Постанова № 8830409, 10.03.2010, Окружний адміністративний суд міста Севастополя

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

10.03.10Справа №2а-2955/09/2770 Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі: Судді Майсак О.І.,

при секретарі: Слонімець Т.І,

за участю: позивача ОСОБА_1, представника відповідача Залюбовського М.В. (дов. № 2 від 18.01.2010 р.);

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Командувача військово-Морських Сил України про визнання незаконним та скасування п. 4 наказу № 100 від 27.06.2006 р. в частині вислуги років позивача,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з позовною заявою до Командувача військово-Морських Сил України про скасування наказу № 100 від 27.06.2006 р. в частині підрахунку років вислуги позивача. Вказує, що даний наказ являється незаконним, оскільки його видано з суттєвими порушеннями діючого законодавства „положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками, мічманами в Збройних Силах України”. Крім того позивач вказує, що відповідач не ознайомив позивача з наказом Командувача ВМС ЗС України № 100 від 27.06.2006 р., тим самим лишив його конституційного права на своєчасне оскарження даного наказу через суд.

Ухвалою суду від 23.12.2009 р. позовна заява була залишена без руху, запропоновано позивачу усунути недоліки, а саме: сплатити суму судового збору за кількістю позовних вимог.31.12.2009 р. позивач усунув зазначені недоліки та надав до суду квитанцію про сплату судового збору.

Ухвалою від 11 січня 2010 року відкрито провадження у адміністративній справі, призначено попереднє судове засідання на 20 січня 2010 року. Ухвалою суду від 20 січня 2010 року закінчено підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду.

В процесу розгляду справи позивач надав суду уточнену позовну заяву, остаточно просить суд визнати незаконним та скасувати п. 4 наказу Командувача ВМС ЗС України (по особовому складу) № 100 від 27.06.2006 року стосовно вислуги років(а.с.38).

У судовому засіданні позивач підтримав уточнені позовні вимоги, вважає їх обґрунтованими та просить позов задовольнити. Вказує, що наказ Командувача ВМС ЗС України №100 від 27.06.2006 року щодо підрахунку вислуги років майора ОСОБА_1 являється незаконним. Оскільки його видано з суттєвим порушенням норм діючого законодавства, а саме в наказі відповідач без наведення будь-яких законних підстав, не посилаючись ні на які нормативні акти та документи не зарахував позивачу до вислуги років період з 17.02.1999 року до 23.02.2004 року. Відповідач видав наказ без рішення спеціальної комісії МО України (колегіального органу, крім того відповідач не ознайомив позивача з наказом Командувача ВМС ЗС України № 100 від 27.06.2006 року лишивши його конституційного права на своєчасне оскарження даного наказу через суд. Надав суду клопотання щодо визнання причини пропуску строку поважною, у звязку з встановленням постановами слідчого та Севастопольського апеляційного адміністративного суду фактів, в обґрунтування своїх позовних вимог.

Представник відповідача з адміністративним позовом не згоден повністю, просить у задоволенні відмовити. Вказує, що позивачем відповідно до ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України пропущено строк для звернення до адміністративного суду. Також вказує, що про існування оскаржуваного наказу позивачу було відомо ще у 2006 році з листа командувача ВМС ЗС України від 03.07.2006 року № 154/11/1-1562.

Згідно з пунктом 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності тощо. Окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган на підстав пункту 2 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України. Тому, з огляду на вказане, спір належить розглядати за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши докази в межах позовних вимог, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю.

Судом встановлено наступне. Командувачем Військово-Морських Сил Збройних Сил України було видано наказ № 100 від 27.06.2006 року про призначення майору ОСОБА_1 щодо не зарахування до вислуги років строк військової служби з 17.02.1999 року по 23.02.2004 року у звязку з незаконним залишенням місця служби (а.с.20).

Відповідно до вимог пункту 7.3 Інструкції про організацію виконання «Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками, мічманами в Збройних Силах України»затвердженого наказом Міністра оброни України № 237 від 16.07.2002 року, яка діяла на момент видання наказу (Далі - Інструкція № 237) перед поданням осіб офіцерського складу, прапорщиків (мічманів) до звільнення проводиться обчислення вислуги років. Для цього уточнюються дані про проходження ними служби, документально підтверджуються періоди служби, що підлягають зарахуванню до вислуги в календарному та пільговому обчисленні. Обчислена вислуга років доводиться військовослужбовцю під час бесіди, про що робиться запис в аркуші бесіди. Заперечення військовослужбовців щодо підрахунку вислуги років розглядаються командирами (начальниками) перед поданням військовослужбовців до звільнення. Спірні питання щодо заліку вислуги років на пенсію окремих періодів служби розглядаються спеціальною комісією Міністерства оборони України.

Крім того Командувач військово-Морських Сил Збройних Сил України не ознайомив ОСОБА_1 з наказом № 100 від 27.06.2006 року тим самим лишивши його права оскарження даного наказу у передбаченому порядку. Даний факт встановлено постановою старшого слідчого з особливо важливих справ військової прокуратури Військово-Морських Сил України Бережного І.С. від 07.09.2006 року (а.с.7-9).

Відповідно до ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06.03.2008 року «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» встановлено, що при розгляді спорів з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби застосовуються строки звернення до суду, встановлені спеціальними законами. У разі коли ці закони зазначені питання не врегульовують, то з врахуванням необхідності субсидіарного застосування законів про працю суди повинні виходити із строків звернення до суду, визначених частиною першою статті 233 Кодексу законів про працю України. Тому громадянин може звернутися із заявою про вирішення спору в тримісячний строк із дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення з публічної служби - у місячний строк із дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Але проходження військової служби військовослужбовцем, як і діяльність військових підрозділів регулюється військовим законодавством України, Указами президента України та наказами Міністра оборони України, Начальника Генерального Штабу України, наказами Командуючих родів військ, інструкціями, які видаються на виконання військового законодавства.

За змістом пункту 15 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України військова служба є публічною службою, а правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється Законом України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу»(далі - Закон № 2232). Отже, положення Кодексу законів про працю України не регулює відносини між військовослужбовцями та командуванням військових частин та Міністерством оборони України.

З огляду на вищевказане посилання представника відповідача на необхідність застосування тримісячного строку позовної давності є не обґрунтованими.

Відповідачем по справі не надано суду належних доказів, щодо ознайомлення позивача з текстом наказу № 100 або повідомлення його про прийняття такого наказу. Посилання представника відповідача на лист від 03 липня 2006 року вих. № 154/11/1-1562 направлений адресу позивача, з якого вбачається повідомлення його про існування наказу, та факт ознайомлення з ним 18.07.2006 року (а.с.21) не приймаються судом до уваги. Відповідачем не надано належних доказів щодо отримання позивачем вказаного листа. Також, лист по суті є відповіддю на скаргу позивача, щодо неправомірних дій з боку начальника управління особового складу штабу командування Військово-Морських Сил України. У суду виникають сумніви щодо відомостей викладених у листі. А саме, лист датований 03 липня 2006 року, як вбачається з тексту витяг з наказу № 100 позивач отримав 18 липня 2006 року. Тому, цей письмовий доказ до уваги судом не приймається.

Пояснення представника відповідача та письмові докази, яки ним надано по справі в обґрунтування своєї позиції, щодо видання оскаржуваного наказу відповідачем здійснено на виконання вказівок Департаменту кадрової політики Міністерства Оборони України (а.с. 54) судом не приймаються до уваги та оцінюються критично з наступних підстав.

Відповідно до статті 1 Закону України від 06.12.1991, № 1934-XII "Про Збройні Сили України" (Далі - Закон № 1934), органи військового управління забезпечують неухильне додержання вимог Конституції України стосовно того, що Збройні Сили України не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів державної влади чи перешкоджання їх діяльності. Ніякі надзвичайні обставини, накази чи розпорядження командирів і начальників не можуть бути підставою для будь-яких незаконних дій по відношенню до цивільного населення, його майна та навколишнього середовища. За віддання і виконання явно злочинного розпорядження чи наказу військовослужбовці несуть відповідальність згідно з законом.

Стаття 2 Закону № 1934 встановлює, що правовою основою діяльності Збройних Сил України є Конституція України, цей Закон, Закон України "Про оборону України", статути Збройних Сил України, інші закони України, акти Президента України, Кабінету Міністрів України, міжнародні договори України, що регулюють відносини в оборонній сфері. Міністр оборони України здійснює військово-політичне та адміністративне керівництво Збройними Силами України, а також інші повноваження, передбачені законодавством.

Військово-політичне керівництво Збройними Силами України - діяльність, спрямована на забезпечення реалізації політики держави у Збройних Силах України, політичних та стратегічних цілей у сфері оборони, принципів і напрямів розвитку Збройних Сил України. Адміністративне керівництво Збройними Силами України - діяльність, спрямована на всебічне забезпечення життєдіяльності Збройних Сил України, їх функціонування та розвитку в межах виконання основних завдань державної політики у сфері оборони. Начальник Генерального штабу - Головнокомандувач Збройних Сил України здійснює безпосереднє військове керівництво Збройними Силами України. Безпосереднє військове керівництво - діяльність, спрямована на здійснення заходів щодо розвитку Збройних Сил України, їх технічного оснащення, підготовки та всебічного забезпечення, визначення основ їх застосування, а також управління ними.

Наказ Міноборони України від 16.07.2002, № 237 "Про затвердження Інструкції про організацію виконання Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України", прийнято відповідно до Законів України "Про загальний військовий обов'язок і військову службу" (із змінами і доповненнями), "Про порядок направлення підрозділів Збройних Сил України до інших держав", "Про участь України в міжнародних миротворчих операціях" та Указу Президента України від 7 листопада 2001 року N 1053 "Про положення про проходження військової служби відповідними категоріями військовослужбовців" (із змінами і доповненнями).

З аналізу вказаних правових норм, судом робиться висновок щодо відсутності законодавчого закріплення обовязкового виконання вимог (указівок) Міністерства Оборони України, яки знаходяться за межами правового поля та не відповідають нормам встановленим законодавством України. Також, суд зазначає, зміст листа Департаменту кадрової політики МО України (а.с.54) на яке посилається відповідач, носить рекомендаційний характер та не вимагає саме порушення Інструкції № 237 про організацію виконання Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України.

Позивачем у попередньому судовому засіданні було заявлене клопотання про визнання поважною причиною пропущення строку звернення до суду (а.с.22). З матеріалів справи вбачається що Постанова Севастопольського апеляційного адміністративного суду (а.с.5-6) та Постанова старшого слідчого з особливо важливих справ військової прокуратури Військово-Морських Сил України Бережного І.С. від 07.09.2006 року (а.с.7-9), містять відомості та встановлюють факти, які обґрунтовують позовні вимоги. Отже суд вважає, що позивачем було пропущено строк звернення до адміністративного суду з поважних причин.

Відповідно до ч. 2 ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом. Згідно з п. 14 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ»від 06 березня 2008 року № 2 припис частини 2 статті 100 КАС України щодо розгляду і вирішення справи у разі визнання судом причини пропуску строку звернення до суду поважною стосується саме прийняття судом постанови за результатами розгляду справи, тобто відповідно до встановлених обставин та норм права. Висновок суду повинен міститися в постанові, прийнятій за результатами розгляду справи.

З урахуванням викладеного,суд, дійшов висновку, що відповідач при виданні пункту 4 Наказу № 100 від 27.06.2006 року стосовно вислуги років позивача діяв поза межами наданих йому повноважень та у спосіб з порушенням норм діючого законодавства.

Постанову складено у повному обсязі 15 березня 2010 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити повністю.

2.Визнати протиправним та скасувати п. 4 наказу Командувача Військово-Морських Сил Збройних сил України (по особовому складу) № 100 від 27.06.2006 року стосовно вислуги років позивача.

3.Стягнути з Державного Бюджету України (ЕДРПОУ:24035598, ГУДК України у м. Севастополі МФО 824509, р/р31113095700007, код платежу 22090200) на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 3,40 грн. (три грн.40 коп.) .

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

СуддяпідписО.І. Майсак