Рішення № 8824309, 16.03.2010, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" березня 2010 р.Справа № 9/13 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Шевчук О.Б. розглянув у відкритому судовому засіданні справу №9/13

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО КОНКОРД УКРАЇНА", м.Харків, вул. Кооперативна, 18

до відповідача: приватного сільськогосподарського підприємства "Торговиця", Кіровоградська область, Новоархангельський район, с. Торговиця

про стягнення 359874,26 грн.

Представники сторін:

від позивача - директор Самсоненко О.В. (наказ №01 від 06.07.2009 р.);

від відповідача - участі не брав.

Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРО КОНКОРД УКРАЇНА" подано позовну заяву про стягнення з приватного сільськогосподарського підприємства "Торговиця" заборгованості за договором позики №2 від 20.07.2009 року в сумі 359874,26 грн., в тому числі: 343652,00 грн. основного боргу, 13058,78 грн. індексу інфляції, 3163,48 грн. 3% річних з покладенням на відповідача судових витрат по справі.

Представник позивача в судовому засіданні 16.03.2010 року позов підтримав повністю та подав клопотання №1 від 15.03.2010 року про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом:

- накладення арешту на майно, корпоративні права, поточні рахунки та грошові кошти відповідача - приватного сільськогосподарського підприємства "Торговиця";

- зобов'язання державного реєстратора Новоархангельської районної державної адміністрації Кіровоградської області (26100, Кіровоградська область, смт. Новоархангельськ, вул. Леніна, 31) вносити зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, пов'язані з відчуженням частки (повністю або частково) у статутному капіталі ПСП "Торговиця", зміну розміру статутного капіталу ПСП "Торговиця" до моменту вирішення справи по суті.

Відповідач відзив на позов та інших витребуваних документів суду не подав, надіслав клопотання №44 від 10.03.2010 року про відкладення розгляду справи №9/13 на іншу дату у зв'язку з участю його представника в судовому засіданні, яке відбудеться о 09:30 год. 16.03.2010 року в Уманському міськрайонному суді Черкаської області.

Зазначене клопотання відповідача не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

По-перше, явка представників сторін в судове засідання судом не визнавалась обов'язковою.

По-друге, відповідач належним чином був повідомлений про дату, час і місце судового розгляду справи ще 26.02.2010 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 22). Тобто, у відповідача було достатньо часу для подання заперечень щодо заявлених вимог, а також інших витребуваних судом доказів.

Крім того, зазначена відповідачем в клопотанні про відкладення розгляду даної справи причина не може бути визнана господарським судом поважною, а справу на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

20.07.2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю "АГРО КОНКОРД УКРАЇНА" (надалі - позикодавець) та приватним сільськогосподарським підприємством "Торговиця" (надалі - позичальник) укладено договір позики №2 (надалі - договір позики №2 від 20.07.2009 року).

Відповідно до п. 1 розділу 1 договору позики №2 від 20.07.2009 року позикодавець передає позичальнику у власність грошові кошти в розмірі, що обумовлені цим договором, а позичальник зобов'язується повернути таку саму суму грошових коштів в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Грошовими коштами згідно п. 2 розділу 1 договору позики №2 від 20.07.2009 року є національна українська валюта - гривня.

Положеннями пунктів 1, 2 розділу 2 договору позики №2 від 20.07.2009 року визначено, що розмір позики за цим договором становить 343652,00 грн. Позика є безпроцентною.

Згідно пунктів 1, 2 розділу 3 договору позики №2 від 20.07.2009 року позикодавець надає позику протягом десяти днів з моменту підписання цього договору. Позика надається у готівковому порядку за прибутковим касовим ордером у касу підприємства або взносом на розрахунковий рахунок підприємства.

В розділі 5 договору позики №2 від 20.07.2009 року сторонами погоджено порядок повернення позики. Так, згідно п. 1 цього розділу договору по закінченні трьох календарних місяців, зазначених в п. 1 розділу 3 цього договору, позичальник зобов'язується повернути позику протягом двох банківських днів.

Згідно п.п. 2, 3 розділу 8 договору позики №2 від 20.07.2009 року цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту передання позики позичальникові. Цей договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Договір позики №2 від 20.07.2009 року підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на виконання п. 1 розділу 1 договору позики №2 від 20.07.2009 року передано відповідачеві позику в сумі 343652,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №6 від 28.07.2009 року та копією банківської виписки по рахунку товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО КОНКОРД УКРАЇНА" (а.с. 19-20).

Однак, відповідач в зазначений п. 1 розділу 5 договору позики №2 від 20.07.2009 року строк, а саме до 30.10.2009 року, позику в сумі 343652,00 грн. не повернув позивачеві.

У зв'язку з чим, позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення з приватного сільськогосподарського підприємства "Торговиця" позики.

Розглядаючи позовні вимоги, господарський суд враховує положення статті 67 Господарського кодексу України, відповідно до якої відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Частина 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачає, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором позики, правовідносини за яким регулюються главою 71 Цивільного кодексу України.

Відповідно до вимог статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно приписів частин 1, 3 статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

За правилами ч. 1 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Положеннями статей 11, 509, 525, 526, 530, 629 Цивільного кодексу України та статей 174, 193 Господарського кодексу України передбачено, що договір є підставою для виникнення зобов'язань, які повинні виконуватись належним чином і в установлений законом строк. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

В силу статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За умовами договору позики №2 від 20.07.2009 року відповідач зобов’язався повернути позику не пізніше 30.10.2009 року.

Але доказів на підтвердження повернення позики в сумі 343652,00 грн. відповідач господарському суду не надав.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення 343652,00 грн. основного боргу, 13058,78 грн. індексу інфляції за період з листопада 2009 року по лютий 2010 року, а також три проценти річних в розмірі 3163,48 грн. за період з 31.10.2009 року по 19.02.2010 року підлягають задоволенню повністю.

Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.

Розглядаючи клопотання позивача №1 від 15.03.2010 року про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, корпоративні права, поточні рахунки та грошові кошти відповідача - приватного сільськогосподарського підприємства "Торговиця", та зобов'язання державного реєстратора Новоархангельської районної державної адміністрації Кіровоградської області вносити зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, пов'язані з відчуженням частки (повністю або частково) у статутному капіталі ПСП "Торговиця", зміну розміру статутного капіталу ПСП "Торговиця" до моменту вирішення справи по суті, господарський суд враховує наступне.

Необхідність вжиття заходів до забезпечення позову, позивач обгрунтовує тим, що основним видом діяльності приватного сільськогосподарського підприємства "Торговиця" є вирощування зернових та технічних культур, що носить сезонний характер, у зв'язку з чим, на думку позивача, у зимово-весняний період обсяг виручки відповідача набагато зменшується, що може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Крім того, позивач посилається на те, що сума заборгованості відповідача має велике значення для роботи позивача та згідно п. 1 розділу 6 договору позики №2 від 20.07.2009 року способом забезпечення виконання зобов'язань позичальника за договором позики №2 від 20.07.2009 року є майновий комплекс ПСП "Торговиця" та корпоративні права ПСП "Торговиця" у розмірі 120% від суми наданої позики.

Посилання на будь-які інші обставини та докази, в розумінні ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, які б підтверджували необхідність вжиття заходів до забезпечення позову клопотання про забезпечення позову не містить.

Відповідно до положень статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За правилами цієї статті заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення (пункт 4 Роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 28.08.1994 року №02-5/611 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" з подальшими змінами та доповненнями).

Господарський суд враховує, що статтею 67 Господарського процесуального кодексу України передбачений вичерпний перелік заходів по забезпеченню позову.

Відповідно до частини 1 вказаної статті позов може бути забезпечений шляхом накладення арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Згідно приписів ч. 1 ст. 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.

До майнових прав належать, зокрема, корпоративні права.

Однак, із змісту частини 1 статті 67 Господарського процесуального кодексу України вбачається лише альтернативна можливість застосування заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту або на майно, або на грошові суми, що належать відповідачеві.

Заявником вказаної вимоги не дотримано.

Крім того, господарський суд враховує, що накладення арешту на поточні рахунки боржника, як про то просить заявник, чинним законодавством не передбачене.

Аналогічну правову позицію викладено в пункті 6.1 Роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 28.08.1994 року №02-5/611 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" з подальшими змінами та доповненнями.

Необхідність вжиття заходів до забезпечення позову шляхом зобов'язання державного реєстратора Новоархангельської районної державної адміністрації Кіровоградської області вносити зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, пов'язані з відчуженням частки (повністю або частково) у статутному капіталі ПСП "Торговиця", зміну розміру статутного капіталу ПСП "Торговиця" до моменту вирішення справи по суті, позивач взагалі не обґрунтовує з посиланням на обставини та докази, в розумінні ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, які б вказували на те, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення. До того ж стаття 67 Господарського процесуального кодексу України не передбачає вжиття заходів до забезпечення позову запропонованим способом.

Таким чином, у господарського суду відсутні підстави для задоволення клопотання позивача №1 від 15.03.2010 року про вжиття заходів до забезпечення позову.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49, 66, 67, 75, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з приватного сільськогосподарського підприємства "Торговиця" (Кіровоградська область, Новоархангельський район, с. Торговиця, ідентифікаційний код 32550507) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО КОНКОРД УКРАЇНА" (м. Харків, вул. Кооперативна, 18, ідентифікаційний код 36457593) - 359874,26 грн. заборгованості, в тому числі: 343652,00 грн. основного боргу, 13058,78 грн. індексу інфляції, 3163,48 грн. 3% річних, а також 3598,74 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні клопотання товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО КОНКОРД УКРАЇНА" №1 від 15.03.2010 року про вжиття заходів до забезпечення позову відмовити.

Згідно ч. 3 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Суддя О.Б. Шевчук

Дата підписання рішення - 19.03.2010 року.