Рішення № 88253363, 11.03.2020, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Провадження № 2/641/91/2020 Справа № 641/8156/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2020 року Комінтернівський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Колодяжної І.М.

при секретарі Ягодіній М.С.

справа №641/8156/18

за участю:

позивача: ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2 ,

представника відповідача - Тихоненко М.В.,

представника відповідача -Терзі О.С.,

третьої особи - ОСОБА_3 ,

представника третьої особи - ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Комінтернівського районного суду м. Харкова в режимі відеоконференції в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ТОВ «Агентство комплексної безпеки-охоронна фірма «Бріг», ПАТ « СК «Саламандра », третя особа: ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,завданої смертю особи,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,завданої смертю особи, в якому просив стягнути з ТОВ «Агентство комплексної безпеки-охоронна фірма «Бріг» на його користь відшкодування шкоди, а саме: витрат на матеріальну шкоду в сумі 34120 грн.; моральну шкоду у розмірі 500 000 грн.; з ПрАТ «СК «Дім страхування» на його користь відшкодування шкоди, а саме: витрат на матеріальну шкоду в сумі 16536 грн.; моральну шкоди у розмірі 16536 грн.;

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 18.11.2015 року близько 16 годин 30 хвилин біля буд. № 2 по бульвару Жасминовому в м. Харкові відбувся наїзд автомобілем «Фольцваген» реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3 на його сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди його син ОСОБА_4 отримав тяжкі тілесні ушкодження, від яких помер в лікарні 18.11.2015 року. 19.11.2015 року відомості про дану подію були внесені слідчим відділу СУ ГУНП в Харківській області до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015220000000914 за ознаками кримінального правопорушення, (злочину) передбаченого ч.2 ст. 286 КК України. 30.03.2018 року слідчим відділу СУ ГУНП в Харківській області винесено постанову про закриття кримінального провадження на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України, у зв`язку з відсутністю в діянні ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ч.2 ст.286 КК України. Згідно матеріалів кримінального провадження № 12015220000000914 ОСОБА_3 на момент дорожньо-транспортної пригоди перебував у трудових правовідносинах з ТОВ «Агентство комплексної безпеки - охоронна фірма «БРІГ» був його працівником та керував транспортним засобом у зв`язку з виконанням трудових обов`язків. Транспортний засіб, яким керував ОСОБА_3 належить на праві власності ОСОБА_5 та згідно договору оренди транспортних засобів від 28.01.2015 року перебував у користуванні ТОВ «Агентство комплексної безпеки - охоронна фірма «БРІГ» тому вважав, що саме ТОВ «Агентство комплексної безпеки - охоронна фірма «БРІГ» несе цивільну-правову відповідальність за шкоду, яка була завдана ОСОБА_3 .. Крім того, цивільна відповідальність ТОВ «Агентство комплексної безпеки - охоронна фірма «БРІГ» застрахована ПрАТ «СК «Дім страхування» поліс № АІ18770096 , тому вважав, що понесена ним матеріальна шкода, яка складається з витрат на поховання сина, витрат на поминальний обід, витрат на виготовлення та встановлення пам`ятника та огорожі, а також моральна шкода, завдана смертю його сина повинна бути відшкодована ТОВ «Агентство комплексної безпеки - охоронна фірма «БРІГ» та ПрАТ «СК «Дім страхування»

Ухвалою суду від 09 листопада 2018 відкрито провадження в справі, справу призначено до підготовчого засідання та в цей же день копія ухвали направлена учасникам справи.

30.11.2018 року у встановлений судом строк відповідач ПрАТ «СК «Дім страхування, який перейменований в ПрАТ «СК «Саламандра» направив відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує, посилаючись на те, що обов`язок страховика щодо відшкодування шкоди, завданої страхувальником виникає за наявності вини заподіювача шкоди. Постановою слідчого відділу СУ ГУ НП в Харківській області від 30.03.2018 року встановлено, що згідно висновку судової авто технічної експертизи № 69/18 від 09.02.2018 року в діях водія транспортного засобу «Фольцваген» д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_3 невідповідностей вимогам Правил дорожнього руху, які б могли знаходитись в причинному зв`язку з дорожньо- транспортною пригодою та її наслідками не вбачається та він не мав технічної можливості уникнути вказаної пригоди. Кримінальне провадження закрито, у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення.. Рішення суду відносно водія транспортного засобу «Фольцваген» д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_3 про визнання його винним не приймалось. Підстави цивільно-правової відповідальності є: протиправність поведінки, вина, причинний зв`язок між збитком і протиправною поведінкою. Вбачається, що в діях водія транспортного засобу «Фольцваген» д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_3 всі ці підстави не встановлені. Також зазначили, що оскільки матеріалами кримінальної справи повністю підтверджується невинуватість водія ОСОБА_3 у відповідача ПрАТ « СК «Саламандра» не виник обов`язок з відшкодування шкоди та виплати страхового відшкодування,у зв`язку з чим в задоволенні позову просили відмовити в повному обсязі.

18.12.2018 року у встановлений судом строк відповідач ТОВ «Агентство комплексної безпеки - охоронна фірма «БРІГ» направив відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечують, вважали доводи позовної заяви необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки, ТОВ «Агентство комплексної безпеки - охоронна фірма «БРІГ» не заперечує, що автомобіль, яким керував ОСОБА_3 згідно договору оренди транспортних засобів від 28.01.2015 року перебував у користуванні ТОВ «АКБ-ОФ БРІГ». Разом з тим, ОСОБА_3 у трудових відносинах з ТОВ «АКБ-ОФ БРІГ» не перебував, а діяв на підставі договору цивільно-правового характеру № 14 від 02.11.2015 року за вказівкою ТОВ «АКБ-ОФ БРІГ» надавав послуги з доставки грошових коштів та інших валютних і матеріальних цінностей. При цьому ОСОБА_3 не отримував від ТОВ «АКБ-ОФ БРІГ» заробітну плату, не був включений до штатного розпису Товариства, не підпорядковувався правилам внутрішнього трудового розпорядку, не претендував на соціальні виплати. При цьому ОСОБА_3 в момент дорожньо-транспортної пригоди, керуючи переданим йому ТОВ «АКБ-ОФ БРІГ» транспортним засобом, не здійснював будь-яких обов`язків пов`язаних з виконання договору цивільно-правового характеру № 14 від 02.11.2015 року. Маршрут, визначений у подорожньому листі № 509267 від 18.11.2015 року не передбачав рух автомобіля по АДРЕСА_1 . Також зазначив, що ні матеріали кримінального провадження, ні матеріали цивільної справи не містять належних та допустимих доказів, що на момент скоєння ДТП ОСОБА_3 виконував обов`язки за вищезазначеним цивільно-правовим договором, вважали, що це є виключно припущення позивача. Щодо суми матеріальних та моральних збитків зазначили, що витрати понесенні позивачем на проведення поминального обіду, на виготовлення та встановлення огорожі не відносяться до витрат на поховання, які винний зобов`язаний відшкодувати відповідно до ст.1201 ЦК України. Також надані позивачем чеки на суму 3566,00 грн. не можуть бути належними доказом, оскільки підтверджують лише придбання профілів та інших матеріалів, однак не доводять виготовлення позивачем огорожі на могилі загиблого сина. Розмір моральної шкоди, на думку відповідача, явно завищений, не підтверджений й не доведений належними та допустимими доказами у зв`язку з чим в задоволенні позову просили відмовити в повному обсязі.

Ухвалою суду від 17 січня 2019 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду, та в цей же день копія ухвали направлена учасникам справи.

21.03.2019 року до суду надійшли пояснення представника відповідача ПрАТ «СК «Саламандра», в яких зазначено, що оскільки матеріалами кримінального провадження повністю спростовується вина водія ОСОБА_3 та підтверджується порушення Правил дорожнього руху пішоходом ОСОБА_4 , у відповідача ПрАТ «СК «Саламандра» не виник обов`язок з відшкодування шкоди та виплати страхового відшкодування.

Ухвалами суду від 22 травня 2019 року, 31 липня 2019 року задоволено клопотання представника відповідача ПрАТ «СК «Саламандра» про проведення судових засідань в режимі відеоконференції та в той же день копії ухвал направлені учасникам справи.

Ухвалою суду від 31 жовтня 2019 року задоволено клопотання представника позивача та ухвалено витребувати з Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України інформації про перетинання ОСОБА_3 державного кордону за період з 08.11.2011 року по теперішній час та в цей же день копія ухвали направлена для виконання до Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України та ОСОБА_3 для відома.

03.01.2020 року до суду надійшли пояснення представника відповідача ПрАТ «СК «Саламандра» в яких зазначено, що оскільки матеріалами кримінального провадження повністю підтверджується невинуватість водія ОСОБА_3 та підтверджується вина пішохода ОСОБА_4 у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, у відповідача ПрАТ «СК «Саламандра» не виник обов`язок з відшкодування шкоди та виплати страхового відшкодування.

Позивач та його представник у судовому засіданні підтримали позовні вимоги, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача ПрАТ «СК «Саламандра`проти позову заперечував, посилаючись на обставини, викладені в відзиву на позовну заяву та в письмових поясненнях.

Представник відповідача ТОВ «АКБ-ОФ БРІГ» проти позову заперечував, посилаючись на обставини, викладені в відзиву на позовну заяву.

Третя особа ОСОБА_3 та його представник проти позову заперечували, посилаючись на те що, позов безпідставний, необгрунтований.

Суд, заслухавши вступне слово учасників справи, дослідивши матеріали справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, приходить до наступного висновку.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 4 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме:

1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою;

2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується;

3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

У постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Наявність шкоди ще не породжує обов`язку її компенсації, так як необхідно довести наявність всіх складових цивільно-правової відповідальності, при цьому правильно визначивши суб`єкта такої відповідальності, період завдання шкоди.

Так, в даному випадку дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, а тому відшкодування шкоди за таких обставин регулюється статтею 1188 ЦК України.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 1188 ЦК України за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується.

Частиною 1 статті 1200 ЦК України передбачено, що у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті, і така шкода відшкодовується, зокрема батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом - довічно, інвалідам - на строк їх інвалідності. При цьому, згідно частини 3 згаданої норми Закону, особам, які втратили годувальника, шкода відшкодовується в повному обсязі без урахування пенсії, призначеної їм внаслідок втрати годувальника, та інших доходів.

За правилами ч. 2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам(усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

У відповідності зі ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною 1 ст. 1167 ЦК України встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини

Судом встановлено, що 18.11.2015 року близько 16 годин 30 хвилин біля буд. № 2 по бульвару Жасминовому в м. Харкові відбувся наїзд автомобіля «Фольцваген» реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3 на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_4 отримав тяжкі тілесні ушкодження, від яких помер в лікарні 18.11.2015 року ( а.с.17 Том 1). 19.11.2015 року відомості про дану подію були внесені слідчим відділу СУ ГУНП в Харківській області до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015220000000914 за ознаками кримінального правопорушення, (злочину) передбаченого ч.2 ст. 286 КК України ( а.с.61 Том 2).

30.03.2018 року слідчим відділу СУ ГУНП в Харківській області винесено постанову про закриття кримінального провадження на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ч.2 ст.286 КК України (а.с.59-60 Том 1).

У постанові зазначено, що відповідно до висновку судової-автотехнічної експертизи № 69/18 від 09.02.2018 року; у даній дорожній обстановці водій автомобіля «Фольцваген» ОСОБА_3 повинен був діяти відповідно до вимог п.12. 3Правил дорожнього руху України. у даній дорожній обстановці водій автомобіля «Фольцваген» ОСОБА_3 не мав технічної можливості запобігти виникненню події даної ДТП шляхом виконання вимог правил дорожнього руху України; у діях водія автомобіля «Фольцваген» ОСОБА_3 не убачається невідповідностей вимогам Правил дорожнього руху України, які, з технічної точки зору, перебували б у причинному зв`язку з виникненням події ДТП.

Будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження вини водія «VOLKSWAGEN TRANSPORTER» позивачем не надано.

Постанова про закриття кримінального провадження позивачем не оскаржувалась.

Так, суд встановив та підтверджено матеріалами справи, що 02.11.2015 року між ТОВ «АКБ-ОФ БРІГ» та ОСОБА_3 укладено договір № 14 цивільно-правового характеру, відповідно до якого ОСОБА_3 надавав послуги з доставки грошових коштів та характеру валютних і матеріальних цінностей.

Зазначеними договорами встановлено, що Виконавець повинен виконати послуги за винагороду.

Відповідно до договору, оплата за Договором буде здійснена одноразово, тобто виплати носили не систематичний, а разовий характер.

09.12.2014 року між ОСОБА_6 та ПрАТ «СК «Дім страхування» було укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що оформлений полісом № № АІ/0187096, за яким забезпечено транспортний засіб «VOLKSWAGEN TRANSPORTER» державний номерний знак НОМЕР_1 , з строком дії з 10.12.2014 року по 09.12.2015 року та лімітом відповідальності по майну 100 000,00 гривень ( а.с.57-58Том 1)

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 1 липня 2004 року №1961-1V «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закону).

Метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності відповідно до Закону України від 1 липня 2004 року № 1961-1V «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до пункту 23.1. статті 23 Закону шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є, зокрема, шкода, пов`язана із смертю потерпілого.

Статтею 27 Закону визначено порядок здійснення та розміри страхових виплат за шкоду, пов`язану зі смертю потерпілого.

Пунктом 27.2. статті 27 Закону визначено, що страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 ЦК України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Відповідно до ст. 39 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ є єдиним об`єднанням страховиків, які здійснюють обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам.

Основними завданнями МТСБУ є здійснення виплат із централізованих страхових резервних фондів компенсацій та відшкодувань на умовах, передбачених Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Згідно з п .22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до положень пункту «а» ч. 41.1 ст. 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) зроблено висновок, що «відшкодування шкоди особою,відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Велика Палата Верховного Суду вважає, що покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»)».

Задовольняючи позовні вимоги в частині відшкодування матеріальної шкоди , посилаючись на ч. 2 ст. 1187, з ч. 3 ст. 1193 ЦК України ЦК,суд виходить з того, що саме позивач поніс витрати на поховання та встановлення надгробного пам`ятника, а тому до стягнення з ТОВ «Агентство комплексної безпеки-охоронна фірма «Бріг» на користь позивача майнова шкода підлягає задоволенню у розмірі 24 420 грн. та з ПрАТ «СК «Саламандра» на користь останнього майнову шкоду у розмірі 16536 грн.

Щодо розміру моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню з ТОВ «Агентство комплексної безпеки-охоронна фірма «Бріг», суд зазначає наступне.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до роз`яснень, викладених в абз. 2 п. 5, п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Тобто, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Судовим розглядом встановлено, що внаслідок подій 18.11.2015 року ОСОБА_1 втратив рідного сина ОСОБА_4 , це призвело до негативних наслідків, які настали для позивача, у зв`язку з втратою рідної людини, Ця втрата є довічною та непоправною.

Зважаючи на викладене, суд , враховуючи вимоги об`єктивності, розумності й справедливості, вважає достатнім визначити розмір відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_1 з ТОВ « Агентство комплексної безпеки-охоронна фірма «Бріг» у розмірі 100 000 грн. та з ПрАТ «СК «Саламандра» у розмірі 16536 грн., спричиненої внаслідок загибелі ОСОБА_4 .

Разом з тим, пунктом 27.3. статті 27 Закону №1961-IV від 01.07.2004 у редакції чинній на дату пригоди: «Страховик (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами».

При цьому законодавець, у разі смерті потерпілого внаслідок взаємодії з джерелом підвищеної небезпеки, не пов`язує відшкодування моральної шкоди з діями потерпілого.

Разом з тим суд вважає, що при визначенні розміру моральної шкоди, необхідно взяти до уваги п. 27.3 ст. 27 ЗУ "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", яким визначено порядок обрахування розміру моральної шкоди,який не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день страхового випадку.

Щодо посилання позивача на стягнення про стягнення матеріальної шкоди понесеної ним за поминальний обід, суд дійшов наступного висновку.

Нормою ст. 1 Закону України «Про поховання та похоронну справу» визначено, що поховання - діяльність відповідних органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у межах повноважень, визначених цим Законом, а також суб`єктів господарювання, спрямована на:

забезпечення належного ставлення до тіла (останків, праху) померлого (далі - тіла);

забезпечення права громадян на захоронення їхнього тіла відповідно до їх волевиявлення, якщо таке є;

створення та експлуатацію об`єктів, призначених для поховання, утримання і збереження місць поховань;

організацію і проведення поховань померлих та/або загиблих (далі - померлих);

надання ритуальних послуг, реалізацію предметів ритуальної належності.

У ст. 2 зазначеного Закону зазначено, що поховання померлого - комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству, а предмети ритуальної належності - вироби, що є атрибутами поховання та облаштування могили (колумбарної ніші).

Таким чином, суд приходить до висновку, що витрати, понесені на проведення поминальних обідів, які проводяться після поховання, не відносяться до витрат на поховання в розумінні ст. 1201 ЦК України.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначеної норми права висловлена Верховним Судом, зокрема у постанові від 21 листопада 2018 року (справа № 392/548/16-ц,провадження № 61-21176св18).

Суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог в частині стягнення витрат на поминальні обіди, а тому в задоволенні позовних вимог у вказаній частині необхідно відмовити.

Таким чином, аналізуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що на користь позивача підлягає стягненню з ТОВ «Агентство комплексної безпеки-охоронна фірма «Бріг» майнова шкода у розмірі 24 420 грн.., моральна шкода у розмірі 100000 грн.., всього на суму 124 420 грн. з ПрАТ «СК «Саламандра» майнова шкода у розмірі 16536 грн., моральну шкоду у розмірі 16536 грн.., всього на суму 33072 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 19, 81, 141, 263-265, 268, 272, 273-275 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «Агентство комплексної безпеки-охоронна фірма «Бріг», ПАТ « СК «Саламандра », третя особа: ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,завданої смертю особи- задовольнити частково.

Стягнути з ТОВ «Агентство комплексної безпеки-охоронна фірма «Бріг» на користь ОСОБА_1 майнову шкоду у розмірі 24 420 (двадцять чотири тисячі чотириста двадцять) грн. та моральну шкоду у розмірі 100 000 (сто тисяч) грн., всього на суму 124 420 (сто двадцять чотири тисячі чотириста двадцять) грн.

Стягнути з ПАТ « СК «Саламандра »на користь ОСОБА_1 майнову шкоду у розмірі 16536 (шістнадцять тисячі п,ятсот тридцять шість) грн. та моральну шкоду у розмірі 16536 (шістнадцять тисяч п,ятсот тридцять шість) грн. , всього на суму 33072 (тридцять три тисячі сімдесят дві) грн.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «Агентство комплексної безпеки-охоронна фірма «Бріг», ПАТ « СК «Саламандра », третя особа: ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,завданої смертю особи - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Комінтернівський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 місце реєстрації: АДРЕСА_2 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_3 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Агентство комплексної безпеки-охоронна фірма «Бріг», ЄДРПОУ 33118966, юридична адреса, м. Харків, пр. Індустріальний,буд.53, кв.39.

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Саламандра», юридична адреса, м. Полтава, вул. Європейська,225 оф.213

Третя особа: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 місце мешкання, АДРЕСА_4 .

Повний текст судового рішення складено 17 березня 2020 року.

Суддя: І. М. Колодяжна