Рішення № 8825618, 23.03.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.03.10                                                                                           Справа№ 32/46

Господарський суд Львівської області в складі судді Сухович Ю.О. при секретарі судових засідань Палюх Г.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю торгово-промислового підприємства „Універсал”, с.Богданівці Хмельницький район, Хмельницька область.

До відповідача: Синьківського сільського споживчого товариства, м.Радехів Львівська область.

Про стягнення 3 790,12 грн.

За участю представників сторін:

Від позивача: Семираз П.М. –представник (довіреність №10/01 від 01.01.2010р.).

Від відповідача: не з’явився.

Права та обов’язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз’яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили.

Суть спору: Позовні вимоги заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю торгово-промисловим підприємством „Універсал”, с.Богданівці Хмельницький район, Хмельницька область до Синьківського сільського споживчого товариства, м.Радехів Львівська область про стягнення 3 790,12 грн. з яких 3 577,93 грн. основний борг, 122,58 грн. пеня, 71,67 грн. інфляційні втрати, 17,94 грн. три відсотки річних.

Ухвалою суду від 03.03.2010р. порушено провадження у справі та призначено до судового розгляду на 23.03.2010р. Рішення прийнято 23.03.2010р.

Представник позивача в судовому засіданні подав клопотання, яким він просить суд не здійснювати технічну фіксацію судового процесу у справі.

Представник позивача в судовому засіданні подав заяву вих. №1139 від 19.03.2010р., в якій просить суд припинити провадження у справі в частині стягнення 3577,93 грн. основного боргу, у зв’язку із відсутністю предмету спору, та стягнути з відповідача 212,19 грн. (сума пені, індексу інфляції та три відсотки річних).

Відповідач в судове засідання не з’явився, вимоги ухвали суду від 03.03.2010р. не виконав, проти позовних вимог у встановленому порядку не заперечив, причин неявки не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду спору. Про порушення провадження у справі відповідачу було відомо, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення № 5120938 від 04.03.2010р. –вручено 05.03.2010р.

Станом на 23.03.2010р. від відповідача відзив, заяви, клопотання, в тому числі про відкладення розгляду справи не надходили.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд,-

встановив:

04.11.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю торгово-промисловим підприємством „Універсал” (постачальник) та Синьківським сільським споживчим товариством (покупець) було укладено договір № АЛК-ЛВВС041109 на поставку товарів (далі по тексту –договір), відповідно до якого постачальник зобов’язувався поставляти покупцеві за його заявками товари (надалі –товари), назва, асортимент та кількість яких визначається у видаткових накладних, що будуть оформлятись при відвантаженні товарів та вважатимуться невід’ємною частиною цього договору, а покупець зобов’язувався приймати товар і сплачувати його вартість на умовах, визначених даним договором.

Згідно п.2.1. договору ціни та загальна вартість товарів (партій товарів), що постачаються вказуються постачальником у видаткових накладних, за якими товари поставляються покупцеві.

За умовами п.5.1. договору розрахунок за товари здійснюється покупцем на умовах відстрочення платежу, який повинен бути здійснений не пізніше 20 (двадцятого) календарного дня з дня поставки товарів. Днем поставки товарів вважається день зазначений в товарно-транспортній накладній, за якою товари відвантажено покупцеві.

Відповідно до п.7.3. договору за порушення термінів оплати поставлених товарів покупець повинен сплати постачальнику пеню за весь час прострочення, що обраховується від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за яким нараховується пеня.

Позивач на виконання умов договору поставив відповідачу товар на загальну суму 3 577,93 грн. згідно накладних: № ЛВВ00-002686, ТТН №661796 від 02.12.2009р. на суму 2 691,85 грн.; № ЛВВ00-002685, ТТН №661797 від 02.12.2009р. на суму 886,08 грн.

Проте відповідач оплату за товар у строки визначені сторонами в п.5.1 договору, не провів, отже порушив свої зобов’язання згідно договору.

Позивачем надано суду підписаний з відповідачем акт звірки взаєморозрахунків, згідно якого борг останнього станом на 03.02.2010р. складав 3 577,93 грн.

03.02.2010р. ТзОВ ТПП „Універсал” звернулось до відповідача з претензією про сплату заборгованості в розмірі 3 577,93 грн.

15.03.2010р. та 17.03.2010р. відповідачем було сплачено основний борг в сумі 1 800,00 грн. та 1777,93 грн. всього на загальну суму 3577,93 грн.

Відтак, в частині позовних вимог про стягнення 3 577,93 грн. основного боргу провадження у справі підлягає припиненню на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України, в зв’язку з відсутністю предмету спору відносно цієї суми.

Позивач керуючись умовами п.7.3. договору, у зв’язку із простроченням оплати за отриманий товар нарахував відповідачу пеню, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за яким нараховується пеня, яка згідно поданого ним розрахунку становить 122,58 грн.

Крім того, позивач згідно умов ст.625 ЦК України нарахував відповідачу 71,67 грн. інфляційних втрат та 17,94 грн. три відсотки річних.

Відтак, загальна сума заборгованості становить 212,19 грн., з яких 122,58 грн. пеня, 71,67 грн. інфляційні втрати, 17,94 грн. три відсотки річних.

При прийнятті рішення суд виходить із наступного:

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов’язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, але при укладенні договору сторони повинні керуватися вимогами Цивільного кодексу України, іншими актами цивільного законодавства.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 ЦК України).

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Факт виконання позивачем зобов’язань по договору підтверджується накладними на поставку товарів: № ЛВВ00-002686, ТТН №661796 від 02.12.2009р. на суму 2 691,85 грн.; № ЛВВ00-002685, ТТН №661797 від 02.12.2009р. на суму 886,08 грн., які підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками (оригінали оглянуті в судовому засіданні) на загальну суму 3 577,93 грн.

Представник позивача в судовому засіданні подав заяву вих. №1139 від 19.03.2010р., в якій просить суд припинити провадження у справі в частині стягнення 3577,93 грн. основного боргу, у зв’язку із відсутністю предмету спору, оскільки 15.03.2010р. та 17.03.2010р. відповідачем було сплачено основний борг в сумі 1 800,00 грн. та 1777,93 грн. всього на загальну суму 3577,93 грн.

Відтак, в частині позовних вимог про стягнення 3 577,93 грн. основного боргу провадження у справі підлягає припиненню на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України, в зв’язку з відсутністю предмету спору відносно цієї суми.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню згідно поданого ним розрахунку 71,67 грн. інфляційних втрат та 17,94 грн. 3% річних.

Щодо позовних вимог про стягнення пені за прострочення платежу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Пунктом 7.3. договору передбачено, що за порушення термінів оплати поставлених товарів покупець повинен сплати постачальнику пеню за весь час прострочення, що обраховується від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за яким нараховується пеня.

При нарахуванні пені позивачем дотримано вищевказані вимоги законодавства, відтак з відповідача підлягає стягненню 122,58 грн. пені.

В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи положення норм ст.ст. 33, 34 ГПК України відповідач не подав належних та допустимих доказів, які б підтвердили відсутність у нього заборгованості.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши представлені докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню в частині стягнення 122,58 грн. пені, 71,67 грн. інфляційних втрат, 17,94 грн. трьох відсотків річних.

Сплата судових витрат підтверджується платіжними дорученнями № 2364 від 26.02.2010р. –102,00 грн. держмита і № 2366 від 26.02.2010р. –236,00 грн. вартості витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, які відповідно до ст.49 ГПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача повністю, оскільки основний борг було сплачено після подання позовної заяви.

Керуючись ст.ст.11, 525, 526, 530, 549, 611, 612, 625, 627, 629, 712 ЦК України, ст.ст.174, 193, 230-232 ГК України, ст.ст. 43, 33, 34, 43, 49, 75, п.1-1 ст.80, 82-84, 115, 116 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Синьківського сільського споживчого товариства (80200, Львівська область, м.Радехів, проспект Відродження, 14; р/р 26008244583001 в ЗГРУ „Приватбанк”; МФО 325321; ЄДРПОУ 25551273) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю торгово-промислового підприємства „Універсал” (31345, Хмельницька область, Хмельницький район, с.Богданівці; р/р 260030001309709 в ЗАТ „ОТП Банк” м.Київ; МФО 300528; ЄДРПОУ 23841050) пеню в сумі 122,58 грн., інфляційні втрати в сумі 71,67 грн., три відсотки річних в сумі 17,94 грн., держмито в сумі 102,00 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення 3 577,93 грн. основного боргу провадження у справі припинити.

4. Наказ видати після набрання судовим рішення в законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Суддя