Рішення № 8832661, 30.03.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.03.10 Справа№ 17/26

Господарський суд Львівської області у складі судді Ділай У.І.

При секретарі Хрунь І.Ю.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: СПД-ФО ОСОБА_1, м. Стрий

до відповідача: ТзОВ “Маряна”, м. Сколе

про: стягнення 2 727,63 грн.

Представники :

Від позивача: ОСОБА_2 представник (Довіреність №6512 від 17.09.2007р.)

Від відповідача: не зявився

Представнику позивача розяснено права і обовязки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Згідно клопотання технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть спору:

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява СПД-ФО ОСОБА_1, м. Стрий до ТзОВ “Маряна”, м. Сколе про стягнення 2 727,63 грн.

Ухвалою суду від 27.02.2010р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 11.03р.

За клопотанням позивача Ухвалою суду від 11.03.2010р. розгляд справи відкладався.

В судовому засіданні 30.03.2010р. представник позивача позовні вимоги підтримав.

Відповідач явку представника в судове засідання з невідомих причин не забезпечив, відзиву на позовну заяву суду не надав, хоч і був належно повідомлений про час та місце розгляду справи.

Враховуючи те, що суду представлено достатньо доказів для вирішення справи по суті, відповідно до ст. 75 ГПК України, справу розглянуто у відсутності представника відповідача.

В процесі розгляду матеріалів справи судом встановлено:

17.08.2009р. між сторонами у справі укладено Договір купівлі-продажу № 954, відповідно до умов якого позивач взяв на себе зобовязання продати (передати у власність) а відповідач зобовязався прийняти та оплатити пиво, слабоалкогольні напої, безалкогольні напої та мінеральну воду в кількості, узгодженій сторонами згідно замовлення.

Як стверджує позивач у позовній заяві, на виконання зобовязань за вищевказаним Договором по Товарно-транспортній (видатковій) накладній № СЛ-00069984 від 18.09.2009р. він поставив відповідачу товар на загальну суму 2 276,66 грн., вартість тари 360,00 грн.

Відповідно до п. 7.3. Договору купівлі-продажу № 954 від 17.08.2009р. у випадку розрахунків з відтермінуванням платежу, оплату товару відповідач зобовязаний був здійснити протягом 14 календарних днів з дня його відвантаження.

У позовній заяві зазначається, що у встановлений Договором строк відповідач отриманого товару в повному обсязі не оплатив і станом на 25.01.2009р. залишок заборгованості ТзОВ “Маряна” перед СПД-ФО ОСОБА_1 становив 2 347,91 грн., з яких 1 999,91 грн. за товар та 348,00 грн. за тару.

26.01.2010р. позивач направив на адресу відповідача Претензію № 14 від 25.01.2010р., із проханням в семиденний термін з дня її отримання сплатити заборгованість за поставлений товар в сумі 1 999,91 грн., а також повернути зворотню тару на суму 348,00 грн. Вказану претензію відповідач отримав 27.01.2010р., про що свідчить представлене суду повідомлення про вручення поштового відправлення.

У відповідь на направлену Претензію відповідач повернув позивачу зворотню тару на суму 348,00 грн., проте заборгованості за поставлений товар не сплатив.

За порушення строків оплати на підставі п. 8.3. Договору позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 0,2% від суми простроченого платежу за кожен день прострочки, що згідно розрахунку позивача становить 555,97 грн.

Окрім того, відповідно до п. 8.2. Договору та ч. 2 ст. 625 ЦК України позивач просить суд стягнути з відповідача 95,59 грн. інфляційних втрат та 76,16 грн. 10 % річних.

Загальна сума позовних вимог складає 2 727,63грн.

При огляді Товарно-транспортної (видаткової) накладної № СЛ-00069984 від 18.09.2009р., згідно якої здійснювалася поставка товару судом встановлено, що у ній відсутнє посилання на Договір купівлі-продажу № 954 від 17.08.2009р., а натомість міститься посилання на Договір № СЛ-0000169 від 30.06.2009р. На вимогу суду надати договір, вказаний у видатковій накладній, представник позивача в судовому засіданні зазначив, що такий договір у позивача відсутній.

Суд заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши докази по справі та оцінивши їх в сукупності, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково з наступних підстав:

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, при цьому зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобовязання виникають з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Як стверджує позивач спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі Договору купівлі-продажу № 954 від 17.08.2009р. Однак, як встановлено судом у Товарно-транспортній (видатковій) накладній № СЛ-00069984 від 18.09.2009р., згідно якої здійснювалася поставка товару, міститься посилання на інший договір, а саме Договір № СЛ-0000169 від 30.06.2009р. Як вказав представник відповідача в судовому засіданні Договір № СЛ-0000169 від 30.06.2009р. у позивача відсутній.

Згідно ст. 181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень. Факт прийняття відповідачем до виконання замовлення підтверджується відтиском печатки та підписом повноважного представника відповідача на Товарно-транспортній (видатковій) накладній №СЛ-00069984 від 18.09.2009р., а також частковою оплатою отриманого товару.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), а у випадку, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вже зазначалося, Претензію № 14 від 25.01.2010р. із проханням сплатити заборгованість за поставлений товар в сумі 1 999,91 грн. відповідач отримав 27.01.2010р.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, а у відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як встановлено в процесі розгляду справи відповідач зобовязань щодо оплати отриманого товару належно не виконав, а відтак вимоги позивача про стягнення 1 999,91 грн. основного боргу є обгрунтованими, доведеними наявними в матеріалах справи доказами та підлягають до задоволення.

Порушенням зобовязання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

У відповідності до положень ст 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок позовних вимог, суд задовільняє позовні вимоги в частині стягнення 95,59 грн. інфляційних втрат.

Посилаючись на п.п. 8.2., 8.3 Договору купівлі-продажу № 954 від 17.08.2009р. позивач просить суд стягнути з відповідача 555,97 грн. пені та 76,16 грн. 10 % річних.

Однак, як зазначено вище, позивачем не доведено факт поставки товару саме на умовах вищевказаного Договору.

Враховуючи наведене суму річних, за прострочення оплати товару слід розраховувати виходячи із розміру визначеного ч. 2 ст. 625 ЦК України (три проценти річних від простроченої суми). Згідно здійсненого судом розрахунку сума річних, що підлягає стягненню з відповідача становить 22,85 грн. В частині стягнення 53,31 грн. річних позов до задоволення не підлягає.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України, штраф та пеня є одними із видів забезпечення виконання зобовязання. Згідно із ч. 1 ст. 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобовязання вчиняється у письмовій формі.

Із врахуванням вищевикладеного суд вважає, що в частині стягнення 555,97 грн. пені у позові слід відмовити.

У відповідності з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судові витрати згідно ст. 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі наведеного та керуючись ст. 174, 181, 193, 216 ГК України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 546, 547, 599, 610, 612, 625 ЦК України, ст. ст. 4-3, 33, 43, 49, 75, 82-84 ГПК України , суд

ВИРІШИВ :

1.Позовні вимоги задоволити частково.

2.Стягнути з ТзОВ “Маряна” (82600, Львівська обл, м. Сколе, вул. Д. Галицького, 21/6. Код ЄДРПОУ 22391001) на користь СПД-ФО ОСОБА_1 (82400, АДРЕСА_1. Код ЄДРОУ НОМЕР_1) 1 999,91 грн. основного боргу, 95,59 грн. інфляційних втрат, 22,85 грн. 3 % річних, всього 2 118,35 грн.; 79,22грн. державного мита та 183,28 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті частині вимог у позові відмовити.

4. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Суддя У.І. Ділай

Суддя