Рішення № 8832731, 18.02.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.02.10                                                                                           Справа№ 9/1

Господарський суд Львівської області у складі судді Данко Л.С.,

При секретарі Козак І.Б.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом

Позивача: Відкритого акціонерного товариства «Рейл», Житомирська обл., м. Малин,

До відповідача: Державного територіально - галузевого об”єднання „Львівська залізниця”, м. Львів (Платник: Відокремлений підрозділ «Служба матеріально-технічного постачання ДТГО «Львівська залізниця», м. Львів),

Про стягнення 1920815 грн. 63 коп., в т.ч. 1647795 грн. 30 коп. - основного боргу, 273020 грн. 33 коп. –пені та стягнення судових витрат: 19208,16 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

За участю представників:

Від позивача: Шостак О.Г.- представник за довіреністю вих. № 70 від 08.02.2010р.,

Від відповідача: Кречетова Л.І. (довіреність у справі).

Представникам роз”яснено права та обов”язки сторін відповідно до ст. 22 ГПК України, зокрема, право відводу судді, передбачене ст. 20 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід судді –не заявлено та не подано. Представники не наполягають на фіксації судового процесу технічними засобами.

Суть спору: розглядається справа за позовом Відкритого акціонерного товариства «Рейл», Житомирська обл., м. Малин, до Державного територіально - галузевого об”єднання „Львівська залізниця”, м. Львів (Платник: Відокремлений підрозділ «Служба матеріально-технічного постачання ДТГО «Львівська залізниця», м. Львів) про стягнення 1197 795 грн. 30 коп. –основного боргу, 244 063 грн. 65 коп. –пені та стягнення судових витрат.

          Ухвалою суду від 13.01.2010р. порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 02.02.2010р., про що сторони були належним чином, під розписку повідомлені, Позивач –20.01.10р. рекомендованою поштою № 5076074, Відповідач –15.01.2010р. рекомендованою поштою № 5076066 (оригінали поштівок –в матеріалах справи).

У зв’язку з неприбуттям в судове засідання представника позивача, ухвалою суду від 02.02.2010р. розгляд справи відкладено на 18.02.2010р., про що сторони були повідомлені, повторно, в порядку передбаченому п. 3.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України, яка затверджена наказом Голови ВГСУ від 10.12.2002р. № 75 –рекомендованою поштою.

Представник позивача, в процесі розгляду справи, подав заяву в порядку статті 22 ГПК України, про зменшення позовних вимог, просить стягнути з відповідача на свою користь 1647795 грн. 30 коп. боргу, 244 063 грн. 65 коп. –пені, 19208,16 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 18.02.2009р. подав заяву, згідно якої вбачається, що станом на 18.02.2010р. основний борг відповідача перед позивачем складає 1197795,30 грн., 244063 грн. 65 коп. –пені, уточнені позовні вимоги підтримав повністю, подав розрахунок пені за кожною накладною окремо –на 6-ти арк., розрахунок заборгованості в розрізі поетапної оплати поставок, розрахунок заборгованості в розрізі помісячної оплати поставок, копію договору поставки № Л/НХ-081069/НЮ реєстр. 29.09.2008р. від 25.09.2008р. з Додатком № 1, Додаткову угоду № 1 до договору поставки від 31.12.2008р. та додаток до неї № 2, подав додаткові пояснення по суті позовних вимог, докази надсилання документів та заяви про зменшення позовних вимог відповідачу, докази про часткове погашення відповідачем основного боргу в сумі 450 000,00 грн. платіжними дорученнями № 16 від 05.01.10р. в сумі 200 000,00 грн., № 78 від 14.01.10р. в сумі 100000,00 грн., № 87 від 15.01.10р. в сумі 100000,00 грн., № 399 від 09.02.10р. в сумі 50000,00 грн. в період розгляду справи в суді, просить уточнені позовні вимоги задовільнити.

          Відповідач подав відзив на позовну заяву, позов визнав в частині 1197795,30 грн. основного боргу, 244063 грн. 65 коп. –пені, подав клопотання про зменшення розміру пені на 50% та розстрочення виконання рішення суду на 3 місяці з підстав зазначених у клопотанні, подав документи, які вимагалися судом.

          В ході розгляду справи судом ВСТАНОВЛЕНО.

          Між позивачем - Відкритим акціонерним товариством «Рейл»(Житомирська обл., м. Малин, вул. Огієнка, 61-А, код ЄДРПОУ 30793280) та відповідачем - Державним територіально-галузевим об”єднанням «Львівська залізниця»(м. Львів, вул. Гоголя, 1, код ЄДРПОУ 01059900) (Платник: Відокремлений підрозділ «Служба матеріально-технічного постачання ДТГО «Львівська залізниця», м. Львів) 25.09.2008р. був укладений договір поставки № Л/НХ-081069/НЮ реєстр. 29.09.08р. з Додатком № 1 до договору Л/НХ-081069/НЮ реєстр. 29.09.08р.

31.12.2008р. сторони уклали Додаткову угоду № 1 до договору поставки № Л/НХ-081069/НЮ реєстр. 29.09.08р. з додатком № 2 до договору № Л/НХ-081069/НЮ від 25.09.08р. «Специфікація № 2»/ далі за текстом –Договір/ (докази –в матеріалах справи).

          Зазначений договір з додатком № 1 та додаткова угода № 1 до цього договору з додатком № 2 підписані повноважними представниками двох сторін, їх підписи засвідчені печатками двох сторін, що відповідає статті 207 ЦК України, є правомірним правочином, відповідно до статті 204 ЦК України.

Відповідно до Договору поставки № Л/НХ-081069/НЮ від 25.09.08р., п. 1.1., якого викладено у редакції, згідно Додаткової угоди № 1, яка є невід»ємною частиною договору поставки (п. 7 Додаткової угоди № 1) передбачає, що Постачальник (позивач у справі) зобов'язується поставити та передати у власність покупця (відповідач у справі), а покупець прийняти й оплатити певний товар, в асортименті та кількості відповідно до Специфікації № 1 (Додаток № 1 до даного договору) та № 2 (Додаток № 2 до договору), що є невід»ємними його частинами.

Пунктом 1.3. договору зазначено, що виробником товару є ВАТ «Рейл», Україна, ВАТ Тракторна компанія «ВГ ТЗ», Росія.

          Якість товару та гарантійні терміни сторони визначили у п. 2 даного Договору (п. 2.4. якого викладено у редакції, згідно п. 3 Додаткової угоди № 1), тара та пакування – п. 3. договору.

          Ціна товару визначена у п. 4 договору ( пункти 4.1., 4.2. якого викладено у редакції, згідно Додаткової угоди № 1).

          Умови і строк поставки передбачено у п. 5 договору, порядок розрахунків у п. 6 договору.

Так, п. 6.1. п. 6 передбачено, що оплата за поставлений товар по даному договору проводиться покупцем не раніше 45 (сорока п»яти) банківських днів після дати поставки товару. Датою оплати вважається дата перерахування покупцем коштів на рахунок постачальника (п. 6.2. договору).

Передачу та прийом товару сторони за договором визначили у п. 7 договору, майнову відповідальність у п. 9 договору.

Пунктом 9.4. договору сторони передбачили, що в разі несвоєчасної оплати за поставлений товар, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,5% (але не більше подвійної облікової ставки НБУ) від його вартості за кожен день прострочення. Сплата штрафних санкцій не звільняє сторони від виконання взятих на себе зобов»язань (п. 9.5. договору).

Усі спори і розбіжності вирішуються шляхом переговорів на підставі чинного законодавства України (п. 10.1.), а не врегульовані у процесі переговорів спори –в господарському суді в порядку, установленому чинним законодавством України (п. 10.2.).

Пунктом 12.1. договору з урахуванням його редакції, згідно Додаткової угоди № 1 п. 3) передбачено, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.03.2009р.

Пунктом 5 додаткової угоди № 1 до цього договору, сторони передбачили, що інші умови вищезгаданого договору не порушені даною угодою, залишаються незмінними, і сторони підтверджують по них свої зобов»язання.

Дана додаткова угода № 1 вступає в силу з моменту її підписання сторонами та є невід»ємною частиною договору від 25.09.2008р. № Л/НХ-081069/НЮ ( п. 7 додаткової угоди № 1).

Позивач свої зобов»язання за даним договором та додатковою угодою № 1 з додатками № 1 та 2 виконав на загальну суму 2521059,30 грн.

Так, за накладною № 76 від 30.09.08р. позивачем поставлено відповідачу товар на суму 123264,00 грн., який відповідач отримав за довіреністю серії ЯОЗ № 194851/802 від 29.09.08р. через Добровецьку О.М. (паспорт серії КС № 46034 виданий 27.06.02р. Городоцьким РВ УМВС у Львівській області), за накладною № 83 від 14.10.08р. позивач передав товар на суму 129 696,00 грн., за накладною № 308 від 14.10.08р. –381050,10 грн., який відповідач отримав за довіреністю серії ЯОЗ № 194914/865 від 10.10.08р., через Добровецьку О.М. (паспорт серії КС № 46034 виданий 27.06.02р. Городоцьким РВ УМВС у Львівській області), за накладною № 88 від 27.10.08р. позивач передав товар на суму 115560, 00 грн., який відповідач отримав за довіреністю серії ЯОЗ № 194981/932 від 21.10.08р., через Мазепу А.С. (паспорт серії КА № 752463 виданий 03.02.1998р. Пустомитівським РВ УМВС у Львівській області), за накладною № 90 від 29.10.08р. позивач передав товар на суму 197 517,60 грн., за накладною № 332 від 29.10.08р. –128192,40 грн., який відповідач отримав за довіреністю серії ЯОЗ № 194981/932 від 21.10.08р., через Мазепу А.С. (паспорт серії КА № 752463 виданий 03.02.1998р. Пустомитівським РВ УМВС у Львівській області (докази –в матеріалах справи).

Актом за № 124 прийому-передачі продукції від 23.12.2008р. сторони за договором від 25.09.2008р. № Л/НХ-081069/НЮ погодили, що позивачем передано, а відповідачем отримано товар (№ вагона 24426546) на загальну суму з урахуванням ПДВ –240963 грн. 20 коп. Разом з ПДВ на суму 1445 779,20 грн.

У акті за № 124 прийому-передачі продукції від 23.12.2008р. зазначено, що претензій до постачальника відносно якості, комплектності, наявності техдокументації вантажоотримувач не має (докази –в матеріалах справи).

Відповідачем за даним договором зобов»язання щодо оплати за отриманий ним товар були виконані частково, платіжними дорученнями: № 6381 від 07.10.08р., № 6397 від 08.10.08р., № 1025 від 09.04.09р., № 110 від 13.05.09р., № 2441 від 23.07.09р., № 4805 від 11.12.09р., № 4825 від 14.12.09р., № 4867 від 15.12.09р., № 4899 від 16.12.09р., на загальну суму 873264,00 грн.

На день подання позову до господарського суду заборгованість відповідача перед позивачем складала суму 1647795,30 грн.

В процесі розгляду даної справи в господарському суді, відповідач погасив борг частково, в сумі 450000,00 грн. платіжними дорученнями: № 16 від 05.01.10р. в сумі 200 000,00 грн., № 78 від 14.01.10р. в сумі 100000,00 грн., № 87 від 15.01.10р. в сумі 100000,00 грн., № 399 від 09.02.10р. в сумі 50000,00 грн. (докази –в матеріалах справи).

Отже, станом на 18.02.2010р. основний борг відповідача перед позивачем складає суму 1197795, 30 грн. (1647795,30 грн. –450 000,00 грн.).

          Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що вини кає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з під став, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зо бов'язаний вчинити певну дію господарського чи управ лінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від пе вних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому чи слі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сто рони виконання її обов'язку.

          Частиною 2 цієї статті визначено, що основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-го сподарські зобов'язання, а частиною 3, що сторони можуть за взаємною згодою конкретизу вати або розширити зміст господарського зобов'язання в процесі його виконання, якщо законом не встановле но інше.

          Спірне зобов”язання виникло в силу укладеного між сторонами договору, що відповідає вимогам частини 1 статті 174 ГК України.

          Відповідно до статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

          Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодек сом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

          Частиною 2 цієї статті передбачено, що суб'єктами майново-господарських зобов'язань можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у стат ті 55 цього Кодексу, негосподарюючі суб'єкти —юри дичні особи, а також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, наділені господарською ком петенцією. Якщо майново-господарське зобов'язання виникає між суб'єктами господарювання або між суб'єк тами господарювання і негосподарюючими суб'єкта ми —юридичними особами, зобов'язаною та управленою сторонами зобов'язання є відповідно боржник і кредитор, а частиною 4 цієї статті визначено, що суб'єкти господарювання у випадках, передбаче них цим Кодексом та іншими законами, можуть добро вільно брати на себе зобов'язання майнового характеру на користь інших учасників господарських відносин (благодійництво тощо). Такі зобов'язання не є підставою для вимог щодо їх обов'язкового виконання.

          Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

          Частиною 1. ст. 530 ЦК України, передбачено, що якщо у зобов”язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

          Статтею 693 ЦК України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть гос подарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до право порушників господарських санкцій на підставах і в по рядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

          Частиною 2 цієї статті визначено, що застосування господарських санкцій повинно га рантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування зби тків учасникам господарських відносин, завданих внас лідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

          Частиною 3 цієї ж статті, що господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими:

          потерпіла сторона має право на відшкодування зби тків незалежно від того, чи є застереження про це в до говорі; передбачена законом відповідальність виробни ка (продавця) за недоброякісність продукції застосовує ться також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі;

          сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язан ня, а також відшкодування збитків не звільняють право порушника без згоди другої сторони від виконання прий нятих зобов'язань у натурі;

          у господарському договорі неприпустимі застере ження щодо виключення або обмеження відповідально сті виробника (продавця) продукції.

          Статтею 217 ГК України передбачено, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають не сприятливі економічні та/або правові наслідки.

          Частиною 2 цієї статті, що у сфері господарювання застосовуються такі ви ди господарських санкцій: відшкодування збитків; штраф ні санкції; оперативно-господарські санкції.

          Стаття 218 ГК України передбачає, що підставою господарсько-правової відповідальнос ті учасника господарських відносин є вчинене ним пра вопорушення у сфері господарювання, частиною 2 зазначеної статті встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за не виконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення госпо дарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господар ського правопорушення. У разі якщо інше не передба чено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе госпо дарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможли вим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обста винами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для ви конання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

          Статтею 219 ГК України чітко визначено, що за невиконання або неналежне виконання госпо дарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає на лежним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного упра вління майном, якщо інше не передбачено цим Кодек сом та іншими законами.

          Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (не устойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відно син зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

          Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

          П. 3 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

          Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь неустойку, у формі пені, в розмірі 244063,65 грн. пені, яка нарахована, за кожною накладною окремо, відповідно до пункту 9.4. Договору поставки від 25.09.2008р. № Л/НХ-081069/НЮ, за період з 01.04.2009р. по 30.09.2009р. включно, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від вартості простроченого зобов’язання, за кожен день прострочення, відповідно до частини 6 статті 232 ГК України, тобто за 183 дні прострочення платежу (враховуючи зміну ставки НБУ у період за який нараховується пеня), відтак пеня розрахована у 3 (три) етапи та складає 244063 грн. 65 коп. (Уточнений розрахунок пені за кожною накладною окремо, з урахуванням часткової оплати та змін ставок НБУ –в матеріалах справи).

          Частиною 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов»язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов»язання мало бути виконано.

          Суд заслухав пояснення представника позивача та відповідача, оглянув та дослідив подані докази, оцінив їх в сукупності, прийшов до висновку, що позов (уточнений, згідно заяви позивача поданої за вхідним № 3193 від 18.02.2010р., заяви про зменшення позовних вимог, яка подана в судовому засіданні 18.02.2010р.), документально та нормативно обґрунтований, відповідачем визнаний, підлягає до задоволення.

          Відповідач подав клопотання про застосування до стягнення штрафних санкцій у формі пені статті 233 ГК України, п. 3 статті 83 ГПК України, зменшити розмір пені на 50% та застосувати п. 6 статті 83 ГПК України, розстрочити виконання рішення суду на 3 (три) місяці, з підстав зазначених у клопотанні.

Статтею 233 ГК України передбачено, що у разі належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

Пунктом 3 статті 83 ГПК України передбачено право господарського суду, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов»язання.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача в частині зменшення на 50% розміру пені, суд приходить до висновку, відповідно до статті 233 ГК України, застосувати п. 3 статті 83 ГПК України, зменшити розмір пені на 50%, відтак стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 122031,83 грн. пені (244063,65 грн. пені, яка підлягала стягненню з відповідача на користь позивача х 50%).

Разом з тим, суд приходить до висновку, застосувати п. 6 статті 83 ГПК України, та розстрочити виконання рішення суду на 3 (три) місяці.

Судові витрати покласти на сторони пропорційно задоволених позовних вимог, відповідно до статті 49 ГПК України.

Позивачем за даним позовом сплачено державне мито у розмірі 19208,16 грн., в процесі розгляду даної справи, відповідач, частково, борг погасив, і станом на 18.02.2010р. основний борг склав суму 1197795,30 грн. + 244063,65 грн. пені.

Однак, станом на час звернення позивача з позовом до суду основний борг складав 1647795, 30 грн. + 244063,65 грн. перерахованої пені (заява про зменшення позовних вимог вхідний № 3298 від 18.02.10р.) = 1891858,95 грн., що складає ціну позову, який мав бути заявлений позивачем, пропорційно задоволених позовних вимог, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 18919,03 грн. –державного мита, виходячи з розрахунку: (1 891 859,95 грн. –ціна позову, яка мала бути заявлена позивачем х 19208,16 грн. –розмір сплаченого позивачем державного мита = 36339961826,90 : 1920815,63 грн. –ціна позову, заявленого до суду = 18919,03 грн.) та 232,44 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, виходячи з розрахунку: (1 891 859,95 грн. –ціна позову, яка мала бути заявлена позивачем х 236,00 грн. –розмір сплачених позивачем витрат на ІТЗСП : 1920815,63 грн. - ціна позову, яка заявлена позивачем).

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 1, 2, 4-3 –4-7, 12, 15, 18, 21, 22, 32, 33, 34, 43, 44 - 49, 69, 77, 82 –85, 116 –117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:          

1.           Позов (уточнений) задовільнити повністю.

2. Зменшити розмір неустойки у формі пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов»язання на 50%, відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України.

3. Стягнути з Державного територіально-галузевого об”єднання „Львівська залізниця” (79007, місто Львів, вулиця Гоголя, 1, код ЄДРПОУ 01059900, Платник: Відокремлений підрозділ «Служба матеріально-технічного постачання ДТГО «Львівська залізниця», м. Львів, вул. Широка, 2) 1196795 грн. 30 коп. –основного боргу, 122031 грн. 83 коп. –пені, що складає 50% від розміру пені, яка підлягала стягненню з боржника, 18919,03 грн. –державного мита та 232 грн. 44 коп. - витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Застосувати п. 6 статті 83 ГПК України, розстрочити виконання рішення суду на 3 (три) місяці, шляхом сплати платежів встановлених у п. 3 резолютивної частини цього рішення, рівними частинами до повного їх погашення.

5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя