів про неправомірність нарахування транспортного податку.

У запереченнях, відповідач посилається на те, що позивач обґрунтовує заявлені нею вимоги неналежними та недостатніми доказами.

НОРМИ ПРАВА ТА ПОЗИЦІЯ СУДУ

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до правил п.п. 267.1.1. п. 267.1., п.п. 267.2.1. п. 267.2., п.п. 267.3.1. п. 267.3., п. 267.4., п.п. 267.5.1. п. 267.5., п.п. 267.6.1., 267.6.2. п. 267.6. ст. 267 ПК України, платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об`єктами оподаткування; об`єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, станом на 1 січня податкового (звітного) року виходячи з марки, моделі, року випуску, об`єму циліндрів двигуна, типу пального"; Щороку до 1 лютого податкового (звітного) року центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, на своєму офіційному веб-сайті розміщується перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який повинен містити такі дані щодо цих автомобілів: марка, модель, рік випуску, об`єм циліндрів двигуна, тип пального; базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті; ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті; базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року; обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку; податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).

Відповідно до п. 2 Методики визначення середньо ринкової вартості легкових автомобілів, затвердженої постановою КМУ № 66 від 18.02.2016р., середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за такою формулою: Сср = Цн х (Г / 100), де Цн - ціна нового транспортного засобу в Україні з урахуванням марки, моделі, об`єму циліндрів двигуна, типу пального; Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів з урахуванням строку експлуатації транспортних засобів у роках згідно з додатком 1 до Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2013 р. № 403 (Офіційний вісник України, 2013 р., № 44, ст. 1576).

Головним управлінням ДФС у м. Києві 26.06.2019р. прийнято податкове повідомлення-рішення від № 0303620-1310-2655 про сплату транспортного податку у сумі 25 000, 00 грн. власником автомобіля «Toyota Land Cruiser 200» з об`ємом циліндрів двигуна 4, 5 літра, дизель, 2018 року випуску ОСОБА_1 .

Не погоджуючись із зазначеним повідомленням-рішенням, ОСОБА_1 оскаржила його до суду з тих підстав, що зазначений автомобіль за своїми характеристиками не є таким, що підлягає оподаткуванню транспортним податком та відсутній серед Переліку легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньо ринкова вартість яких становить 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня податкового (звітного) року.

Як видно зі змісту листа Мінекономіки «Щодо середньої вартості автомобіля», отриманого судом 17.02.2020р. на виконання ухвали суду від 28.01.2020р., автомобіль «Toyota Land Cruiser 200» з об`ємом циліндрів двигуна 4, 5 літра, дизель, 2018 року випуску не включено до Переліку легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньо ринкова вартість яких становить 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня податкового (звітного) року.

Розрахована у 2019р. згідно з Методикою середньо ринкова вартість легкового автомобіля «Toyota Land Cruiser 200» з об`ємом циліндрів двигуна 4, 5 літра, дизель, 2018 року випуску становила 1 303 097, 40 грн. (з ПДВ).

Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Згідно з ч. 1 ст. 9, ст. 72, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Беручи до уваги вищенаведене, в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані позивачем докази, суд дійшов до висновку про необхідність задоволення заявлених позовних вимог, оскільки автомобіль «Toyota Land Cruiser 200» з об`ємом циліндрів двигуна 4, 5 літра, дизель, 2018 року випуску за своїми характеристиками не є таким, що підлягає оподаткуванню транспортним податком та відсутній серед Переліку легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньо ринкова вартість яких становить 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня податкового (звітного) року, а тому відповідачем протиправно нараховано позивачу транспортний податок у розмірі 25 000, 00 грн. згідно з податковим повідомленням-рішенням від 26.06.2019р. № 0303620-1310-2655.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи квитанції, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 774, 40 грн.

Відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд присуджує на користь позивача судові витрати у розмірі 774, 40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі вище викладеного, керуючись ст. ст. 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 26 червня 2019 року № 0303620-1310-2655 про сплату транспортного податку у сумі 25 000, 00 грн.

3.Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 774, 40 грн. (сімсот сімдесят чотири гривні сорок копійок) за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19, ідентифікаційний код 39439980).

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту рішення.

Суддя Н.В. Клочкова