Постанова № 8829416, 20.01.2010, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

20.01.2010 р.                                                                                           № 2а- 43567/09/2070                                         Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сліденка А.В.,

при секретарі судового засідання –Русецький І.В.,

за участі :

позивача - Дикий Я.П.,

відповідача - Пугач Н.В.,

третьої особи,Харківська філія ПП "Нива В.Ш." - не прибув, подав клопотання про слухання

справи за його відсутності,

третьої особи,ТОВ "Компанія НС ЛТД"- Кукаркін О.О.,

третьої особи,Департаменту державної виконавчої служби

Міністерства юстиції України- Харіна Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

Відкритого Акціонерного Товариства " Всеукраїнський Акціонерний Банк"

до Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Харківська філія ПП «Нива В.Ш.», третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - – ТОВ «Компанія НС ЛТД», третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

прозобов'язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в :

Позивач, Відкрите акціонерне товариство "Всеукраїнський акціонерний банк" звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом про зобов'язання Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області об'єднати виконавчі провадження №12294467 та №12291581, а також про зобов'язання Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області передати зведене виконавче провадження до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

В обґрунтування заявлених вимог указав, що в провадженні відповідача –Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області одночасно знаходяться два виконавчих провадження ВП №12294467 та ВП №12291581, де стягувачем є Відкрите акціонерне товариство "Всеукраїнський акціонерний банк", а боржником –ТОВ «Українських торгівельний будинок». Сума боргу за ВП №12294467 складає –9.124.558,76грн., за ВП №12291581 –7.279.789,07грн. зазначав, що відповідно до ст.49 Закону України «Про виконавче провадження»згадані виконавчі провадження підлягають об’єднанню і оскільки загальна сума боргу складає –16.404.347,83грн., тобто перевищує суму в десять мільйонів гривень, то згідно з ст.20-1 Закону України «Про виконавче провадження зведене виконавче провадження має бути передано на виконання до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України. Всупереч закону відповідачем не були вчинені дії по об’єднанню виконавчих проваджень та передачі зведеного виконавчого провадження. В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи і вимоги поданого позову, просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.

Відповідач, Підрозділ примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області, просив у позові відмовити.

В обгрунтування заперечень проти позову указав, що вимоги ст.49 Закону України “Про виконавче провадження»в частині накладення арешту на майно боржника у межах загальної суми стягнення не можуть бути застосовані при виконанні виконавчих написів нотаріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки. Спірні виконавчі провадження були порушені з приводу звернення стягнення на майно боржника –ТОВ «Український торгівельний будинок», а не щодо стягнення боргу, а тому на спірні виконавчі провадження не поширюються приписи ст.20-1 Закону України «Про виконавче провадження». Окрім того, зазначав, що ст.62-1 Закону України «Про виконавче провадження», якою встановлено окремий порядок виконання звернення стягнення на предмет іпотеки, не передбачає можливості об’єднання виконавчих проваджень. В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи і вимоги заперечень проти позову, просив суд ухвалити рішення про відмову в задоволенні позову.

Представник третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору –ТОВ «Компанія НС ЛТД»в судовому засіданні висловився проти задоволення позову. Наполягав, що виконавче провадження здійснюється щодо об’єктів нерухомості, а тому не має правових підстав для поширення на спірні правовідносини ст.20-1 та ст.49 Закону України «Про виконавче провадження».

Представник третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору –Харківська філія ПП «Нива Н.Ш.»у вирішенні спору поклався на розсуд суду, до суду не прибув, подав заяву, в якій просив розглядати позов у відсутність представника ПП.

Представник третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору –Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з позовом не погодився. В судовому засіданні указав, що рішення Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області про необ’єднання виконавчих проваджень є правильним, оскільки їх об’єднання є недоцільним. Окрім того, стверджував, що положення ст.20-1 Закону України «Про виконавче провадження»підлягають застосуванню виключно на стадії прийняття рішення про відкриття виконавчого провадження і не можуть бути поширені на подальші дії у виконавчому провадженні.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову та заперечення проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав та мотивів.

          Частиною 3 ст.181 КАС України передбачено, що відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби.

          Аналізуючи приписи Закону України "Про державну податкову службу в Україні" та Закону України "Про виконавче провадження", суд доходить висновку, що повноваження державного виконавця є невід'ємно похідними від повноважень органу державної виконавчої служби, з яким цей виконавець перебуває у трудових правовідносинах, а відтак здійснюючи дії по виконанню судових рішень (рішень інших органів або осіб), державний виконавець фактично діє від імені цього органу.

          Таким чином, спірні правовідносини склались між позивачем –ВАТ «Всеукраїнський акціонерний банк»і відповідачем –Підрозділом примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області, а тому правових підстав для залучення у справі як відповідача, державного виконавця, який у спірних правовідносинах діяв від імені органу державної виконавчої служби України, не має.

За матеріалами справи 21.08.2008р. між ВАТ «Всеукраїнський акціонерний банк»(яке діяло як кредитодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія НС ЛТД»(яке діяло як позичальник) було укладено кредитний договір №24-К/08, згідно з п.п.1.1.1 якого позичальнику надано кредит у формі поновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом у сумі 2.200.000,00 дол. США.

Цією ж датою, тобто 21.08.2008р. між ВАТ «Всеукраїнський акціонерний банк»(яке діяло як кредитодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія НС ЛТД»(яке діяло як позичальник) було укладено кредитний договір №25-К/08, згідно з п.п.1.1.1 якого позичальнику надано кредит у формі поновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом у сумі 1.800.000,00 дол. США.

Відповідно до п.1.3 кредитного договору №24-К/08 в якості забезпечення виконання позичальником своїх зобов’язань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, комісій, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат виступає, зокрема, іпотека нежитлового приміщення загальною площею 883,00м2, розташованого за адресою: м.Харків, вул..Славянська, 10.

Як встановлено судом 21.08.2008р. між ВАТ «Всеукраїнський акціонерний банк»(яке діяло як іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Український торгівельний будинок»(яке діяло як іпотекодавець) було укладено іпотечний договір, в силу положень якого іпотекодавець з метою забезпечення належного виконання зобов’язання, що випливає з кредитного договору №24-К/08 від 21.08.2008р., передає, а іпотекодержатель приймає в іпотеку нежитлову будівлю літ «Б-2»цегляну зі всіма об’єктами, функціонально пов’язаними з цим нерухомим майном, загальною площею 883,00м2, що розташована за адресою: Харківська область, м.Харків, вул..Славянська, 10.

Згідно з п.1.3 кредитного договору №25-К/08 в якості забезпечення виконання позичальником своїх зобов’язань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, комісій, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат виступає, зокрема, іпотека нежитлового приміщення загальною площею 3.535,9м2, розташованого за адресою: м.Харків, вул..Морозова, 11.

Як з’ясовано судовим розглядом 21.08.2008р. між ВАТ «Всеукраїнський акціонерний банк»(яке діяло як іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Український торгівельний будинок»(яке діяло як іпотекодавець) було укладено іпотечний договір, в силу положень якого іпотекодавець з метою забезпечення належного виконання зобов’язання, що випливає з кредитного договору №25-К/08 від 21.08.2008р., передає, а іпотекодержатель приймає в іпотеку нежитлову будівлю літ «А-1»цегляну зі всіма об’єктами, функціонально пов’язаними з цим нерухомим майном, загальною площею 3.224,9м2, що розташована за адресою: Харківська область, м.Харків, вул..Морозова, 11, а також нежитлову будівлю літ «Ю-2»цегляну зі всіма об’єктами, функціонально пов’язаними з цим нерухомим майном, загальною площею 311,00м2, що розташована за адресою: Харківська область, м.Харків, вул..Морозова, 11.

З приєднаних до справи документів слідує, що 26.03.2009р. на підставі статей 87 і 88 Закону України «Про нотаріат»приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Слоневською Д.В. було вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №405, яким запропоновано стягнути з ТОВ «Український торгівельний будинок»9.124.558,76грн. за рахунок нерухомого майна: нежитлової будівлі літ «Б-2»цегляної зі всіма об’єктами, функціонально пов’язаними з цим нерухомим майном, загальною площею 883,00м2, що розташована за адресою: Харківська область, м.Харків, вул..Славянська, 10.

Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що 26.03.2009р. на підставі статей 87 і 88 Закону України «Про нотаріат»приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Слоневською Д.В. було вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №406, яким запропоновано стягнути з ТОВ «Український торгівельний будинок»7.279.789,07грн. за рахунок нерухомого майна: нежитлової будівлі літ «А-1»цегляної зі всіма об’єктами, функціонально пов’язаними з цим нерухомим майном, загальною площею 3.224,9м2, що розташована за адресою: Харківська область, м.Харків, вул..Морозова, 11 та нежитлової будівлі літ «Ю-2»цегляну зі всіма об’єктами, функціонально пов’язаними з цим нерухомим майном, загальною площею 311,00м2, що розташована за адресою: Харківська область, м.Харків, вул..Морозова, 11.

31.03.2009р. позивач разом з супровідним листом №31/2-1430 направив до Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за номером 405, а разом з супровідним листом №31/2-1431 –виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за номером 406.

Виконавчі написи за №№405 та 406 були отримані відповідачем 10.04.2009р., який їх розглянув і 13.04.2009р. виніс постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №12291581 (за виконавчим написом №405) та постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №12294637 (за виконавчим написом №406).

Оглянувши перелічені постанови в судовому засіданні, суд відзначає, що дані постанови були прийняті відповідачем про стягнення з ТОВ «Український торгівельний будинок»на користь позивача боргу в розмірі 9.124.558,76грн. та 7.279.789,07грн. відповідно.

Отже, при винесенні постанов про відкриття виконавчого провадження ВП №12291581 (за виконавчим написом №405) та ВП №12294637 (за виконавчим написом №406) відповідач фактично виходив з того, що предметом спірних виконавчих проваджень є стягнення заборгованості (боргу). Доказів про внесення змін до означених постанов в частині предмету виконавчого провадження відповідач до суду не подав, а суд самостійно при виконанні вимог ст.11 КАС України в частині офіційного з’ясування всіх обставин по справі таких доказів не виявив.

Вказаним спростовуються доводи відповідача, а також третіх осіб –ТОВ «Компанія НС ЛТД»і Департаменту державної виконавчої служби, відповідно до яких предметом спірних виконавчих проваджень є звернення стягнення на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

Заявою від 06.11.2009р. позивач звернувся до Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області з приводу об’єднання виконавчих проваджень ВП №12291581 (за виконавчим написом №405) та ВП №12294637 (за виконавчим написом №406) і передачі зведеного виконавчого провадження до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

З пояснень представника відповідача, наданих в судовому засіданні, судом з’ясовано, що означене звернення позивача було розглянуто відповідачем і у зв’язку з відсутністю правових підстав для цього залишено без задоволення. Фактичною підставою для такого волевиявлення відповідача слугував відображений в листах від 27.11.2009р. №28315-03-28, від 27.11.2009р. №28316-03-28, від 22.12.2009р. №31170-03-28 висновок про те, що згідно з ст.20-1 Закону України «Про виконавче провадження»на відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України покладається виконання рішень, за якими стягненню підлягає сума боргу від десяти та більше мільйонів гривень або еквівалентна сума в іноземній валюті. Представник відповідача та третьої особи –Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в судовому засіданні додатково пояснили суду, що підстави для передачі спірних виконавчих проваджень на виконання до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відсутні, так як, по-перше, спірні виконавчі провадження були порушені не на підставі рішення, а на підставі виконавчого напису нотаріуса, по-друге, до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України підлягають передачі виконавчі провадження, а не зведені виконавчі провадження, по-третє, предметом спірних виконавчих проваджень є не стягнення боргу (заборгованості), а звернення стягнення на предмет іпотеки. Щодо прийняття відповідачем рішення про необ’єднання спірних виконавчих проваджень наголошували перед судом на правильності такого рішення, оскільки ст.62-1 Закону України «Про виконавче провадження» не передбачено об’єднання виконавчих проваджень стосовно звернення стягнення на предмет іпотеки і таке об’єднання є недоцільним.

Проаналізувавши норми Закону України «Про виконавче провадження», суд доходить висновку, що спеціальною нормою матеріального права з приводу правовідносин, які складаються при виконанні декількох виконавчих проваджень щодо одного і того ж самого боржника, є приписи ст.49 вказаного закону.

Так, ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження»передбачено, що у разі якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень щодо одного й того самого боржника, вони об'єднуються у зведене виконавче провадження і на майно боржника накладається арешт у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і можливих витрат на виконавче провадження.

          З приписів наведеної норми закону слідує, що положення про об’єднання декількох одночасно існуючих щодо одного й того самого боржника виконавчих проваджень має імперативний характер. Реалізація цього імперативу не поставлена законодавцем в залежність від подальшого накладення арешту у межах загальної суми стягнення, бо накладення арешту є наслідком, а не передумовою об’єднання виконавчих проваджень.

Статтею 62-1 Закону України “Про виконавче провадження», якою визначені особливості звернення стягнення на предмет іпотеки за виконавчим написом нотаріуса, зазначено, що звернення стягнення на предмет іпотеки і його реалізація для задоволення вимог іпотекодержателя здійснюються відповідно до умов іпотечного договору. На майно, щодо якого встановлено іпотеку чи накладено заборону на відчуження, не може бути звернено стягнення для задоволення вимог стягувачів, які не є іпотекодержателями згідно із Законом України "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати". У разі звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса на нотаріально посвідчених примірниках іпотечного договору та договору про іпотечний кредит чи на нотаріально посвідчених копіях цих документів або за рішенням суду орган державної виконавчої служби здійснює реалізацію предмета іпотеки в порядку, встановленому іпотечним договором. Відчуження предмета іпотеки здійснюють органи державної виконавчої служби.

Суд відзначає, що ані з положень ст.62-1 Закону України «Про виконавче провадження», ані з положень Закону України «Про іпотеку»не витікає наявності застережень стосовно неможливості об’єднання декількох одночасно існуючих щодо одного й того самого боржника виконавчих проваджень, порушених за виконавчим написом нотаріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки. В ході розгляду справи судом не встановлено наявності жодних законодавчих або фактичних перешкод для здійснення органом державної виконавчої служби дій по зверненню стягнення на конкретний предмет іпотеки і по його реалізації відповідно до умов конкретного іпотечного договору, але в межах зведеного виконавчого провадження.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Заперечуючи проти позову, відповідач, який в силу норм Закону України «Про державну виконавчу службу», Закону України «Про виконавче провадження»та за визначенням п.7 ч.1 ст.3 КАС України є суб’єктом владних повноважень, не довів суду правомірності свого волевиявлення щодо необ’єднання спірних виконавчих проваджень, не подав належних та допустимих доказів неможливості такого об’єднання.

Оскільки ст.62-1 Закону України «Про виконавче провадження»та положення Закону України «Про іпотеку»не містять заборони на об’єднання виконавчих проваджень, то суд доходить висновку, що дії відповідача стосовно необ’єднання спірних виконавчих проваджень ВП №12291581 (за виконавчим написом №405) та ВП №12294637 (за виконавчим написом №406) є неправомірними, так як перелічені виконавчі провадження були відкриті щодо одного і того ж боржника –ТОВ «Український торгівельний будинок», а також за зверненнями одного і того ж стягувача –ВАТ «Всеукраїнський акціонерний банк».

При цьому, суд бере до уваги, що правова поведінка під час формування відповідачем волевиявлення у спірних правовідносинах з приводу вирішення питання про об’єднання виконавчих проваджень мала активний характер, тобто була втілена в діях, а тому керуючись ст.11 та абз.2 ч.2 ст.162 КАС України, суд задля повного захисту права та інтересів позивача, вважає за необхідне визнати протиправними дії Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області щодо необ’єднання спірних виконавчих проваджень.

Вирішуючи спір в частині вимоги про зобов’язання Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області передати зведене виконавче провадження за виконавчим провадження ВП №12291581 (за виконавчим написом №405) та ВП №12294637 (за виконавчим написом №406) на виконання до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, суд виходить з такого.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Аналізуючи положення наведеної норми кодексу в кореспонденції з приписами ч.2 ст.2 КАС України, суд доходить висновку, що захисту в судовому порядку за правилами КАС України підлягає право особи за фактом його порушення, захисту права на майбутнє (від можливих або імовірних порушень) процесуальний закон не передбачає.

Оскільки на момент виникнення спірних правовідносин сума заборгованості за кожним окремим спірним виконавчим провадженням, а саме: ВП №12291581 (за виконавчим написом №405) та ВП №12294637 (за виконавчим написом №406) не перевищувала 10 мільйонів гривень, то відповідач не мав обов’язку вирішувати питання про передачу неіснуючого зведеного провадження на виконання до іншого органу державної виконавчої служби України.

Відтак, в цій частині позову належить відмовити за відсутністю у позивача порушеного права.

Суд вважає за необхідне в порядку ч.3 ст.118 КАС України скасувати заходи забезпечення позову, які були вжиті ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 24.11.2009р.

Розподіл судових витрат по справі належить здійснити згідно з ч.3 ст.94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст. 11, 118, ч. 1 ст. 158, ст. 159, ст.ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –

п о с т а н о в и в :

          Адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" до Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Харківській області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Харківська філія ПП “Нива В.Ш.”, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору –ТОВ “Компанія НС ЛТД”, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про зобов'язання вчинити певні дії –задовольнити частково.

          Дії Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби головного управління юстиції в Харківській області щодо необ'єднання виконавчих проваджень ВП №12291581 та ВП №12294637 визнати протиправними, зобов'язати Підрозділ примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Харківській області вирішити питання про об'єднання виконавчих проваджень ВП №12291581 та ВП №12294637 з урахуванням цієї постанови суду.

          В решті вимог адміністративний позов - залишити без задоволення.

          Скасувати заходи забезпечення позову вжиті відповідно до ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 24.11.2009р.

          Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного банку "Всеукраїнський акціонерний банк" (місцезнаходження - 04119, м.Київ, Шевченківський район, вул.Зоологічна, буд.5; ідентифікаційний код - 19017842) витрати по оплаті державного мита (судового збору) в сумі 1 (одна) грн. 70 коп.

          Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня складання постанови у повному обсязі (у разі проголошення постанови у відсутність особи, яка бере участь у справі, - з дня отримання нею копії постанови) заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.

Постанова у повному обсязі складена 25.01.2010р.

          Суддя                                         А.В. Сліденко