Рішення № 8825558, 07.04.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.04.10                                                                                           Справа№ 29/21

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю «Контитех-Україна», м. Харків,

до відповідача: відкритого акціонерного товариства «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат», м. Жидачів,

про: стягнення 15’658,72 грн.

Суддя М. Синчук

За участю представників:

позивача:не з’явився,

відповідача:не з’явився.

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов товариства з обмеженою відповідальністю «Контитех-Україна»до відкритого акціонерного товариства «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» про стягнення 15’658,72 грн. Ухвалою від 13.02.2010 р. провадження у справі порушено, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 03.03.2010 р.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач у порушення умов Договору поставки товару №10/11 від 10.11.2008р. не здійснив оплати у повному обсязі за отриманий товар, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 12’745,46 грн. Крім того, відповідачу нараховано 279,60 грн. –3% річних, 650,02 грн. інфляційних збитків, 1’983,64 грн. пені.

В судове засідання 03.03.2010 р. представник відповідача не з’явився, вимоги ухвали суду не виконав, подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку з погашенням заборгованості у добровільному порядку. В судове засідання 23.03.2010 р., 07.04.2010 р. представник відповідача повторно не з’явився, подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку з неможливістю забезпечити присутність уповноваженого представника в судове засідання, вимог попередніх ухвал суду не виконав. Суд, керуючись ст. 75 ГПК України, вважає за можливе розглянути справу за відсутності пояснень (заперечень) відповідача щодо заявлених позовних вимог та представника відповідача у судовому засіданні, за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Вислухавши представників сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд встановив наступне.

Між сторонами у справі укладено договір поставки товару №10/11 від 10.11.2008р. (надалі –Договір). За умовами цього договору постачальник (відповідач у справі) зобов’язується поставити та передати у власність (повне господарське відання) покупця (відповідач у справі), а покупець зобов’язується прийняти і оплатити товар на умовах, визначених у цьому договорі, номенклатура якого вказана в Додатках, які є невід’ємною частиною цього Договору.

Додатком №2 від 10.11.2008 р. до Договору сторонами погоджено асортимент та кількість товару на загальну суму 12’853,84 грн.

На виконання умов Договору позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 12’745,46 грн., про що свідчить видаткова накладна №Х-000199 від 02.04.2009 р. на суму 6’562,80 грн. та №Х-000284 від 29.04.2009 р. на суму 6’182,66 грн.

Отримання відповідачем товару підтверджується довіреностями серія ЯПР №338256 від 02.04.2009 р. та серія ЯПР №338322 від 29.04.2009 р.

На день розгляду справи відповідач заборгованість у сумі 12’745,46 грн. не погасив, доказів зворотнього суду не представлено.

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до ч. 1 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Згідно з п. 3.3 Договору оплата товару здійснюється покупцем: 100% вартості поставленого товару сплачується на протязі 25 днів з дати постачання товару. Таким чином, оскільки відповідачем не виконано свого обов’язку в частині повної оплати прийнятого товару, вимоги позивача про стягнення 12’745,46 грн. основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Пунктом 5.3 Договору визначено, якщо покупець в термін, зазначений в п. 3.3 Договору, не здійснить оплату товару, то покупець, за вимогою постачальника, сплачує постачальникові пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від вартості поставленого, але не сплаченого товару за кожен день прострочення.

Судом встановлено, що позивачем визначена до стягнення пеня за період з 28.04.2009 р. по 01.02.2010 р. у розмірі 1’983,64 грн.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Наведене свідчить, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 1’983,64 грн. пені, з розрахунку 0,5% від загальної суми за кожен день прострочки визнаються є обґрунтованими та підлягають задоволенню лише частково у сумі 1’346,30 грн. за період 01.08.2009 р. по 01.02.2010 р. застосовуючи п. 5.3. Договору та враховуючи діючу на спірний період облікову ставку НБУ.

В іншій частині вимог позивача щодо сплати пені в сумі 637,34 грн. належить відмовити на підставі ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" та приписів п. 6 ст. 232 ГК України.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За таких обставин вимоги позивача про стягнення з відповідача 279,60 грн. –3% річних та 650,02 грн. інфляційних збитків є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. При задоволенні позову витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача. Таким чином, оскільки судове рішення прийнято на користь позивача, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу потрібно покласти на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст. 193 ГК України, ст. 625 ЦК України, ст. ст. 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задоволити частково.

2.          Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат»(адреса: вул. Фабрична, 4, м. Жидачів, 817000; код ЄДРПОУ 00278801) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Контитех-Україна»(адреса: вул. Плеханівська, 18, м. Харків, 61001; код ЄДРПОУ 34862923) 12’745,46 грн. основного боргу, 279,60 грн. –3% річних, 650,02 грн. інфляційних збитків, 1’346,30 грн. пені, 156,59 грн. відшкодування витрат на оплату державного мита, 236,00 грн. відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 637,34 грн. відмовити.

4.          Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Суддя