Рішення № 8824065, 31.03.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

31.03.10 р.                     Справа № 34/15                               

Суддя господарського суду Донецької області Кододова О.В.

при секретарі судового засідання Котельніковій Н.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” в особі Центру телекомунікаційних послуг Донецької філії ВАТ „Укртелеком”, м.Донецьк

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства виробничо-технологічного зв’язку „Укрвуглетелеком”, м.Донецьк

про стягнення 22406,08грн.

Представників сторін:

від позивача – Глушко М.Л. (за довіреністю)

від відповідача – Четверіков Ю.О.(за довіреністю)

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов Відкритим акціонерним товариством „Укртелеком” в особі Центру телекомунікаційних послуг Донецької філії ВАТ „Укртелеком”, м.Донецьк до Відкритого акціонерного товариства виробничо-технологічного зв’язку „Укрвуглетелеком”, м.Донецьк про стягнення за послуги зв’язку основного боргу в сумі 21820,08грн, пені в сумі 186,94грн., інфляційні в сумі 316,97грн., 3% річних в сумі 82,09грн.

Заявою від 25.02.2010року (вхід. №02-41/8259) позивач уточнив позовні вимоги, а саме підставу виникнення зобов’язання у відповідача та просить суд вважати підставою позовної заяви договір №2087-8 про надання у користування виділеного некомутованого каналу (тракту) електрозв’язку від 01.11.2004року. Заява про уточнення підстав позовних вимог прийнята судом до розгляду. Відповідно до приписів ст. 22 ГПК України позивачем надані докази направлення копії уточнень відповідачу (а.с. 40).

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір №2087-8 про надання у користування виділеного некомутованого каналу (тракту) електрозв’язку від 01.11.2004року, додаткову угоду №1, додаткову угоду №2. Також як на правове обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на Закон України „Про телекомунікації” та „Правила надання та отримання телекомунікаційних послуг”, ст. 625 Цивільного Кодексу України.

Відповідач у листі від 23.02.2010р. вхід. № 02-41/7839 (а.с. 35) позовні вимоги не визнає та зазначає, що згідно листа позивача від 04.09.2008р. №15/344 договір від 01.10.2004р. №688 був розірваний з 05.09.2008року.

В листі від 17.03.2010р. вхід. №02-41/11560 (а.с.66) відповідач зазначає, що позивач в уточненнях позову документально не довів, що взаємовідношення виникли за договором №2087-8 та просить суд у позові відмовити.

За клопотанням сторін справа слухалась без фіксації судового процесу технічними засобами.          

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, встановив :

Між Відкритим акціонерним товариством „Укртелеком” (Виконавець) в особі заступника директора філії „Дирекція первинної мережі ВАТ „Укртелеком” з питань маркетингу та продажу послуг Козубського В.М. та Відкритим акціонерним товариством „Укрвуглетелеком” (Споживач) в особі директора - Голови правління Павловського А.В. 01 листопада 2004року укладено договір № 2087-8, за умовами якого Виконавець надає Споживачу в тимчасове платне користування виділені некумутовані канали (тракт), а Споживач сплачу середньомісячну плату за надані послуги та вартість робіт за організацію та включення виділеного каналу (тракту).

Відповідно до п. 3.2.3. Договору Споживач зобов”язується своєчасно і в повному обсязі вносити плату за організацію та користування каналом (каналами), трактом (трактами).

Середньомісячна вартість послуги встановлюється згідно з діючими тарифами (Додаток Б). Виставлення рахунків за місяць проводиться, виходячи з фактичної кількості днів в розрахунковому періоді. Оплата послуг проводиться шляхом перерахування коштів в грошовій одиниці України на розрахунковий рахунок Виконавця. При оплаті зазначених послуг нараховується податок на додану вартість по поставці, діючій на момент оплати. Оплата проводиться щомісячно після одержання рахунку, але не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним – на підставі рахунків Виконавця за звітний місяць. (Розділ 5. Договору).

Згідно із п. 6.5 Договору при невиконання п. 5.4 договору (у разі затримки оплати) Споживач сплачує пеню за кожну добу затримки, яка обчислюється від вартості неоплачених послугу розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня.

Пунктом 7.1 Договору встановлено, що договір набуває чинності з дати підписання і діє до 31 грудня 2005року. Якщо жодна з сторін не заявить письмово, документом, підписаним уповноваженим представником сторони про розрив договору за 30 днів до закінчення терміну його дії, то договір автоматично продовжується на кожний наступний рік на тих же умовах.

Договір підписано обома сторонами та скріплено печатками підприємств.

Сторонами доказів відмови від договору та додаткових угод до матеріалів справи не надано, у зв’язку з чим, за висновками суду, вказаний договір є продовженим

01 листопада 2004року між тим ж сторонами було підписано додаток А та додаток Б до договору №2087-8.

Також між тим ж сторонами було укладено додаткові угоди №1 від 11.01.2005р. про зміну та доповнення до договору №2087-8 від 01.11.2004р. та додаткову угоду №2 від 10.02.2006р. про зміну та доповнення до договору №2087-8 від 01.11.2004р. та підписано додатки до них.

В підтвердження виконання умов договору позивачем до матеріалів справи надані рахунки, зокрема за вересень 2009р. №744.9.2099. на суму 5368,32грн., за жовтень 2009р. №744.10.2009. на суму 5482,37грн., за листопад 2009р. №744.11.2009. на суму 5368,32грн., за грудень 2009р №744.12.2009. на суму 5557,25грн.

Відповідач умови договору не виконав, за отримані послуги електрозв’язку не розрахувався, у зв’язку з чим за останнім рахується заборгованість в розмірі 21776,26грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Статтею 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визначається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених господарським кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботи, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматись від певних дій, а інший суб’єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку .

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 108 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 09.08.2005р. №720 абонентна плата за користування телефоном, почасова оплата місцевих телефонних розмов, плата за міжміські та міжнародні телефонні розмови, надіслані в кредит телеграми та за інші послуги, надані по телефону, вноситься абонентом у десятиденний строк після отримання рахунка, але не пізніше 20 числа місяця, що настає після розрахункового періоду. Розрахунковим періодом вважається, як правило, календарний місяць, у межах якого надавалися послуги. У разі неотримання рахунка до 10 числа місяця, що настає після розрахункового періоду, або здійснення розрахунків без застосування квитанцій (без надсилання рахунків) абонент повинен звернутися до служби розрахунків оператора для отримання інформації про належну до сплати суму. Обов’язковість застосування норм яких передбачено договором.

Позивачем заявлена до стягнення сума боргу у розмірі 21820,08грн, зокрема, 5412,14грн. – борг за послуги зв’язку за вересень 2009року. Однак, як вбачається із наданих позивачем документів, сума боргу за вересень 2009року складає 5368,32грн, що підтверджується рахунком №744.9.2009р. за вересень 2009року (а.с. 22), та податковою накладною №6658/144000 від 30.09.2009р. (а.с. 68). Відтак сума боргу у розмірі 43,82грн. позивачем заявлена безпідставно, що підтверджується матеріалами справи, тому в задоволенні вимог в частині стягнення основного боргу у розмірі 43,82грн. слід відмовити за недоведеністю.

Відповідач свої зобов’язання стосовно оплати телекомунікаційних послуг належним чином не виконав, надані йому послуги не оплатив, у зв’язку з чим за відповідачем утворилася заборгованість у розмірі 21776,26грн., що підтверджується матеріалами справи.

Протягом розгляду справи відповідачем були сплачені послуги зв’язку всього у сумі 22053,97грн., що підтверджується платіжним дорученням №279 від 15.02.2010р. на суму 16401,88грн. та платіжним дорученням №508 від 12.03.2010р. на суму 5652,09грн.

Враховуючи, що відповідачем сплачена сума у розмірі 22053,97грн. суд припиняє провадження по справі в частині основного боргу у розмірі 21776,26грн., нарахованої пені, яка зменшена судом до 6,65грн., 3% річних в сумі 82,09грн. та 188,97грн в рахунок сплати інфляційних, відповідно до п.11 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, у зв’язку з відсутністю предмету спору.

Суд вважає за необхідне зменшити розмір пені заявлену позивачем до стягнення на до 6,65грн. виходячи з наступного.

Пунктом п.3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Частина 1 статті 233 Господарського кодексу встановлює, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора.

Господарський суд користуючись правом, передбаченим ч.1 ст. 233 Господарського кодексу України та п.3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, вважає за необхідне зменшити розмір пені до 2,00грн. оскільки сума боргу відповідачем сплачена у повному обсязі, а також враховуючи те, що позивачем нараховані до стягнення 3% річних та інфляційні на загальну суму 399,06грн, як заходи впливу на правопорушника.

З огляду на зазначене та з урахуванням матеріальних інтересів сторін і ступінь вини відповідача у виникненні спору суд задовольняє вимоги позивача щодо стягнення пені частково у розмірі 6,65грн.

Відтак задоволенню підлягають інфляційні нарахування у розмірі 128,00грн. (316,97грн. – 188,97грн.).

У зв’язку з погашенням відповідачем суми у розмірі 22053,97грн. після подачі позивачем позову до суду, судові витрати покласти на відповідача з урахуванням суми, у задоволенні якої позивачу відмовлено, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, та керуючись ст.ст. 33, 43, 49, п. 1-1 ст. 80, ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” в особі Центру телекомунікаційних послуг Донецької філії ВАТ „Укртелеком”, м.Донецьк до Відкритого акціонерного товариства виробничо-технологічного зв’язку „Укрвуглетелеком”, м.Донецьк про стягнення за послуги зв’язку основного боргу в сумі 21820,08грн, пені в сумі 186,94грн., інфляційні в сумі 316,97грн., 3% річних в сумі 82,09грн., задовольнити частково.

Припинити провадження по справі в частині основного боргу у розмірі 21776,26грн, пені у розмірі 6,65грн., 3% річних в сумі 82,09грн. та інфляційних у розмірі 188,97грн, за відсутністю предмету спору.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства виробничо-технологічного зв’язку „Укрвуглетелеком” (83001, м. Донецьк, вул. Постишева, 60, код ЄДРПОУ 00179559, р/р 26004368316001 в ДРУ КБ „Приватбанк”, МФО 335496) на користь Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” в особі Центру телекомунікаційних послуг Донецької філії ВАТ „Укртелеком” (83001, м. Донецьк, пр-т Комсомольський, 22, п/р 26005027677101 в ДФ АБ „Брокбизнесбанк”, МФО 335678, код ЄДРПОУ 01183764) інфляційні в сумі 128,00грн., державне мито в розмірі 223,61грн. та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у судах в розмірі 235,54 грн.

В частині позову щодо стягнення 43,82грн. відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя