Постанова № 8816278, 09.12.2009, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2-а-963/08/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Філатова Ю.М.

Суддів: Мінаєвої О.М. , Гуцала М.І.

при секретарі судового засідання - Баглаєнко Я. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.03.2009р. по справі№2-а-963/08/2070

за позовом Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, приватного підприємства "Торговий дім "Імпекс-плюс"

про стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Державна податкова інспекція у Київському районі м. Харкова, звернувся до адміністративного суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та приватного підприємства "Торговий дім "Імпекс-плюс", після уточнення позовних вимог просив суд визнати недійсним господарське зобов'язання ФОП ОСОБА_1 та ПП «ТД «Імпекс плюс», яке виникло на підставі договору № 114 купівлі - продажу автозапчастин та комплектуючих від 23.12.2005 року, на виконання якого виписано податкові накладні на загальну суму 1465755,68 грн. та застосувати наслідки визнання господарського зобов'язання недійсним, стягнути з ФОП ОСОБА_1 на користь держави грошові кошти у розмірі 1465755,68 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 02.03.2009 р. по справі№2-а-963/08/2070 у задоволенні адміністративного позову Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, приватного підприємства "Торговий дім "Імлекс Плюс" про стягнення грошових коштів відмовлено.

Позивач, Державна податкова інспекція у Київському районі м. Харкова, не погодився з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу. Свою незгоду мотивує тим, що судом не взято до уваги, що правочин, який суперечить моральним засадам суспільства, вочевидь є таким, що укладений з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства. Враховуючи вищевикладене, ДПІ у Київському районі м. Харкова зазначає, що правочин, вчинений СПД ФО ОСОБА_1 та ПП «ТД Імпекс-плюс»є нікчемним. Відповідно до ст.228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, а відтак, і правочин, за яким виникли господарські зобов'язання, що вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, є нікчемними. Вказує, що згідно ст.239 ГК України стягнення одержаного за нікчемним правочином не віднесено до переліку адміністративно-господарських санкцій.

Відповідачі письмових заперечень проти апеляційної скарги не надали, представник приватного підприємства "Торговий дім "Імпекс-плюс"в судове засідання не зявився, в судове засідання зазначена особа викликалась повісткою про виклик. Вказане відправлення було направлено на адресу, вказану в апеляційній скарзі, але від приватного підприємства "Торговий дім "Імпекс-плюс" повернулося без вручення з поштовою відміткою «за закінченням терміну зберігання». Суд зазначає, що до повноважень адміністративних судів не віднесено установлення місця знаходження юридичних осіб та місця проживання фізичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «за закінченням терміну зберігання», «адресат відсутній»і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій. Таким чином, суд належним чином повідомив відповідача про час та місце розгляду даної справи.

У відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що на обліку в ДПІ у Київському районі м. Харкова перебуває ФОП ОСОБА_1, зареєстрована виконавчим комітетом Київської районної ради 13.04.2004 року за № 8042.

23.12.2005 р. між ФО-П ОСОБА_1 та ПП "ТД "Імпекс-плюс" укладено договір купівлі-продажу автозапчастин та комплектуючих від 23.12.2005 р. №114 на загальну суму 900000,00 грн. На виконання договору ПП "ТД "Імпекс-плюс" виписано наступні податкові накладні на загальну суму 1465755,68 грн. (ПДВ 244292,58 грн.). Вказані договори були підписані уповноваженими особами сторін та скріплені печатками підприємств. Виконання зобов'язань сторонами ФОП ОСОБА_1 на виконання вищезазначених податкових накладних виписано касові ордери та видаткові накладні, що підтверджує факт виконання зобов'язання. Факт проведення сплати ФО-П ОСОБА_1 коштів за отриманий товар позивачем по справі не заперечувався.

ДПІ у Київському районі м. Харкова була проведена виїзна планова перевірка ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 року по 31.03.2007 року, про що складено акт перевірки від 17.07.2007 року №3192/218-/2628901006. Перевіркою встановлено взаємовідносини між ФОП ОСОБА_1 та ПП "ТД "Імпекс-плюс". ПП "ТД «Імпекс-плюс" знято з обліку ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова 08.06.2007 року, свідоцтво платника ПДВ анульовано 13.02.2007 р. Згідно відповіді ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова про проведення зустрічної перевірки №3898/7/23-107 від 07.07.07 р. ПП "ТД "Імпекс-плюс", код 33092575, знято з обліку, свідоцтво платника ПДВ здано до ДПІ 09.02.07 р. Згідно додатків до акту перевірки ПП "ТД "Імпекс-плюс" у зв'язку із ліквідацією №1024/23-104/33092575 від 07.03.2007 року контрагента ФОП ОСОБА_1 із кодом НОМЕР_1 немає. Відповідно до реєстру отриманих та виданих податкових накладних ПП "ТД "Импекс-плюс" податкові накладні на адресу ФО-П ОСОБА_1 не видавалися, також це підтверджується поясненням ОСОБА_2, яка працювала з 01.04.2005 року по 31.12.2006 року головним бухгалтером ПП "ТД "Імпекс-плюс".

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідності до ст. 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання визначаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно, несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Згідно зі ст. 58 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному Законом.

Відповідно до ст. 91 Цивільного кодексу України юридична особа здатна мати такі ж права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Цивільна правоздатність юридичної особи може бути обмежена лише за рішенням суду. Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. У відповідності до ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів.

Суд першої інстанції виходив при постановленні рішення з того, що позивачем не надано доказів наявності притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб як ФОП ОСОБА_1 так і ПП "ТД"Імпес-плюс" за ухилення від сплати податків або інші податкові правопорушення. У відповідності до постанови ст. слідчого по ОВД СО НМ ГНА в Хакрівській області було припинено кримінальне справу у відношенні до ФОП ОСОБА_1 за ознаками ст. 212 ч. З КК України та кримінальну справу порушену за ознаками ухилення від сплати податків у особливо великих розмірах у відношенні до ФОП ОСОБА_1 перекваліфіковано на кримінальну справу за фактом підробки документів невстановленою особою від імені ПП "ТД"Імпес-плюс" та ТОВ «Корвет ЛТД»за ч. 1 ст. 358 КК України. Доказів відсутності повноважень у ФОП ОСОБА_1 на підписання такого договору в момент його укладання суду не надано.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що згідно довідки з єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців ПП "ТД"Імпес-плюс", 29.05.2007 року було зроблено запис про припинення юридичної особи в результаті її ліквідації за рішенням засновників, що не пов'язано з реорганізацією, отже на час вчинення господарських дій ПП "ТД"Імпес-плюс" знаходилось в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців та було платником податку на додану вартість, а тому лише наявність постанови слідчого по кримінальній справі № 21070113, не є підставою для того, щоб вважати недійсною угоду, укладеною таким підприємством з іншим підприємством.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне відмітити наступне.

При розгляді справи судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач в суді першої інстанції відкликав позовні вимоги про визнання недійсним господарського зобов'язання ФОП ОСОБА_1 та ПП «ТД «Імпекс плюс», яке виникло на підставі договору № 114 купівлі - продажу автозапчастин та комплектуючих від 23.12.2005 року на виконання якого виписано податкові накладні на загальну суму 1465755,68 грн. Відповідно до ст. 155 КАС України суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо надійшло клопотання позивача про відкликання позовної заяви. З постанови суду першої інстанції не вбачається висновків суду стосовно відкликання позовних вимог в цій частині. На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова про визнання недійсним господарського зобовязання ФОП ОСОБА_1 та ПП «ТД «Імпекс плюс», яке виникло на підставі договору № 114 купівлі продажу автозапчастин та комплектуючих від 23.12.2005 року, підлягають залишенню без розгляду.

Також, колегія суддів вважає за необхідне відмітити наступне. Як вбачається з довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців 29.05. 2007 р. була здійснена державна реєстрація припинення юридичної особи в результаті її ліквідації за рішенням засовників, що не повязано з реорганізацією приватного підприємства "Торговий дім "Імпекс-плюс». Відповідно до п. 5 ч.1 ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі у разі смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою особи, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва, або ліквідації підприємства, установи, організації, які були стороною у справі. На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що провадження у справі відносно приватного підприємства "Торговий дім "Імпекс-плюс" підлягає закриттю.

Щодо позовних вимог про стягнення з ФОП ОСОБА_1 на користь держави грошових коштів у розмірі 1465755,68 грн., колегія суддів зазначає наступне. Згідно з ч. 1 ст. 208 Господарського Кодексу України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін у разі виконання зобов'язання обома сторонами в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Згідно з частиною 1 статті 208 ГК передбачені нею санкції застосовує лише суд. Це правило відповідає статті 41 Конституції України, згідно з якою конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом. Оскільки зазначені санкції є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то вони належать не до цивільно-правових, а до адміністративно-господарських санкцій як такі, що відповідають визначенню, наведеному в частині першій статті 238 ГК України.

За вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, застосовуються санкції, передбачені ч. 1 ст. 208 ГК України. За змістом статті це можливо лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною. Зазначені санкції не можна застосовувати за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів) однією зі сторін договору, оскільки за таких обставин правопорушенням була б несплата податків, а не вчинення правочину. Для стягнення цих санкцій є необхідною наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування ПДВ у разі його несплати до бюджету.

Для вирішення питання про застосування наслідків визнання господарського зобов'язання недійсним, передбачених ст. 208 ГК України, необхідно встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує їх недійсність, а саме наявність протиправної мети при здійсненні зобов'язання.

Умисел (намір) юридичної особи на свідоме укладення угоди, завідомо суперечної інтересам держави та суспільства, визначається як умисел тієї посадової або іншої фізичної особи, що підписала договір від імені юридичної особи, маючи на це належні повноваження. Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність угоди і суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Питання доказування наявності або відсутності умислу особи на вчинення дій, які суперечать інтересам держави або суспільства, належить до кримінального судочинства. Тобто, для застосування вказаних санкцій, позивач повинен надати належні докази, наприклад вирок суду про притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб відповідача або відповідачів за відповідну злочинну дію.

ДПІ у Київському районі м. Харкова була проведена виїзна планова перевірка ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 року по 31.03.2007 року, про що складено акт перевірки від 17.07.2007 року №3192/218-/НОМЕР_1. Перевіркою встановлено взаємовідносини між ФО-П ОСОБА_1 та ПП "ТД "Імпекс-плюс". ПП "ТД «Імпекс-плюс" знято з обліку ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова з 08.06.2007 року, свідоцтво платника ПДВ анульовано 13.02.2007 р. Згідно відповіді ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова про проведення зустрічної перевірки №3898/7/23-107 від 07.07.07 ПП "ТД "Імпекс-плюс" код 33092575 знято з обліку, свідоцтво платника ПДВ здано до ДПІ 09.02.07 р. Згідно додатків до акту перевірки ПП "ТД "Імпекс-плюс" у зв'язку із ліквідацією №1024/23-104/33092575 від 07.03.2007 року контрагента ФОП ОСОБА_1 із кодом НОМЕР_1 не має. Відповідно до реєстру отриманих та виданих податкових накладних ПП "ТД "Импекс-плюс" податкові накладні на адресу ФО-П ОСОБА_1 не видавалися, також це підтверджується поясненням ОСОБА_2 яка працювала з 01.04.2005 року по 31.12.2006 року головним бухгалтером ПП "ТД "Імпекс-плюс".

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит - це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом. Відповідно до пп. 7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп.7.4.5. пп. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Крім того, ст. слідчим СВ ПМ ДПА у Харківській області при розгляді кримінальної справи №21070113 (порушеної у відношенні ОСОБА_1.) встановлено, що директор ПП "ТД "Імпес-плюс" не реалізовував товар ФО-П ОСОБА_1 та не підписував ніяких бухгалтерських документів, що дає підстави вважати що дані документи є підробленими. У відповідності до постанови ст. слідчого по ОВД СО НМ ГНА в Харківській області було припинено кримінальне справу у відношенні до ФОП ОСОБА_1 за ознаками ч.3 ст. 212 КК України та кримінальну справу порушену за ознаками ухилення від сплати податків у особливо великих розмірах у відношенні до ФОП ОСОБА_1 перекваліфіковано на кримінальну справу за фактом підробки документів невстановленою особою від імені ПП "ТД "Імпес-плюс" та ТОВ «Корвет ЛТД»за ч. 1 ст. 358 КК України. Будь яких документів, які б підтверджували реальність господарського зобовязання між сторонами усного договору купівлі продажу автозапчастин у значних обсягах, що потребують витрат на їх перевезення, зберігання, розвантаження, до матеріалів справи не надано. З пояснень відповідачки ОСОБА_1 в судовому засіданні встановлено, що зазначені витрати на виконання, інші докази реальності здійснення купівлі продажу вона надати не може.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для застосування санкцій згідно ст. 208 ГК України. Встановлені частиною 1 статті 208 ГК санкції можуть бути застосовані лише з дотриманням строків, установлених статтею 250 цього Кодексу - протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше ніж через один рік з дня порушення суб'єктом установлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Державна податкова інспекція у Київському районі м. Харкова звернулася до суду з позовом 01.11.2007 року, акт виїзної планової перевірки ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 року по 31.03.2007 року складено 17.07.2007 року. Отже, колегія суддів вважає, що позовні вимоги про застосування до відповідача санкцій, передбачених ст.208 ГК України, заявлені з дотриманням вимоги ст. 250 ГК України.

При розгляді справи судом апеляційної інстанції встановлено, що 14.11.2008 року ОСОБА_1 зареєстровано шлюб з ОСОБА_4, та у звязку має прізвище ОСОБА_4.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду першої інстанції скасуванню, з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 155, 157, 160, 195, пп.3,4 ч.1 ст.198, п.4 ч.1 ст. 202, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

постановила:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.03.2009р. по справі№2-а-963/08/2070 скасувати.

Прийняти нову постанову.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Державного бюджету України грошові кошти в сумі 1465755, 68 грн.

Позовні вимоги Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова про визнання недійсним господарського зобовязання ФОП ОСОБА_1 та ПП «ТД «Імпекс плюс», яке виникло на підставі договору № 114 купівлі продажу автозапчастин та комплектуючих від 23.12.2005 року, залишити без розгляду.

У відношенні ПП «ТД «Імпекс плюс»провадження у справі закрити.

Дана постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України у місячний строк з моменту виготовлення її повного тексту.

Головуючий суддяФілатов Ю.М.

Судді Мінаєва О.М. Гуцал М.І. Повний текст постанови виготовлений р.