Ухвала суду № 88318177, 17.03.2020, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17.03.2020 Справа №607/1114/17

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі головуючого судді Позняка В.М., за участі секретаря судового засідання Свергун Т.В., скаржника – Білобороди К.І., представника ДВС – Гнатюк Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі скаргу ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Гнатюк Н.В., заінтересована особа – ОСОБА_2 , –

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 , звернувся до суду із скаргою на дії головного державного виконавця Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області Гнатюк Н.В., просить: 1) визнати дії державного виконавця Гнатюк Н.В. щодо не перевірки виконання боржником рішення у справі №607/1114/17 у час та місці побачення, визначених цим рішенням та постановою від 19.11.2019 року, протиправними, 2) зобов`язати державного виконавця здійснювати перевірки виконання боржником рішення у справі №607/1114/17 у час та місці побачення, визначених цим рішенням та постановою від 19.11.2019 року головного державного виконавця; 3) визнати протиправною бездіяльність головного державного виконавця Гнатюк Н.В, щодо не складання акту про невиконання без поважних причин боржником рішення та невинесення на боржника штрафу, 4) зобов`язання державного виконавця скласти акт про невиконання боржником рішення суду у справі №607/1114/17 та винести постанову про накладення штрафу у розмірі, визначеному частиною першою статті 75 Закону України «Про виконавче провадження».

Скарга мотивна тим, що на виконання рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області у справі №607/1114/17 11.01.20120 року близько 10:00 прибув за місцем виконання рішення за адресою по АДРЕСА_1 , однак ні дитини ні боржника не було. Скаржник вважає, що держаний виконавець порушив вимоги Закону України «Про виконавче провадження», а саме не перевірив виконання рішення суду, не склав відповідний акт та не виніс постанову про накладення штрафу.

Від головного державного виконавця Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Гнатюк Н.В. надійшло заперечення на скаргу. Заперечення мотивовано тим, що на 11.01.2020 року державний виконавець здійснив вихід на місце виконання рішення суду по вул. Н Яремчука, 37 АДРЕСА_2 , та встановлено, що ОСОБА_1 не з`явився у визначений час на місце побачення, про що складено відповідний акт о 10:32 в присутності ОСОБА_2 . Тому державний виконавець, зазначив, що боржник рішення суду виконала, надала дитину для побачення із батьком.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 лютого 2020 року після усунення недоліків, прийнято до розгляду скаргу ОСОБА_1 та призначено судове засідання.

У судовому засіданні 05 березня 2020 року ОСОБА_1 скаргу підтримав із викладених у ній підстав та просив задовольнити. Пояснив, що 11 січня 2020 року була друга субота місяця, а рішенням суду йому визначено час побачення із 10 год. 00 хв. до 18 год. 00 хв. Тому, на протязі всього цього часу він мав право проводити час із сином. Вважає, що державний виконавець самовільно залишила місце виконання о 10 год. 32 хв., а не контролювала процес виконання весь встановлений рішенням суду час. Коли він приходив до сина, державного виконавця, дитини та матері не було, у зв`язку із чим він викликав поліцію.

Державний виконавець Гнатюк Н.В. в судовому засіданні проти задоволення скарги заперечила, зазначила, що оскільки 11 січня 2020 року була робоча субота, вона вийшла о 10:00 хв. контролювати процес виконання рішення суду у справі №607/1114/17 щодо побачення ОСОБА_1 із своїм сином. Однак, на протязі часу із 10:00 до 10:32 ОСОБА_1 був відсутній, не повідомляв про причини відсутності, у зв`язку із чим було складено відповідний акт. Зазначила, що в інші дні ОСОБА_2 не чинить перешкод в користуванні дитиною, однак син не хоче йти з батьком.

В судове засідання 17.03.2020 року сторони не з`явилися. Відповідно до частини другої статті 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Зважаючи на те, що в судовому засіданні 05.03.2020 року сторони надали свої пояснення, суд вважає за можливе продовжити слухання справи у відсутності учасників.

Суд, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази, встановив такі обставини:

09 січня 2019 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області видано виконавчий лист №607/1114/17, згідно з яким суд вирішив: визначити спосіб участі ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ., встановивши, що батько проводить з сином час за наступним графіком: щопонеділка, з 10 год. 00 хв. до 12 год. 00 хв.; кожну другу та четверту суботу місяця 10 год. 00 хв. до 18 год. 00 хв.; другу частину щорічних літніх канікул.

06 листопада 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області з заявою про примусове виконання рішення суду на підставі зазначеного виконавчого листа.

07 листопада 2019 року головним державним виконавцем Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області Гнатюк Н.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 60524801 за вказаним виконавчим листом.

Відповідно до постанови державного виконавця Гнатюк Н.В. від 19 листопада 2019 року місцем побачення стягувача ОСОБА_1 з дитиною ОСОБА_3 визначено АДРЕСА_1 (місце проживання боржника).

02 січня 2020 року винесено постанови про передачу зазначеного виконавчого провадження до Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) та про прийняття виконавчого провадження головним державним виконавцем Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Гнатюк Н.В.

Відповідно до акту державного виконавця від 11.01.2020 року, при виконанні виконавчого листа у справі №607/1114/17, виходом за адресою АДРЕСА_1 , встановлено, що боржник ОСОБА_2 рішення суду виконала, дитину – ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 для виконання із ОСОБА_1 надала в час визначений графіком побачень, однак побачення не відбулося у зв`язку із неявкою на місце побачення стягувача, який про причини неявки не повідомив. Акт підписаний державним виконавцем, боржником та понятим.

Розглянувши матеріали справи, взявши до уваги пояснення скаржника та державного виконавця, дослідивши наявні у справі докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, суд вважає, що скарга ОСОБА_1 до задоволення не підлягає.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, визначений ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження». Згідно з ч. 1 вказаної статті виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону (за рішенням про встановлення побачення з дитиною державний виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення шляхом забезпечення побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням), перевіряє виконання рішення боржником.

Відповідно до ч. 2 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Порядок виконання рішення про встановлення побачення з дитиною, рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною, встановлений ст. 64-1 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно з ч. ч. 1 - 3 цієї статті виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням. Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт та виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною першою статті 75 цього Закону. У постанові зазначаються вимога виконувати рішення та попередження про кримінальну відповідальність.

Відповідно до ч. 5 ст. 64-1 Закону України «Про виконавче провадження» у разі виконання рішення боржником виконавець складає акт та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

ОСОБА_1 стверджував, що державний виконавець Гнатюк Н.В. не проконтролювала порядок виконання рішення суду 11 січня 2020 року.

Такі доводи суд вважає безпідставними, виходячи із такого.

Так, як видно із акта акту державного виконавця від 11.01.2020 року, при виконанні виконавчого листа у справі №607/1114/17, виходом за адресою АДРЕСА_1 , встановлено, що боржник ОСОБА_2 рішення суду виконала, дитину – ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 для виконання із ОСОБА_1 надала в час визначений графіком побачень, однак побачення не відбулося у зв`язку із неявкою на місце побачення стягувача, який про причини неявки не повідомив.

Той факт, що ОСОБА_1 , як він пояснив, явився пізніше, суд не є доказом неправомірних дій державного виконавця. Так, закон не зобов`язує державного виконавця проводити весь час, встановлений в рішенні суду (з 10:00 до 18:00, чи на час щорічних канікул), чекаючи на ОСОБА_1 . Встановивши, що з 10:00 по 10:30 його не було, державний виконавець, склавши відповідний акт покинув місце виконання.

Таким чином, судом установлено, що державний виконавець здійснивши перевірку виконання боржником рішення суду у час побачення, визначений рішенням суду, та у місці побачення, визначеному в постанові державного виконавця, переконавшись, що боржник ОСОБА_2 надала стягувачу доступ до дитини, склала акт про виконання рішення суду, відтак діяла відповідно до вимог ст. 64-1 Закону України «Про виконавче провадження».

Відтак, державним виконавцем не встановлено факту невиконання без поважних причин боржником рішення суду, а тому підстав для складання акту та винесення постанови про накладення на боржника штрафу відповідно до ч. 2 ст. 63, ч. 3 ст. 64-1 Закону України «Про виконавче провадження» не було.

Щодо вимог про зобов`язання державного виконавця здійснювати перевірку виконання рішення суду у час та місці побачення, то такі вимоги до задоволення не підлягають, як передчасні, оскільки порядок дій державного виконавця визначається ЗУ «Про виконавче провадження». Суду не надано доказів скаржником, що державний виконавець має намір його не дотримуватися, та його права будуть порушуватися в майбутньому. Для захисту права суду необхідний факт його порушення, а чи відбудеться це у майбутньому – невідомо.

Щодо вимог скаржника скласти акт про невиконання рішення суду без поважних причин, то суд вважає такі вимоги безпідставним, оскільки на момент перевірки державним виконавцем 11 січня 2020 року складено акт про те, що боржник ОСОБА_2 рішення суду виконала, дитину – ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 для виконання із ОСОБА_1 надала в час визначений графіком побачень, однак побачення не відбулося у зв`язку із неявкою на місце побачення стягувача.

Суд вважає, що державний виконавець не може складати акт щодо обставин, при яких він не був присутній, а саме щодо подій, які відбувалися після того, як він покинув місце виконання.

Щодо вимог скаржника про визнання неправомірними дій державного виконавця та зобов`язання його винести постанову про накладення штрафу на боржника в розмірі, визначеному законом України про виконавче провадження, то такі вимоги суд відхиляє у зв`язку із тим, що вказані дії державного виконавця є його правом, який він застосовує за наявності підстав, передбачених законом за наявності вини, та вжиття чи невжиття таких заходів не порушує права скаржника.

Частиною 3 статті 451 ЦПК України зазначено, що якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчиненні відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

За таких обставин, враховуючи вищенаведене суд вважає, що державний виконавець Гнатюк Н.В. діяла з дотриманням вимог закону, а тому скарга ОСОБА_1 є безпідставною та до задоволення не підлягає.

Керуючись ст. ст. 450-452, 260 – 261, 353 – 355, п.п. 15.5 п. 15 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ :

У задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Гнатюк Н.В., заінтересована особа – ОСОБА_2 , – відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повної ухвали.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена в день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.

Головуючий суддяВ. М. Позняк