Рішення № 8825357, 30.03.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.03.10                                                                                           Справа№ 3/175

Суддя Н.Березяк при секретарі І. Торській розглянула матеріали справи

розглянула у відкритому судовому засіданнісправу

за позовом ПАТ «Концерн Галнафтогаз», м.Львів

до відповідача: Державного територіально-галузевого об’єднання «Львівська залізниця», м.Львів

за участю: Львівського міжрайонного транспортного прокурора

про відшкодування майнової шкоди в розмірі 1341485,12 грн.

за участю представників сторін:

від позивача –Іванова І.В.- представник

від відповідача –Бухеник І.Б.- представник

від прокурора –Барабаш Д.В. –помічник прокурора (посвідчення №116 від 22.07.2008р.)

Представникам сторін в судовому засіданні роз’яснено права та обов’язки сторін, передбачені ст.22 Господарського процесуального кодексу України, а також підстави та мотиви відводу у відповідності до ст.20 цього Кодексу. Відводу не заявлено.

Позов заявлено Публічним акціонерним товариством «Концерн Галнафтогаз»до Державного територіально-галузевого об’єднання «Львівська залізниця»про відшкодування майнової шкоди в розмірі 1341485,12 грн.

Розгляд справи неодноразово відкладався з причин, зазначених в ухвалах господарського суду.

В судовому засіданні представник відповідача подав клопотання від 10.03.2010р. №Т-282 про призначення пожежно-технічної експертизи. В обґрунтування клопотання відповідач покликається на те, що в процесі розслідування кримінальної справи про обвинувачення Гадзінського В.І. за ч.2 ст.276 КК України не перевірялось та не встановлено причинно-наслідкового зв’язку між зіткненням цистерн на під’їзній колії та поширенням полум’я на склад позивача. Крім цього, перевірки щодо дотримання ВАТ «Концерн Галнафтогаз»вимог законодавства, що регулює правила пожежної безпеки також не проводилось.

Представник позивача проти задоволення клопотання заперечив з підстав наявності в матеріалах справи достатньо документальних доказів на підтвердження причинно-наслідкового зв’язку між причинами виникнення пожежі та її наслідками.

Заслухавши думку представників сторін, суд вважає, що клопотання відповідача задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Відповідно до приписів ст. ст. 41, 42 ГПК України призначення експертизи на вимогу учасників процесу не є обов'язком суду, а є його правом; висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за загальними правилами, встановленими статтею 43 ГПК України.

При цьому судом враховано наявні в матеріалах справи Висновок № 2787/2788/3464 від 25.09.08р. судової залізнично-транспортної експертизи за фактом загоряння та пошкодження п’яти цистерн під час проведення маневрових робіт на під’їзній колії ВАТ «Концерн Галнафтогаз», що сталося 03.08.07р., постанову про відмову в порушенні кримінальної справи щодо працівників ВАТ «Концерн Галнафтогаз»від 18.11.08р. (т.3 арк.267 кримінальної справи №1-87/09), Припис Львівського міжрайонного транспортного прокурора про усунення порушень від 14.10.09р. № 5/25-09.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, з мотивів, викладених в позовній заяві, додаткових письмових поясненнях та запереченнях.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечив повністю, з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву від 05.10.2009р. №Т-2507.

Прокурор підтримав доводи відповідача.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

03 серпня 2007 року о 5 год. 50 хв. ранку на під'їзній колії ст. Підзамче ДТГО «Львівська залізниця»під час проведення маневрових робіт, в ході яких тепловоз ЧМЕ - 3 №1324, під керуванням машиніста «Депо Схід» Гадзінського В.І., подав заднім ходом 2 цистерни №74735853, №74704941 та 4 піввагони №64108637, №67862722, №66691031, №67913244, які прослідували на територію Львівської нафтобази ВАТ «Концерн Галнафтогаз»(м. Львів, вул. Пластова,1), де зіткнулись з дванадцятьма цистернами наповненими нафтопродуктами. В результаті зіткнення, з цистерн стався витік нафтопродуктів і їх загорання. Як наслідок, пошкоджено 5 цистерн та знищено вантаж –бензин марки А-95, а також складське приміщення з товарами на території ВАТ «Концерн Галнафтогаз»(м.Львів, вул.Пластова,1).

Станом на 03 серпня 2007р. машиніст «Депо Схід»Гадзінський В.І. перебував у трудових відносинах з ДТГО «Львівська Залізниця»та керував тепловозом, що належить ДТГО «Львівська Залізниця», під час виконання ним своїх службових обов’язків.

Постановою Личаківського районного суду м.Львова від 02.03.2009р. у кримінальній справі про обвинувачення Гадзінського В.М. за ч.2 ст.276 КК України останнього звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ст.1 п. «в», ст.6 Закону України «Про амністію»від 12.12.2008р. Цивільний позов залишено без розгляду з надання, зокрема, ВАТ «Концерн Галнафтогаз»можливості звернутися в порядку цивільного судочинства.

ПАТ «Концерн Галнафтогаз»звернулось до господарського суду з позовом про відшкодування майнової шкоди, завданої в результаті зазначеної вище події.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та прокурора суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного :

Згідно ст. 1172 ЦК України юридична особа зобов’язана відшкодувати шкоду, завдану її працівником під час виконання ним своїх службових обов’язків. Частиною 2 ст.1187 ЦК України встановлено що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

У відповідності до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками згідно даної норми закону є, зокрема: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Як вбачається з матеріалів справи, згідно Страхового акту №539/251.23833.2022/08-07 (аварійний сертифікат) вартість збитку за фактом настання страхового випадку, що мав місце 03.08.2007р. становить 923 971,00 грн. ВАТ „Страхова компанія „ПЗУ Україна” за Договором страхування № 251.23833.2022, укладеного між ВАТ «Концерн Галнафтогаз»(як Страхувальником) та ВАТ „Страхова компанія „ПЗУ Україна”(як Страховиком), прийнято рішення здійснити виплату страхового відшкодування Страхувальнику в розмірі 818983,94 грн. Виходячи з вимог п.1.8. зазначеного вище Договору страхування франшиза становить 0,5% від страхової суми кожної категорії майна вказаному в додатку № 01 даного Договору, але не менше 10000,00 грн., в даному випадку –104987,06 грн., що підтверджено також розрахунком страхового відшкодування, що є додатком до Страхового акту.

Статтею 9 Закону України «Про страхування» визначено, що франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування. За таких обставин, суд вважає, позовні вимоги в частині стягнення 104987,06 грн. правомірними та такими, що підлягають до задоволення.

Згідно наданого позивачем на обґрунтування позовних вимог Звіту про визначення вартості матеріального збитку вартість майна, яке втрачено і не було застраховане через те, що було придбано після укладення договору страхування, однак відображене у Звіті становить 177442,00 грн. та складається з вагончика для механіків КТП вартістю 58 500,00 грн., візка гідравлічного –797,00 грн., шлагбауму –6 116,00 грн., кондиціонера –2 205,00 грн., електронного компресора для підкачки шин (89 FRP-1018), (жовтий) –25 768,00 грн., контейнерів для мастил (28 шт.) –84 056,00 грн. Факт перебування у власності позивача зазначеного майна станом на 03.08.2007р. підтверджується долученими до матеріалів справи Договором купівлі-продажу №02/07 від 01.07.2007р., Актом прийому-передачі продукції №02/07-1 від 02.07.2007р., Актом прийому-передачі продукції №02/07-2 від 02.07.07р., Актом прийому-передачі продукції №02/07-3 від 02.07.2007р., видатковою накладною №Ю-00002236 від 21.12.2004р., Актом прийому-передачі виконаних робіт по додатку №1 до Договору №087/07-ГН від 10.04.2007р. Виготовлення контейнерів під масло на АЗС від 01.07.2007р., Договором купівлі-продажу № 296/09 від 30.09.2005р., карточкою рахунку: 152.1. Таким чином, суд вважає такими, що підлягають до задоволення позовні вимоги в частині відшкодування 177442,00 грн. вартості майна, яке втрачено в результаті пожежі та не було застраховане.

Суд також приходить до висновку про правомірність та доведеність належними документально обґрунтованими доказами позовних вимог в частині відшкодування вартості втрачених в результаті загоряння складу продуктів нафтопереробки, мастил в розмірі 428795,11 грн. та вартості знищеного авіаційного палива, що зберігалось на складі в розмірі 158552,80 грн.. Зокрема, позивачем надано Акт прийому-передачі №1/1-1-06/385-1 від 01.01.2007р., видаткові накладні, Складську відомість про залишки фасованих олив та охолоджуючих рідин «Азмол»станом на 03.08.2007р., Інвентарний опис №1 товарів на складі ВАТ «Концерн Галнафтогаз»від 06.08.2007р., Акт прийому-передачі №01-08/РН-1 від 02.08.2007р., складську відомість про залишки авіаційного бензину станом на 03.08.2007р. та Інвентарний опис №2 товарів на складі ВАТ «Концерн Галнафтогаз», що підтверджують перебування зазначених товарно-матеріальних цінностей у власності позивача станом на 03.08.2007р. та були втрачені внаслідок пожежі. Списання таких втрат товарно-матеріальних цінностей, у відповідності до Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої Наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05. 2008 року N 281/171/578/155, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 р. за N 805/15496, підтверджено Актом на списання товарів від 08.08.2007р. та Актом №12-5926-1 від 07.08.2007р. на списання товару.

Заперечення відповідача щодо проведення розрахунку суми 428795,11 грн. втрачених продуктів нафтопереробки мастил без врахування залишків олив, які фактично перебували у позивача та не були знищені пожежею під час аварії, а тому сума вартості втрачених продуктів нафтопереробки, мастил є меншою не може бути прийнята судом до уваги, оскільки такі доводи спростовані долученими до матеріалів справи доказами.

          Пошкодження в наслідок пожежі, що мала місце 03.08.2007р., доріг і площадок території Львівської нафтобази за адресою: м.Львів, вул.Пластова,1, та вартість відновлювальних робіт, здійснених ПП «Лінкруст»в розмірі 36560,40 грн., належним чином підтверджено позивачем долученими до матеріалів справи Дефектним актом від 09.08.2007р., Актом приймання виконаних підрядних робіт за вересень 2007р., Довідкою за вересень 2007р. про вартість робіт. Сплата коштів ВАТ «Концерн Галнафтогаз»на користь ПП «Лінкруст»19.09.2007р. та 29.10.2007р. підтверджується платіжними дорученнями, що долучені до матеріалів справи.           

          Суд вважає безпідставними позовні вимоги в частині відшкодування 48883,33 грн. вартості робіт по зняттю аварійних дерев, які за твердженнями позивача були пошкоджені пожежею на території Львівської нафтобази, оскільки надані на обґрунтування Акти приймання виконаних підрядних робіт за серпень-жовтень 2007р., Довідки про вартість виконаних підрядних робіт не можуть бути визнані судом належними доказами на підтвердження того, що підрядні роботи по зняттю аварійних дерев виконувались ПП «Екопарк-Догляд»саме на місці виникнення аварії: м.Львів, вул.Пластова,1 та того, що дерева стали аварійними внаслідок пожежі.

          Щодо позовних вимог в частині відшкодування 360000,00 грн. вартості придбаних піноутворювачів замість використаних для гасіння пожежі, суд вважає їх обґрунтованими виходячи з наступного.

          Згідно ст. 22 ЦК України збитками є, зокрема: витрати, які особа зробила для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).          

У відповідності до п.п. 7.10.2.14. Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій від 19 жовтня 2004 р. N 126 , Зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 4 листопада 2004 р. за N 1410/10009, згідно якого на складах резервуарного парку повинен бути запас вогнегасних речовин, а також засобів їх подавання в кількості, необхідній для гасіння пожежі в найбільшому резервуарі.

Як вбачається з матеріалів справи, ВАТ «Концерн Галнафтогаз»замість використаних для гасіння пожежі придбало піноутворювач у Приватного малого підприємства «Вогнеборець»в кількості 60 т. вартістю 360000,00 грн., що підтверджується накладною №2797 від 30.08.2007р. Фактичне понесення витрат на придбання піноутворювача підтверджується випискою з особового рахунку від 08.08.2007р. Крім того, на обґрунтування загальної кількості придбаного піноутворювача позивачем долучено до матеріалів справи Лист від 07.08.2007р. №13/4/5177 Головного управління МНС України в Львівській області та Акт прийому-передачі піноутворювача від 31.08.2007р.

Заперечення відповідача в частині зазначених позовних вимог є безпідставними та документально не обґрунтованими, в зв’язку з чим не приймаються судом до уваги.

          Не підлягають до задоволення позовні вимоги в частині відшкодування 12796,25 грн. сплачених на виконання рішення господарського суду Львівської області від 14.08.2008р. у справі №25/187 , оскільки зазначеним рішенням суду встановлено, що ВАТ «Концерн Галнафтогаз», як користувач послугами водопостачання та водовідведення порушивши вимоги законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища (здійснивши скидання стічних вод з перевищенням допустимих концентрацій забруднюючих речовин) повинен виконати свої господарські зобов’язання за договорами, укладеними з ЛМКП «Львівводоканал»шляхом сплати додаткової плати за водовідведення, обчисленої останнім за підвищеним коефіцієнтом кратності. При цьому, судом не виявлено підстав пов’язувати наднормовий скид забруднюючих речовин в міську каналізацію( контрольний відбір стічних вод проведено 12.09.2007 року) з аварійною ситуацією, що мала місце 03.08.2007р. на території нафтобази, що належить ПАТ «Концерн Галнафтогаз».

Що стосується позовних вимог в частині відшкодування 12796,25 грн. сплачених на виконання рішення господарського суду Львівської області від 18.09.2008р. у справі №28/217 за позовом прокурора м.Львова в особі уповноваженого органу Львівської міської ради в особі Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал»до ВАТ «Концерн Галнафтогаз»про стягнення заборгованості в сумі 12796,25 грн., то вони підлягають до задоволення, оскільки зазначеним рішенням встановлено безпосередній причинний зв'язок між наднормовим скидом забруднюючих речовин в міську каналізацію ( контрольний відбір стічних вод проведено 03.08.2007 року) та аварійною ситуацією, що мала місце 03.08.2007р. на території нафтобази, що належить ПАТ «Концерн Галнафтогаз».

Частиною 3 ст.22 ЦК України визначено, що збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Частиною 5 ст. 1187 ЦК установлено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Отже, за змістом зазначеної норми закону володілець джерела підвищеної небезпеки несе відповідальність за шкоду, яка є наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини володільця джерела підвищеної небезпеки у її заподіянні. На володільця джерела підвищеної небезпеки не може бути покладено обов'язок з відшкодування такої шкоди лише в разі, якщо буде встановлено, що вона виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

          Приймаючи рішення у даній справі судом враховано, що згідно Висновку №2787/2788/3464 від 25.09.08р. судової залізнично-транспортної експертизи за фактом загоряння та пошкодження п’яти цистерн під час проведення маневрових робіт на під’їзній колії ВАТ «Концерн Галнафтогаз», що сталося 03.08.07р., та службовим розслідуванням ДТГО «Львівська залізниця»встановлено, що зіткнення маневрового складу з 12 цистернами сталося внаслідок фактичних дій машиніста Гадзинського В.М. при наближенні до залізничного переїзду на вул.Нововознесенська та після відпуску допоміжного гальма локомотива, які не відповідали вимогам нормативних документів, що діяли на залізничних дорогах України. Від зіткнення з цистерн стався витік нафтопродуктів і їх загоряння.           Як наслідок від зіткнення, витоку нафтопродуктів та їх загоряння, було пошкоджено 5 цистерн та знищено вантаж –бензин марки А-95, а також складське приміщення з товарами на території ВАТ «Концерн Галнафтогаз», що зазначено в акті про пожежу від 03.08.07р. та в постанові Личаківського районного суду м.Львова від 02.03.09р. про розгляд кримінальної справи про обвинувачення Гадзінського В.М..

          Відсутність вини ВАТ «Концерн Галнафтогаз»в настанні пожежі підтверджується також постановою про відмову в порушенні кримінальної справи щодо працівників ВАТ «Концерн Галнафтогаз»від 18.11.08р. , що міститься в матеріалах витребуваної судом кримінальної справи №1-87/09.

Крім того, в процесі розгляду даної справи Львівською міжрайонною транспортною прокуратурою було проведено додаткову перевірку додержання вимог чинного законодавства про пожежну безпеку при утриманні під’їзної колії ПАТ «Концерн Галнафтогаз». За результатами даної перевірки транспортною прокуратурою було складено припис про усунення порушень від 14.10.09р. № 5/25-09, згідно з яким під час перевірки було виявлено порушення, які спростовані ПАТ «Концерн Галнафтогаз»у відповіді на припис від 22.102009р. №4076-1/18.

Враховуючи наведене, матеріалами справи не підтверджено наявність обставин, які згідно наведених вище норм чинного законодавства є підставою для зменшення розміру відшкодування заподіяних джерелом підвищеної небезпеки збитків.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене, виходячи з положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи, позовні вимоги обґрунтовані і підлягають до задоволення частково.

Судові витрати у відповідності до ст. 49 ГПК України, слід віднести на відповідача в сумі 12791,34 грн. державного мита та 225,03 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись 3,4,41,42,43, 44;45,46,12,32,33,34,35,36,43, 82,84,85 ГПК України, суд , -

В И Р І Ш И В:

1.          Позовні вимоги задоволити частково.

2.          Стягнути з Державного територіально-галузевого об’єднання «Львівська залізниця»(79007 м.Львів, вул.Гоголя,1, ЄДРПОУ 01059900) на користь Публічного акціонерного товариства «Концерн Галнафтогаз» (79056, м.Львів, вул.Пластова,1 ЄДРПОУ 31729918) 1279 133,62 грн. майнової шкоди, 12791,34 грн. витрат по сплаті державного мита та 225,03 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4.           Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду.

5.          Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

Повни текст рішення виготовлено та підписано 06.04.2010 року

Суддя