Рішення № 8824318, 17.03.2010, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" березня 2010 р.Справа № 17/21 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Таран С.В., розглянувши матеріали справи № 17/21

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Техпром", смт. Новоамвросієвське Амвросієвського району Донецької області

до відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Олександрія Кіровоградської області

про стягнення 18511,40 грн.

Представники:

від позивача - Акімов М.П., довіреність б/н від 03.03.2010 р.;

від відповідача - участі не брали.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Техпром" подано позов про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 16741 грн. основного боргу, 1674,10 грн. штрафу та 96,30 грн. річних, що виникли з договору на поставку продукції №54 від 12.04.2009 року.

Відповідач до суду не зявився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце проведення судового засідання, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 47, 43), позов не заперечив, витребувані господарським судом документи не подав.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, господарський суд встановив наступне.

12.04.2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Техпром" ("постачальник") та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 ("покупець") було укладено договір на поставку продукції №54 (далі - договір №54 від 12.04.2009р.), за умовами якого покупець зобов'язався прийняти та оплатити, а постачальник поставити продукцію (будівельні матеріали) на загальну суму 200000 грн. (а.с. 9-11).

За своєю правовою природою даний договір є договором поставки.

Відповідно до вимог статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Сторонами також узгоджено умови поставки та порядок, форму і термін оплати за товар.

На виконання умов зазначеного договору позивачем було поставлено відповідачеві товар на загальну суму 44175 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-000426 від 21.04.2009 року, довіреністю серії ЯНЗ №108244 від 22.04.2009 року, актом приймання-передачі продукції від 21.04.2009 року (а.с. 13-15, 52, 54-56).

23.10.2009 р. відповідач повернув частину товару позивачеві на суму 7784 грн. (а.с.17).

Згідно пункту 12 договору №54 від 12.04.2009р. оплата за товар здійснюється в валюті України з відстрочкою платежу протягом 20 банківських днів з моменту поставки продукції.

Між тим взяті на себе зобовязання відповідач належним чином не виконав, за поставлений товар розрахувався частково на суму 19650 грн. (а.с.18-24), внаслідок чого виникла заборгованість перед позивачем в сумі 16741 грн.

В силу вимог вимог статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до вимог статті 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобовязання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Докази виконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань в повному обсязі в матеріалах справи відсутні, на вимогу господарському суду - не подано, а тому позовні вимоги в частині стягнення 16741 грн. основного боргу заявлені обґрунтовано і підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача штраф в розмірі 1674,10 грн., який виник внаслідок прострочення виконання зобов'язань за договором №54 від 12.04.2009 року.

Пунктом 21 договору №54 від 12.04.2009 року визначено, що у випадку порушення строків оплати продукції покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 10% від суми простроченого платежу.

У відповідності до приписів частини першої статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Враховуючи зазначені норми позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 1674,10 грн. штрафу заявлені обґрунтовано і підлягають задоволенню.

Підлягають задоволенню і позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних, нарахованих позивачем за період з 02.10.2009 року по 14.12.2009 року в сумі 96,30 грн., оскільки відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який построчив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора, зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом

Витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 33, 34, 43, 49, 82, 84, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (28000, АДРЕСА_1, відомості про банківські реквізити відсутні, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Техпром" (87333, Донецька область, Амвросієвський район, с. Новоамвросієвське, вул.12 Грудня, 16, р/р 260023016968 в "Центральному Вінницькому відділенні ПІБ" м. Вінниця, МФО 312571, ідентифікаційний код 31623469)- 16741 грн. боргу, 1674,10 грн. штраф, 96,30 грн. 3% річних, 185,11 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Згідно частини третьої статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Дане рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя С.В. Таран

Повний текст рішення складено і підписано відповідно до вимог статей 84, 85 Господарського процесуального кодексу України 19.03.2010 р.