Рішення № 8830940, 25.03.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25.03.10 р.                     Справа № 43/18                               

Господарський суд Донецької області у складі судді І.В. Зубченко

При секретарі судового засідання Братченко Т.А.          

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: Управління Державної служби охорони при Головному управлінні МВС України в Донецькій області, м. Донецьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Фортуна-ЛТД”, м. Донецьк

про стягнення суми боргу в розмірі 641,82грн., штрафу у розмірі 691,56грн.

За участю представників:

від позивача: Сагайдак Л.Ю. за дов. №21/1-1951/Сг від 10.04.09р.

від відповідача : Павликов Є.І. за дов. б/н від 16.11.09р.

В судовому засіданні брали участь:

Згідно із ст.69 ГПК України за ухвалою від 09.03.2010р. справу розглянуто в більш тривалий термін.

          СУТЬ СПРАВИ:

Управління Державної служби охорони при Головному управлінні МВС України в Донецькій області, м. Донецьк , позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю “Фортуна-ЛТД”, м. Донецьк стягнення суми боргу в розмірі 641,82грн., штрафу у розмірі 691,56грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем зобов’язань за договором термінового виклику наряду міліції №17615/Вр від 22.08.05р., в частині сплати вартості наданих послуг.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, відповідно до відзиву б/н від 09.03.10р., та пояснив, що позивачем не надано документів, що підтверджують зміну вартості послуг з січня 2009р., відсутній документ, що підтверджує надання послуг позивачем за серпень 2009р.

В останньому судовому засіданні представник відповідача визнав позовні вимоги, що зафіксовано у протоколі судового засідання, однак письмово свої доводи не підтвердив, надав заяву про застосування спеціального строку позовної давності до стягуваної суми штрафу у розмірі 89,70грн. за січень 2009р.

У судовому засіданні були досліджені наступні докази: термінового виклику наряду міліції №17615/Вр від 22.08.05р., дислокацію на 2009р., протокол узгодження договірної ціни за здійснення заходів охорони, розрахунок суми, що пропонується до стягнення, банківські виписки станом на 21.01.09р., 16.02.09р., 31.03.09р., 08.05.09р., 09.06.09р., від 08.07.09р., від 23.09.09р.

Водночас у позові заявлені вимоги про забезпечення позову шляхом накладання арешту майно, що належить відповідачеві.

Відповідно до ст.66 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) забезпечення позову допускається, якщо невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Позивачем не підтверджено ймовірність припущення того, що майно, яке є у відповідача на момент пред’явлення позову до нього, може зникнути або зменшитись за кількістю на момент виконання рішення. Відтак, у задоволенні вимог про забезпечення позову у справі шляхом накладання арешту майно, що належить відповідачеві, слід відмовити, як необґрунтовано заявлених.

Перед початком розгляду справи по суті представників позивача, відповідача було ознайомлено з правами та обов’язками у відповідності із ст.22 ГПК України.

Судом, відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

У відповідності до п.п. 2, 3, 4 частини 2 ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст.42 ГПК України - правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до ст.43 ГПК України - судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Ст.33 ГПК України зазначає - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

22.08.05р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Фортуна-ЛТД” (замовник) та Управлінням Державної служби охорони при Головному управлінні МВС України в Донецькій області (виконавець) був укладений договір термінового виклику наряду міліції №17615/Вр .

Надавши належну правову оцінку договору термінового виклику наряду міліції №17615/Вр від 22.08.05р. суд дійшов висновку, що до нього, як до договору про надання послуг, застосовуються положення глави 63 Цивільного кодексу України (далі ЦК України).

Відповідно до ст.901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується сплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За приписами ст.903 цього ж кодексу, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За з умовами договору №17615/Вр від 22.08.05р. виконавець у межах грошових коштів, отриманих від замовника, починаючи з 22.08.05р. забезпечує реагування НМО у разі надходження на ПЦС сигналу тривоги, у випадку використання замовником засобів ручної тривожної сигналізації, встановлених на об’єктах замовника, які зазначені в розрахунку–дислокації (додаток №1 до договору) та плані-схемі (додаток №4 до договору). Терміном надання охоронних послуг вважається час визначений і узгоджений додатком №1 до договору.

Відповідно до пункту 2.3. договору оплата послуг здійснюється замовником на умовах попередньої оплати, шляхом виплати виконавцю щомісячно сум, зазначених у розрахунку-дислокації (додаток 1 до договору).

Першу оплату замовник здійснює не пізніше двох банківських днів після підписання сторонами договору, а усі наступні платежі – не пізніше п’яти днів до кінця кожного поточного (оплаченого) місяця (пункт 2.4. договору).

Датою оплати вважається дата зарахування грошей на рахунок виконавця (пункт 2.6. договору).

В кінці кожного календарного місяця, а також по закінченню терміну дії договору сторони складають акти виконаних робіт (п.2.7. договору).

Виконавець надає замовнику рахунки, податкові накладні, акти виконаних робіт. Останні обов’язково повинні бути підписані і повернуті відповідачем (пункт 2.8. договору).

Таким чином, відповідач зобов’язався здійснювати оплату охоронних послуг щомісячно не пізніше п’яти днів до кінця кожного поточного (оплаченого) місяця.

При цьому, акт наданих послуг не є обов’язковою передумовою оплати замовлених послуг, а є (при умові дотримання відповідачем п. 2.8 договору) юридичним фактом-підтвердженням фактичного надання таких послуг в об’ємі та вартістю, обумовленими сторонами та прийнятими відповідачем без заперечень.

Відповідно до пункту 8.1 договору, договір набуває чинності після підписання його сторонами з 22.08.05р. і діє до 22.08.06р.

Якщо за 15 днів до закінчення строку дії договору жодна із сторін не вимагатиме у письмовій формі його припинення або перегляду, договір вважається продовженим на тих же умовах на той же термін. Якщо дія договору буде продовжена виконавець надає замовнику відповідний розрахунок вартості послуг на новий період дії договору (пункт 8.2. договору).

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами підписано розрахунок-дислокацію на 2009р.

Отже на момент виникнення зобов’язань сторони перебували у договірних відносинах.

Відповідно до вказаного розрахунку-дислокації сума послуг за кожен місяць є фіксованою та складає 897грн.

Як зазначає позивач, останнім у період січень-серпень 2009р. було надано відповідачу охоронні послуги вартістю 6915,58грн. Нарікань на якість та обсяги наданих охоронних послуг від відповідача не надходило.

Як встановлено судом, відповідач, уклавши договір термінового виклику наряду міліції №17615/Вр від 22.08.05р., прийняв на себе зобов’язання своєчасно сплачувати охоронні послуги.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України).

За приписами ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, відповідач скористався своїм правом, передбаченим пунком 4.1.3. договору, та направив на адресу позивача лист №268/1 від 07.08.09р. та додаткову угоду до договору №17615/Вр від 22.08.05р. про його розірвання, відповідно до якої договір №17615/Вр від 22.08.05р. вважається розірваним з 22.08.09р. Додаткова угода була підписана сторонами. Отже, сума, яка підлягає сплаті за серпень 2009р. складає 636,58грн. (до 22.08.09р.).

Проте зобов`язання по сплаті наданих послуг відповідач належним чином не виконав.

Підставою для звернення позивача до суду з позовною заявою стала часткова неоплата відповідачем наданих послуг у сумі 641,82грн. за січень 2009р. (2,62грн.), лютий 2009р. (2,62грн.), за серпень 2009р. (636,58грн.) та несвоєчасна оплата послуг за січень-липень 2009р. та 22 дні серпня 2009р., що підтверджується банківськими виписками станом на 21.01.09р., 16.02.09р., 31.03.09р., 08.05.09р., 09.06.09р., від 08.07.09р., від 23.09.09р.

За умовами ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Відповідно до ст.548 ЦК України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідачем, в свою чергу, не надано доказів здійснення своєчасної оплати послуг за січень-липень 2009р. та 22 дні серпня 2009р., що відповідно до пункту 5.4. договору, є підставою для нарахування штрафу.

Посилаючись на пункт 5.4. договору, позивач просить стягнути з відповідача штрафну неустойку у сумі 691,56грн.

Згідно із пунктом 5.4. договору у разі порушення зобов’язань обумовлених п.2.3, 2.4, 2.6 договору, замовник сплачує виконавцю штрафну неустойку у розмірі 10% від суми порушеного зобов’язання за кожен день.

З розрахунку суми штрафу вбачається, що штраф розрахований у розмірі 10% від суми несвоєчасно виконаного зобов’язання за січень-серпень 2009р.

Відповідач у заяві б/н від 25.03.10р. заявив клопотання про застосування позовної давності до вимог позивача про стягнення штрафу за січень 2009р. у сумі 89,70грн.

Відповідно до ст.ст.256, 257, 258, 261, 264 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Позовна давність в один рік застосовується до стягнення неустойки (штрафу, пені).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Право пред’явити вимогу про стягнення штрафу за січень 2009р. виникло у позивача з моменту, коли він дізнався про порушення відповідачем взятого на себе зобов’язання зі сплати вартості наданих охоронних послуг, тобто з 27.12.08р.

Позивач звернувся до суду з позовними вимогами про стягнення штрафу 06.01.10р., тобто за межами строку позовної давності в один рік.

З огляду на викладене, клопотання відповідача про застосування позовної давності до вимог позивача про стягнення штрафу за січень 2009р. у сумі 89,70грн. підлягає задоволенню, а у позовних вимогах в частинні стягнення штрафу за січень 2009р. у сумі 89,70грн. слід відмовити у зв’язку із закінченням строку позовної давності.

Факт заборгованості відповідача за договором термінового виклику наряду міліції №17615/Вр від 22.08.05р. у розмірі 641,82грн. суми основного боргу та штрафу у розмірі 601,86грн. підтверджено матеріалами справи, тому означені вимоги позивача підлягають задоволенню, а вимоги про стягнення штрафу у сумі 89,70грн. за січень 2009р. підлягають залишенню без задоволення.

Судові витрати підлягають розподілу з урахуванням норм статті 49 ГПК України.

Беручи до уваги вищевикладене, керуючись ст.129 Конституції України, ст.ст. 256-258, 261, 264, 525, 526, 546, 548, 599, 629, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 22, 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Управління державної служби охорони при Головному управлінні МВС України в Донецькій області, м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю “Фортуна-ЛТД”, м. Донецьк про стягнення суми боргу в розмірі 641,82грн., штрафу у розмірі 691,56грн. – задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Фортуна-ЛТД” (83096, м. Донецьк, вул. Куйбишева, 82; код ЄДРПОУ 31459690) на користь Управління державної служби охорони при Головному управлінні МВС України в Донецькій області (83023, м. Донецьк, вул. Ходаковського, 10 а; ідентифікаційний код 08596860) суму боргу у розмірі 641,82грн., штраф у розмірі 601,86грн., витрати по сплаті державного мита у сумі 94,86грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 219,48грн.

В чатині позовних вимог про стягнення штрафу у сумі 89,70грн. відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні 25.03.10р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суддя                               

Повний текст рішення за правилами

ст.84 Господарського процесуального

кодексу України підписано 29 березня 2010р.