Ухвала суду № 8816286, 07.12.2009, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2-а-6722/08/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Водолажської Н.С.

Суддів: Мінаєвої О.М. , Гуцала М.І.

зпри секретарі судового засідання - Чміленко Н. С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Червонозаводському районі міста Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.08.2009р. по справі№2-а-6722/08/2070

за позовом дочірнього підприємства "Управління механізації "Південзахіденергобудмеханізація"

до Державної податкової інспекції в Червонозаводському районі міста Харкова

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, дочірнє підприємство "Управління механізації "Південзахіденергобудмеханізація", звернувся до суду з позовом, в якому після уточнення позовних вимог просив суд визнати недійсними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова від 12 березня 2008 р. № 0000411520/0, № 0000421520/0, № 0000431520/0 .

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21.08.2009р. по справі№2-а-6722/08/2070 адміністративний позов дочірнього підприємства «Управління механізації «Південзахіденергобудмеханізація» до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова про визнання недійсними податкових повідомлень –рішень задоволено в повному обсязі, визнано недійсними податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова від 12 березня 2008 р.: № 0000411520/0 про зобов'язання сплатити штраф у сумі 12968,97 грн.; № 0000421520/0 про зобов'язання сплатити штраф у сумі 213,60 грн.; № 0000431520/0 про зобов'язання сплатити штраф у сумі 370,10 грн.

Відповідач, Державна податкова інспекція в Червонозаводському районі міста Харкова, не погодився з вказаною постановою, подав апеляційну скаргу. Свою незгоду з постановою суду мотивує тим, що за результатами перевірки позивача встановлено, що ДП - Управління механізації „Південзахіденергобудмеханізація" несвоєчасно здійснювалась сплата узгодженого податкового зобов’язання по деклараціях з податку на додану вартість, чим були порушені вимоги п.п.5.3.1. п.5.3. ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Вказує, що відповідно до п.7.7 ст.7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними зборами (обов'язковими платежами)-у рівних пропорціях.

Позивач письмових заперечень проти апеляційної скарги не надав, в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином. У відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що 26.02.2008 р. ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова проведено невиїзну документальну перевірку своєчасності сплати податкового зобов'язання по податку на додану вартість. За результатами перевірки складено акт від 26.02.2008 р. № 792/15-214/04678727. Як зазначено в акті перевірки, ДП «Управління механізації Південзахіденергобудмеханізація» несвоєчасно здійснювало сплату податкового зобов'язання по деклараціям з ПДВ, чим порушило вимоги пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідно до приписів підпункту 5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону визначено, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює: а) календарному місяцю, - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; б) календарному кварталу ... протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу. Як вбачається з матеріалів справи, звітним періодом для підприємства позивача в 2000-2003 роках був календарний місяць, у 2004 –2007 роках –календарний квартал.

Згідно з підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

12 березня 2008 року ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова на підставі акту перевірки прийняті оскаржувані податкові повідомлення - рішення про нарахування ДП «Управління механізації «Південзахіденергобудмеханізація»штрафу за затримку сплати узгоджених сум податкових зобов'язань на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України № 2181на загальну суму 13552,67 грн., у тому числі:

- № 0000411520/0 про зобов'язання сплатити штраф за затримку на 1906 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання у розмірі 25937,94 грн. за платежем податок на додану вартість, у розмірі 50 % у сумі 12968,97 грн.;

- № 0000421520/0 про зобов'язання сплатити штраф за затримку на 81 календарний день граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання у розмірі 1068,00 грн. за платежем податок на додану вартість, у розмірі 20 % у сумі 213,60 грн.;

- № 0000431520/0 про зобов'язання сплатити штраф за затримку на 1 календарний день граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання у розмірі 3701,00 грн. за платежем податок на додану вартість, у розмірі 10 % у сумі 370,10 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, за розрахунком штрафних санкцій згідно з додатком до акту перевірки від 26.02.2008 року №792/15-214, перевіряючими до підприємства позивача були застосовані штрафні санкції за несвоєчасну сплату податку на додану вартість на підставі декларацій з ПДВ за 2000 –2007 роки, перелік яких наведено в розрахунку штрафних санкцій.

Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», яким введено поняття «узгодження сум податкових зобов'язань», набрав законної сили з 01.04.2001 року, за винятком: статті 18, яка набрала чинності з дня опублікування цього Закону (21.02.2001 р.); статей 6, 8, 9, 14, які набрали чинності з 1 жовтня 2001 року; пункту 4.3 статті 4, статті 10, які набрали чинності з 1 січня 2002 року. Згідно з пп.18.1.2. п. 18.1 ст. 18 Закону податковий борг, який виник у період з 1 січня 2000 року до 1 січня 2001 року і не сплачений на день набрання чинності цією статтею, може бути за бажанням платника податку розстрочений. Підпунктом 19.3.4 пункту 19.3 ст.19 Закону визначено, що неоплачені внаслідок недостатності коштів платіжні документи, у тому числі органів стягнення, які перебували в обліку банків на момент набрання чинності цим Законом, повертаються їх виписувачам без виконання протягом п'яти робочих (банківських) днів з дня набрання чинності цим Законом. Контролюючий орган, який отримав такий неоплачений платіжний документ, зобов'язаний надіслати платнику податків податкове повідомлення про суму непогашеного податкового зобов'язання, зазначеного у цьому платіжному документі, яка підлягає сплаті протягом строків, визначених статтею 5 цього Закону. У разі коли згідно з пунктом 18.1 статті 18 цього Закону таке податкове зобов'язання підлягає списанню повністю або частково, податкове повідомлення не надсилається або надсилається у частковій сумі.

У разі коли згідно з п.18.1 ст. 18 цього Закону таке податкове зобов'язання може бути за бажанням платника податків розстрочене, контролюючий орган надсилає податкове повідомлення після закінчення 60 календарного дня з дня набрання чинності цим Законом, якщо платник податків не скористався правом такого розстрочення. З дня набрання чинності цим Законом до дня, наступного за граничним днем сплати податкового зобов'язання, зазначеного у податковому повідомленні, наданого контролюючим органом згідно з цим пунктом, пеня та штрафні санкції на суму такого податкового зобов'язання не нараховуються.

Як слідує з приписів пп.19.3.4 п. 19.3 ст.19 Закону України № 2181, штрафні санкції на податкові зобов'язання з податку на додану вартість за 2000 рік можуть нараховуватися лише за умови отримання платником податку від податкового органу податкового повідомлення з визначенням граничних строків сплати податку на додану вартість за 2000 рік та порушення платником податку зазначених в податковому повідомленні граничних строків сплати податку на додану вартість.

При розгляді справи встановлено, що податкове повідомлення з визначенням граничних строків сплати податку на додану вартість за 2000 рік ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова не приймалось, що не заперечується відповідачем. Відтак, відсутні встановлені пп.19.3.4 п. 19.3 ст.19 Закону України № 2181 підстави застосування штрафних санкцій на суму податку на додану вартість за 2000 рік.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що право призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить платнику податків, а самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов’язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції на підставі наступного. Відповідно до пп. 15.1.1. п.15.1 ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Виходячи із змісту вказаної норми Закону, податковий орган наділений правом самостійно визначати суму податкових зобов'язань платника податку у випадках, визначених цим Законом, тобто і штрафних санкцій за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов'язання, виключно не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі подання податкової декларації пізніше - за днем її фактичного подання. У разі невизначення протягом зазначеного строку суми податкових зобов'язань законодавець передбачив, що у такому випадку платник податків вважається вільним від податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

12 березня 2008 року відповідачем всупереч наведеним положенням Закону, з пропуском передбаченого Законом строку, визначені штрафні санкції за несвоєчасну сплату податку на додану вартість згідно з деклараціями за період з січня 2000 року по 4 квартал 2004 року, перелік яких наведено в розрахунку штрафних санкцій згідно з додатком до акту перевірки від 26.02.2008 року №792/15-214.

З матеріалів справи встановлено, що відповідачем до підприємства позивача були застосовані штрафні санкції за несвоєчасну сплату податку на додану вартість на підставі декларацій з податку на додану вартість за 2000 –2007 роки, перелік яких наведено в розрахунку штрафних санкцій акту перевірки. При цьому відповідачем були зараховані в рахунок заборгованості з податку на додану вартість за 2000 рік здійснені позивачем поточні платежі за самостійно визначений період, а саме: за платіжними дорученнями: № 10 від 20.05.2002 р. (сплата за декларацією № 23092 за квітень 2002 р.); № 19 від 18.06.2002 р. (сплата за декларацією № 26813 за травень 2002 р.;№ 28 від 18.07.2002 р. (сплата за декларацією. № 34255 за червень 2002 р.;№ 30 від 15.08.2002 р., № 39 від 13.09.2002 р. (сплата за декларацією за липень 2002 р).; № 40 від 13.09.2002 р. (сплата за декларацією № 46266 за серпень 2002 р.); № 70 від 16.12.2002 р. (сплата за декларацією № 73176 за листопад 2002 р.); № 73 від 16.12.2002 р., № 81 від 27.12.2002 р., № 1 від 21.01.2003 р., № 2 від 27.01.2003 р., (сплата за декларацією № 80910 за грудень 2002 р.);№ 3 від 31.01.2003 р. (сплата за декларацією № 3210 за січень 2003 р.);№ 19 від 12.03.2003 р., № 21 від 21.03.2003 р. (сплата за декларацією № 5722 за лютий 2003 р.);№ 25 від 17.04.2003 р. (сплата за декларацією № 12281 за березень 2003 р.);№ 27 від 19.05.2003 р. (сплата за декларацією № 18239 за квітень 2003 р.);№ 25 від 29.11.2005 р., № 26 від 30.11.2005 р. (сплата за декларацією № 71744 за 3 квартал 2005 р.);№ 38 від 07.02.2006 р. (сплата за декларацією № 96485 за 4 квартал 2005 р.);№ 71 від 21.06.2006 р., № 84 від 30.08.2006 р. (сплата за декларацією № 43913 за 2 квартал 2006 р.);№ 94 від 09.11.2006 р. (сплата за декларацією № 64708 за 3 квартал 2006 р.); № 108 від 22.12.2006 р. (сплата за декларацією № 88485 за 4 квартал 2006 р.).

З даних картки особового рахунку ДП «Управління механізації Південзахіденергобудмеханізація»встановлено, що на час сплати податкових зобов'язань підприємство мало податковий борг з податку на додану вартість за результатами своєї господарської діяльності у 2000 році. Відповідач з посиланням на п.7.7 ст.7 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» вказує, що погашення податкового боргу підприємства за спірний період ДПІ було здійснено шляхом попереднього погашення податкових зобов’язання, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

Згідно з пунктом 5 статті 50 Бюджетного Кодексу України податки, збори (обов’язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визначаються зарахованими в дохід державного бюджету з моменту зарахування на єдиний казначейський рахунок державного бюджету. Відповідно до пункту 5 статті 139 Господарського Кодексу України коштами у складі майна суб’єктів господарювання є гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб’єктів з іншими суб’єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства. Згідно пункту 1 статті 134 Господарського Кодексу України, суб’єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб’єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому (їм) майном.

Таким чином, позивач має право на свій розсуд вільно розпоряджатись належним йому майном, до складу якого входять грошові кошти.

Відповідно до пункту 3 статті 9 Закону України «Про систему оподаткування», обов’язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов’язкового платежу). Тому при сплаті податкових зобов’язань за конкретний період обов'язок підприємства щодо сплати податку на додану вартість припиняється зі сплатою цього податку за конкретний період. Згідно з пунктом 2 статті 12 вказаного Закону фінансові установи виконують доручення платників податків і зборів (обов’язкових платежів) на перерахування податків і зборів (обов’язкових платежів) до бюджетів в установлений законом термін. Відповідно до пункту 6 статті 7 Закону України «Про національний банк України», Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління національного банку України від 21.01.2004 року № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 року № 377/8976, визначено, що кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів. При цьому, згідно з пунктом 3.8 Інструкції, реквізит «Призначення платежу»платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу.

Виходячи із вищенаведеного, суд приходить до висновку, що право призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому, суми зобов’язань або податкового боргу з урахуванням пп. 16.5.2 п. 16.5 ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначенням у ньому призначення платежу на сплату відповідних податкових зобов’язань чи податкового боргу.

Відповідач посилається на положення п. 7.7. ст. 7 Закону № 2181, яким визначено принцип рівності бюджетних інтересів та передбачено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов’язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а у разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами - у рівних пропорціях.

Однак, статтею 7 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»передбачено джерела погашення податкових зобов’язань або погашення податкового боргу платника податків. Податковий борг платник податків може погашати добровільно та самостійно, або за рішенням органу стягнення. При добровільному та самостійному погашенні податкового боргу платник податків вказує у платіжному документі період, за який сплачує борг. За рішенням органу стягнення суми ПДВ не стягувались, а тому застосування норми, передбаченої пунктом 7.7 вказаного Закону є неправомірним.

Зазначена норма не визначає коло осіб, на яких розповсюджується її дія, чи то контролюючі органи, чи платники податків. У будь-якому випадку ця норма не встановлює право чи обов'язок саме контролюючого органу якимось чином змінювати податкові зобов'язання, в рахунок сплати яких платник податків самостійно у відповідності до вищенаведених вимог Законів України спрямував власні кошти. Не передбачено таке право податкового органу і будь-якими іншими нормами Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами", або іншими законами з питань оподаткування.

Фактично відповідачем примусово стягнуто всю суму на погашення податкового боргу без запропонованих заходів по забезпеченню сплати суми податкового боргу, що передбачено підпунктом 6.2.2 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Законом України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення податкового боргу. Серед таких заходів не має зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків. За таких обставин, самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов’язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Також чинним законодавством України не передбачено застосування спеціальних заходів відповідальності за порушення платником податків вимог щодо першочергового погашення податкового боргу та виконання податкових зобов’язань у порядку календарної черговості їх виникнення. У вказаних випадках до платника податків вживаються передбачені Законом України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»заходи примусового стягнення податкового боргу, а також, застосовуються штрафні санкції за порушення граничних строків сплати податкових зобов’язань.

З наданих позивачем платіжних доручень, декларацій з ПДВ вбачається своєчасність та повнота сплати ДП „Управління механізації «Південзахіденергобудмеханізація” податкових зобов’язань з податку на додану вартість, відповідно до визначеного позивачем призначення платежу в платіжних документах. У випадках порушення позивачем граничних строків сплати (сплата за декларацією № 71744 за 3 квартал 2005 р., сплата за декларацією № 43913 за 2 квартал 2006 р.) підприємством здійснювалось самостійне нарахування та сплата штрафу за порушення граничних строків сплати сум ПДВ. Зокрема, згідно декларації з ПДВ № 71744 за 3 квартал 2005 р. сума ПДВ, що підлягає сплаті в бюджет складає 820,00 грн., граничний строк сплати 21.11.2005 р., фактично сплачено пл. дорученням № 25 від 29.11.2005 р. –300,00 грн., пл. дорученням № 26 від 30.11.2005 р. -602,00 грн., всього -902,00 грн., у тому числі 820,00 грн. основний платіж, 82,00 грн. штраф за порушення граничних строків сплати. Згідно декларації з ПДВ № 43913 за 2 квартал 2006 р. сума ПДВ, що підлягає сплаті в бюджет складає 1667,00 грн., граничний строк сплати 21.08.2006 р., фактично сплачено пл. дорученням № 71 від 21.06.2006 р. –643,43 грн., пл. дорученням № 84 від 30.08.2006 р. - 1600,00 грн., всього - 2243,43 грн., у тому числі 1667,00 грн. основний платіж, 102,36 грн. штраф за порушення граничних строків сплати (1667- 643,43 = 1023,57 * 10 % = 102,36); 474,07 грн. попередня оплата ПДВ.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що висновок перевірки про порушення підприємством граничних строків сплати податку на додану вартість та нарахування відповідачем штрафних санкцій на підставі пп. 17.1.7 п.17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»є необґрунтованим.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем належним чином не доведено наявність порушень позивачем вимог пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для відмови в задоволенні позовних вимог. Колегія суддів зазначає, що відповідно до п.п. 1,3 ч. 3 ст. 2 КАС України, згідно якої у справах щодо оскарження рішень, дій, бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. При розгляді справи встановлено, що відповідач всупереч нормам чинного законодавства, без врахування всіх обставин справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті постанови Харківського окружного адміністративного суду від 21.08.2009р. по справі№2-а-6722/08/2070 суд дійшов вірних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, п.1 ч. 1 ст. 198, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Червонозаводському районі міста Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.08.2009р. по справі№2-а-6722/08/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяВодолажська Н.С.

Судді Мінаєва О.М. Гуцал М.І. Повний текст ухвали виготовлений р.