Рішення № 88203242, 12.03.2020, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

_____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2020 року м.Кропивницький Справа № 340/437/20

Кіровоградський окружний адміністративний суд

в складі головуючого судді Пасічника Ю.П.

за участю секретаря судового засідання Побочій О.В.

представника позивача Іванова С.І.

представника відповідача Литвиненко Ю.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області, (вул.Велика Перспективна, 55, м.Кропивницький, Кіровоградська область, 25006, код ЄДРПОУ 43142606), третя особа, без самостійних вимог на стороні відповідача Акціонерне товаристо "Альфа-Банк" (вул.Велика Васильківська, 100, м.Київ 150, 03150, код ЄДРПОУ 23494714) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

ФОП ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Кіровоградській області (надалі - відповідач), третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог АТ «Альфа-Банк» (згідно витягу з ЄДРПОУ правонаступник АТ «Укрсоцбанк» - а.с.23) та просить суд визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення від 18.11.2019 р. №0001693303 за платежем податок з доходів фізичних осіб на загальну суму 230617,69грн., в т.ч. 175016,83 грн. основне зобов`язання, 43754,212 грн. штрафні (фінансові) санкції; від 18.11.2019р. №0001683303 за платежем військовий збір на загальну суму 18233,93 грн., в т.ч. 14584,74 грн. основне зобов`язання, 3646,19 грн. штрафні (фінансові) санкції.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 27.09.2019р. посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства при оподаткуванні доходів, отриманих платником як додаткове благо у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства за період з 01.01.2018р. по 31.12.2018р за наслідками якої складено акт від 04.10.2019р. №69/11-28-33-03/ НОМЕР_1 .

В ході перевірки встановлено, що за інформацією отриманою від АТ «Укрсоцбанк» позивачем у 2018р отримано дохід за ознакою « 126» у вигляді боргу платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням у сумі 972315,74 грн., який відповідно до п.п. «д» п.п. 164.2.17. п. 164.2. ст. 164 ПК України підлягає включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу. Враховуючи висновки акту перевірки відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями позивач вказує, що враховуючи договірні відносини між ним та АТ «Укрсоцбанк», відповідно до яких валютою кредиту були долари США, є незрозумілим за яким курсом банк розрахував залишок боргу і як банк повідомив податковий орган про суму прощеного боргу.

Крім того, позивач вказує, що до спірних правовідносин слід застосовувати положення п. 8 підрозділу 1 розділу ХХ Перехідні положення ПК України, відповідно до яких не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності.

Вказані обставини стали підставою для звернення до суду з даним позовом.

10.03.2020р. відповідачем надано відзив на позов вимоги якого не визнаються та вказується, що визначаючи позивачеві податкові зобов`язання посадові особи відповідача діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб визначені Податковим кодексом України (а.с.50,51).

Ухвалою суду від 14.02.2020р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи в судовому засіданні призначено на 12.03.2020р. Даною ухвалою до участі у справі залучено третю особу на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог АТ «Альфа-Банк» (згідно витягу з ЄДРПОУ правонаступник АТ «Укрсоцбанк» - а.с.23). Також вказаною ухвалою було витребувано докази від АТ «Альфа-Банк» - письмову інформацію щодо складових (тіло кредиту, відсотки за користування, штрафні санкції) сум кредиту прощеного позивачеві (а.с. 38,39).

В судовому засіданні 12.03.2020р. проголошено вступну та резолютивну частину рішення, складення повного тексту рішення відкладено до 17.03.2020р. (а.с.67).

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку про відмову у задоволенні позову з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до наказу від 18.09.2019р. №120 посадовим особам відповідача доручено провести документальну позапланову невиїзну перевірку позивача про що останньому було направлено повідомлення про проведення перевірки (а.с.58-60).

27.09.2019р. посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства при оподаткуванні доходів, отриманих платником як додаткове благо у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства за період з 01.01.2018р. по 31.12.2018р за наслідками якої складено акт від 04.10.2019р. №69/11-28-33-03/ НОМЕР_1 (а.с.11-13).

В ході перевірки встановлено, що за наслідками підприємницької діяльності за 2018р., відповідно до декларації №9308931918 від 28.01.2019р., позивачем самостійно задекларовано дохід в сумі 287747 грн.

Разом з тим, актом перевірки встановлено, що за інформацією отриманою від АТ «Укрсоцбанк» (лист від 09.08.2019р. №2339) позивачем у 2018р отримано дохід за ознакою « 126» у вигляді боргу платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням у сумі 972315,74 грн., який відповідно до п.п. «д» п.п. 164.2.17. п. 164.2. ст. 164 ПК України підлягає включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу та який позивачем не задекларовано (а.с.61).

Враховуючи відомості щодо самостійного декларування доходу в сумі 287747 грн. та відомості від АТ «Укрсоцбанк» щодо отриманого доходу за ознакою « 126», відповідачем нараховано позивачеві грошове зобов`язання за платежами: податок з доходів фізичних осіб на загальну суму 230617,69грн., в т.ч. 175016,83 грн. основне зобов`язання, 43754,212 грн. штрафні (фінансові) санкції та військовий збір на загальну суму 18233,93 грн., в т.ч. 14584,74 грн. основне зобов`язання, 3646,19 грн. штрафні (фінансові) санкції (а.с.56).

18.11.2019р. відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:

- №0001693303 за платежем податок з доходів фізичних осіб на загальну суму 230617,69грн., в т.ч. 175016,83 грн. основне зобов`язання, 43754,212 грн. штрафні (фінансові) санкції (а.с.55);

- №0001683303 за платежем військовий збір на загальну суму 18233,93 грн., в т.ч. 14584,74 грн. основне зобов`язання, 3646,19 грн. штрафні (фінансові) санкції (а.с.54).

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам судом встановлено наступне.

Як зазначив позивач, між ним та ПАТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк» 27.02.2008р. було укладено кредитний договір №420/093-ФО1 за яким позивач отримав кредит в доларах США.

Банк звернувся до позивача з листом та повідомив про наявність боргу за кредитним договором в сумі 82007 дол. США, в т.ч. штрафні нарахування - 7651 дол. США, та запропонував сплатити до 31.10.2017р. кошти в сумі не менше ніж 7500 дол. США в обмін на звільнення від подальшого виконання обов`язків за кредитним договором щодо сплати решти залишку заборгованості та пені (а.с.16).

31.10.2017р. позивачем сплачено банку кошти в сумі еквівалентній 7500 дол. США (а.с.19).

03.11.2017р. між позивачем та банком укладено додаткову угоду до договору кредиту за умовами якої сторони договору домовились встановити з 03.11.2017р. фіксовану процентну ставку за користування кредитом у розмірі 0,01% річних (а.с.18).

01.06.2018р. банком прийнято рішення про анулювання позивачеві заборгованості за договором кредиту №420/093-ФО1 від 27.02.2008р. та повідомлено позивачеві про складові анульованого боргу та необхідність включити до складу річного доходу за 2018р. прощену суми основного боргу в розмірі 972315,74 грн. (а.с.65).

Порядок оподаткування додаткового блага податком з доходів фізичних осіб (надалі - ПДФО) та військовим збором (надалі - ВЗ), внаслідок прощення кредитором основної суми боргу (кредиту) за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, врегульовано нормами Податкового кодексу України.

Відповідно до пп. «д» пп. 164.2.17 пп. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) до загального місячного (річного) оподаткованого доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 25 % однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), установленої на 1 січня звітного податкового року.

При цьому під додатковим благом необхідно розуміти кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV ПКУ) (пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).

Відповідно до пп. 14.1.56 п. 14.1 ст. 14 ПКУ доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Статтею 165 ПКУ визначено перелік доходів, що не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподаткованого доходу. Так, відповідно до пп. 165.1.55 п. 165.1 цієї статті визначено, що до загального місячного (річного) оподаткованого доходу окрім, основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності у сумі, що не перевищує 25 відсотків однієї МЗП ( у розрахунку на рік), встановленої на перше січня звітного податкового року, відноситься сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності.

Отже, в разі прощення кредитором боргу відсотки, штрафні санкції та пеня нараховані на тіло такого боргу не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподаткованого доходу, відповідно і не оподатковується.

В даному випадку згідно інформації банку позивачеві прощену саме основну суму боргу (кредиту) яка перевищує 25 % однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), установленої на 1 січня звітного податкового року (у 2018 році - 3723 грн), а не відсотки, штрафні санкції та пеню, а тому сума прощеного боргу є об`єктом оподаткування як додаткове благо та підлягала включенню до складу доходу за 2018р.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 18.11.2019 р. №0001693303 є правомірним та не підлягає скасуванню.

Доводи позивача про необхідність застосування до спірних правовідносин положень п. 8 підрозділу 1 розділу ХХ Перехідні положення ПКУ є безпідставними враховуючи наступне.

Згідно вказаної норми ПКУ не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року.

Отже, визначальною умовою застосування положень п. 8 підрозділу 1 розділу ХХ Перехідні положення ПКУ є факт зміни валюти зобов`язання за кредитом.

В даному випадку між позивачем та банком не змінювалась валюта зобов`язання за договором кредиту №420/093-ФО1 від 27.02.2008р. з доларів США на гривню.

Щодо визначення податкового зобов`язання за платежем військовий збір згідно податкового повідомлення-рішення від 18.11.2019 р. №0001683303 суд зазначає, що відповідно до пункту 161 підрозділу 10 Перехідних положень ПКУ об`єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені ст. 163 цього кодексу, зокрема загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, до якого, в свою чергу, включається дохід у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Таким чином, такий дохід оподатковується ВЗ за ставкою 1,5%.

Отже, вказане зобов`язання має похідний характер від суми оподатковуваного доходу, нарахування якого позивачеві визнано судом законним, а тому правомірність нарахування військового збору не потребує окремої мотивації.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.139, 246, 382, 255, 292-297, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Кіровоградський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено 16.03.2020 року.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Ю.П. Пасічник