Рішення № 8830919, 23.03.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

23.03.10 р.                     Справа № 43/49                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Зубченко І.В.

При секретарі судового засідання Братченко Т.А.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: Державного підприємства “Донецький науково-дослідний, проектний і впроваджувальний центр організації праці”, м. Донецьк

до відповідача: Державного підприємства “Селидіввугілля”, м. Селидове

про стягнення заборгованості у розмірі 33000грн.

Представники сторін:

від позивача: Коляндра В.М. за дов. №18 від 22.03.10р.

від відповідача: Красильникова С.О. за дов. №1/1517 від 28.12.09р.

СУТЬ СПРАВИ:

Державне підприємство “Донецький науково-дослідний, проектний і впроваджувальний центр організації праці”, м. Донецьк, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Державного підприємства “Селидіввугілля”, м. Селидове про стягнення заборгованості у розмірі 33000грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на договір № 8/673-08Бух від 10.12.08р. на створення (передачу) науково-технічної продукції, акти здачі-приймання науково-дослідних робіт за ІІ квартал 2009р., за ІІІ квартал 2009р., за ІV квартал 2009р., акт звірення розрахунків станом на 01.02.10р.

Представник відповідача, у письмовому відзиві №4/612 від 18.03.10р. зазначив, що визнає суму боргу у розмірі 33000грн. в повному обсязі. Однак, посилаючись на важке фінансове становище підприємства, зазначив, що підприємство не має можливості погасити існуючу заборгованість перед позивачем у повному обсязі.

Перед початком розгляду справи по суті представників позивача, відповідача було ознайомлено з правами та обов’язками у відповідності із ст.22 ГПК України.

Крім цього, представникам сторін у судовому засіданні роз’яснено вимоги ст.81-1 ГПК України.

Судом, відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

У відповідності до п.п.2, 3, 4 частини ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст.42 Господарського процесуального кодексу України - правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України - судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Ст.33 Господарського процесуального кодексу України зазначає - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

10.12.08р. між позивачем та відповідачем був укладений договір на створення (передачу) науково-технічної продукції № 8/673-08Бух.

Відповідно до п. 1.1. договору відповідач доручив, а позивач прийняв на себе виконання роботи “Виконання робіт з удосконалення організації нормування праці та заробітньої плати”.

Згідно з п. 2.1 договору, загальна вартість робіт становить 44000 грн.

Відповідно до п. 2.2 договору, оплата здійснюється відповідачем щоквартально: в І кварталі-11000грн., в ІІ кварталі-11000грн., в ІІІ кварталі-11000грн., в ІV кварталі-11000грн., відповідно до актів здачі-приймання виконаних робіт.

Відповідач протягом 15 днів з дня отримання акта виконаних робіт (здачі-приймання науково-технічної подукції) зобов’язаний направити відповідачу підписаний акт чи мотивовану відмову від приймання робіт (п. 3.1 договору).

Строк дії договору встановлений з 01.01.09р. по 31.12.09р. (п. 6.1 договору).

Отже на момент виникнення зобов’язань сторони перебували у договірних відносинах.

          Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то судом застосовані положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, який регулює правовідношення у господарській сфері.

Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать (абзац третій ч.1 ст.174 ГК України).

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом в силу приписів абзацу 2 п.1 ст.193 ГК України.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має бути виконано належним чином відповідно до Закону, умов договору та інших актів цивільного законодавства.

Частиною 2 ст.11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини. У випадках встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов’язків може бути настання або не настання певної події.

Ст.509 ЦК України передбачено, що у силу зобов’язання одна особа (боржник) зобов’язана здійснити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, наприклад: передати майно, виконати роботи, оплатити кошти та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до вимог ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з вимогами ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Позивач свої зобов’язання за договором виконав, про що свідчать акти здачі-приймання науково-дослідних робіт за ІІ квартал 2009р., за ІІІ квартал 2009р., за ІV квартал 2009р., підписані уповноваженими предстаниками та скріплені печатками підприємств - сторін договору.

Як вбачається з матеріалів справи, всупереч ст.526 ЦК України та ст.193 ГК України надані послуги у сумі сумі 33000грн. відповідачем до цього часу не сплачені, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість у вказаній сумі.

Належних доказів погашення боргу відповідачем не надано.

Відповідач у судовому засіданні визнав суму боргу у розмірі 33000грн. в повному обсязі, відповідно до відзиву №4/612 від 18.03.10р. Зазначений відзив підписаний представником відповідача за довіреністю №1/1517 від 28.12.2009р. Красильниковою С.О. Повноваження представника, щодо визнання позову, судом перевірено.

Відповідно до ст.22 ГПК України відповідач має право визнати позов повністю або частково.

У разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб (ст.78 ГПК України).

За таких обставин, вимоги Державного підприємства “Донецький науково-дослідний, проектний і впроваджувальний центр організації праці”, м. Донецьк, до відповідача „Селидіввугілля” м. Селидове про стягнення заборгованості у розмірі 33000грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати підлягають розподілу з урахуванням норм статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Беручи до уваги вищевикладене, керуючись ст.ст. 11, 509, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 4, 22, 33, 34, 49, п. 5 ст. 78, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Державного підприємства “Донецький науково-дослідний, проектний і впроваджувальний центр організації праці”, м. Донецьк, до відповідача „Селидіввугілля” м. Селидове про стягнення заборгованості у розмірі 33000грн. задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Державного підприємства „Селидіввугілля” (85400, Донецька область, м. Селідове, вул. К. Маркса, 41; код ЄДРПОУ 33426253) на користь Державного підприємства “Донецький науково-дослідний, проектний і впроваджувальний центр організації праці” (83001, м. Донецьк, вул. Постишева, 69; код ЄДРПОУ 13515289) суму заборгованості у розмірі 33000грн. , витрати по сплаті державного мита в сумі 330грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 23 березня 2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суддя                               

Повний текст рішення за правилами

ст. 84 Господарського процесуального

кодексу України підписано 29 березня 2010р.

Надруковано 3 примірники:

1 – позивачу;

1 – відповідачу;

1 – у справу.

Тел. 381-86-46